Постанова № 65383993, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13817/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Заболотнього А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС про визнання нечинними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2006 року №0006531510/0, №0014301710/0 та №0014291710/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2006 року за результатами невиїзної документальної перевірки ГПУ «Харківгазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань за період з 20 березня 2003 року по 05 вересня 2006 року ДПІ у Дзержинському районі складено акт №5499/1530/25617463, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов'язань - після граничних строків його сплати.

18 вересня 2006 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0006531510/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 981, 923, 864, 833, 772, 740, 679, 648 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, позивача зобов'язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 206052, 50 грн.;

- №0014291710/0, яким у зв'язку з порушенням ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів, позивача зобов'язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 5,72 грн.;

- №0014301710/0, яким у зв'язку з порушенням ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 87, 90, 44, 76 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів, позивача зобов'язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 1,01 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обставинам у справі, суд виходить з оцінки правовідносин в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2006 року №0006531510/0 та №0014301710/0.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач належним чином свої доводи не обґрунтував.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на протязі 2001-2006 років стосовно ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» порушені справи про банкрутство, а саме:

14.08.2001 року Арбітражним судом міста Києва порушено справу №23/386 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено 25.01.2002року.

20.03.2003 року Господарським судом міста Києва порушено справу №24/260-6 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено 23.12.2003 року.

24.12.2003 року Господарським судом міста Києва порушено справу №2/21-6 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено 30.08.2004 року.

30.08.2004 року Господарським судом міста Києва порушено справу №23/365-6 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено 06.04.2005 року.

11.04.2005 року Господарським судом міста Києва порушено справу 23/342-6 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження припинено 22.06.2005 року.

04.07.2005 року Господарським судом міста Києва порушено справу №19/22 про банкрутство ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі припинено 14.03.2006 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, з матеріалів справи вбачається, що товариство мало податковий борг з податку на прибуток строком виникнення 22.02.2002, 02.04.2002, 31.05.2002, 01.07.2002, 31.08.2002, 30.09.2002, 02.12.2002, 02.01.2003, тобто за період коли був відсутній мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Платіжним дорученням №356 від 28.10.2004р. сплачено податок на прибуток за третій квартал 2004 року, тобто під час дії мораторію, встановленого 30 серпня 2004 року Господарським судом міста Києва у справі №23/365-6, при цьому, відповідачем сплачену суму зараховано в погашення податкового боргу по строку виникнення 22.02.2002, 02.04.2002, 31.05.2002, 01.07.2002, 31.08.2002, 30.09.2002, 02.12.2002, 02.01.2003.

Крім того, відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу".

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України, не передбачалось право податкового органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжному дорученні.

Отже, самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу є також неправомірним.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0006531510/0 від 18 вересня 2006 року підлягає скасуванню.

В той же час, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що він не є платником транспортного податку, оскільки ці доводи спростовуються його ж письмовими поясненнями, наданими суду 31.10.2016 (а.с.40 том 4), в яких він наводить номери платіжних доручень, якими він сплачував цей податок, та сплачені суми.

При цьому, представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувалося, що, саме, філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» у платіжних дорученнях зазначена платником податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанова суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про їх задоволення.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року - в частині відмови у визнанні протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС від 18 вересня 2006 року №0006531510/0 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС від 18 вересня 2006 року №0006531510/0.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.