Ухвала суду № 65384444, 15.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/885/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

15 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Білоуса О.В. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Зюбанова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області №0000071701 від 13 лютого 2013 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області подала апеляційну скарги з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 52582722.

Відповідно до наказу Крижопільської МДПІ № 562 від 17.10.2012 року та направлень № 670, 671, 672 від 29.10.2012 року посадові особи Крижопільської МДПІ провели планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1846/1701/НОМЕР_1, яким зафіксовано заниження позивачем задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 661 грн. за січень 2011 року, за рахунок невключення до складу податкових зобов'язань кошти в сумі 3968,36 грн. та, крім того, завищення податкового кредиту у липні 2011 року на загальну суму 54166,57 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ за безтоварною операцією з придбання бітуму та щебеню на загальну суму 325000 грн. від ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК".

На підставі вказаного Акту перевірки, Крижопільська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000331701 від 03.12.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13707 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служба Вінницькій області скасувала податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ від 03.12.2012 року № 0000331701 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 164,25 грн., в інші частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

За наслідками розгляду скарги відповідач направив на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000071701 від 13.02.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13542,75 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено з матеріалів справи, 18.08.2010 року позивач та товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (надалі - ТОВ "Подільські цукроварні") уклали договір № 358 про надання послуг перевезенню цукросировини. 30.09.2010 року позивач виписав податкову накладну № 4 від на загальну суму 5000 грн. наданих послуг, в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року та додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі 670545 грн., в тому числі від TOB "Подільські цукроварні" як оплата послуг у сумі 5000 грн. ( ПДВ - 833,33 грн.).

Згідно з актами здачі-приймання № ЦЗ-0000658 та № ЦЗ-0000657 від 24.11.2010 року позивач надав послуги з перевезення на загальну суму 88194,85 грн., в т.ч. ПДВ 14699,14 грн., та виписав податкову накладну № 14 від 24.11.2010 року на загальну суму 88 194,85 грн. наданих послуг, в тому числі ПДВ - 14699,14 грн.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року та додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі 204007 грн., в тому числі від TOB "Подільські цукроварні" у сумі 88194, 85 грн. (ПДВ - 14699,14 грн).

Тобто, загальна сума податкових зобов'язань згідно наданих послуг з перевезення становить 93194,85 грн.

Також, згідно з зазначеного договору позивач придбавав у TOB "Подільські цукроварні" дизельне пальне на загальну суму 35526 49 грн. (підтверджується видатковою та податковою накладними). Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 2010 рік TOB "Подільські цукроварні" перерахувало кошти за надані послуги в сумі 53 700 грн., іншу частину в сумі 3968,36 грн. - в січні місяці 2011 року.

Відтак, первинним документом, який підтверджує дебіторську заборгованість, є акт звірки з боржником, але ні в якому разі не дані попередньої перевірки. Таким чином, позивач задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ у звітному податковому періоді, у якому отримав доходи за надані послуги.

При цьому, вказані обставини повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які перевірялись податковим органом під час проведення перевірки. Проте, податковий орган порушуючи норми податкового законодавства, зокрема ст. 187 ПК України, повторно оподаткував отримані кошти в сумі 3 968,36 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 661 грн., які задекларовані та сплачені позивачем протягом 2010 року.

Такого ж висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанцій під час першого розгляду цієї адміністративної справи. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 року про помилковість таких висновків не висловлено.

Стосовно висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у липні 2011 року на суму ПДВ 54166,67 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за безтоварною операцією з придбання бітуму та щебеню на загальну суму 325000 грн. від TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК", слід зазначити наступне.

20 липня 2011 року між TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" та позивачем укладено договір про поставку товару № 20/7-1. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору постачальник зобов'язаний поставити бітум та щебінь на загальну суму 325000 грн.

За наслідками вказаної угоди постачальник - TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" виписав видаткову та податкову накладні, на підставі яких позивач включив дану суму до податкового кредиту. А саме, TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" виписало податкову накладну на адресу позивача №82 від 20.07.2011 року, видаткову накладну №62 від 20.07.2011 року, на номенклатуру бітум 40 т, щебінь 200 т, на суму 325000,00 грн., у т.ч. ПДВ 54166,67 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної №572731 від 20.07.2011 року, автопідприємством ОСОБА_5 було здійснено перевезення бітума кількістю 40 т, вантажовідправник TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК", вантажоодержувач позивач (водій ОСОБА_6, машина КАМАЗ 5320).

Відповідно до рахунку-фактури № 83 від 20.07.2011 року позивач перерахував кошти TOB "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" в сумі 325000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Однак, відповідач під час проведення перевірки зробив висновок, що вказана операція відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є безтоварною та має ознаки недійсності, а тому не створює юридичних наслідків, посилаючись на Акт документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" від 28.21.2011 року № 3516/23-100/37279625.

Разом з тим, вказані висновками відповідача є безпідставними, оскільки, факт здійснення господарських операцій між ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" та позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками, що підтверджує реальність змін майнового стану позивача.

Так, у Акті документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" від 28.21.2011 року № 3516/23-100/37279625, на який у ході перевірки позивача посилається відповідач, вказано, що на підставі договору про поставку товару №20/7-1 від 20.07.2011 року та наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" виписано на адресу позивача три податкові накладні, а саме № 98 від 25.08.2011 року на суму 505000,00 грн., №99 від 26.08.2011 року на суму 545000,00 грн., №82 від 20.07.2011 року на суму 325000,00 грн. на перевезення бітуму та щебеню, в той час як відповідачем зроблено висновок про безтоварність лише одної операції з перелічених, яка відбулась 20.07.2011 року (податкова накладна №82 на суму 325000,00 грн.).

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

В силу ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на наведені положення ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом. Також укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується додатковою угодою, договором поставки, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками про перерахунок коштів.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Таким чином, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Водночас, згідно пояснень позивача, поставлений ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" позивачу товар, використаний для капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Леніна селища Піщанка, Піщанського району, Вінницької області згідно укладеного Договору №43Д/11 про закупівлю робіт за державні кошти.

Що стосується аргументів відповідача щодо не взяття судом до уваги відомостей щодо порушених кримінальних справ стосовно директора ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення фіктивного підприємства, що ставить під сумнів реальність господарських операцій, у тому числі з позивачем, необхідно зазначити таке.

Згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.07.2014 року всі події по придбанню товарів та здійсненню діяльності фіктивного підприємства ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" здійснювались у 2012 році, в той час, як господарська операція між ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" та позивача про поставку товару на підставі договору №20/7-1 відбувалась у 2011 році. Щодо господарської діяльності ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" у 2011 році, у вказаному вироку суду висновки відсутні.

Отже, обставини встановлені у вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.07.2014 року не свідчать про фіктивність господарської операції між ТОВ "УНІВЕРСАЛ-АГРО НК" та позивачем про поставку товару на підставі договору №20/7-1, що відбувалась 20.07.2011 року. А тому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги дані заперечення відповідача.

Крім того, щодо правових підстав формування податкового кредиту слід зазначити слідуюче.

За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, позивач використав право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання товарів за умовами договору купівлі-продажу.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Разом з тим, в межах спірних відносин товар позивачем отриманий та оплачений, за фактом отримання податкових накладних сформований податковий кредит. Відтак, посилання відповідача в акті перевірки на протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту не знаходить свого підтвердження. З огляду на зазначене підстави для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить також безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 березня 2017 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Білоус О.В. Смілянець Е. С.