Постанова № 65384551, 15.03.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шалота К.В.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2017 р. Справа № 296/5527/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "17" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції ГУНП в Житомирській області, в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №628399 по справі про адміністративне правопорушення від 15.06.2016 року та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, як незаконну та таку, що винесена з порушенням порядку розгляду матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень, без з'ясування всіх обставин справи та з порушенням його прав, визначених законом. Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що 15.06.2016 він рухався на автомобілі, який мав у тимчасовому користуванні, по вул. Мала Бердичівська в м.Житомирі і з незрозумілих причин був зупинений працівниками поліції з вимогами надати для перевірки документи на автомобіль та водійські права Він виявив відсутність в автомобілі полісу обов'язкового страхування. Зазначав, що засобами зв'язку він не користувався, а поліс відшукав та передав його патрульному поліції. Подав письмові пояснення та долучив копію полісу до матеріалів.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 17 листопада 2016 року відмовлено у задоволені позову.

Апелянт просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що інспектором роти №2 батальйону УПП у м.Житомирі рядовим поліції Запорожець Д.Ю. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628399 від 15.06.2016 р., за якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді 425 грн. (а.с. 4).

Згідно змісту постанови ОСОБА_3 керував транспортним засобом Kango, номерний знак НОМЕР_1, 15 червня 2016 р. о 9 год. 20 хв. в м. Житомирі по вул. Мала Бердичівська, 17 і під час руху транспортним засобом користувався засобами зв'язку, тримаючи у руках мобільний телефон, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.9 «д», 2.1 «г» Правил дорожнього руху.

Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_3 оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду надано документи, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих на спростування цього факту, тому постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628399 від 15.06.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом даного спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

В ході розгляду справи встановлено, що свою незгоду з обставинами позивач обґрунтовує тим, що в процесі руху він не користувався засобами зв'язку. На вимогу поліцейського до винесення постанови надав копію поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, разом з клопотанням про долучення до матеріалів адміністративної справи письмових пояснень.

За приписами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до вимог п. 2.9 «д» Правил Дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених ч.ч. 1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

З аналізу вказаних приписів слідує, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП є необов'язковим.

В ході розгляду справи з'ясовано, що ОСОБА_3 заперечував факт користування під час руху засобами мобільного зв'язку.

Однак доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з дослідженого судом відеозапису, що міститься на наданому відповідачем ДВД-диску, долученому до матеріалів справи, вбачається, що в період часу з 9 год. 22 хв. до 9 год. 24 хв. позивач ОСОБА_3 був зупинений працівниками поліції та при спілкуванні з ними вказує на те, що він не може знайти в машині поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Проте, суду представлено інформацію про вхідні/вихідні з'єднання мобільного терміналу НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, за якою в період часу 15.06.2016 в 9:12:28 з мобільного терміналу був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 21 сек, в 9:20:56 був здійснений вхідний дзвінок тривалістю 63 сек, та 9:28:11 був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 82 сек (а.с.44).

Надаючи оцінку вказаній інформації оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», за якою час здійсненого вихідного з'єднання з телефону позивача складав з 9 год. 21 хв. по 9 год. 22 хв., разом з наявними відеоматеріалами за якими час зупинки позивача працівниками поліції відбувся у 9 год. 22 хв., суд дійшов вірного висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_3 під час руху транспортним засобом користувався засобом мобільного зв'язку.

Апелянтом не надано доказів на спростування такого висновку суду.

Також частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Щодо не надання інспектору полісу загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль, на якому рухався ОСОБА_3, йому не належить і вказаний поліс ним було віднайдено в автомобілі по спливу певного часу. Щодо особи ОСОБА_3, то він є учасником АТО і звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України.

Про надання ОСОБА_3 полісу підтверджують свідки, допитані при апеляційному розгляді справи. Лише інспектором зазначено, що це сталося вже після складення постанови.

Вказане підтверджено і представленими письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 15.06.2016 року, надані ним інспектору патрульної роти, де він зазначив про долучення до матеріалів справи копії полісу.

Колегія суддів вважає, що підстави для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України відсутні.

Відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628399 від 15.06.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "17" листопада 2016 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови від 15.06.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення ч.1 ст.126 КпАП України та прийняти в цій частині нову постанову.

Скасувати постанову інспектора роти №2 батальону УПП в м.Житомирі від 15.06.2016 року в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КпАП України.

В решті постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" березня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/ ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/ Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції вул.Покровська,96,м.Житомир,10031

- ,