Рішення № 6538786, 06.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.09                                                                                 Справа № 8/213

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко», м. Миколаїв Миколаївської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка», м. Луганськ, -

про стягнення 106000 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Москаленко В.В. –представник, - довіреність №1 від 15.04.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

грошових коштів у сумі 106000,00 грн., перерахованих йому позивачем на виконання умов підпункту «а»пункту 2.1 договору купівлі-продажу №11/03/09/1, підписаного сторонами 11.03.09 року, - у зв’язку з невиконанням відповідачем умов п.1.1 цього договору;

судових витрат.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 14.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16 жовтня до 06 листопада 2009 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До початку судового засідання, призначеного на 06.11.09 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, а саме: 07.10.09 року оператором поштового зв’язку уповноваженій особі відповідача вручено поштове відправлення суду від 05.10.09 року за вих. №879 (ухвалу про призначення справи до судового слухання), спрямоване на юридичну адресу відповідача, однак він з невідомих причин до судового засідання не з’явився. На ту ж адресу 19.10.09 року за вих. №939 судом спрямовано друге поштове відправлення, яке станом на час розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні, з відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд спору по суті за відсутності відповідача, а також обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути цей спір по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.          

11.03.09 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №11/03/09/1, згідно якому продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця одне шасі МАЗ-630303-245, 2008 року випуску (далі –товар), яке не було в експлуатації, за ціною 324000,00 грн., а покупець зобов’язується його прийняти та оплатити на умовах цього договору (п.1.1).

Покупець здійснює оплату за товар поетапно у наступному порядку:

а) перший етап: покупець здійснює попередню оплату у розмірі 33% від ціни товару впродовж 10 банківських днів з моменту підписання договору та виставленого рахунку-фактури на розрахунковий рахунок продавця;

б)другий етап: після закінчення одного календарного місяця з дня поставки товару покупець сплачує 33% від залишку суми ціни товару в такому ж порядку, як і на першому етапі;

в)третій етап: після закінчення двох календарних місяців з дня поставки товару покупець сплачує залишок суми ціни товару у такому ж порядку, як і на першому етапі (п.2.1).

Підставою для платежу є: рахунок –фактура (п.2.2.1) та договір купівлі-продажу (п.2.2.2).

          Продавець зобов’язаний за рахунок власних коштів поставити товар, вказаний у п.1.1 цього договору, впродовж 3-х календарних днів на фактичну адресу передачі, вказану у п.3.2 цього договору, після виконання покупцем своїх зобов’язань, вказаних у п.2.1, у відповідності до комплектності, вказаній у Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору (п.3.1).

          Право власності на товар до покупця переходить з моменту підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 33% суми договору на розрахунковий рахунок продавця та оформлення Акту приймання-передачі товару, підписаного обома сторонами договору (п.3.3).

          При передачі товару продавець зобов’язаний надати покупцю наступний пакет документів:

          а)акт приймання-передачі; б) видаткову накладну; в) податкову накладну; В) сервісну книжку на шасі МАЗ-630303-245; інструкцію по експлуатації на вказане шасі (п.3.4).

          Поставка вважається здійсненою належним чином з моменту оформлення пакету документів, обумовлених у п.3.4 цього договору (п.3.8).

          У разі непоставки продавцем товару у строк, вказаний у п.3.1 цього договору за вказаною у п.3.2 адресою, продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення (п.3.10).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.8.1) (а.с.12-13).

          До договору додано Специфікацію №1 від 11.03.09 року, згідно якій предметом договору є шасі МАЗ-630303-2435, 2008 року випуску, 1 шт., за ціною 324000,00 грн. (а.с.14).

          11.03.09 року відповідач спрямував на адресу позивача рахунок-фактуру №11/03/09/1 від 11.03.09 року на відпуск останньому вищеназваного шасі (а.с.10).

          На виконання умов п/п «а»п. 2.1 договору покупець (позивач) перерахував на користь продавця (відповідача) 110000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

          №2194 від 16.03.09 року на суму 10000,00 грн.;

          №10 від 24.03.09 року на суму 20000,00 грн.;

          №23 від 30.03.09 року на суму 25000,00 грн.;

          №24 від 31.03.09 року на суму 10000,00 грн.;

          №47 від 07.04.09 року на суму 45000,00 грн.

          Як стверджує позивач, відповідач, отримавши вказану суму грошових коштів, порушив умови пунктів 3.1 та 3.2 договору та до цього часу не поставив обумовлений договором товар, - при цьому не склав та не передав покупцеві жоден з документів, передбачених п.3.4 договору, що означає, що до покупця не перейшло право власності на предмет договору (п.3.3 договору).

З метою належного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору позивач 05.08.09 року за вих. №41 спрямував на адресу відповідача претензію, якою запропонував повернути отриману суму коштів у розмірі 106000,00 грн. (4000,00 грн., як стверджує позивач, продавець повернув йому дещо раніше), однак відповідач вказану суму коштів не повернув до цього часу, - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача грошові кошти в рахунок сплати вартості товару, що підлягав продажу, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено статтею 662 ЦКУ, згідно якій продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

          Як сказано вище у цьому рішенні, продавець у 3-денний термін повинен був передати покупцеві товар (п.3.1). Вказаний пункт кореспондується зі ст. 663 ЦКУ, якою визначено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,—відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Цивільним кодексом України детально врегульовано момент виконання продавцем обов’язку передати товар, а саме (ст. 664):

Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Статтею 665 ЦКУ передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред’явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

А статтею 666 Кодексу встановлено правові наслідки невиконання продавцем обов’язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, тобто: якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

          Оскільки позивач не отримав від продавця (відповідача) обумовлений договором товар та не ставить питання про визнання цього договору недійсним та т.і., то при вирішенні цього спору у суду відсутні фактичні та правові підстави вирішувати питання в цій частині.

          Сторони у договорі встановили відповідальність лише за прострочення поставки товару у строк, встановлений п.3.1 договору, але не визначили порядок відповідальності продавця у разі його односторонньої відмови поставити товар, - тобто односторонньої відмови від договору.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні цього спору суд керується правилом вищецитованих частин 1 та 2 ст. 623 ЦКУ.

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з цим позовом припустився надмірної сплати державного мита.

Так, даний спір належить до категорії майнових.

Пунктом «а»я.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»встановлено, що за розгляд господарським судом майнового спору державне мито підлягає сплаті у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Таким чином, у даному випадку позивача при ціні позову в 106000.00 грн. державне мито слід було сплатити у сумі 1060,00 грн., - позивач же на підставі платіжного доручення №29 від 10.09.09 року сплатив на користь Державного бюджету державне мито у сумі 1200,00 грн., - тобто сума надмірної сплати склала 140,00 грн. (1200,00 грн. –1060,00 грн.), - та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655,663-666 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка», ідентифікаційний код 35844512, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська, 40, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко», ідентифікаційний код 30625994, яке знаходиться за адресою: місто Миколаїв, просп. Леніна, 93-в, - грошові кошти у сумі 106000 (сто шість тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1060 (одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко», ідентифікаційний код 30625994, яке знаходиться за адресою: місто Миколаїв, просп. Леніна, 93-в, - надмірно сплачене державне мито у сумі 140 (сто сорок) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення цієї суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 06.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 10 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа