Ухвала суду № 6538526, 30.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

30.10.09                                                                                 Справа № 15/280.

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс», м. Старобільськ Луганської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул», смт. Марківка Луганської області про стягнення 261 151 грн. 53 коп. Орган виконання судового рішення –Відділ державної виконавчої служби Марківського районного управління юстиції Луганської області, смт. Марківка Луганської області Суддя Пономаренко Є.Ю. Представники: від позивача – Чертенков С.О., представник за довіреністю № б/н від 20.04.09;від відповідача –не прибув;

від Відділу державної виконавчої служби Марківського районного управління юстиції Луганської області –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Позивач у справі –ТОВ «ТК Едельвейс», звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просить:

- визнати недійсною постанову заступника начальника відділу ДВС Марківського РУЮ Кривошлик Р.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 24.09.09 ВП № 14960630;

- зобов’язати відділ ДВС Марківського РУЮ відкрити виконавче провадження по ухвалі господарського суду Луганської області по справі № 15/280 від 17.09.09 про накладення арешту на майно, у тому числі грошові кошти в установах банків, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Деркул»(смт. Марківка Луганської області, пл. Радянська, 13, код за ЄДРПОУ 03579621) в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 261 151 грн. 53 коп. Вказана скарга надіслана до господарського суду Луганської області 25.09.2009 р. згідно штемпелю підприємства поштового зв’язку на конверті, в якому надійшла дана скарга. Отримана судом дана скарга 02.10.2009 р.

Представник заявника вимоги за скаргою підтримав у повному обсязі. Доводи відділу ДВС, викладені у запереченні на скаргу, вважає необґрунтованими та надуманими.

Відповідач та відділ ДВС не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресами, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Явка представників сторін та відділу ДВС не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Разом з тим, від відділу ДВС надійшло заперечення на скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні вимог скарги.

На підставі викладеного, скарга розглядається за наявними у справі матеріалами, яких суд вважає достатніми для розгляду скарги по суті.

Розглянувши матеріали скарги та інші надані документи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підвідомчі господарським судам та підлягають розгляду у межах тієї справи, якою розглянуто (розглядається) спір за позовною заявою. Наведене також підтверджується положеннями п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»та п. 8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України». Також, у пункті 8 Роз’яснень зазначено, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. У зв'язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

При порушенні провадження у справі ухвалою від 17.09.2009р., зокрема, було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме, ухвалено: накласти арешт на майно, у тому числі грошові кошти в установах банків, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Деркул» (смт. Марківка Луганської області, пл. Радянська, 13, код за ЄДРПОУ 03579621) в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 261 151 грн. 53 коп. Заяву позивача в частині накладення арешту на майно відповідача на суму понад ціну позову у даній справі відхилено.

З метою виконання ухвали в частині накладення арешту позивачем було пред’явлено вказану ухвалу на виконання до відділу державної виконавчої служби Марківського районного управління юстиції Луганської області (далі –ВДВС).

Заступником начальника вказаного ВДВС винесено постанову від 24.09.2009р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Дана постанова винесена на підставі вказаних у ній наступних обставин: стягувачем подана заява про накладення арешту на майно ТОВ «Деркул», а в додатку надана ухвала Господарського суду Луганської області про вжиття заходів забезпечення позову –накладення арешту на майно СТОВ «Деркул».

Постановляючи про відмову в прийняття до провадження виконавчого документу державний виконавець послався на п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно даної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, вказана норма може бути застосована лише разом із іншою нормою чинного законодавства, що визначає певну обставину, яка виключає здійснення виконавчого провадження та має наслідком відмову у відкритті виконавчого провадження.

У даному ж випадку ані в оскаржуваній постанові, ані в запереченні на скаргу посадовими особами ВДВС не вказано таку норму Закону, що визначає ту «іншу»обставину, про яку йдеться у п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»та яка унеможливлює здійснення виконавчого провадження, і на підставі якої слід відмовляти у відкритті виконавчого провадження.

Обставина, на яку посилається ВДВС, не передбачена законодавством.

Визначення такої обставини як підстави відмови у відкритті виконавчого провадження є необґрунтованим та суперечить п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

В заяві позивача, до якої додано виконавчий документ, вказано, зокрема, про прийняття до примусового виконання ухвали по справі №15/280 від 17.09.2009 р.

Дана інформація вказана в заяві є правильною та цілком достатньою для прийняття до виконання виконавчого документу.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

В заяві були зазначені дата рішення (ухвали) та номер судової справи, у межах якої воно винесено. Такі дані (дата та номер), наведені в заяві, співпадають з реквізитами виконавчого документа, пред’явленого до виконання з вказаною заявою.

Законодавство не пред’являє якихось інших вимог до змісту заяви про примусове виконання рішення, яка подається до органів ДВС.

Такі вимоги пред’являються до виконавчих документів.

Виконавче провадження відкривається на підставі саме виконавчого документа.

Отже, державний виконавець зобов’язаний був відкрити виконавче провадження на підставі наданого йому виконавчого документу - ухвали Господарського суду Луганської області по справі №15/280 від 17.09.2009 р.

Крім того, в заяві була вказана сума, у межах якої слід накласти арешт, та адреса боржника.

Відділом ДВС не доведено, що за однією і тією ж адресою знаходяться дві різні юридичні особи –СТОВ «Деркул та ТОВ «Деркул», і йому не зрозуміло відносно якї відкривати виконавче провадження.

Висновок ВДВС, наведений у запереченні на скаргу, про те, що згідно чинного законодавства СТОВ і ТОВ є підприємствами з різною організаційно-правовою формою власності, є неправильним.

Вказані абревіатури організаційно-правових форм підприємств не вказують на різні форми власності.

Виходячи з положень Конституції України та Цивільного кодексу України в Україні існують три форми власності: державна, комунальна та приватна.

Відділом ДВС не доведено, що існують СТОВ «Деркул та ТОВ «Деркул», які належать до різних форм власності (нелогічно стверджувати, що вказане підприємство належить до державної чи комунальної власності).

Щодо організаційно-правової форми відповідача у справі - СТОВ «Деркул», слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України та ст. 84 Цивільного кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерні товариства у свою чергу за своїм типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства).

Отже, за своєю організаційно-правовою формою, визначеною вказаними нормами чинного законодавства, відповідач є товариством з обмеженою відповідальністю.

Слід зазначити про надуманість підстав відмови у відкритті виконавчого провадження через нібито неясність щодо підприємства боржника (СТОВ чи ТОВ), про що свідчить резолютивна частина оскаржуваної постанови, де чітко вказано про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа:

«назва документу: ухвала №15/280 видана 17.09.2009 р.

документ видав: Господарський суд Луганської області

про: накласти арешт на майно боржника, у тому числі грошові кошти в установах банків, які належать СТОВ «Деркул»смт. Марківка Луганської області, пл. Радянська, 13, код ЄДРПОУ 03579621 в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 261 151 грн. 53 коп.»

Отже, державному виконавцю було зрозуміло, що на виконання надано виконавчий документ відносно СТОВ «Деркул», який і підлягає виконанню. Відмова у прийнятті виконавчого документу, який підлягає примусовому виконанню є необґрунтованою.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»чітко визначено, що ухвала Господарського суду Луганської області є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Питання про забезпечення позову зазначено судом в ухвалі, яку було пред’явлено до виконання.

У п. 5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»вказано, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 65 ГПК України суддя при підготовці справи до розгляду може вирішити питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 чітко зазначено, що якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом з позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 ГПК.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»ухвала, якою вжито заходів забезпечення позову, з урахуванням пункту 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»має статус виконавчого документа. Також, в п. 4 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»вказано, що господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. У пункті 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Отже ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, і 6 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

На підставі вищевикладеного, вочевидь, що ухвала суду від 17.09.2009р., якою, зокрема, вжито заходів забезпечення позову, є виконавчим документом.

Зазначена ухвала суду відповідає вимогам, які ставляться положеннями ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»до виконавчого документа. На підставі вищевикладеного, відмова у відкритті виконавчого провадження (відмова у прийнятті до провадження виконавчого документа) за ухвалою суду від 17.09.2009р. в частині накладення арешту на майно, у тому числі грошові кошти в установах банків, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Деркул»(смт. Марківка Луганської області, пл. Радянська, 13, код за ЄДРПОУ 03579621) в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 261 151 грн. 53 коп. є неправомірною.

За таких обставин, скарга на дії органу державної виконавчої служби підлягає задоволенню, оскаржувану постанову слід визнати недійсною. У зв’язку з цим ВДВС має виконати ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2009 р. в частині накладення арешту, відкривши за нею виконавче провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Скаргу позивача у справі –Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс», одержану судом 02.10.2009 р., задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову заступника начальника відділу ДВС Марківського РУЮ Кривошлик Р.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 24.09.09 ВП № 14960630 та зобов’язати відділ ДВС Марківського РУЮ відкрити виконавче провадження по ухвалі господарського суду Луганської області від 17.09.2009 р. по справі № 15/280 про накладення арешту на майно, у тому числі грошові кошти в установах банків, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Деркул»(смт. Марківка Луганської області, пл. Радянська, 13, код за ЄДРПОУ 03579621) в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 261 151 грн. 53 коп.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко