Рішення № 6538551, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 7/191

За позовом Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області

до Закритого акціонерного товариства “Янівське”, смт. Княгинівка м. Красний Луч Луганської області

про повернення вугільної продукції

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Чумак Т.В., довіреність № 01-46 від 21.01.09;

від відповідача –Марченкова Ю.О., довіреність № 27-04/01-533 від 28.07.09;

від відповідача –Кучеров І.А., довіреність № 3 від 04.01.07.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача повернути вугільну продукцію марки Ашоб у кількості 8260 тн., отриману на зберігання згідно Договору № 58 від 20.12.04.

          На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.10.09 до 26.10.09, а з 26.10.09 до 02.11.09, 9-50.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні проти позову заперечив та вважає, що ним обґрунтовано притримано продукцію відповідно до ст. 594 ЦК України, оскільки у позивача виникла заборгованість перед відповідачем за послуги зберігання за договором № 58 від 20.12.04.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Так, між ДВАТ “Стахановпромтранс” (Поклажодавець) та ЗАТ “Янівське” (Зберігач) було укладено договір зберігання № 58 від 20.12.04 (далі - Договір), за умовами якого Поклажодевець передає, а Зберігач приймає та зобов’язується зберігати на вугільному складі ЗАТ “Янівське” вугільну продукцію (п.1.1. Договору).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.05 (п.6.3. Договору).

          Відповідно до п. 2.1. Договору, Зберігач зобов’язаний зокрема забезпечити зберігання майна протягом строку дії цього договору, повернути майно по першій вимозі Поклажодавця.

Поклажодавець зобов’язаний:

-          своєчасно вносити плату за зберігання майна (п.3.1. Договору);

-          прийняти майно зі спливом строку дії договору (п.3.2. Договору).

За зберігання майна Поклажодавець щомісячно сплачує Зберігачу суму, пропорційно площі, на якій розміщено вугільну продукцію Поклажодавця. Площа, яка займається, підтверджується актом маркшейдерського заміру. Вартість 1 га площі –280,25 грн. з ПДВ (п.4.1. Договору).

          Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Зберігача протягом 10-ти банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Рахунок виписується за минулий місяць (п.4.2. Договору).

Поклажодавець має право у будь-який час відмовитись від договору без пояснень причин та майнових наслідків для себе (п.6.4. Договору).

Позивач передав за Актами приймання-передачі 31.01.05 та 31.03.05 (а.с.16,17) відповідачу на зберігання вугільну продукцію марки АШоб у кількості 8260 тон.

На оплату послуг зі зберігання за період з січня 2006 року по вересень 2009 року відповідачем було надано позивачу рахунки № 91 від 06.11.08, № 102 від 30.11.09, № 105 від 31.12.08, № 3 від 31.01.09, № 8 від 28.02.0, № 22 від 31.03.09, № 36 від 30.04.09, № 52 від 31.05.09, № 61 від 30.06.09, № 72 від 31.07.09 (а.с.32-34, 37, 38, 66-68, 70, 71), № 85 від 31.08.09 та № 97 від 30.09.09 (додані за супровідним листом № 08-86 від 02.11.09), які було сплачено останнім.

За листами № 01-667 від 11.12.06, № 01-240 від 01.07.08, № 01-87 від 06.03.09 (а.с.28, 29, 72) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення вугільної продукції, проте відповідачем вугільну продукцію не було повернуто, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

          Відповідач проти позову заперечує.

          Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

          Матеріалами справи підтверджено факт укладення сторонами у справі Договору зберігання № 58 від 20.12.04, що також не оспорюється сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст. 936 ЦК України).

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст. 938 ЦК України).

Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

          На виконання умов, укладеного договору, позивач передав відповідачу на зберігання вугільну продукцію марки АШоб у кількості 8260 тон за Актами приймання-передачі 31.01.05 та 31.03.05 (а.с.16,17), які підписані представниками сторін без доповнень та зауважень щодо кількості вугільної продукції та підписи представників скріплено печатками підприємств.

          На оплату послуг зі зберігання за період з січня 2006 року по вересень 2009 року відповідачем було надано позивачу рахунки № 91 від 06.11.08, № 102 від 30.11.09, № 105 від 31.12.08, № 3 від 31.01.09, № 8 від 28.02.0, № 22 від 31.03.09, № 36 від 30.04.09, № 52 від 31.05.09, № 61 від 30.06.09, № 72 від 31.07.09 (а.с.32-34, 37, 38, 66-68, 70, 71), № 85 від 31.08.09 та № 97 від 30.09.09 (додані за супровідним листом № 08-86 від 02.11.09).

          Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч.3 ст. 946 ЦК України).

Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві (ч.ч.1,2 ст. 947 ЦК України).

Позивачем було у повному обсязі оплачено вищенаведені рахунки відповідача, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі банківськими виписками (а.с.31, 35, 36 та додані за супровідним листом № 08-86 від 02.11.09).

Позивач заперечив факт отримання від відповідача рахунку № 107 від 31.12.08 на суму 1109585,52 грн. Відповідачем не надано доказів вручення (надіслання) позивачу рахунку № 107 від 31.12.08, оскільки як було встановлено у судовому засіданні, опис вкладення у конверт за рекомендованим листом (поштові відмітки № 421341 від 20.01.09) не складався, та матеріалами справи підтверджено надіслання позивачу саме рахунку № 105 від 31.12.08 (а.с.32) з підписами керівництва відповідача та його печаткою.

За листами № 01-667 від 11.12.06, № 01-240 від 01.07.08, № 01-87 від 06.03.09 (а.с.28, 29, 72) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення вугільної продукції. За листом № 01-87 від 06.03.09 відповідачу також було повідомлено реквізити, на які слід відвантажити продукцію.

Однак відповідач в порушення вищенаведених приписів діючого законодавства України не виконав своє зобов'язання та не повернув позивачу вугільну продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних № РН01215 від 31.01.05 та № РН01496 від 31.03.05 за Договором постачання № ДГ685 від 27.09.04, вартість спірної вугільної продукції у кількості 8260 тон складає 1590062 грн. 40 коп. (а.с.57, 59).

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом за необґрунтованістю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 235 та ст. 236 ГК України.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (ч.1 ст. 594 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Матеріалами справі підтверджено факт внесення позивачем відповідачу плати за зберігання, відповідно наданих відповідачем рахунків, у повному обсязі.

Крім того, ані умовами Договору між сторонами у справі ані приписами діючого законодавства України, що регулюють відносини зі зберігання речі, не передбачено права зберігача на притримання, як це наприклад передбачено ст. 856 ЦК України "Право підрядника на притримання" .

          За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Оскільки за матеріалами справи вартість спірної вугільної продукції складає 1590062 грн. 40 коп., а спір є майновим відповідно до п.37 "Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита" № 15 від 22.04.1993р., то позивач мав сплатити державне мито у сумі 15900 грн. 62 коп.

У зв’язку з викладеним, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 640 грн. 86 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 546-548, 594, 595, 936, 938, 946-948 ЦК України, ст.ст. 235, 236 ГК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство “Янівське”, смт. Княгинівка м. Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32895302 повернути Державному відкритому акціонерному товариству “Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, вул. Тепловозна, 5, код ЄДРПОУ 00179364 вугільну продукцію марки АШоб вагою 8260тн, отриману на зберігання згідно Договору зберігання № 58 від 20.12.2004 року, видати наказ.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Янівське”, смт. Княгинівка м. Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32895302 на користь Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, вул. Тепловозна, 5, код ЄДРПОУ 00179364 - 15900 грн. 62 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути позивачу з Державного бюджету України 640 грн. 86 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 386 від 31.08.09, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 05.11.09.

Суддя Т.Л.Калашник