Ухвала суду № 65382081, 09.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.03.2017 р. Справа№ 914/2848/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Сало О.А.

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м.Львів,

про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат

ціна позову: 37656,16 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 18.04.2014р. №14-90);

Відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 25.10.2016р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат; ціна позову: 37656,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2016р. В судових засіданнях оголошувалась перерва, про що представники Сторін належним чином повідомлялись в судовому засіданні під розписку. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зокрема, для надання сторонам можливості представити докази у справі. Ухвалами суду від 20.12.2016 року процесуальний строк розгляду спору продовжено, замінено первісного Відповідача - Виробничий структурний підрозділ «Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного Відповідача: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця». В судовому засіданні 28.02.2017 року оголошувалась перерва до 09.03.2017 року, про що представники Сторін належним чином повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Сторонам оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, 07.03.2017 року подав контррозрахунок сум штрафних нарахувань, надав усні пояснення по суті спору.

20.11.2016 року Відповідачем подано Клопотання (вх.№51331/16), до котрого долучено копії платіжних доручень про сплату Позивачу коштів на підставі договорів №1461/14/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №Л/БМЕС-14229/НЮ-1461/14-ТЕ-21 від 27.12.2013 року та №2607/15-ТЕ-21, №2607/15/ТЕ-21, №2607/15-ТЕ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-15903/НЮ, №2607/15/ТЕ/Л/БМЕС-15903/НЮ, №2608/15/БО-21Л/БМЕС-15904/НЮ від 30.12.2014 року.

Представник Відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що кошти, перераховані Позивачу відповідно до платіжних доручень, у котрих в призначення платежів зазначено договори від 27.12.2013 року, Позивач мав би зарахувати в погашення заборгованості, котра є предметом даного спору, оскільки такі суми були зайво сплачені за вищевказаними договорами (здійснено переплату).

Проте, представником Позивача в судовому засіданні надано усні пояснення, відповідно до котрих, кошти на підставі Договору від 27.12.2013 року не були зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №2607/15-ТЕ-21 від 30.12.2014 року, котра є предметом даного спору, факту здійснення переплати Відповідачем не визнано Позивачем, проте і не заперечено.

Усі подані представниками Сторонами документи оголошено, оглянуто та долучено до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, в якому саме розмірі Відповідачем здійснено переплати за Договорами, стягнення по яких не є підставою даного позову.

Суд також зазначає, що Сторонами не надано суду первинних документів, на підставі яких можна було б встановити стан розрахунків між Сторонами за укладеними договорами, в тому числі наявність чи відсутність переплат.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Призначення експертиз та доручення їх проведення певним установам регламентуються нормами матеріального та процесуаль ного права, в яких втілено найважливіші за сади, що забезпечують об'єктивність, неупередженість та обґрунтованість рішень суду по справах конституційної та загальної юрисдикції.

Визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Згідно статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Приписами п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (із змінами та доповненнями) встановлено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до пункту 3 вказаної Постанови Пленуму, на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК, судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Сторони вищевказаним правом пропонувати суду питання, які мають бути роз'яснені експертом, не скористалися.

Згідно приписів частини третьої статті 41 ГПК України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судові експертизи», особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

У відповідності до приписів статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також, у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ, серед іншого, належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання призначення судової експертизи» (у чинній редакції) встановлено, що визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Цим же пунктом передбачено, що за наявності обставин, які зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи. З урахуванням наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК, у разі призначення господарським судом судової експертизи не за зоною регіонального обслуговування мотиви такого призначення мають бути зазначені в ухвалі про призначення експертизи.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2607/15-ТЕ-21 від 30.12.2014 року.

Однак, Відповідач заперечує вказану суму заборгованості, враховуючи здійснену ним переплату за попередніми договорами, укладеними з Позивачем. Позивач стверджує протилежне.

Отже, виникла необхідність встановлення наявності та розміру заборгованості Відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №2607/15-ТЕ-21 від 30.12.2014 року, заявленій Позивачем у позовній заяві до стягнення, оскільки ця обставина є необхідною для правильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані Сторонами документи, суд дійшов висновків про необхідність призначення судової експертизи, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54) та поставити на вирішення експерту наступні питання:

1)Який розмір зобовязань існував між Сторонами за Договорами №1461/14/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №Л/БМЕС-14229/НЮ-1461/14-ТЕ-21 від 27.12.2013 року та №2607/15-ТЕ-21, №2607/15/ТЕ-21, №2607/15-ТЕ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-15903/НЮ, №2607/15/ТЕ/Л/БМЕС-15903/НЮ, №2608/15/БО-21Л/БМЕС-15904/НЮ від 30.12.2014 року?

2)Чи є погашеними зобовязання Відповідача перед Позивачем за кожним із зазначених Договорів? Якщо так, то чи існує переплата? Якщо так, то в якому розмірі та на підставі яких первинних документів та коли внесено надлишкові кошти? Якщо ні, то яка загальна сума заборгованості у Відповідача перед Позивачем за зазначеними договорами?

Рішення про призначення експертизи та зупинення у звязку з цим провадження у справі судом приймалось з виходом суду у нарадчу кімнату.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Зупинення провадження у справі обґрунтовується необхідністю додержання встановлених ч.ч.1 та 3 ст.69 ГПК України строків розгляду справи із врахуванням термінів проведення експертизи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 79, 86, 87 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Призначити судову експертизу.

2.Провадження у справі зупинити.

3.Доручити проведення судової експертизи кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54).

4.Обєктами дослідження визначити наявні в матеріалах справи документи.

5.Поставити на вирішення експерту наступне питання:

1.Який розмір зобовязань існував між Сторонами за Договорами №1461/14/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №Л/БМЕС-14229/НЮ-1461/14-ТЕ-21 від 27.12.2013 року та №2607/15-ТЕ-21, №2607/15/ТЕ-21, №2607/15-ТЕ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-14229/НЮ, №2607/15/ТЕ-Л/БМЕС-15903/НЮ, №2607/15/ТЕ/Л/БМЕС-15903/НЮ, №2608/15/БО-21Л/БМЕС-15904/НЮ від 30.12.2014 року згідно первинних документів?

2.Чи є погашеними зобовязання Відповідача перед Позивачем за кожним із зазначених Договорів? Якщо так, то чи існує переплата? Якщо так, то в якому розмірі та на підставі яких первинних документів та коли внесено надлишкові кошти? Якщо ні, то яка загальна сума заборгованості у Відповідача перед Позивачем за зазначеними договорами?

6.Зобовязати: Публічне акціонерне товариств «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи.

7.Попередити експертів та інших осіб, які будуть залучені для проведення експертизи, про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, в тому числі за завідомо неправдивий висновок експерта та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

8.Експертній організації надіслати копії експертного висновку Сторонам в порядку приписів частини першої статті 42 ГПК України.

Суддя Фартушок Т. Б.