Рішення № 6538358, 10.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.09                                                                                 Справа № 19/83(4/92)

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Мелехової О.С., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ

до Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області

про стягнення 62867 грн. 45 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Дятловська М.В., довіреність №14-04/15-Д від 14.04.2009;

від відповідача –Бердицька-Стешенко О.О., довіреність №17 від 05.01.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача 162199 грн. 77 коп. за договорами комісії №36-04/2-Ком від 30.11.2005 та №58-04/2-Ком від 27.04.2006.

Між Державним підприємством „Вугілля України”, м.Київ (позивачем) та Державним підприємством „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області (відповідачем) були укладені договори комісії №36-04/2-Ком від 30.11.2005 (далі –договір 1) та №58-04/2-Ком від 27.04.2006 (далі –договір 2), за умовами яких відповідач доручив, а позивач зобов'язався укласти від свого імені зовнішньоекономічні контракти з експорту вугільної продукції.

На виконання цієї умови позивач уклав наступні контракти: № 46-04/2-Екс від 30.11.2005 з польською фірмою „Szar” та № 67-04/2-Екс від 27.04.2006 з французькою компанією ”Manro S.A.R.L”.

Пунктами 3.2 контрактів передбачена поставка вугілля на умовах 100% передплати, що відображено також і в п.4.2 договорів.

Спірними договорами (п.4.2) передбачено, що порядок розрахунків –100% передплата, тобто відповідач зобов'язаний здійснювати відвантаження вугільної продукції лише з моменту отримання грошових коштів, термін виконання цього зобов'язання договорами не передбачений.

Позивач на виконання умов договору здійснив перерахування коштів наступним чином: січень 2006 року –1159000 грн. 10 коп., лютий 2006 року –144000 грн. 30 коп., березень 2006 року –227000 грн. 20 коп., квітень 2006 року –524000 грн. 20 коп., травень 2006 року –263000 грн. 60 коп.

Відвантаження продукції відповідач здійснював протягом вказаного часу, останнє відвантаження здійснено у жовтні 2006 року у кількості 414 тон на загальну суму 173528 грн. 10 коп.

Пунктом 8.4 договорів передбачено, що невикористані кошти позивача підлягають поверненню на його рахунок протягом 5 днів з дати виставлення дебетового рахунку.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути невикористані валютні кошти, зокрема, листами №5399/11 від 13.02.2007, №5489/11 від 19.02.2007, №5498/11 від 20.02.2007, №5837/11 від 21.03.2007, №1085/11 від 25.03.2007, №6473/11 від 10.05.2007, №6954/11 від 16.06.2007, №7739/11 від 14.08.2007, №9343/11 від 06.12.2007, відправка яких підтверджується накладними експрес-пошти, повідомленнями про вручення Укрпошти та розписками співробітників відповідача про особисте отримання листів.

Відповідач порушив п.1.1 та п.8.4 догорів комісії, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу (суму невикористаної попередньої оплати) 129346 грн. 00 коп.

Також відповідно до ст.231 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені, що становить 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідачу нараховані пеня в сумі 4661 грн. 57 коп. та 7% штрафу у сумі 1792 грн.91 коп.

Пунктом 2.1.10 договорів комісії передбачено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 0,2% від суми реалізованого товару.

Стаття 225 Господарського кодексу України включає до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила порушення господарського зобов'язання також і неодержаний прибуток (втрачену вигоду), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, тому позивач також просить стягнути з відповідача суму втраченої вигоди (неотриманої комісійної винагороди) в розмірі 258 грн.66 коп.

Рішенням господарського суду від 31.10.2008 по справі №4/92 щодо вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 66478 грн. 55 коп. провадження у справі припинено; у задоволенні решти позову-відмовлено; судові витрати покладені на позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач в порушення вимог п.8.4 договорів не надав суду доказів виставлення відповідачу дебетового рахунку і тому у відповідача відсутній обов'язок щодо повернення заявленої суми. Крім того, позивач не надав доказів перерахування на рахунок відповідача суми попередньої оплати за договором 2. Від позивача надійшла довідка від 16.10.2008 за № 3284/02, якою підтверджено факт повернення від відповідача на рахунок Державного підприємства "Вугілля України" 66478,55 грн. за договором комісії № 36-04/2-Ком від 30.1.2005, у зв"язку з чим провадження в цій частині припинено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державне підприємство „Вугілля України”, м.Київ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 по справі №4/92 касаційну скаргу заявника - Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ, задоволено частково; рішення господарського суду Луганської області від 31.10.2008 у справі №4/92 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Дана постанова мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано оцінки та не наведено доводів, за яких він відхиляє відповідні докази позивача, в частині того, що, як стверджує позивач, він направляв відповідачу вимоги про повернення невикористаних сум грошових коштів та що відповідач їх отримував. Також суд не звернув уваги на обставини здійснення між сторонами розрахунків по договору №58-04/2-Ком від 27.04.2006, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки розрахунків станом на 01.10.2007. Зазначеним обставинам судом не надано відповідної оцінки, а тому висновок в частині неперерахування відповідачу коштів за вказаним договором не відповідає фактичним обставинам.

Згідно ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Ухвалою від 10.04.2009 по справі №19/83(4/92) справу призначено до розгляду на 30.04.2009.

Відповідач відзивом на позовну заяву (з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2009) №10/276 від 24.04.2009 повідомив наступне.

Спірними договорами не передбачений обов'язок відповідача стосовно виконання термінів відвантаження вугілля в рахунок Контракту з Компанією ”Manro S.A.R.L”.

Позивачем не було вчинено дій, передбачених діючим законодавством та договором №58-04/2-Ком від 27.04.2006 –не було направлено повідомлення відповідачу про розірвання договору та, як передбачено п.8.4 договору, не був направлений дебетний рахунок відповідачу про повернення невикористаних коштів позивача на його розрахунковий рахунок.

В рахунок договору №58-04/2-Ком попередня оплата на розрахунковий рахунок відповідача не поступала, хоча відвантаження вугільної продукції було здійснено в липні 2006 року в кількості 346 тон на загальну суму 141531 грн. 30 коп., тобто позивач необґрунтовано вимагає повернення грошових коштів у вигляді попередньої оплати, оскільки перерахувань в рахунок цього договору не було. Щодо посилання позивача на акти звірення взаємних розрахунків від 01.03.2007 та від 01.10.2007 не є бухгалтерськими документами та не є належним доказом факту перерахування попередньої оплати на рахунок відповідача, та не є належним доказом, що містить дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Також відповідач вказав на те, що відповідачу умовами договору №2 не був встановлений термін виконання зобов”язання за відвантаження, тому він не може відповідати перед позивачем за завдані простроченням виконання збитки.

Додані до позовної заяви копії звернень до відповідача про повернення невикористаних валютних коштів не можна розцінювати як доказ виставлення відповідачу дебетного рахунку, як це передбачено п.8.4 вищевказаного договору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.04.2009 розгляд справи відкладений на 14.05.2009. Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу в судовому засіданні 14.05.2009 була оголошена перерва до 01.06.2009. В судовому засіданні 01.06.2009 представниками сторін подана заява відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи на 2 місяці, яка судом задоволена та розгляд справи відкладений на 18.06.2009, від сторін витребувані додаткові документи, в т.ч. позивача було зобов”язано надати суду докази попередньої оплати та докази виставлення дебетного рахунку та його отримання відповідачем. В судовому засіданні 18.06.20009 розгляд справи відкладений на 27.07.2009 та знову витребувані від позивача необхідні документи. В судовому засіданні 27.07.2009 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 31.07.2009.

Заявою б/н та без дати, яка була здана позивачем в судовому засіданні 31.07.2009, позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором №58-04/2-Ком від 24.07.2006 в сумі 62876 грн. 45 коп., суму інфляції за цим договором 33194 грн. 01 коп. та 3% річних 4402 грн. 44 коп., також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляції 19877 грн. 09 коп. та 3% річних 2436 грн. 94 коп. за договором 36-04/2-Ком від 30.11.2005, всього 122786 грн. 93 коп. Дана заява є по суті заявою про зменшення позовних вимог і вона приймається судом до розгляду відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.07.2009, згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошена перерва до 06.08.2009. В судовому засіданні 06.08.2009 розгляд справи відкладений на 10.08.2009. Рішення приймається 10.08.2009.

10.08.2009 представник позивача подав заяву про часткову відмову від позовних вимог та просить стягнути суму боргу у розмірі 62867,45 грн. за договором комісії № 58-04/2-Ком.

Господарський суд, роз"яснивши сторонам наслідки часткової відмови від позовних вимог, приймає дану заяву, на підставі ст.22 господарського процесуального кодексу України, оскільки це право позивача передбачене цією статтею.

Представник відповідача також подав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що визнає заявлені позивачем вимоги, а саме в сумі 62867,45 грн. та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову на цю суму.

Дана заява також приймається судом. Оскільки дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договорів комісії № 36-04/2-Ком від 30.11.2005 (далі –договір 1) та №58-04/2-Ком від 27.04.2006 (далі –договір 2) позивач уклав наступні контракти: № 46-04/2-Екс від 30.11.2005 з польською фірмою „Szar” та № 67-04/2-Екс від 27.04.2006 з французькою компанією ”Manro S.A.R.L”; здійснив перерахування коштів наступним чином: січень 2006 року –1159000 грн. 10 коп., лютий 2006 року –144000 грн. 30 коп., березень 2006 року –227000 грн. 20 коп., квітень 2006 року –524000 грн. 20 коп., травень 2006 року –263000 грн. 60 коп.

Пунктом 8.4 договорів передбачено, що невикористані кошти позивача підлягають поверненню на його рахунок протягом 5 днів з дати виставлення дебетового рахунку.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути невикористані валютні кошти, зокрема, листами №5399/11 від 13.02.2007, №5489/11 від 19.02.2007, №5498/11 від 20.02.2007, №5837/11 від 21.03.2007, №1085/11 від 25.03.2007, №6473/11 від 10.05.2007, №6954/11 від 16.06.2007, №7739/11 від 14.08.2007, №9343/11 від 06.12.2007, відправка яких підтверджується накладними експрес-пошти, повідомленнями про вручення Укрпошти та розписками співробітників відповідача про особисте отримання листів.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, відповідно до п.8.4 договору не повернув невикористані кошти, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 62867 грн. 45 коп., що ним визнано заявою № 10/447 від 10.08.2009.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково.

Оскільки позивач не надав доказів перерахування попередньої оплати, та доказів виставлення відповідачу дебітного рахунку судові витрати, згідно ст.44, ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.08.2009 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 44, ч.2 ст.49, п.4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит»м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, код 32226064 на користь Державного підприємства «Вугілля України» м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 4, код 32709929 - заборгованість за договором №58-04/2-Ком від 24.07.2006 у сумі 62867 грн. 45 коп., видати наказ.

3. В іншій частині провадження по справі припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 17.08.2009.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова