Рішення № 6538555, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 17/215

За позовом Приватного підприємства «Фірма «Максимум», м. Луганськ

до Приватного підприємства «Барс», м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 5822 грн. 42 коп.

Суддя Фонова О.С.

                                                   Представники:

від позивача: Колотович Д.О. - представник, довіреність № 1 від 02.11.2009; Олійник М.А. - представник, довіреність № 2 від 02.11.2009;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 5567,91 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн., 3% річних у сумі 22,88 грн., пені у сумі 170,38 грн., згідно договору поставки № 51 від 11.01.2008.

В судовому засіданні 02.11.2009 представником позивача була надана заява про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн. Також позивачем зазначено, що наслідки відмови від позову йому відомі.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 28.09.2009, 09.10.2009, 02.11.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Фірма «Максимум»(позивач у справі), як Постачальником, та Приватним підприємством «Барс»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 51 від 11.01.2008 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати товар у обумовлені строки, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його.

Асортимент, кількість, комплектність та ціна кожного виду товару, вказуються у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору, встановлено, що плата за партію товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, або готівковий розрахунок, шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства за погодженням сторін з відстроченням платежу на 7 календарних днів за фактом поставки.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем на виконання умов Договору за накладними РН № 17970 від 28.05.2008, РН № 17971 від 28.05.2008, РН № 17971 від 28.05.2008, РН № 17973 від 28.05.2008, РН № 17988 від 28.05.2008 було поставлено товару на загальну суму 5567,91 грн., що підтверджується відповідними накладними.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов’язання по оплаті товару не виконав, у зв’язку з чим, на час розгляду справи, за ним утворилась заборгованість у сумі 5567,91 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 170,38 грн., інфляційні нарахування у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн., згідно наданого розрахунку, однак, в судовому засіданні 02.11.2009 представником позивача була надана заява про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що вартість поставленого товару за Договором склала 5567,91 грн., що підтверджується видатковими накладними № 17970 від 28.05.2009 на суму 1227,85 грн., № 17971 від 28.05.2009 на суму 1267,14 грн., № 17972 від 28.05.2009 на суму 1319,75 грн., № 17973 від 28.05.2009 на суму 1713,16 грн. та № 17988 від 28.05.2009 на суму 40,01 грн. (а.с.12-16).

Згідно пояснень позивача, відповідач 27.07.2009 частково здійснив оплату та сплатив готівкою в касу позивачу до подачі позову до суду 55,01 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 27.07.2009.

З матеріалів справи вбачається, що інших оплат від відповідача не надходило.

Такими чином, обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає стягненню, є сума боргу 5512,90 грн., в частині стягнення боргу у сумі 55,01 грн. слід відмовити за необґрунтованістю даної вимоги.

В судовому засіданні 02.11.2009 представником позивача була надана заява про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн. Також позивачем зазначено, що наслідки відмови від позову йому відомі.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв’язку з чим господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Позивачу було роз’яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн., слід припинити.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково у сумі боргу 5512,90 грн., в частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн. провадження у справі слід припинити, в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

До стягнення підлягає державне мито у сумі 96,58 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 223,45 грн.

Позивачем за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено 351 грн. однак, відповідно до Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005 № 1258», плата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236 грн. Таким чином, зайве сплачені 115 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Барс», м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 49, ідентифікаційний код 32616159 на користь Приватного підприємства «Фірма «Максимум», м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31673200, борг у сумі 5512,90 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 96,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,45 грн., видати наказ.

3.          В частині стягнення пені у сумі 170,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 61,25 грн. та 3% річних у сумі 22,88 грн. провадження у справі припинити.

           4. В решті позовних вимог відмовити.

5.          Повернути Приватному підприємству «Фірма «Максимум», м. Луганськ, 1-й оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31673200, зайве сплачені 115 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для повернення зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 05.11.2009.

Суддя                                                                                           О.С. Фонова