Рішення № 65382794, 14.03.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 925/1562/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача – не з’явився, відповідача – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокко" до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 98 436,39грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 98 436,39грн. за договорами №1263-411 від 26.11.2015р., №1249-411 від 24.11.2015, №132-411 від 23.02.2016 та № 197-411 від 22.03.2016 про передачу у власність товару.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не належним чином виконував умови укладених договорів, щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, однак для участі у ньому не з’явились. При цьому позивач направив до суду письмову заяву у якій просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого представника для участі у судовому засіданні не направив.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Між ТОВ «Бокко» ( «Постачальник») та ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЗОТ" ( «Покупець»), було укладено договір № 1263-411 від "26" листопада - 2015 p., № 1249-411 від 24.11.2015, № 132-411 від "23" лютого 2016 та № 197-411 від "22" березня 2016 про передачу у власність «Покупця» ресурсів, кількість та ціна, якої вказана у специфікації (Договір). Згідно із умовами вказаних вище договорів, «Постачальник», як виконавець, зобов'язується поставити продукцію згідно специфікації у визначені терміни та відповідної якості, а «Покупець», як замовник, прийняти належним чином отриману продукцію та оплатити її вартість.

П. 6.4 вказаних договорів сторони визначили відповідальність покупця(відповідач у справі) у вигляді пені за прострочку оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки.

Згідно п. 2.1. Договору № 1263-411 від "26" листопада 2015 p. загальна ціна товару складає 16 087,76 грн. Товар було відвантажено за видатковою накладною №806 від 25.12.15 р. яка підписана представниками сторін.

Відповідно до п.3.1. Договору «Покупець» зобов'язується здійснити оплату за поставлені Ресурси протягом 6 календарних днів, з моменту поставки і приймання її за кількістю та якістю.

Проте, станом на час розгляду справи відповідач «Покупець» свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Згідно п. 2.1. Договору № 1249-411 від "24" листопада 2015 p. загальна ціна товару складає 16 825,50 грн. Товар було відвантажено по видатковим накладним які підписані представниками сторін.

Відповідно до п.3.1. Договору «Покупець» зобов'язується здійснити оплату за поставлені Ресурси протягом 6 (шести) календарних днів, з моменту поставки і приймання її кількістю та якістю. Проте, станом на час розгляду справи відповідач «Покупець» свої зобов'язання щодо оплати вару виконав лише частково, сплативши позивачу 14665,50 грн.

Згідно п. 2.1 Договору № 132-411 від "23" лютого 2016 p. загальна ціна товару складає 20 315,93 грн. Товар було відвантажено за видатковою накладною № 193 від 16.03.16 яка підписана представниками сторін.

Відповідно до п.2.2. Договору «Покупець» зобов'язується здійснити оплату за поставлені Ресурси протягом 6 (шести) календарних днів, з моменту поставки і приймання її кількістю та якістю. Проте, станом на час розгляду справи відповідач «Покупець» свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Згідно п. 2.1. Договору № 197-411 від "22" березня 2016 p загальна ціна товару складає 25 801,97 грн. Товар було відвантажено за видатковою накладною № 337 від 26.04.16р. яка підписана представниками сторін.

Відповідно до п.2.3. Договору «Покупець» зобов'язується здійснити оплату за поставлені Ресурси протягом 6 (шести) календарних днів, з моменту поставки і приймання її за кількістю та якістю. Проте, станом на час розгляду справи відповідач «Покупець» свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Крім того позивачем 29.06.16 було відвантажено товар згідно видаткової накладної № 582 від 29.06.16 на суму 12 102,52 грн. та виписано ПАТ «Азот» рахунок для оплати № 381/1 від 29.06.16. Згідно рахунку ПАТ «Азот» зобов'язується здійснити оплату за поставлені Ресурси протягом 10 календарних днів, з моменту поставки і приймання її за кількістю та якістю. Проте, станом на час розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України): «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом».

На підставі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК допускається укладання договору шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Саме таким підтвердженням є зазначена вище накладна, згідно якої Відповідач отримав товар від Позивача.

Враховуючи, що предметом договорів між сторонами був продаж товару в кількості Однієї штуки, строк договору визначений моментом продажу цього товару. Предмет та ціну договору зафіксовано в письмовій формі у зазначеній накладній на отримання товару. Наведене вище, підтверджену, що між сторонами було укладено у відповідній законодавству формі договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі -продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Стаття 550 Цивільного кодексу України зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли на підставі укладених договорів № 1263-411 від "26" листопада 2015 p., № 1249-411 від 24.11.2015, № 132-411 від "23" лютого 2016 та № 197-411 від "22" березня 2016 про передачу у власність «Покупця» ресурсів та укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу шляхом поставки товару за накладною № 582 від 29.06.16 . Свої зобов’язання за цими договорами позивач виконав належним чином, та поставив відповідачу товар на суму 76468,18 грн. Відповідач свої зобов’язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар не виконав. На час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 76468,18 грн.

Відповідач не подав суду доказів сплати вказаного боргу, тому він підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ст. 549 ЦК України та умов договорів позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21 968,21грн. пені за період ( з 31.12.2015р. до 14.12.2016р.). Позивачем нараховано пеню наступним чином:

- видаткова накладна 806 від 25.12.15 -16087,76грн. заборгованість, 31.12.2015- строк оплати, 22% облікова ставка НБУ, 349днів - період нарахування, 6737,55грн.- пеня;

- видаткова накладна 51 від 02.02.16 -2160,00грн.заборгованість,- 08.02.2016строк оплати -22%облікова ставка НБУ, 310днів період нарахування-803,52грн.-пеня;

- видаткова накладна 193 від 16.03.16- 20315,93грн.заборгованість- 07.03.2016строк оплати, 22 %облікова ставка НБУ, 282дня період нарахування -6871,91грн. пеня;

- видаткова накладна 337 від 26.04.16- 25801,97грн.- 02.05.2016 строк оплати , 19% облікова ставка НБУ -226днів період нарахування 5831,25 пеня.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже позивач нарахував пеню з порушенням вказаних вище вимог Закону.

Судом здійснено перерахунок пені і її розмір становить:

- по видатковій накладній №806 від 25.12.15- 3316,23 грн;

- по видатковій накладній № 51 від 02.02.16 -418,43грн.;

- по видатковій накладній №193 від 16.03.16 -3767,88грн.;

- по видатковій накладній №337 від 26.04.16 - 4272,13грн.

Всього , таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 11774,67грн. пені.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за поставлений товар по накладній № 582 від 29.06.16 на суму 12102,52 грн., то вона задоволенню не підлягає, скільки сторони, при укладенні цього правочину, не передбачили такого виду відповідальності.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЗОТ" ( вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, Черкаська обл.. код 00203826) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОККО» (вул. В. Перспективна, буд. 62, оф.4, м. Кіровоград, Кіровоградської області, код 36905104) - 76 468,18грн. боргу, 11 774,67грн. пені та 1476,55грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.03.2017р.

Суддя К.І.Довгань