Постанова № 65383182, 14.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 902/595/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.16р. у справі №902/595/16 (суддя Маслій І.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (Київська обл., м. Бориспіль)

до комунального підприємства "Барська районна аптека" (Вінницька обл., Барський р-н. м. Бар)

про стягнення 52642,17 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Барська районна аптека" 26 500 грн. основного боргу, 23919, 89 грн. інфляційних втрат та 2222, 28 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.09.16р. у справі № 902/595/16 позов задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства "Барська районна аптека" на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 3391,59 грн. індексу інфляції; 598, 32 грн. 3% річних та 104,44 грн. судового збору; в позові в частині стягнення 26500 грн. основного боргу; 20528,30 грн. індексу інфляції та 1623, 96 грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник покликається на положення ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 43 ГПК України. Зазначає, що накладні та видаткові ордери оформлені з порушенням постанови Правління Національного банку України "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2014р. №637, тому вони не можуть бути належними доказами повернення позивачу товару та коштів. Скаржник звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 ніколи не була представником ПрАТ "Альба Україна", не працювала і не працює у скаржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гулова А.Г., суддя Маціщук А.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2017р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В., визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гулова А.Г., суддя Мельник О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.03.2017р. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/595/16 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гулова А.Г., суддя Грязнов В.В.

Комунальне підприємство "Барська районна аптека" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №28006/16 від 04.11.2016р., вх. №28161/16 від 07.11.2016р.), в якому відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 31.01.2017р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні 31.01.2017р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 14.03.2017р. представники сторін не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 01.02.2012р. між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець, позивач) та комунальним підприємством "Барська районна аптека" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №55-12 (т. 1, а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобовязується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобовязується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (п.1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Ціна за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних. Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п.п. 2.4., 2.5. договору).

Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. п. 5.4., 5.5. договору у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору. У разі не виконання вимог п. 5.4. цього договору, сторони домовились, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний невірний номер чи дата накладної чи номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення покупцем п. 5.2. договору, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожен день заборгованості.

Відповідно до п. 10.2. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.20__ року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну вартість 26700,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №33051125 від 17.08.2013р. на суму 410,25 грн., №33051124 від 17.08.2013р. на суму 12047,40 грн., №33158691 від 24.08.2013р. на суму 14243 грн., які підписані повноважними представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (т.1, а.с. 11-18). Так, у видаткових накладних №33051125 від 17.08.2013р. та №33051124 від 17.08.2013р. встановлено строк оплати до 16.09.2013р., а у видатковій накладній №33158691 від 24.08.2013р. до 23.09.2013р.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату поставленого товару в зазначений у видаткових накладних строк, тому у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 26 500 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 26 500 грн. основного боргу, 23919, 89 грн. інфляційних втрат та 2222, 28 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 01.02.2012р. №55-12 між сторонами укладений з дотриманням вимог Цивільного та Господарського кодексів України, сторони договору зобов'язались дотримуватись їх умов, виконуючи свої зобов'язання за ним.

Позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.02.2012р. №55-12 здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Здійснивши аналіз наданих позивачем видаткових накладних колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписами сторін та печатками підприємств позивача та відповідача, окрім того, факт поставки товару позивачем та його отримання за вказаними видатковими накладними визнається відповідачем.

В свою чергу, відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу від 01.02.2012р. №55-12, зазначає, що ним повернуто позивачу товар та кошти на загальну суму 26500 грн., що підтверджується накладними на повернення товару від 17.06.2014р. на суму 5463,74 грн., від 20.06.2014р. на суму 5288,75 грн. та від 24.06.2014р. на суму 5815,32 грн. та видатковими касовими ордерами від 17.06.2014р. на суму 2000 грн., від 24.06.2014р. на суму 5000 грн. та від 25.06.2014р. на суму 2932,19 грн.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи дані обставини зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом 2 Положення визначено поняття первинного документу та п. 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, п. 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа. Натомість особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Як встановлено апеляційним судом, в накладних від 17.06.2014р. на суму 5463,74 грн., від 24.06.2014р. на суму 5815,32 грн. та від 20.06.2014р. на суму 5288,75 грн. не вказано як посадове становище, так і прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписала вказані документи, а накладна від 20.06.2014р. на суму 5288,75 грн. взагалі не містить підпису одержувача товару.

Таким чином, дослідженням наданих відповідачем накладних на повернення товару встановлено їх невідповідність вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , оскільки у накладних у графі "отримав" наявний підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а одна накладна взагалі не підписана.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Згідно п. 3.4 Постанови правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п. 3.5 Постанови у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Згідно п. 3.6. Постанови видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "за довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, надані відповідачем видаткові касові ордери від 24.06.2014р. на суму 5000 грн. та від 25.06.2014р. на суму 2932,19 грн. не містять відомостей про посадове становище, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписала вказані документи, а вписана у видаткових касових ордерах назва підприємства не свідчить про те, що кошти видавались саме представнику позивача.

При цьому, як встановлено апеляційним судом, у видатковому касовому ордері від 17.06.2014р. на суму 2000 грн. зазначена отримувачем коштів від ПАТ "Альба Україна" - ОСОБА_1. Однак, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не працює і ніколи не працювала на підприємстві позивача, що підтверджується довідкою вих. №447 від 23.08.2016р. В матеріалах справи відсутня довіреність, яка видавалася позивачем ОСОБА_1 на вчинення дій від імені позивача щодо отримання коштів від відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність факту повернення відповідачем позивачу отриманого за договором купівлі-продажу від 01.02.2012р. №55-12 товару та коштів на загальну суму 26500 грн., оскільки надані відповідачем накладні на повернення товару та видаткові касові ордери не оформлені належним чином та не відповідають вимогам законодавства, а тому не можуть бути прийняті в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, як належні та допустимі докази повернення позивачу товару та коштів за отриманий товар. Відповідачем не надано доказів на підтвердження повернення та отримання позивачем товару та коштів, а саме: накладних (оформлених належним чином), актів приймання-передачі, довіреностей, доказів, які б підтверджували особу, яка отримала повернутий відповідачем товар та кошти, або інших доказів одержання позивачем товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. договору передбачено, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Як встановлено апеляційним судом, у видаткових накладних №33051125 від 17.08.2013р. та №33051124 від 17.08.2013р. встановлено строк оплати до 16.09.2013р., а у видатковій накладній №33158691 від 24.08.2013р. до 23.09.2013р.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар в розмірі 26500 грн. підлягають задоволенню у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання.

Як встановлено апеляційним судом, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат окремо по кожній видатковій накладній. Так, за видатковими накладними №33051125 від 17.08.2013р. та №33051124 від 17.08.2013р. з 16.09.2013р. по 05.07.2016р., а по видатковій накладній №33158691 від 24.08.2013р. з 23.09.2013р. по 05.07.2016р.

Здійснивши перерахунок, заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 2222,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 23919,89 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2222,28 грн., та 23819,05 інфляційних втрат, в решті позову про стягнення інфляційних втрат позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розподіл судових витрат провести відповідно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2016р. у справі №902/595/16 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2016р. у справі №902/595/16 скасувати в частині відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 26 500 грн. основного боргу.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов та стягнути з комунального підприємства "Барська районна аптека" (23000, Вінницька обл., Барський район, м. Бар, вул. Рози Люксембург, буд. 34, код. 34244353) на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08300, код 22946976) 26500 грн. основного боргу

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.09.2016р. у справі №902/595/16 змінити в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3391,59 грн. - інфляційних втрат, 598, 32 грн. - 3% річних, виклавши рішення суду першої інстанції у цій частині в наступній редакції:

"Стягнути з комунального підприємства "Барська районна аптека" (23000, Вінницька обл., Барський район, м. Бар, вул. Рози Люксембург, буд. 34, код. 34244353) на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08300, код 22946976) 23819, 05 грн. інфляційних втрат та 2222, 28 грн. 3% річних.

В позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100, 84 грн. інфляційних втрат відмовити".

3. Стягнути з комунального підприємства "Барська районна аптека" (23000, Вінницька обл., Барський район, м. Бар, вул. Рози Люксембург, буд. 34, код. 34244353) на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08300, код 22946976) 1375,24 грн. за розгляд позовної заяви та 1512,77 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.