Постанова № 65387175, 23.02.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10061/16-а

2-а/296/92/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

судді Драча Ю.І.,

секретаря Івашко Т.А.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати відмову Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 08.04.2016 року, внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до заяви до Житомирського обєднаного військового комісаріату від 25.10.2016 року та доданих до заяви документів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оформлену листом від 14.11.2016 року № ВС 6723, протиправною; зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи позивача зазначені в заяві про виплату одноразової грошової допомоги до Житомирського обєднаного військового комісаріату від 25.10.2016 року та надати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 08.04.2016 року, внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, з урахуванням того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 21.02.2011 року № 283 та акт судово-медичного дослідження від 19.02.2011 року № ЗО/В є належними документами, які свідчать про причини та обставини поранення, контузії, зокрема і про те, що вони отримані не внаслідок протиправного діяння, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975; зобовязати Житомирський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом пятнадцяти діб з дня набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах в період з 07.04.1987 року по 30.03.1989 року. В період з 02.08.1987 року по 10.02.1989 року проходив військову службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. За мужність і військову доблесть, проявлені під час виконання інтернаціонального обовязку в Республіці Афганістан нагороджений медаллю Президії Верховної Ради СРСР «За відвагу» від 23.02.1989 року.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 21.02.2011 року № 283 встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та їх наслідки повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 11.04.2011 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 06.04.2011 року, яка настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Позивач також зазначив, що як інвалід 3 групи, внаслідок поранення повязаного з виконанням обовязків військової служби, на той час він мав право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 03.11.2006 р. N 328-\/ в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, однак одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства у звязку з встановленням мені 3 групи інвалідності, йому не призначалися і не виплачувалися.

28.04.2016 року ОСОБА_1 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 встановлено другу групу інвалідності з 08.04.2016 року, яка настала внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

28.04.2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи.

На думку позивача, як інвалід 2 групи, з 08.04.2016 року він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому інвалідності та порядку відповідно до чинних ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. N 975.

25.10.2016 року позивачем до Міністерства оборони України, Житомирського ОВК через Житомирський ОМВК була подана заява з необхідними документами для виплати одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи.

Однак, 14.11.2016 року Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи на доопрацювання до Житомирського ОМВК чим фактично, на думку позивача, відмовив в оформленні документів, наданні висновку щодо можливості призначення йому одноразової грошової допомоги та направленні документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення за заявою з посиланням на те, що в поданих документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Тому, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем порушено його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у звязку із встановлення інвалідності 2 групи з 08.04.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивачем до заяви не було додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення.

Також, представник відповідача зазначив, що право позивача на отримання грошової допомоги виникло 06.04.2011 року, однак своїм правом він не скористався, тому підстав для виплати грошової допомоги немає, у звязку з чим просить суд позовні вимоги залишити без задоволення (а.с. 32-35).

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 07.04.1987 року по 30.03.1989 року, при цьому, у період з 02.08.1987 року по 10.02.1989 року, проходив військову службу на території республіки Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується копією військового білету (а.с. 15-16).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 21.02.2011 року № 283 встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та їх наслідки повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 20).

11.04.2011 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 06.04.2011 року, яка настала внаслідок поранення повязаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с. 23).

28.04.2016 року ОСОБА_1 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 встановлено другу групу інвалідності з 08.04.2016 року, яка настала внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с. 24).

28.04.2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи (а.с. 25).

25.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України, Житомирського ОВК через Житомирський ОМВК для виплати йому одноразової грошової допомоги, що передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду 2 групи з 08.04.2016 року.

Листом від 14.11.2016 року за № ВС 6723 Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи на доопрацювання до Житомирського ОМВК, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 27).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності, є Закон України №2011-XII та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з тлумачення статті 16 Закону України №2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України №2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Відтак, позивач має право на виплату йому одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому 2 групи інвалідності, тобто з 08.04.2016 року.

Пунктом 2 Порядку №975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а тому є безпідставними доводи відповідача щодо того, що до позивача підлягає застосуванню Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Отже, позивач як військовослужбовець, що отримав захворювання яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України №2011-XII та Порядку №975.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Житомирського обласного військового комісаріату про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене листом від 14.11. 2016 року № ВС6723 є протиправним

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та задовольняє його у повному обсязі.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду і має застосовуватися у виключних випадках.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати відповідача подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки ОСОБА_1 не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати відмову Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 08.04.2016 року, внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до заяви до Житомирського обєднаного військового комісаріату від 25.10.2016 року та доданих до заяви документів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оформлену листом від 14.11.2016 року № ВС 6723, протиправною.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи ОСОБА_1 зазначені в заяві про виплату одноразової грошової допомоги до Житомирського обєднаного військового комісаріату від 25.10.2016 року та надати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 08.04.2016 року, внаслідок поранення, контузії та їх наслідків повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю. І. Драч