Постанова № 65386371, 15.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 490/2222/16-а

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Батченко О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ПС2 № 475081 від 03 березня 2016 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року скасовано постанову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ПС2 № 475081 від 03 березня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 - закрито.

Не погоджуючись з даною постановою суду Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 03 березня 2016 року о 14 год. 20 хв. в м. Миколаєві по вул. Московській на перехресті з пр. Леніна позивач, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора не надав дорогу транспортним засобам, що рухались в зустрічному напрямку прямо, чим порушив п. 16.6 ПДР України. Дане правопорушення було зафіксоване постановою компетентної особи Управління патрульної поліції в м. Миколаєві серії ПС2 № 475081 від 03 березня 2016 року, де позивач був визнаний винним у його вчиненні з накладенням адміністративного стягнення, що передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проте з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в цілях виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.

На підставі ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити, зокрема, в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

За правилами ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Винесення постанови, тим саме притягнення до відповідальності на підставі двох суперечливих доказах (протокол та пояснення особи), є необ'єктивним розглядом справи та відтак незаконним.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 16.6 ПДР України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

В ході судового розгляду в апеляційному суді було досліджено відеозаписи правопорушення VID-20160310-WA0000 (а.с. 11) та 20160303_141808 (а.с. 18).

З відеозаписів вбачається, що виконуючи поворот ліворуч, позивач, керуючи транспортним засобом HYINDAI SAANTA FE (держаний номерний знак НОМЕР_1) не надав переваги зустрічному транспортному засобу (державний номерний знак НОМЕР_2), який на момент здійснення позивачем маневру рухався прямо.

Посилання позивача на відсутність у вказаній ситуації аварійної обстановки (відеозапис 20160303194012001600 а.с. 18) не виключає кваліфікацію скоєного діяння за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водночас за умов наявності аварійної обстановки таке діяння слід було б кваліфікувати за ч. 4 ст. 122 КУпАП, згідно якої порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи позивача про порушення співробітниками поліції ст. 268 КУпАП спростовується досліджуваними відеозаписами та відсутністю будь-яких застережень позивача з цього приводу в постанові від 03.03.2016 року.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 1 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року у справі № 490/2222/16-а - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 20 березня 2017 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин