Постанова № 65383134, 16.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р.Справа № 916/3124/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В.Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання А.В.Земляк,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від Одеської міської ради: ОСОБА_5,

від Управління Державної казначейської служби в м. Одеса: не з'явився,

від Департаменту фінансів Одеської міської ради: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2017р.

у справі №916/3124/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Одеська міська рада

2.Управління Державної казначейської служби в м. Одеса

3.Департамент фінансів Одеської міської ради

про стягнення 3 449 637,13 грн.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3 449 637,13 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 18.06.2015р. №304 в частині відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.

21.12.2016р. ухвалою господарського суду Одеської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби в м. Одеса.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеську міську раду та Департамент фінансів Одеської міської ради.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти доводів, викладених в позові, з посиланням на те, що відповідачу не були затверджені бюджетні призначення на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги звязку, а договір від 18.06.2015 № 304 на 2016 рік не був пролонгований.

Департамент фінансів Одеської міської ради в письмових поясненнях зазначив, що зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача за надання пільг є похідним від надходження коштів на рахунок відповідача (щомісячних сум державних субвенцій) і, відповідно, є неможливим для виконання відповідачем у випадку відсутності відповідних бюджетних призначень та ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій.

В письмових поясненнях Одеська міська рада заперечувала проти доводів викладених в позові.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2017р. позов задоволено з підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що на 2016р. відповідачу не були затверджені бюджетні призначення, тому відповідач, не будучи розпорядником бюджетних коштів на відшкодування пільг за послуги зв'язку для пільгових категорій громадян, не приймав зазначені послуги та не підписував відповідні акти звірок.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" 18.06.2015р. укладено договір №304 про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян (а.с.18-19).

Згідно з підпунктами 2.1.1., 2.1.2 Укртелеком зобов'язується надавати послуги телефонного зв'язку пільговим категоріям населення відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" Укртелеком зобов'язується щомісячно до 22 числа місяця, наступного за звітним, надавати Департаменту:

а)акт звірки взаєморозрахунків послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга";

б)Департамент зобов'язується здійснювати перерахування коштів за надані послуги телефонного зв'язку категоріям населення, яким відповідно до чинного законодавства встановлені пільги на оплату зв'язку (за користування телефоном).

Умовами п. 3.2. договору сторони обумовили, що Департамент проводить перерахування коштів субвенції Державного бюджету місцевим бюджетам за надані послуги телефонного зв'язку пільговим категоріям населення на розрахунковий рахунок Укртелекому на підставі документів зазначених у п.п. 2.1.2. даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015р., або до повного виконання сторонами умов цього договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на діючих умовах, якщо за 3 місяці терміну його дії жодна із сторін письмово не повідомила про намір розірвання договору (п. 6.1.).

Будь-які докази, які б свідчили про те, що сторони зверталися у 2015році з письмовими повідомленнями про припинення дії договору, в матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що в 2015р. не надсилав позивачу пропозиції про розірвання договору.

Отже, договір №304 про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, укладений між сторонами 18.06.2015р., є пролонгованим на наступний календарний рік на діючих умовах.

На виконання умов договору позивач в період з січня по вересень 2016року надавав відповідачу послуги телефонного зв'язку та одночасно на адресу відповідача надіслав акти звірки взаєморозрахунків наданих за вказаний період на загальну суму 3 449 637,13 грн.

Проте, відповідач вказані акти звірки не повернув позивачу.

Позивач листами від 27.01.2016р. №30, від 09.02.2016р. №02-25/48, від 28.04.2016р. №471 та від 29.08.2016р. №3909 звернувся до відповідача та профільних департаментів Одеської міської ради про відшкодування витрат за надані послуги, але вони були залишені без задоволення з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги звязку.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.201р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законом не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Положеннями ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України (станом на 01.01.2015р.) встановлено, що видатки на відшкодування вартості послуг надання пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України).

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З положень Постанови №256 та Порядку вбачається, що обовязок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозвязку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Згідно з п. 6 Порядку, затвердженого вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України №256, органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п.5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним,-щодо пільг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбання відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами акти звіряння розрахунків.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу акти звірки, проте відповідач їх не повернув.

Відповідач не заперечує факт надання відповідачем послуг телефонного звязку пільговим категоріям громадян протягом січня-вересня 2016 року на загальну суму 3449637,13 грн., проте посилається на відсутність бюджетних призначень на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги звязку, у зв'язку з чим вважає, що акти позивача не підлягають оплаті.

Судова колегія, перевіривши розрахункові документи, оформлені за формою -2 пільга, надані позивачем за період січня-вересня 2016 року та акти звірки, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума боргу відповідача перед позивачем за надані послуги телефонного звязку пільговим категоріям громадян становить 3449637,13 грн.

Відповідно до п. 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, з огляду на положення частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, не можуть вважатися підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, відсутність бюджетного фінансування відповідача на проведення відшкодування за надані пільги з послуг звязку та оплату заборгованості не звільняє його від виконання обовязків за договором.

За таких обставин господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103,105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2017р. у справі №916/3124/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 17.03.2017

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяС.В.Таран

СуддяВ.Б. Туренко