Рішення № 6538712, 03.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09 Справа № 15/273

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Піддубці Луцького району Волинської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ

про стягнення 3 788 грн. 81 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін у судове засідання не зявилися

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2700 грн. 00 коп., пені у сумі 642 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 81 грн. 50 коп. та індексу інфляції у сумі 364 грн. 50 коп. на підставі разового договору-заявки від 07.08.08 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні. Разом з тим, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцем реєстрації відповідача та підтверджена довідкою Обласного адресного бюро УМВС України в Луганській області.

Явка відповідача не визнавалася судом обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій .

Крім того, у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 зазначено наступне.

У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу.

Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 07.08.08.

Вартість послуг визначена договором у сумі 2 700 грн. 00 коп.

Виконання зобовязань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортною накладною від 07.08.2008р. та подорожнім листом.

Відповідно умов заявки оплата здійснюється при наданні оригіналів документів протягом 5 банківських днів у поточний четвер.

Направлення позивачем оригіналу рахунку-фактури та актів виконаних робіт підтверджується претензією від 25.03.2009 р.

Після отримання претензії відповідач направив позивачу лист-прохання від 13.04.2009 р., яким визнав борг у сумі 2 700 грн. 00 коп. та просив відстрочити виконання зобовязання до 01.06.2009 р.

Доказів направлення відповідачу оригіналів документів, на підставі яких він відповідно до положень договору-заявки, повинен здійснити розрахунок, раніше ніж з претензією від 25.03.2009 р. позивачем суду не надано.

Отже, слід вважати, що прострочення виконання зобовязання відповідача почалося відповідно до умов договору-заявки після отримання документів, направлених претензією від 25.03.2009 р.

На час вирішення спору в суді розмір боргу становить 2 700 грн. 00 коп.

Наявність боргу у вказаній сумі підтверджує і відповідач у своєму листі від 13.04.2009 р.

У звязку з невиконанням відповідачем грошового зобовязання, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи позивача відповідачем не спростовано, належних доказів виконання у повному обсязі зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Наявність основного боргу у заявленій сумі (2 700 грн. 00 коп.) підтверджує і відповідач у своєму листі.

Тому, позовні вимоги по стягненню боргу у сумі 2 700 грн. 00 коп. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з умов договору щодо строку оплати та враховуючи підтвердження Позивачем направлення документів для розрахунків лише з претензією, то слід вважати, що позивачем не доведено обґрунтованість розрахунків інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 20.08.2008р. Так, позивач не довів належними засобами доказування настання строку виконання грошового зобовязання відповідачем 19.08.2008р. відповідно до умов договору-заявки та відповідно виникнення прострочення з наступного дня.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими у сумі 30 грн. 40 коп. Позовні вимоги по стягненню інфляційних втрат в сумі 364 грн. 50 коп., розрахованих за період з серпня 2008 р по травень 2009 р., підлягають задоволенню в сумі 37 грн. 92 коп. за період квітень, травень 2009 р. (Збільшувати період нарахування після травня 2009 р. суд самостійно не має права, враховуючи, що такі вимоги за період після травня 2009 р не заявлялись позивачем).

Крім того, позовна вимога по стягненню пені в сумі 642 грн. 81 коп. теж є обґрунтованою частково. Так, позивачем необґрунтовано нараховано пеню за період починаючи з 20.08.2008р., з вищенаведених підстав.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року № 401, який є чинним на даний час, передбачена відповідальність замовника перед перевізником у вигляді пені в розмірі 0,5% від простроченої суми кожний день прострочки внесення провізної плати.

Правова позиція про необхідність застосування Статуту автомобільного транспорту УРСР при вирішенні аналогічних спорів співпадає з позицією Вищого господарського суду України, наведеною, зокрема, у постанові від 06.03.2007р. по справі №10/137.

Позивачем розрахована пеня виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що є меншим ніж 0,5% від суми боргу.

Так, за обґрунтований період розмір пені нарахований позивачем буде меншим ніж може бути нарахований відповідно до вказаної норми законодавства.

Пеня розраховується за кожен день прострочення. Отже, суд не має правових підстав збільшувати розмір пені за кожен день застосувавши більший відсоток при розрахунку.

Тому, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у сумі 231 грн. 28 коп. Разом з тим, позивач не позбавлений права заявити в окремому позовному провадженні вимогу про стягнення пені виходячи з 0,5% за вирахуванням стягнутої у даній справі суми. Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути борг у сумі 2700 грн. 00 коп., пеню у сумі 231 грн. 28 коп., 3% річних у сумі 30 грн. 40 коп. інфляційні втрати в сумі 37 грн. 92 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю. Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 80 грн. 75 коп. державного мита, 186 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, з позивача підлягає додатковому стягненню державне мито у сумі 17 грн. Так, відповідачем було сплачено державне мито у сумі 85 грн. за платіжним дорученням №516 від 27.08.2009 р.

Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову , але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 85 грн.

У даному випадку сплаті підлягало мито у розмірі 102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2: борг у сумі 2 700 грн. 00 коп., пеню у сумі 231 грн. 28 коп. , 3% річних у сумі 30 грн. 40 коп. , інфляційні втрати в сумі 37 грн. 92 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 80 грн. 75 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 186 грн. 84 коп. Наказ видати позивачу. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 17 грн. 00 коп. видати наказ Державній податковій інспекції. В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 04.11.2009 р. На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Є.Ю. Пономаренко