Рішення № 6538549, 02.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09                                                                                 Справа № 17/216

За позовом Приватного підприємства «Фірма «Максимум», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммехзавод», м. Луганськ

про стягнення 6880 грн. 50 коп.

Суддя Фонова О.С.

                                                   Представники:

від позивача: Колотович Д.О. - представник, довіреність № 1 від 02.11.2009; Олійник М.А. - представник, довіреність № 2 від 02.11.2009;

від відповідача: Слєсарєв В.В. - юрисконсульт, довіреність № 1 від 02.01.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 6281,09 грн., інфляційних нарахувань у сумі 464,79 грн., 3% річних у сумі 81,80 грн., пені у сумі 656,14 грн., згідно договору поставки №37/7-22 від 11.06.2008.

В судовому засіданні 02.11.2009 представником позивача була надана заява про відмову від позову в частині стягнення боргу в сумі 6281,09 грн.

Крім того, у вищевказаній заяві позивач зазначає, що ним були надані невірні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно нового розрахунку, поданого представником позивача, пеня складає 235,50 грн., 3% річних – 29, 65 грн., інфляційні нарахування –334,26 грн.

Оскільки дана заява є по суті заявою про зменшення позовних вимог, що є правом позивача згідно ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду.

Представником відповідача в судовому засіданні 02.11.2009 надано відзив, згідно якого відповідач позов не визнав та зазначив, що на день подання позову до суду за ним була наявна заборгованість у сумі 1665,91 грн. за накладною РН № 14534 від 23.12.2008. Решта заборгованості була сплачена відповідачем 11.02.2009, 17.02.2009 та 24.09.2009.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Фірма «Максимум»(позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реммехзавод»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 37/7-22 від 11.06.2008(далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати товар у обумовлені строки, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його.

Асортимент, кількість, комплектність та ціна кожного виду товару, вказуються у накладних на кожну партію товару (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору, встановлено, що плата за партію товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, або готівковий розрахунок, шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства за погодженням сторін з відстроченням платежу на 14 календарних днів або інше.

Сторонами було надано суду пояснення, згідно яких при укладенні Договору малось на увазі, що відстрочення платежу на 14 календарних днів відбувається з дати поставки товару (а.с.40-41).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем на виконання умов Договору за накладними РН № 14263 від 16.12.2008, РН № 14417 від 19.12.2008, РН № 14534 від 23.12.2008 було поставлено товару на загальну суму 8252,06 грн., що підтверджується відповідними накладними.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов’язання по оплаті товару виконав не вчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим, на час розгляду справи, за ним утворилась заборгованість у сумі 6281,09 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 235,50 грн. та 3% річних у сумі 29, 65 грн., інфляційні нарахування у сумі 334,26 грн. за період з 31.12.2008 по 07.07.2009 згідно наданого розрахунку.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що вартість поставленого товару за Договором склала 8252,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № 14263 від 16.12.2008 на суму 2291,15 грн., № 14417 від 19.12.2008 на суму 295 грн. та № 14534 від 23.12.2008 на суму 5665,91 грн.

Відповідач частково здійснив оплату та перерахував позивачу до подачі позову до суду 2291,15 грн. за товар по накладній №14263 –11.02.2009, 4295,00 грн. за товар по накладним № 14417, № 14534 –17.02.2009 та після подачі позову до суду 24.09.2009 перераховано 5681,09 грн. за товар по видатковій накладній № 14534.

Станом на 02.11.2009, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, заборгованість у відповідача перед позивачем не існує, але умови договору щодо вчасної оплати товару були порушені відповідачем.

У зв’язку з зазначеним, представником позивача було подано заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 6281,09 грн.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв’язку з чим господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Позивачу було роз’яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6281,09 грн. слід припинити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 235,50 грн. за період з 31.12.2008 по 07.07.2009 згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 5.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення та 3% річних у сумі 29,65 грн., інфляційні нарахування у сумі 334,26 грн. за період з 31.12.2008 по 07.07.2009 відповідно, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково у сумі пені - 235,50 грн., 3% річних – 29, 65 грн. та інфляційних нарахувань –334,26 грн., в частині стягнення 6281,09 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

До стягнення підлягає державне мито у сумі 8,17 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 18,90 грн.

Позивачем за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено 351 грн. однак, відповідно до Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005 № 1258», плата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236 грн. Таким чином, зайве сплачені 115 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммехзавод», м. Луганськ, 1-й Мічурінський тупик, буд. 8а, ідентифікаційний код 30464249 на користь Приватного підприємства «Фірма «Максимум», м. Луганськ, 1-й оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31673200, пеню у сумі 235,50 грн.; 3% річних у сумі 29,65 грн., інфляційні нарахування у сумі 334,26 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 8,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 18,90 грн., видати наказ.

3.          В частині стягнення основного боргу у сумі 6281,09 грн. провадження у справі припинити.

4.          Повернути Приватному підприємству «Фірма «Максимум», м. Луганськ, 1-й оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31673200, зайве сплачені 115 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для повернення зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 05.11.2009.

Суддя                                                                                           О.С. Фонова