Ухвала суду № 65383596, 13.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6508/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

13 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання протиправним та скасування рішення , зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач) звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 826/6508/16 (а.с.103-104).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в задоволенні вищезазначеної заяви позивача відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, скаржник подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).

Заслухавши представника позивача, що прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 у справі №826/6508/16 позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, залишено без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), тобто у зв'язку з повторним неприбуттям позивача (його представника) у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016, позивач звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної ухвали (далі по тексту - заява).

В обґрунтування вищезазначеної заяви ОСОБА_2 зазначила, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 06.10.2016 про залишення позовної заяви без розгляду не враховано заяв останньої від 12.09.2016 та 05.10.2016, які були направлені на електронну адресу суду засобами електронного зв'язку.

У згаданих заявах позивач просила у разі її неявки (її представника), здійснювати розгляд справи за відсутності позивача (її представника). При цьому, апелянтом наголошено, що вказані заяви від 12.09.2016 та 05.10.2016 не було роздруковано працівниками апарату Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому суду при винесенні ухвали від 06.10.2016 не було відомо про них, при цьому, представнику позивача до моменту ознайомлення з матеріали справи (24.10.2016) також не було відомо про відсутність даних заяв у матеріалах справи №826/6508/16.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 826/6508/16, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник в якості нововиявлених, не відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначених у положеннях ст. 245 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Стаття 245 КАС України встановлює перелік вичерпних підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.

Нововиявленими є обставини (як фактичного, так і правового характеру), які:

1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи;

2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Зокрема, п. 4 і 5 ч. 2 ст. 248 КАС України встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Так, при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами важливим є не порушення балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 №7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.

Частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу Верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи можуть бути такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі суду, особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які беруть участь у справі, ні суду, який розглядав її та вирішував спір по суті.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач та її представник, як на нововиявлені, не відповідають правовим положенням адміністративного судочинства, а тому заява задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 245-251, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: В.О. Аліменко

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Аліменко В.О.