Ухвала суду № 65383853, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27715/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, Начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича (далі - відповідач) про скасування наказу «Про відшкодування шкоди заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_3» від 16.09.2015 року №494 в частині пунктів 1-3, які стосуються солдата ОСОБА_2; зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії по поверненню солдату ОСОБА_2 утриманих за скасованим наказом сум грошового забезпечення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також, представником позивача ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Посилається представник позивача на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та його заперечення проти апеляційної скарги представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.03.2014 року між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України полковника Сварковського Олексія Сергійовича, з одного боку, та громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, солдат, з іншого боку укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. За яким Позивач прийнятий на військову службу, яку проходить у військовому званні солдат в Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України.

На підставі наказу начальника центру від 04.05.2015 року №125 позивач 04.05.2015 вибув у відрядження в розпорядження керівника штабу АТО, а наказом № 143 від 05.05.2015 ОСОБА_2 закріплений за автомобілем УАЗ - 31514 військовий номер НОМЕР_3.

Інспектором відділення ВТБДР Жуков А.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серія ПД №003208 про те, що громадянин ОСОБА_2 керуючи автомобілем УАЗ 3151, номерний знак НОМЕР_3, 10.07.2015 року близько 00.00 год скоїв ДТП внаслідок чого, даний автомобіль згорів, відновленню не підлягає, місце скоєння ДТП: Донецька обл., м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 21, чим порушив вимоги п2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.124 КУпАП.

Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.07.2015 року в зоні Антитерористичної операції за участю автомобіля Центру УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_3 під керуванням солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 проведено службове розслідування від 16.08.2015 року

За висновками акту службового розслідування встановлено, що однією з причин ДТП є неналежне виконання службових обов'язків водієм солдатом ОСОБА_2, який будучи військовою службовою особою згідно займаної посади, в порушення вимог п.12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху не врахував стан транспортного засобу, вибору безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно п.4.4 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 15.03.2004 року №82, командуванню Центру доручено прийняти рішення про покарання винних та прийняти згідно встановленому порядку рішення про відшкодування нанесених державі збитків.

16.09.2015 року начальником Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ «Про відшкодування шкоди, заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_3», за яким на позивач накладено дисциплінарне стягнення - догана; за порушення ст.ст.11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто позивача до повної матеріальної відповідальності в розмірі 76 387, 60 грн.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, встановлено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Закон України №551-XIV).

Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст.1 Закону України №551-XIV).

Статтею 3 Закону України №551-XIV встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету (ст.4 Закону України №551-XIV).

Положенням статті 5 Закону України №551-XIV визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

За приписами статті 45 Закону України №551-XIV у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями ст.83 Закону України №551-XIV визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно ст.84 Закону України №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначені «Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за №385/8984 (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - Інструкція №82)

Згідно п.1.2 Інструкції №82 службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Разом з тим, згідно положеннями ст.127 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна. Рядовий (матрос) підпорядковується командирові відділення.

Рядовий (матрос) зобов'язаний, зокрема, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст.128 цього Закону).

Пунктом 1.11 Керівництва з експлуатації автомобільної техніки в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №219 від 01.07.2002, передбачено, що водій, який прийняв машину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несе повну відповідальність збереження машини, її справність і готовність до використання, що також зазначено в обов'язках водія згідно Положення затвердженого наказом начальника Центру №3 від 02.01.2015 року.

Водій 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу 2 автомобільної колони Центру солдат ОСОБА_2 закріплений за автомобілем УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_3 наказом начальника Центру № 143 від 05.05.2015 року та прийняв даний автомобіль згідно акту №514 форми ОЗ-І від 05.05.2015 року без недоліків про що розписався в даному акті та паспорті (формулярі) даного автомобіля.

Пунктом 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР) передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі знищення військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Із листа Центрального управління військової служби правопорядку (по місту Києву і Київській області) Міністерства оборони України вбачається, що 10.07.2015 року у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а саме у м.Авдіївка Донецької області потрапив у дорожньо-транспортну пригоду військовий автомобіль УАЗ-31514 військовий номер 01-73 А1 під керуванням позивача. По даному факту з'ясування причин та умов, що сприяли скоєнню даного ДТП, наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 11.08.2015 року № 81 проведено службове розслідування.

За результатами службового розслідування надані пропозиції про притягнення до дисциплінарної відповідальності наступних військових посадових осіб, а саме: полковника ОСОБА_8 та капітана 2 рангу ОСОБА_9

Також, надані пропозиції начальнику Центру про занесення втраченого майна до книг обліку втрат та нестач, прийняти встановленим порядком рішення щодо відшкодування нанесених збитків та списання техніки та майна.

Однак, у вищевказаному службовому розслідуванні не встановлено, що саме з вини ОСОБА_2 заподіяно шкоду державі, лише зазначено, що до причин та умов, які сприяли скоєнню ДТП стало недотримання Позивачем вимог пунктів 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху.

Слід звернути увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 11.07.2015 року відсутнє посилання на порушення позивачем пункту 12.2 Правил дорожнього руху та не зазначено, які саме дії позивача призвели до скоєння ДТП.

Командуванням Центру всупереч пункту 17 Положення №243/95-ВР не призначено власного службового розслідування, з метою встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Також, у порушення вимог пункту 13 Положення №243/95-ВР командуванням Центру не досліджено належним чином питання чи дійсно автомобіль УАЗ-31514, військовий номер 01-73 А1 переданий у користування ОСОБА_2

Разом з тим, із витягу з наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2015 №737 «Про результати проведення службового розслідування з метою з'ясування порядку закріплення службового автомобіля УАЗ-31514 військовий номерний знак НОМЕР_3» вбачається, що на виконання наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 01 грудня 2015 року № 677 «Про призначення службового розслідування з метою з'ясування порядку закріплення службового автомобіля УАЗ - 31514, військовий номерний знак НОМЕР_3», офіцером юридичного відділу Центру старшим лейтенантом юстиції Сорокою А.В. було проведено службове розслідування.

За результатами службового розслідування, проведеного Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.07.2015 року в зоні Антитерористичної операції за участю автомобіля Центру УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_3, під керуванням солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 встановлено, що автомобіль Центру УАЗ-З1514, військовий номер НОМЕР_3,, за рішенням ЗНГШ від 03.10.2014 року №21769/С був направлений разом із водієм в зону проведення АТО для забезпечення діяльності Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.

04.05.2015 року з метою ротації особового складу на заміну водію автомобіля Центру УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_3, був направлений у розпорядження керівника штабу АТО солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2, який зобов'язаний був прийняти даний автомобіль у попереднього водія солдата ОСОБА_11, про що заповнити відповідний акт форми 03-1.

Також встановлено, що відповідно до наказу начальника Центру (по технічній частині) від 05.05.2015 року №143, автомобіль Центру УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_3, був закріплений за водієм солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_2 на підставі рапорту начальника 2 автомобільної колони. Пунктом 2 даного наказу начальнику 2 автомобільної колони доручено організувати прийом передачу автомобіля водію із складенням акту форми 03-1.

Відповідно до наявного в Центрі Акту №514 (форма 03-1) від 05.05.2015 року встановлено, що автомобіль зданий водієм солдатом ОСОБА_11 та прийнятий водієм солдатом ОСОБА_2 без недоліків, про що містяться підписи водіїв та засвідчено комісією у складі голови комісії - старшого лейтенанта Дендериса М.Я. та членів комісії - старшого лейтенанта Савченка В.В., лейтенанта Охрімчука О.М. та молодшого лейтенанта Мартинова С.А. Акт затверджений заступником начальника Центру з озброєння підполковником Тригубом О.В.

З пояснень старшого лейтенанта Дендериса М.Я., старшого лейтенанта Савченка В.В., лейтенанта Охрімчука О.М. та молодшого лейтенанта Мартинова С.А. встановлено, що вони не були присутні при здійсненні прийому-передачі автомобіля Центру УАЗ-З1514, військовий номер НОМЕР_3, між водіями, оскільки така обставина відбувалася безпосередньо в зоні АТО, а Акт №514 підписувався комісією в Центрі 06.05.2015, після того як він був доставлений водієм солдатом ОСОБА_11 із зони АТО.

Солдат ОСОБА_2 в своїх поясненнях факт прийому даного автомобіля не заперечує та відмічає що це відбулося в місті Соледар, при цьому він заперечує той факт, що він розписувався в будь-якому документі за прийом автомобіля.

Таким чином в ході розслідування встановлено, що організація прийому - передачі автомобіля УАЗ-З1514, військовий номер НОМЕР_3, від водія солдата ОСОБА_11 до водія солдата ОСОБА_2 у зв'язку із виключними обставинами, пов'язаними з проведенням АТО, була організована та проведена комісією формально з порушенням вимог керівних документів, так як комісія не була присутньою під час цієї дії та покладалася суто на водіїв.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки передача автомобіля відбувалася у зв'язку із виключними обставинами під час проведення антитерористичної операції, то за таких обставин у позивача була відсутня можливість перевірити справність вказаного автомобіля.

Крім того, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, повинно було бути враховано те, що прийом-передача автомобіля УАЗ-З1514 організовано та проведено комісією з порушенням вимог керівних документів у зв'язку із виключними обставинами, пов'язаними з проведенням АТО.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ №494 «Про відшкодування шкоди заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_3» прийнято в порушення вимог чинного законодавства, а також без урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Слід звернути увагу на те, що в установленому законом порядку не вирішено питання щодо встановлення вини позивача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та порушенні Правил дорожнього руху.

Положеннями статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Ця норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

З матеріалів справи вбачається, що скаргу Міністру оборони України подано позивачем 16.10.2015 року, лист (датовано 17.11.2015 року за №91/кд/6115) отримано 24.11.2015 року, а з адміністративним позов позивач звернувся до суду 21.12.2015, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин позивачем не пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача подано апеляційну скаргу з проханням скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог, незважаючи на те, що Окружним адміністративним судом міста Києва таке рішення вже прийнято та позов задоволено.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, Начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 17 березня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.