Ухвала суду № 65382453, 09.03.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

09.03.2017 Справа № 917/1102/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім - Партнер", вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038 на бездіяльність Автозаводського відділу Державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавської області, вул. Академіка Маслова,15/4, м. Кременчук, 39600

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер", 030038, м. Київ, вул. Ямська, 8

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 39600, АДРЕСА_1

про стягнення суми основного боргу, курсової різниці, інфляційних, 30% річних, пені у справі № 917/1102/16

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від стягувача: не зявилися

від боржника: не зявилися

від ВДВС: ОСОБА_2, довіреність №16666 від 07.03.2017

Розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім- Партнер" на бездіяльність Автозаводського відділу Державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавської області щодо виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі №917/1102/16 від 26.09.2016.

В обґрунтування скарги стягувач посилався на те, що державний виконавець не застосував усі можливі, передбачені законом, заходи для виконання судового наказу.

ВДВС у відзиві на скаргу зазначив, що скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також зазначив, що державним виконавцем вжито всіх заходів щодо виконання судового наказу.

Розглянувши матеріали справи, поданої скарги, заслухавши представника ВДВС суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.09.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" 620536,30 грн основного боргу, 726027,47 грн курсової різниці, 320808,77 грн - 30% річних, 476887,45 грн пені, 382556,14 грн інфляційних, 38800,00 грн судового збору.

26.09.2016 господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ.

10.10.2016 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається із відомостей ЄДРВП відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 20.10.2016, державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках боржника.

Проте, як зазначає стягувач, винесення вказаної постанови має суто формальний характер, оскільки державним виконавцем не вжито належних заходів, щодо надіслання постанови про арешт грошових коштів боржника до банківських установ де боржником відкрито рахунки та не надіслано до банківських установ платіжних вимог на примусове спинання коштів.

Також, стягувач стверджує, що всупереч ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження перевірка майнового стану боржника у зазначені у статті строки державним виконавцем не проводиться.

Крім того, стягувач зазначає, що з урахуванням того, що відповідно до відомостей ЄДРПОУ одним із видів діяльності боржника є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішення суду, державний виконавець зобов'язаний був звернутися до Реєстраційної служби із запитом про надання інформації стосовно наявності у боржника у власності чи оренді земельних ділянок. Після виявлення земельних ділянок боржника (на правах власності чи оренди) державний виконавець зобов'язаний був вжити заходів, щодо опису, арешту та реалізації урожаю божника.

Проте, як стверджує стягувач, зазначені заходи не вжито, про що свідчить відсутність відповідних постанов у ЄДРВП, а винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2016 має формальних характер.

Враховуючи ту обставину, що боржником рішення суду не виконано, стягувач вважає, що державний виконавець зобов'язаний був здійснити виклик боржника та відібрати у нього пояснення з даного приводу, у випадку неявки останнього вжити заходів, щодо його приводу, проте вказаних дій державним виконавцем не вчинено.

Крім того, стягувач вказує, що державним виконавцем не винесено постанови про стягнення із боржника виконавчого збору.

Стягувач, також зазначає, що оскільки боржником у добровільний термін не виконано наказ господарського суду державний виконавець повинен був звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання судового наказу. Проте, зазначених заходів державним виконавцем не вчинено.

Виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію (ст. 54 Закону України Про виконавче провадження).

Як стверджує стягувач, в порушення зазначеної норми, державний виконавець не звернувся з відповідним запитом до фіскальної служби з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника.

Відповідно до ст. 75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Проте, незважаючи на невиконання боржником судового рішення та фактично вимог державного виконавця, останній повинен був винести постанову про накладення штрафу на боржника, проте як вказує стягувач такі заходи по відношенню до останнього також не вживалися.

Враховуючи викладене, стягувач вважає, що державний виконавець не реалізував повністю надані йому права та обов'язки, не застосував усі можливі, передбачені законом, заходи для виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного стягувач просить суд визнати незаконною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Полтавської області по справі №917/1102/16 від 26.09.2016; зобов'язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області виконати наказ господарського суду Полтавської області у справі №917/1102/16 від 26.09.2016;

з метою виконання наказу Полтавської області у справі №917/1102/16 від 26.09.2016 зобов'язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надіслати постанову про арешт грошових коштів боржника до банківських установ, де боржником відкрито рахунки; надіслати до банківських установ, де боржником відкрито рахунки, платіжні вимоги на примусове списання коштів; вжити заходів, щодо перевірки майнового стану боржника; звернути стягнення на майно боржника (провести опис, арешт та реалізацію майна боржника); здійснити виклик керівника боржника та відібрати у нього пояснення з приводу невиконання судового рішення; звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кодон до виконання судового рішення.

При розгляді данної скарги суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Як вбачається з наданих доказів, 10.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії направлено сторонам 11.10.2016 за вих. № 54709.

Відповідно до відповіді з КОДПІ боржник має зареєстрований розрахунковий рахунок у банківській установі, на який 20.10.2016 постановою державного виконавця накладено арешт. 20.10.2016 направлено платіжні вимоги для списання коштів з розрахункових рахунків боржника.

Також, 20.10.2016 державним виконавцем винесені постанови про ареш коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Копії постанов направлено до реєструючих установ для накладення арешту та самостійно внесено державним виконавцем до відповідних реєстрів, що підтверджується відповідними витягами.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Зокрема із ст. 56 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як убачається з наданих доказів, 24.10.2016 з метою перевірки майнового стану боржника ВДВС направлено запити до Територіального сервісного центру 5342, Державного комітету цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції сільського господарства.

10.11.2016 до ПАТ КБ Приватбанк повторно направлено платіжні вимоги на списання коштів з розрахункового рахунку боржника. Відповідно до відповіді з ПАТ КБ Приватбанк кошти на рахунках боржника для виконання постанови відсутні (лист від 31.10.2016).

До КОДПІ направлено вимогу державного виконавця про надання балансу та фінансової звітності про результати роботи боржника.

Відповідно до відповідей, що надійшли на адресу Відділу станом на 13.02.2017 за боржником на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, не зареєстровано.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

У зв'язку з тим, що станом на 13.02.2017 будь-яке рухоме або нерухоме майно, що належить боржнику на праві приватної власності відповідно до відповідей з реєструючих установ відсутнє, проводити опис та арешт майна є неможливим.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Стягувач, також зазначає, що оскільки боржником, у добровільний термін не виконано наказ господарського суду державний виконавець повинен був звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання судового наказу. Проте, зазначених заходів державним виконавцем не вчинено.

Як свідчать надані докази, 24.10.2016 державним виконавцем здійснено запит до Автозаводського РВ у м. Кременчуці щодо наявності у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Листом від 04.11.2016 Автозаводський РВ у м. Кременчуці повідомив, що боржник ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон не отримував.

Крім того, 30.01.2017 державним виконавцем зроблено запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону боржником в період з 01.09.2016 01.02.2017. Проте, на час розгляду скарги відповідь від Державної прикордонної служби України до ВДВС не надійшла.

Отже, звернення ВДВС до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання судового наказу на час розгляду даної скарги є передчасним.

Також, не відповідає дійсності твердження стягувача стосовно того, що державним виконавцем не здійснювався виклик боржника.

Як убачається з наданих доказів, 15.02.2017 (вих. №8933) державним виконавцем здійснювався виклик боржника - ОСОБА_3

Однак, зазначений виклик повернуто на адресу ВДВС з відміткою поштового відділення, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Необґрунтованим також є посилання стягувача на статтю 75 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання; у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки дана стаття передбачає відповідальність боржника за невиконання рішень немайнового характеру. Відповідно до наказу господарського суду Полтавської області від 26.09.2016 №917/1102/16 стягненню з боржника підлягають тільки грошові кошти.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, а саме у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Так у постанові ВДВС від 10.10.2016 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 256561,61 грн.

У зв'язку з наведеним посилання стягувача на те, що державним виконавцем не винесено постанови про стягнення виконавчого збору є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, про те, що доводи стягувача неправомірними, скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім - Партнер" на бездіяльність Автозаводського відділу Державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавської області відхилити.

Суддя Д.М. Сірош