Рішення № 65382562, 28.02.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р.Справа №921/25/17-г/17Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: виконувача обов'язки керівника Кременецької місцевої прокуратури, м.Кременець Тернопільської області, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача-1: Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище", м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області

відповідача-2: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області

про визнання недійсним договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 та зобов'язання звільнити займані земельні ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі,

за участю представників від:

прокурора - Фігель О.Т., прокурор відділу ювенальної юстиції, посвідчення №043853 від 04.08.2016;

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився;

третя особа: не з'явився.

В судовому засіданні прокурору роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27, 29, 811 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Виконувач обов'язків керівника Кременецької місцевої прокуратури, м.Кременець Тернопільської області, звернувся 04.01.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№25 від 04.01.2017) до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, до Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище", м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, про визнання недійсним договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити займані земельні ділянки державної форми власності, загальною площею 80га за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які розташовані на території Почаївської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання актів прийому-передачі.

Ухвалою суду від 06.01.2017 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.01.2017 з подальшим відкладенням судового засідання, в порядку ст.77 ГПК України, на 07.02.2017 та 28.02.2017.

Виходячи з того, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в силу закону, є уповноваженим органом державної влади, на який покладено обов'язок здійснення функцій у сфері земельних відносин, в тому числі, розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, тому суд в порядку статті 27 ГПК України ухвалою від 24.01.2017 до участі у справі залучено Управління Держгеокадастру в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, додаткових письмових обґрунтуваннях позовних вимог №90/83-вих.17 від 16.01.2017, №90/323вих17 від 02.02.2017 з посиланням на долучені до матеріалів справи додаткові докази.

Позивач - Міністерство освіти і науки України, згідно поданих письмових пояснень по суті позовних вимог №9.1-11-18 від 20.01.2017 (вх.№4204 від 20.01.2017.) заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, додатково підтвердив, що Міністерством не було надано згоди на укладення спірного правочину.

Державний навчальний заклад «Почаївське вище професійне училище», згідно поданого відзиву на позовну заяву №20 від 19.01.2017 (вх.№4229 від 23.01.2017), письмових пояснень №29 від 30.01.2017, №19 від 19.01.2017 позовні вимоги визнав та додатково зазначив, що: відповідно до договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 ФОП ОСОБА_1 передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами НОМЕР_2, площею 40,9271га, та НОМЕР_3, площею 42,3146га, котрі перебувають у постійному користуванні училища; умови зазначеного договору зі сторони ФОП ОСОБА_1 виконувалися в повному обсязі; трудову участь ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» у спільній діяльності забезпечувало шляхом проходження окремими учнями училища виробничої практики у ФОП ОСОБА_1 Разом з тим, відповідач -1 вказав, що спірний договір не зареєстрований у податковому органі. Відповідач-1 в судове засідання не прибув. Втім згідно клопотання №29 від 30.01.2017 просив здійснювати розгляд справи без участі представників.

Відповідач-2 витребуваних судом документів не надав. Водночас, згідно наданих через канцелярію суду письмових пояснень без номеру від 30.01.2017 позовні вимоги визнаються. Факт користування спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення, котрі передані підприємцю в користування згідно договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 підтвердив та зазначив про виконання зі своєї сторони визначених спірним правочином договірних зобов'язань в повному обсязі. Розгляд справи ФОП ОСОБА_1 просив здійснювати без його участі.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши доводи прокурора, господарський суд встановив таке.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №1536 від 27.12.2011 та зареєстрованого державним реєстратором 01.02.2012 за №16401050004001741, наказу Міністерства освіти України №101 від 15.04.1993 «Про реорганізацію ПТУ №5 м.Вінниці, ПТУ №32 с.Гущинці Калинівського р-ну Вінницької обл., ПТУ №21 м.Почаєва Тернопільської області у вищі професійні училища», наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №494-к від 11.10.2011 «Про перейменування вищого професійного училища №21 Тернопільської області», Указу Президента України №96/2013 від 28.02.2013, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_4 від 05.01.2017, довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії НОМЕР_5 166068 від 08.02.2012 та 04.02.2009, історії перереєстрації №04-11/31 від 02.02.2017, Державний навчальний заклад «Почаївське вище професійне училище» (ідентифікаційний код 2547524) є державним навчальним закладом з статусом юридичної особи, є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих: Почаївського училища механізації сільського господарства №13 Кременецького району, середнього професійно-технічного училища №21 Тернопільського облуправління ПРОФ, Почаївського вищого професійного училища №21, Вищого професійного училища №21 Тернопільської області, який з лютого 2013 року за статистичним кодом класифікації органів державного управління 11085 входить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, котре діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630.

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та молодших спеціалістів училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку, відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо. Об'єктами права власності закладу є: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училищ, що є державною власністю і закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за училищем та перебуває в його оперативному управлінні. Функції з управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Відповідальність за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна несе училище перед Міністерством (п.п.7.8-7.10 Статуту ДНЗ «Почаївське вище професійне училище»).

Згідно Державного акту на право користування землею від 02.04.1964 за Почаївським училищем механізації сільського господарства №13 у Кременецькому районі Тернопільської області було закріплено земельну ділянку на праві постійного користування, загальною площею 190га, з яких: 183га орних земель (рілля, городи та залежі), 7 га інших угідь, про що 02.04.1964 було вчинено запис у книзі реєстрації землекористувань за №24.

З інформації, що міститься у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_6 від 28.11.2016, НОМЕР_7 від 25.11.2016, повідомленні Відділу Держгеокадастру у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №8-1910-99.61-144/2-17 від 30.01.2017, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.16-1964/2-17 від 15.02.2017, довідки ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» №534 від 27.09.2016, графічної частини проекту формування території і встановлення меж Почаївської міської ради, Публічної кадастрової карти України (витяги з веб-сторінок сайту http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta долучено до матеріалів справи) вбачається, що у користуванні ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для дослідних та навчальних цілей, зокрема за кадастровим НОМЕР_2 земельна ділянка, площею 40,9271га та НОМЕР_3 - площею 42,3146га, що розташовані на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області.

В той же час, згідно повідомлення Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернпоільській області №4783812 від 15.12.2016 ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» подало до органу фіскальної служби розрахунок земельного податку за 2016 рік з земель, що перебувають в його користуванні на загальну площу 188,4222га, з яких: 147,1485га - рілля, 15,8887га - багаторічні насадження, 25,385га - землі житлової забудови. Згідно поданої декларації училище оподаткувало лише 0,0024га із земель житлової забудови, а по інших земельних ділянках застосувало пільгу на підставі п.п.282.1.4, п.282.1 ст.282 Податкового кодексу України.

Відомості щодо проведення державної реєстрації речових прав стосовно даних земельних ділянок за навчальним закладом як у Державному земельному кадастрі, так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, - відсутні.

Разом з тим, учасниками судового процесу не заперечено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем-2 дій з переоформлення права землекористування за Актом на право користування землею, виданого 02.04.1964, тобто даний Акт є дійсним.

19 вересня 2016 року між Державним навчальним закладом «Почаївське вище професійне училище», як Стороною-1, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Стороною-2, укладено договір про спільну діяльність (обробіток землі) №1 (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є організація спільної діяльності шляхом об'єднання майна, грошових коштів і зусиль для обробітку землі з метою вирощування сільськогосподарських культур, зокрема пшениці, згідно програми робіт, яка є невід'ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.1.1, 1.2, 14.2 договору про спільну діяльність, додаток 1 до договору).

Згідно п.п.3.1, 3.5, 4.1, 4.3-4.7, 5.2, 5.3, 6.1, 6.2 договору про спільну діяльність Сторона-1 надає Стороні-2 в тимчасове користування, на період дії даного договору, на цілі сумісної діяльності земельну ділянку, площею 80га, а також зобов'язується прийняти особисту трудову участь, підготувати для використання та виділяти техніку для вирощування сільськогосподарської культури, здійснювати керівництво всією сумісною діяльністю та чинити усі необхідні юридичні дії для вирощування сільськогосподарських культур; в свою чергу, Сторона-2 зобов'язалася здійснювати ведення спільних справ, проводити обробіток земельних ділянок за даним договором, спрямований на ведення: господарської діяльності, підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі, дотримуючись стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збережуючи родючість ґрунтів, забезпечуючи захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; надавати техніку Стороні-1 для проведення виробничого навчання; приймати особисту трудову участь, виділяти техніку для вирощування сільськогосподарських культур, тощо.

У розділі 7 договору про спільну діяльність сторони узгодили порядок розподілу результатів сумісної діяльності. Зокрема, передбачено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні-1 в розмірі 900грн за 1га землі за рік.

Також умовами договору про спільну діяльність (п.п.9.1, 9.2) передбачено відповідальність Сторони-1 - за цільове призначення земельної ділянки (вирощування сільськогосподарських культур), а Сторони-2 - за обробіток землі, вирощування сільськогосподарських культур, шляхом відшкодування винною стороною спричинених збитків, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 договору такий діє з моменту підписання до 19.09.2017 та може бути пролонгованим (продовженим) за взаємною згодою сторін на визначений або невизначений термін.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ведення окремого бухгалтерського обліку операцій щодо спільної діяльності. За інформацією Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (лист №4789/12 від 15.12.2016) договір про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 в територіальному органі Державної фіскальної служби України не зареєстровано, що додатково підтверджено ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» у листі №29 від 30.01.2017.

Згідно довідки №540 від 28.09.2016, письмових пояснень №29 від 30.01.2017 ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» слідує, що відповідно до договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 40,9271га, та кадастровим номером НОМЕР_3, площею 42,3146га, котрі перебувають в постійному користуванні училища. Трудову участь ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» у спільній діяльності забезпечувало шляхом направлення для проходження виробничої практики учнями, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією договору №29-4 від 27.09.2016 про проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики.

В свою чергу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у письмових поясненнях без номеру від 30.01.2017 (вх.№5232 від 06.02.2017) підтвердив, що умови договору про спільну діяльність зі своєї сторони виконав в повному обсязі. Зокрема, восени 2016 року провів обробіток землі, насадив сільськогосподарські культури, а весною 2017 року планує проводити збір та обробіток сільськогосподарських культур з притриманням усього врожаю на свою користь та сплативши за обробіток земельних ділянок навчальному закладу 900грн за 1га землі, що використовується. Водночас, підприємець підтвердив факт використання земельних ділянок, котрі передані йому у користування на умовах договору про спільну діяльність від 19.09.2016.

В обґрунтування позову прокурором зазначено, що ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» заснований на державній власності і підпорядкований Міністерству освіти і науки України, тому, в силу закону, зобов'язаний погоджувати як сам факт укладення договору про спільну діяльність, який передбачає здійснення розпорядження майном, котре передано йому на праві оперативного управління, так і зміст договору. Втім, всупереч наведеному без жодних погоджень з боку Міністерства освіти і науки України 19.09.2016 між ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність №1, за умовами якого училище передало у платне користування підприємцю земельні ділянки, загальною площею 80га державної форми власності.

В порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виконувач обов'язки керівника Кременецької місцевої прокуратури листом №52/1581-вих.16 від 15.12.2016 повідомив Міністерство освіти і науки України про необхідність здійснення прокурором представництва порушених інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Оскільки за договором про спільну діяльність відбулося розпорядження земельними ділянками не уповноваженим суб'єктом, спірний договір не відповідає вимогам закону, не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його удаваність та в силу приписів ст.ст.203, 215, 216, 235 ЦК України, є підставою для визнання недійсним та застосування наслідків його недійсності у вигляді виникнення обов'язку у підприємця з повернення земельних ділянок, отриманих за спірним правочином у користування, виконувач обов'язки керівника Кременецької місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави в особі органу державної влади, до компетенції якого входять відповідні повноваження, яким в даному випадку є Міністерство освіти і науки України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

Звертаючись із позовом виконувач обов'язки прокурора місцевої прокуратури зазначає про недійсність оспорюваного правочину з огляду на його удаваність, оскільки під договором про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності.

Частинами 1, 2 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

В даному випадку стороною оспорюваного договору про спільну діяльність від 19.09.2016 є державний навчальний заклад, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, діяльність якого регулюється, серед іншого, Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.5 цього Закону здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який визначив механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідними документами.

Орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства (пункт 5 Порядку).

Наведене свідчить про те, що законодавством визначено особливий порядок укладення договорів про спільну діяльність державними установами (навчальними закладами), предметом яких є використання державного майна, і який передбачає необхідність отримання в уповноваженого органу управління спеціального дозволу (погодження).

Однак, сторонами у справі даний Порядок погодження договору не був дотриманий при укладенні ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 та не було отримано відповідного погодження із Міністерством освіти і науки України та відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Доводи відповідача-1 щодо намагання погодити укладення спірного правочину із органом управління державним майном судом до уваги не приймаються, оскільки жодним чином не підтверджуються документально.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельний кодекс України, а також інші нормативні акти, не передбачають право постійного користувача землею розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, відповідач-1 як постійний користувач земельних ділянок державної форми власності (кадастровий номер НОМЕР_2, площею 40,9271га, та кадастровий номер НОМЕР_3, площею 42,3146га, розташованих на території Почаївської міської ради Тернопільської області, наділений в силу закону правом володіти та безпосередньо користуватися такими земельними ділянками. Однак, не вправі розпоряджатися, оскільки таке право належить виключно власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України через уповноважений орган управління - Міністерство освіти і науки України.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» укладено договір про спільну діяльність від 19.09.2016, предметом якого визначено спільне вирощування сільськогосподарської культури (пшениці) на землях училища, загальною площею 80га, умови якого передбачають проведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці, отримання останнім у власність виробленої сільськогосподарської продукції, її реалізація, отримання прибутку тощо.

Проаналізувавши правовідносини сторін, що виникли за спірним правочином, суд вбачає підставність тверджень прокуратури про його удаваність, оскільки договір про спільну діяльність від 19.09.2016 №1, укладений сторонами з метою приховання іншого правочину, на виконання умов якого фактично були спрямовані їхні зусилля, а саме - договору оренди земельної ділянки. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз'яснено у п.25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права і обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (аналогічна правова позиція викладена у п.3.11 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Матеріали справи, зокрема письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 без номеру від 30.01.2017 (вх.№5232 від 06.02.2017), ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» №30 від 30.01.2017, №№19, 20 від 19.01.2017 свідчать, що обробіток землі, насадження та обробіток сільськогосподарських культур на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні училища, на виконання договору про спільну діяльність за №1 від 19.09.2016, проводились лише ФОП ОСОБА_1; вирощену на вказаних земельних ділянках сільськогосподарську продукцію училище не отримало; натомість за умовами спірного правочину отримало винагороду за надання земельних ділянок у користування.

Довідкою Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №4783/12 від 15.12.2016 підтверджується, що договір про спільну діяльність №1, укладений 19.09.2016 між ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» та ФОП ОСОБА_1 від 17.08.2009 в органах ДПІ не зареєстрований; відповідні господарські операції спільної діяльності в бухгалтерському обліку сторони договору від 19.09.2016 не проводили (відображали).

З наведеного випливає, що за оспорюваним договором фактично відбулася передача в користування ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції за встановлену плату (900грн в рік за кожен гектар використовуваної землі) на визначений строк (1 рік з правом пролонгації). Тобто, істотні умови договору оренди сторонами визначено як-от: предмет договору; кадастровий номер та площе земельної ділянки; строк дії договору; розмір орендної плати.

Таким чином, укладення спірного правочину про спільну діяльність та передача відповідачу-2 в користування на його підставі земельних ділянок державної форми власності, загальною площею 80га, розташованих на території Почаївської міської ради, закріплених на даний час за ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» на праві постійного користування, відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.ст.92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, тому даний правочин (договір №1 від 19.09.2016) підлягає визнанню недійсним на майбутнє згідно ч.ч.1, 2 ст.203, ст.ст.215, 235 ЦК України, з огляду на правову природу орендних відносин, як такого, що суперечить закону.

З огляду на викладене, суд визнає позовні вимоги Кременецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в частині визнання недійсним договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Визнаючи удаваний правочин недійсним суд, в силу приписів ст.ст.216, 235 ЦК України, застосовує наслідки недійсності правочинів.

У зв'язку із визнанням в судовому порядку договору про спільну діяльність №1 від 19.09.2016 недійсним у ФОП ОСОБА_1 виникає обов'язок повернути земельні ділянки належному землекористувачу, тому вимога про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити займані земельні ділянки державної форми власності, загальною площею 80га за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які розташовані на території Почаївської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання актів прийому-передачі, також підлягає до задоволення.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів у справі порівну.

У судовому засіданні 28 лютого 2017 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 27, 29, 32, 33-34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність №1 від 19 вересня 2016 року, укладений між Державним навчальним закладом "Почаївське вище професійне училище" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити займані земельні ділянки державної форми власності, а саме: земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_2, площею 40,9271га, та земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_3, площею 42,3146га, які розташовані на території Почаївської міської ради по АДРЕСА_1, шляхом підписання актів прийому-передачі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00коп в повернення судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098).

5. Стягнути з Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" (м.Почаїв Кременецького району Тернпоільської області, вул..Кременецька, 31, ідентифікаційний код 02547524) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00коп в повернення судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.03.2017 зважаючи на перебування судді Андрусик Н.О. на лікарняному з 01.03.2017 по 11.03.2017.

Суддя Н.О. Андрусик