Ухвала суду № 65384266, 17.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

17 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7177/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року в частині залишення адміністративного позову без руху та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку і наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо її включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання позивача такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 15.11.2016 року № 1310 о/с в частині звільнення позивача з посади помічника слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області; поновити позивача на посаді та стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2016 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню - залишено без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_2 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання ОСОБА_2 такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнання протиправним та скасувати наказу ГУ НП в Одеській області від 15.11.2016 року № 1310 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади помічника слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області; поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення з ГУ НП в Одеській області на користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2016 року по дату фактичного поновлення на посаді - залишено без руху, надано п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку і наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто позивачеві.

ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначені ухвали, апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року в частині залишення адміністративного позову без руху та скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, справу направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 16.12.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 15.11.2016 року № 1310 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади помічника слідчого Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НГТ в Одеській області; поновити ОСОБА_2 на вказаній посаді та стягнути з ГУ НП в Одеській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2016 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя встановив, що адміністративний позов подано з порушенням вимог ст.106 КАС України та для усунення недоліків позову суддя надав позивачу п'ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 повернуто позивачеві, у зв'язку, на думку суду першої інстанції, з неусуненням позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 19 грудня 2016 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення п.1 ч.1, ч.2 ст.106 КАС України, позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у позові, зокрема обставин, що передували прийняттю оскаржуваного наказу, та оскаржуваних висновків комісій, які позивачем, серед іншого, покладено в основу позову про поновлення на службі; доказів оплати судового збору за вимогу про визнання протиправним та скасування рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання позивача такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (в розмірі 551,20 грн.). При цьому, як зазначає суд першої інстанції, позивач не вказує причини неможливості подання таких доказів, рівно як і клопотання про їх витребування, як це передбачено п.5 ч.1 ст.106, ч.2 ст.106 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу слід усунути виявлені судом недоліки шляхом подачі доказів на підтвердження обставин, зазначених у позові із додатками для відповідача.

У зв'язку з тим, що зазначені в ухвалі недоліки у відведений судом строк позивачем не усунено, суд першої інстанції ухвалою суду від 19.01.2017 року повернув позивачеві вищезазначений адміністративний позов.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на невідповідність позову вимогам КАС України суд першої інстанції в своїй ухвалі від 19 грудня 2016 року зазначив, що в порушення вимог п.1 ч.1, ч.2 ст.106 КАС України позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у позові, зокрема обставин, що передували прийняттю оскаржуваного наказу, та оскаржуваних висновків комісій, які позивачем, серед іншого, покладено в основу позову про поновлення на службі; доказів оплати судового збору за вимогу про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання позивача такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (в розмірі 551,20 грн.). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач не вказує причини неможливості подання таких доказів, рівно як і клопотання про їх витребування, як це передбачено вимогами п.5 ч.1 ст.106, ч.2 ст.106 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно до вимог ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Отже, метою залишення позову без руху є усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Разом з цим, обставини, які свідчать про недодержання вимог, передбачених процесуальним законодавством для звернення до суду, мають бути такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Недоліки, що є неістотними і які можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду або під час розгляду справи не можуть бути перешкодою для відкриття провадження у справі, а особа, яка подала позов не у відповідності вимогам ст.106 КАС України, має бути обізнана про недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і строк, встановлений для усунення недоліків.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Дана адміністративна справа є справою про протиправність рішень та дій суб'єкта владних повноважень, а отже, доведення правомірності цих рішень та дій, в тому числі з підтвердженням відповідними доказами, покладається саме на відповідачів.

Разом з цим, у випадку не виконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку, зазначені обставини ініціюють суд, що розглядає відповідну справу, в порядку ст.ст.71, 110 КАС України витребувати необхідні докази з метою повного та об'єктивного вирішення спору.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчать про те, що обов'язок щодо підтвердження обставин, що передували прийняттю оскаржуваного наказу, та оскаржуваних висновків комісії, покладається саме відповідачів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІ, ні Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом МВС від 17.11.2015 року №1465, не передбачено видання органом працівнику копій розпорядчих документів, в тому числі процедурних (відповідних протоколів, якими оформлюються відповідні висновки, тощо) з питань атестування після їх прийняття/складання.

Також, відповідно до вимог ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно до вимог п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, як углядається з матеріалів справи, предметом спору фактично є поновлення позивача на попередній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

При цьому, всі інші позовні вимоги, а саме: про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року про визнання ОСОБА_2 такою, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є похідними, тобто тими, що передували незаконному звільненню та які суд має вирішувати у сукупному зв'язку.

Отже, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що заявлені у справі про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI не підпадають під об'єкт справляння судовим збором.

Крім того, як зазначає апелянт, про встановлення судом першої інстанції недоліків позовної заяви вона дізналась 19.01.2017 року в інформаційному центрі Одеського окружного адміністративного суду, а 27.01.2017 року їй повідомили про те, що ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року її адміністративний позов повернуто позивачеві через неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Також апелянт зазначає, що ні ухвалу судді першої інстанції від 19.12.2016 року, ні від 19.01.2017 року, на час подання апеляційної скарги, вона не одержувала.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: відсутністю будь-яких розписок про отримання вищезазначених ухвал суду позивачем.

При цьому, твердження суду першої інстанції про те, що позивач 25.12.2016 року одержав ухвалу від 19 грудня 2016 року не відповідають дійсності, що також підтверджується відомостями з офіційних даних щодо відстеження пересилання поштових відправлень, згідно яких поштове відправлення 6550102165065, на номер якого суд першої інстанції посилається як на підтвердження одержання позивачем вказаної ухвали, а отже і - обізнаність позивача про встановлені судом недоліки позову, порядок і строки їх усунення, станом на 21.01.2017 року зареєстроване як повернення за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано залишив позовну заяву без руху та повернув позивачеві адміністративний позов на підставі неусунення недоліків позовної заяви.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувані ухвали на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягають скасуванню з постановленням нової ухвали про направлення справи для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 199; 202; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року в частині залишення адміністративного позову без руху.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року про повернення позову.

Прийняти у справі №815/7177/16 нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 17.03.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян