Ухвала суду № 65383441, 15.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Папаценко П.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року справа №263/6737/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Василенко Л.А.

Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 листопада 2016 року у справі № 263/6737/16-а за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третьої особи - Донецький обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя перебувала адміністративна справа № 263/6737/16-а за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство оборони), третьої особи - Донецького обласного військового комісаріату (далі - третя особа, Донецький військовий комісаріат) з уточненими вимогами про визнання неправомірними дій Міноборони щодо не призначення позивачу грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та зобов'язання Міноборони нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 вказаного Закону у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, а саме, у розмірі 267 600, 00 грн. (арк. справи 51).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 листопада 2016 року вказаний вище адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності. В решті позовних вимог відмовлено (арк. справи 161, 162-163).

Не погодившись із вищенаведеною постановою суду першої інстанції відповідач (апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просив суд її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки Міноборони не приймало жодного рішення щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідні документи на призначення та виплату допомоги до Міністерства від Донецького ОВК по позивачу не надходили, тому на думку апелянта вказані вимоги є передчасними. Також апелянт в апеляційній скарзі зауважував на тому, що при вирішення питання про призначення грошової допомоги потрібно керуватись нормами Порядку № 499, чинного на дату встановлення позивачу первинної групи інвалідності (арк. справи 168-174).

Сторони до судового засідання не з'явились, належним чином повідомлені судом про розгляд справи, з урахуванням чого апеляційний розгляд здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу з 13.05.1975 року по 16.05.1978 року, в період з 24.01.1978 року по 03.02.1978 року та з 24.03.1978 року по 31.03.1978 року в республіці Ефіопія (арк. справи 138,139).

Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК від 05 вересня 2013 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 01 вересня 2013 року у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (арк. справи 148).

При повторному огляді відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК від 20 травня 2015 року позивачу повторно було встановлено безстроково другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (арк. справи 140).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з заявою до Донецького обласного військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, проте листом за № 40699 від 10 вересня 2015 року Донецький військовий комісаріат повідомив позивача про те, що допомога йому не може бути призначена, оскільки ним оформлена інвалідність більше ніж 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби (арк. справи 14, 141).

До того ж на звернення позивача до Міністерства оборони України стосовно виплати одноразової грошової допомоги, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 10 листопада 2015 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач був звільнений з військової служби в 1978 році, а інвалідність первинно отримав у 2012 році, тому нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрала чинності 01 січня 2014 року, на позивача не поширюється (арк. справи 142).

Таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, та як наслідок наявність підстав для визнання неправомірними дій Міноборони.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що положеннями частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому частиною 9 вказаної статті Закону встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975). Пунктом 12 вказаного порядку встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13, 14 вказаного порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Відповідно до пункту 15 вказаного порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

При цьому, з метою виконання Міністром оборони України положень статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 наказом Міністерства оборони України «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» від 12.04.2007 року № 168 (далі - Наказ) призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Тобто з аналізу вказаних положень вбачається, що питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги спочатку вирішується обласним військовим комісаром за місцем проживання особи, після подання особою відповідної заяви з переліком необхідних документів, потім передає відповідні документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як розпорядника коштів, а розпорядник приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, як стало відомо колегії суддів під час розгляду справи, 29 грудня 2016 року ліквідаційною комісією Міноборони розглянута заява позивача та прийнято відповідне рішення за № 118, яким позивачу повернутий пакет документів на доопрацювання у зв'язку з тим, що заявником не подано документ про встановлення йому інвалідності протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби, а також документ про обставини поранення, отже зазначені обставини по-перше: спростовують доводи Міністерства оборони України про не отримання ними в рамках наведеного порядку від департаменту фінансів Міністерства оборони України відповідних документів, на підставі яких останній мав змогу прийняти відповідне рішення, а по-друге вказане питання вже неодноразово було розглянуто Верховним судом України (справа № 21-135а15 від 21 квітня 2015 року), де суд по спірному питанню зробив висновок, що «…виходячи з буквального тлумачення ст. 16 закону № 2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження». Наявність протоколу № 118 від 29 грудня 2016 року фактично підтверджує факт виконання спірної постанови суду від 07 листопада 2016 року.Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений ВС» у постанові від 18.11.2014 (справа № 21-446а14).

Посилання апелянта на те, що документи з питання призначення та виплати позивачу грошової допомоги на розгляді в Міноборони не знаходились, спростовується листом від 10 листопада 2015 року за № 248/3/6/3286 (арк. справи 142).

Таким чином, з урахуванням того, що позивач вперше звернувся до Міноборони з заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 вказаного Закону у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 листопада 2016 року у справі № 263/6737/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 листопада 2016 року у справі № 263/6737/16-а, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді І.А. Васильєва

Л.А. Василенко

А.В. Гайдар