Постанова № 65383003, 09.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 911/2487/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Власова Ю.Л.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ДутчинІ.М.;

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники;

від відповідача-1: ОСОБА_5- представник;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: Гаврилятко О.М. - представники;

від третьої особи-5: Рябошук Я.О.- представник;

від третьої особи-6: не з'явився;

від третьої особи-7: Козакова І.В.- представник;

від третьої особи-8: не з'явився;

від третьої особи-9: не з'явився;

від третьої особи-10: не з'явився;

від третьої особи-11: не з'явився;

від третьої особи-12: не з'явився;

від третьої особи-13: не з'явився;

від третьої особи-14: не з'явився;

від третьої особи-15: не з'явився;

від третьої особи-16: не з'явився;

від третьої особи-17: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Бучанської міської ради, Ворзельської селищної ради, Київської обласної ради та Фізичної-особи підприємця ОСОБА_9

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 21.11.2016р.

у справі № 911/2487/16

за позовом Бучанської міської ради

до Кабінету Міністрів України

Прокуратури Київської області

треті особи 1. Київська обласна державна адміністрація

2. Київська обласна рада

3. Державне агентство лісових ресурсів України

4. Державна служба геодезії, картографії та кадастру

5. Асоціація міст України

6. Ірпінська міська рада

7. Ворзельська селищна рада

8. Гостомельська селищна рада

9. Коцюбинська селищна рада

10. Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

11.Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто"

12. Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

13. Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж"

14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №201"

15. Фізична особа-підприємець ОСОБА_11

16. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9

17. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Айдаріс"

про усунення перешкод у здійсненні повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками і майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.11.2016 у задоволенні позову до Кабінету Міністрів України відмовлено, провадження щодо Прокуратури Київської області припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Бучанська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 28.12.2016 року порушено апеляційне провадження у справі № 911/2487/16 за апеляційною скаргою Бучанської міської ради, справу призначено до розгляду, викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ворзельська селищна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 28.12.2016 року порушено апеляційне провадження у справі № 911/2487/16 за апеляційною скаргою Ворзельської селищної ради, апеляційну скаргу Ворзельської селищної ради прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Бучанської міської ради.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_9 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 28.12.2016 року порушено апеляційне провадження у справі № 911/2487/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_9, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційними скаргами Бучанської та Ворзельської міських рад на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016р. у справі № 911/2487/16.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська обласна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 24.01.2017 року порушено апеляційне провадження у справі № 911/2487/16 за апеляційною скаргою Київської обласної ради, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційними скаргами Бучанської та Ворзельської міських рад та апеляційною скаргою ОСОБА_9.

Ухвалою від 09.02.2017 року розгляд справи відкладено на 09.03.2017р.

Вислухавши позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

1. Обставини справи.

Рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року у справі №367/4187/14, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови", а також визнано незаконними ряд рішень ради про передачу у власність громадян частини цих земель та витребувано на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельну ділянку загальною площею 14,0455 га.

В результаті перегляду рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року по справі №367/4187/14, Верховним судом України (справа №6-2510ц15) встановлено, що на території Бучанської селищної ради, у користуванні Бучанської лісогосподарської установи перебували землі лісового фонду (Бучанська лісова дача) загальною площею 890 га, які знаходились у державній власності, мали статус земель житлового фонду, тому Бучанська селищна рада, прийняттям рішення №71/1-4-ХХІV 25.06.2002 року "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа, до земель житлової та громадської забудови" перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою, прийняла рішення про віднесення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови.

Вищезазначені рішення судів є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (відповідно до уточненої позовної заяви) про зобов'язання відповідача-1 не чинити перешкоди позивачеві у здійсненні повноважень щодо володіння, користування і розпоряджання майном, що належить територіальній громаді міста наступним чином, а саме: відкликати листи прокуратури Київської області: 1) від 01.09.2015 року №05/1-3044 вих-15, спрямований відділу Держгеокадастру в м. Буча; 2) від 21.01.2016 №05/1-305вих-16, спрямований відділу Держгеокадастру в м. Буча; 3) від 18.05.2016 року №05/1-1637вих-16, спрямований Кабінету Міністрів України. Крім того позивач просить зобов'язати відповідача - 2 не чинити перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою повноважень щодо володіння,користування і розпорядження майном, що належать територіальній громаді міста.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що незаконними діями прокуратури Київської області, які на думку позивача, носять умисний і систематичний характер, створюється тиск на посадових осіб Держгеокадастру, чим ускладнюється процес виконання ними службових обов'язків та різко знижується ефективність їх діяльності. Оскільки, органами прокуратури на адресу Бучанської міської ради та відділу Держгеокадастру в м. Буча неодноразово спрямовувалися листи із незаконними вимогами щодо внесення змін до земельно-облікової документації щодо зміни цільового призначення земельних ділянок у межах із земель житлової та громадської забудови на землі лісогосподарського призначення. Так, прокуратурою Київської області 21.01.2015, 01.09.2015 та 25.03.2016 було направлено на адресу відділу Держгеокадастру у м. Буча листи з вимогою внесення змін до земельно-кадастрової документації в частині цільового призначення земельних ділянок.

2.Висновки суду першої інстанції.

Суд дійшов висновку, що провадження у справі №911/2787/16 в частині вимог позивача до прокуратури Київської області підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження, якщо спір пір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Суд виходив з того, що прокуратура не може виступати відповідачем в даному позові, оскільки не є суб'єктом господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Суд відмовим в частині задоволення вимог позивача до Кабінету Міністрів України, на підставі відсутності належних доказів будь-яких фактів порушення Кабінетом Мінінстрів України прав позивача та фактів чинення перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою повноважень щодо володіння, користування і розпоряджання майном, що належить територіальній громаді міста.

3.Доводи та обґрунтування апеляційних скарг.

3.1Апеляційні скарги Бучанської міської ради, Київсьої обласної ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9.

У своїх апеляційних скаргах (що є ідентичними), апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість судового рішення, оскільки:

1)судом першої інстанції не з'ясовано обставин, що мають значення для справи;

Апелянти вважають, що судом першої інстанції не з'ясовано та не перевірено тих обставин, що прокуратура Київської області та Кабінет Міністрів України використовує рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014р., яким визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV 25.06.2002 року "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа, до земель житлової та громадської забудови" та витребувано на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельну ділянку, шляхом систематичного спрямування листів з протиправними вимогами до органів Держгеокадастру про внесення змін в Державний земельний кадастр щодо зміни цільового призначення земель 890 га. на лісогосподарське призначення та зміни їх форми власності. Крім того, апелянти відзначають, що на даний час прокуратурою Київської області спільно з Кабінетом Міністрів України заявлено близько 20 позовів про витребування земельних ділянок з комунальної та приватної власності на користь держави. За твердженнями апелянта, представники прокуратури та Кабінету Міністрів України неодноразово у зверненнях, листах, судових засіданнях та публічно через засоби масової інформації заявляли про намір витребувати спірні землі на користь держави.

В той же час, відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.08.2016р. №1581-2-1/02.2 рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року у справі №367/4187/14 виконано повністю, а виконавче провадження завершено на підставі п.8 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

Апелянти вважають, що дії та висловлювання відповідачів є систематичними і не припиняються, що призводить до соціальної напруги в місті, мають своїм наслідком відмову органів Держгеокадастру в погодженні проектів землеустрою, реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та вчиненні ряду інших дій.

2)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Апелянти вважають, що місцевим господарським судом встановлено факти, які в дійсності ні рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014р., ні постановою Верховного Суду України від 16.12.2015р. не були встановлені, а саме належність земель Бучанської лісової дачі, загальною площею 890га., до земель лісового фонду.

3)порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

На думку апелянта, суд порушуючи норми процесуального права, не взяв до уваги встановлені рішенням Ірпінського міського суду від 26.10.2004 р., рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.06.2005 р., ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2006 р. факти, тим самим порушив ст.35 ГПК України.

Крім того, судом першої інстанції повністю проігноровано та не взято до уваги докази, надані позивачем, які підтверджують належність земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, які становлять предмет спору, до комунальної власності, зокрема:

- генеральний план селища Буча, затвердженого 30.08.1968 року, згідно якого, територія Бучанської лісової дачі, площею 890 га. повністю знаходилась в межах селища, на ній знаходились житлові будинки, підприємства, установи, організації, заклади інженерної та соціальної інфраструктури.

- матеріали по обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області, 1975 року, станом на 01.11.1973 рік, за селищем Буча рахувалось 970 га. земель., 76 га. з яких - радгосп "Рубежівський". Згідно картографічного матеріалу, територія, умовною площею 890 га. повністю знаходиться в межах селища Буча.

- матеріали щодо реалізації положень Закону України "Про державно- правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське", згідно яких віднесення земель до житлової та громадської забудови відбувалось за участю Київської ОДА, органів Земельних ресурсів, Кабінету Міністрів України.

- рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області", яким затверджено межі населеного пункту селища Буча в розмірі 2658,1362 га. Проект землеустрою, який затверджений даним рішенням, отримав позитивні висновки компетентних державних органів земельних ресурсів, містобудування та архітектури, а також позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

- таксаційний опис зелених насаджень "Перспективний план організації і утримання зелених насаджень смт. Буча Київської області", розробленим Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням, комплексною експедицією 2005 року та планом зелених насаджень смт. Буча, Київської області, згідно яких, деревна рослинність в межах міста Буча є саме зеленими насадженнями.

-постанова Верховної Ради України від 09.02.2006 "Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення", яка набрала чинності з 01.01.2007. Нею віднесено смт. Буча до категорії міст обласного значення в межах існуючої площі без зміни зовнішніх меж. Фактично національний парламент вказаною Постановою визнав існуючі на той час межі населеного пункту Буча, включаючи територію площею 890 га., яка входила до міста і не відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення.

- матеріали Генерального плану міста Буча Київської області, затвердженого 17.03.2015 року та матеріалами плану зонування території, затвердженого рішенням 30.04.2015 року. Згідно експертного звіту щодо розгляду містобудівної документації № 00-1419-14/МД від 20.02.2015 року, містобудівна документація відповідає законодавству. Згідно основних показників, на території міста Буча є землі лісового лише площею 42,6 га. (Клавдіївський лісгосп).

- висновок експерта, складеного за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 11.10.2016 року, за яким земельна ділянка площею 890 га., яку частково (площею 252,9 га.) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, перебувала в межах селища Буча у 2002 році та статус земель лісу 1 категорії не мала. Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками в межах території 890 га., в тому числі і 252,9 га., які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році.

- висновок науково-правової експертизи при Інституті НАН України щодо відповідності земельному законодавству України використання земель в місті Буча під житлову забудову № 126/110-е від 31.10.2016 року.

Жодному із вказаних і наявних у матеріалах справи доказам, судом не надано належної оцінки.

Крім того, апелянти вважають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокуратура Київської області не може виступати відповідачем у даному позові.

3.2. Апеляційна скарга Ворзельської селищної ради.

У своїй апеляційній скарзі апелянт визначає, що Бучанська міська рада здійснює реалізацію повноважень щодо володіння, користування та розпорядженнями землями територіальної громади в межах міста Буча, в тому числі в межах території умовною площею 890 га., та є належним позивачем в зазначеному неготорному позові, чиї права порушуються Прокуратурою Київської області та Кабінетом Міністрів України.

Крім того, апелянт вважає, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 року у цивільній справі № 367/4187/14-ц, залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, виконано, що підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.08.2016 року №1581-2-1/02.2 щодо закриття виконавчого провадження.

Проте, Прокуратурою Київської області, яка діє в інтересах Кабінету Міністрів України, чиняться перешкоди Бучанській міській раді щодо законного володіння, користування та розпорядження земельними ділянками територіальної громади, в тому числі в межах території умовною площею 890 га.

Відповідно до листів від 01.09.2015 року №05/1-3044 вих-15, спрямований відділу Держгеокадастру в м. Буча; від 21.01.2016 №05/1-305вих-16, спрямований відділу Держгеокадастру в м. Буча; від 18.05.2016 року №05/1-1637вих-16, спрямований Кабінету Міністрів України, Прокуратура Київської області на підставі рішення № 367/4187/14-ц від 17.10.2014 зобов'язує Кабінет Міністрів України, як власника землі державної власності- земельної ділянки площею 14,0455 га, та відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові матеріали та земельно-кадастрову документацію щодо зміни цільового призначення земель загальною площею 890 га з житлової та громадської забудови на землі лісогосподарського призначення.

Апелянт вказує, що зазначені листи не можуть мати рекомендаційний характер, оскільки за невиконання законних вимог прокурора посадовими особами підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність, відповідно до вимог чинного законодаства України.

Таким чином, як наслідок вказаних дій та впливу на відділ Держгеокадастру у м. Буча, останній 17.06.2016 року спрямував на адресу Бучанської міської ради лист № 01-5/54-16, в якому зазначив, що відмовляється погоджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки "прокуратурою Київської області в своєму листі від 18.05.2016 року № 05/1-1637вих16 зауважено, що відділ Держгеокадастру у м. Бучі Київської області та Бучанська міська рада продовжують негативну практику передачі у власність земельних ділянок під забудову, що створює значний суспільний резонанс серед мешканців міста Буча".

3.Висновки суду за результатами розгляду справи в апеляційному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, як таким що прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процессуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

1. Провадження у справі в частині вимог позивача до прокуратури Київської області підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження, якщо спір пір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Прокуратура не може виступати відповідачем в даному позові, оскільки не є суб'єктом господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 18 ГПК до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Як вбачається із матеріалів справи та неодноразово зазначалося позивачем спір у справі стосується позбавлення можливості останнього належного володіння, користування та розпоряджання землями та майном територіальної громади у межах населеного пункту.

Відповідно до п. 6 ст. 12 ГПК України справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Виходячи із системного тлумачення викладених норм, суд робить висновок, що прокуратура, як орган державної влади, не може виступати відповідачем у господарській справі.

2. Апелянт посилається на відсутність надання правової оцінки доказам, поданим позивачем у справі, судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення. З приводу вищезазначено, суд роз'яснює наступнє:

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У п.2.5. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Мета судового пізнання полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Предметом позову у даній справі є усунення перешкод у здійсненні повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками і майном.

Оскільки провадження у справі в частині вимог позивача до Прокуратури Київської області рішенням припинено, докази в частині фактів порушення прав позивача Прокуратурою Київської області судом не розглядалися.

Докази, надані позивачем, які підтверджують належність земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, які становлять предмет спору, до комунальної власності не можуть бути визнані судом, як належні і допустимі, в розмінні статті 34 ГПК України, оскільки не стосуються предмету спору. Вищевказані документи вже були предметом розгляду іншої справи, висновки щодо яких покладені в основу рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року у справі №367/4187/14, залишеного без змін апеляційний та касаційним судом, та рішення Верховного Суду України по справі справа №6-2510ц15. Надання повторної правової оцінки наданим доказам призведе до порушення принципу правової визначеності.

"Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії". …принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі." (рішення Європейського суду з прав людини "Христов проти України", http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_443).

Питанню цільового призначення земель Бучанської лісової дачі, загальною площею 890 га, та форми їх власності вже була надана юридична оцінка Верховним Судом України, у випадку неясності судового акта, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Господарський процес не виключає звернення державного виконавця або іншого органу, на який покладено виконання рішення, із заявою про його роз'яснення (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03. 2012р. №6).

3.Відносно вимог позивача до Кабінету Міністрів України, потрібно зазначити наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Позивачами не доведено та не підтверджено належними доказами будь-яких фактів порушення Кабінетом Мінінстрів України прав позивача та фактів чинення перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою повноважень щодо володіння, користування і розпоряджання майном, що належить територіальній громаді міста.

Таким чином, оскільки позивачами не доведено фактів порушення діями відповідача прав та обов'язків позивача, та враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Кабінету Мінінстрів України не чинити перешкоди у здійсненні Бучанською міською радою повноважень, щодо володіння, користування і розпоряджання майном, що належить територіальній громаді міста, є такими, що не можуть задоволені.

За таких обставин справи, доводи апеляційнійних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.-

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Бучанської міської ради, Ворзельської селищної ради, Київської обласної ради та Фізичної-особи підприємця ОСОБА_9 у справі № 911/2487/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 р. у справі №911/2487/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/2487/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Л. Власов