Рішення № 65381983, 06.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа № 911/96/17

За позовом Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СУАЛ

про стягнення 338 208,80грн збитків

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від прокурора: Івашин О.Є. (службове посвідчення №031867 від 02.02.2015);

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №1 від 24.02.2017);

від відповідача: ОСОБА_4 (директор).

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СУАЛ (далі ТОВ СУАЛ) про стягнення 338208,80грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що між ОСОБА_1 сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ СУАЛ укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 14.10.2008. При цьому, відповідачем порушено свої зобовязання за спірним договором щодо оформлення в органах земельних ресурсів права користування земельною ділянкою, що в свою чергу позбавило можливості позивача отримувати орендну плату за земельні ділянки, у звязку з чим прокурор просить суд сягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 338 208,80грн, що за твердженням прокурора є збитками у вигляді упущеної вигоди, за період з 03.11.2013 по 31.10.2016 (враховуючи строки позовної давності).

Наявність підстав для представництва інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області мотивовано прокурором ст. 131-1 Конституції України, ст.23Закону України Про прокуратуру

Відповідач у справі ТОВ СУАЛ у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що прокурором у даній справі не правомірно заявлено позов в інтересах ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області, а також те, що відповідачем вчинялись дії щодо реєстрації укладеного договору оренди, проте враховуючи, що в реєстрації вказаного договору було відмовлено, у товариства не було підстав для сплати орендної плати. Крім того, відповідач вказує, що позивачем у даній справі не надано доказів на підтвердження повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, що передані відповідачу в оренду

Крім того, подано заяву про застосування до вимог прокурора наслідків строку позовної давності, оскільки як зазначає відповідач, права позивача порушені з 03.11.2008 а відповідно сплинули строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2008 відповідно до рішення ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області (а.с.20) вирішено затвердити ТОВ «СУАЛ» технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право оренди під існуючу виробничу базу в с. Безпятне, вул. Васильківська, 72 на території ОСОБА_1 сільської ради. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено передати в оренду строком на 49 років земельні ділянки площею 0,720га (0,5151га і 0,2049га) за рахунок земель ВАТ «Васильківське РТП» на території ОСОБА_1 сільської ради. Четвертим пунктом вказаного рішення вирішено доручити голові сільської ради укласти договір оренди, та відповідно до п. 5 вказаного рішення вирішено зобовязати директора ТОВ «СУАЛ» зареєструвати договір оренди у відповідності з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі та подати його копію в Васильківську державну податкову інспекцію в 5-ти денний термін.

14.10.2008 між позивачем ОСОБА_1 сільською радою Васильківського району Київської області (далі орендодавець) та відповідачем ТОВ «СУАЛ» (далі орендар) підписано договір оренди земельної ділянки (а.с.21-23, зворот, далі договір).

Як визначено в п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (чинного на дату підписання між позивачем та відповідачем договору оренди), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки вказана земельна ділянка належала до державної власності та знаходилась в межах ОСОБА_1 сільської ради, позивач правомірно розпорядився вказаною земельною ділянкою, у відповідності до діючого на той час земельного законодавства.

У звязку з чим, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, про те, що позивач не мав права розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

За умовами договору, орендодавець передає в довгострокову оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку в с. Безпятне по вул. Васильківській, 72.

Відповідно до п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,720га ((0,5151га і 0,2049га забудовані землі) за рахунок земель ВАТ «Васильківське РТП») на підставі рішення ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області від 17.07.2008. Кадастровий номер ділянки площею 0,5151га 3221482802:03:008:0010, площею 0,2049га - 3221482802:03:008:0011

Земельна ділянка передається в оренду строком на 49 років (п. 3.1 договору).

При цьому, згідно п. 3.2 вказаного договору договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації

Згідно п. 4.2 договору, річна орендна плата встановлюється орендодавцем в розмірі 26 456,94грн та становить 8% від нормативної грошової оцінки і вноситься орендодавцем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до п. 9.4 договору до обовязків орендаря віднесено приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації вказаного договору.

Згідно п. 13.4 договору, згідно з чинним законодавством орендар зобовязаний зареєструвати вказаний договір в Васильківському управлінні земельних ресурсів в десятиденний термін з моменту його підписання.

Вказаний договір посвідчено нотаріально за №1921.

Як встановлено судом, актом прийому-передачі від 14.10.2008 (а.с.25) позивач передав, а відповідач прийняв майно, що було обєктом оренди за вказаним договором.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи на вказаних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно відповідача, що зокрема, підтверджується свідоцтвом (а.с.27) та рішенням позивача від 26.02.2007 (а.с.26).

Проте, як вказується прокурором та позивачем, відповідачем не було вчинено дій щодо державної реєстрації договору оренди у відповідності до діючих на момент укладення договору норм чинного на той час законодавства України, та і в подальшому відповідачем не зареєстровано за собою право оренди у звязку з чим відповідачем не здійснюється відрахування орендної плати та податку за землю, що в свою чергу, за твердженням прокурора завдає збитків інтересам держави, що виражаються в недоотриманні місцевим бюджетом коштів, що мали б сплачуватись за оренду землі в разі належного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо реєстрації укладеного договору оренди

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 31.10.2016 №357 вирішено затвердити акт про визначення розміру збитків (а.с.29), так відповідно до вказаного акту від 12.10.2016 (а.с.29 зворот, 30) райдержадміністрацією, розраховано розмір збитків, завданих відповідачем використанням земельної ділянки з 14.08.2008 по 31.11.2016 (включно) та відповідно їх розмір, за вказаний період складає 753 653,36грн, розрахунок додано (а.с.31-32).

Вказане розпорядження було надіслане Васильківською районною державною адміністрацією керівнику відповідача 04.11.2016 з вимогою щодо оплати вказаної суми протягом одного місяця дня отримання даного листа. Вказаний лист орт мано відповідачем 08.11.2016, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.35).

У звязку з несплатою відповідачем визначеної суми збитків прокурор звернувся з даним позовом до суду, при цьому прокурором заявлено частину з визначених в розпорядженні збитків, а саме тієї що знаходиться в межах строку позовної давності, зокрема, за період з 03.11.2013 по 31.10.2016.

Предметом спору у даній справі є обовязок відповідача відшкодувати позивачу збитки.

В заперечення позовних вимог, відповідач вказує на те, що ним здійснювались спроби провести державну реєстрацію укладеного з позивачем договору оренди, проте Управленням держкомзему у Васильківському районі не проведено державної реєстрації. В підтвердження чого, відповідачем надано суду лист Управління держкомзему у Васильківському районі №110/021 від 25.01.2010 (а.с.120).

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки з вказаного листа вбачається, що управлінням розглянуто звернення відповідача щодо проведення державної реєстрації та повернуто представлені матеріали на доопрацювання.

Статтею 18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент підписання договору) було закріплено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На час заявлення позову, вказана стаття виключена із вказаного Закону, згідно Законом України від 11.02.2010 р. № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України».

Частиною 5 статті 6 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 17 вказаного Закону, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, на даний час державній реєстрації підлягає саме право оренди, а не договір оренди.

Так, згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

До істотних умов договору оренди землі відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» віднесено: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Крім того, договором, сторонами погоджено, що орендар зобовязаний провести державну реєстрацію договору, тобто, обовязок щодо реєстрації договору покладено саме на (орендаря) відповідача у даній справі.

Проте, відповідачем дій щодо реєстрації договору не здійснено так само як і не зареєстровано право оренди наданої в користування орендної ділянки.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як визначено, п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори, зокрема, про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок.

Відповідно до п. 2.10 вказаної постанови, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Згідно п. 3.7 згаданої постанови, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Пунктом 3.8 вказаної постанови визначено, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

При цьому, згідно п. 3.4 даної постанови, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Як визначено ст. 22 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому відповідно до ч. 2 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. д ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Як зазначено ч. 2 вказаної статті порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абзацами 1, 2, 4 пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Як визначено п. 5 вказаного Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Вартість заявлених прокурором збитків затверджена розпорядженням Васильківської РДА №357 від 31.10.2016, при цьому, як вказано в самому акті представники відповідача були повідомлені належним чином та не зявились на засідання комісії.

Таким чином у звязку з тим, що розпорядження Васильківської РДА №357 від 31.10.2016 є чинним, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу визначеної вартості збитків за використання земельної ділянки без належним чином укладеного договору, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у даній справі про стягнення з відповідача 338 208,80грн збитків.

Крім того, суд зазначає, що виходячи з приписів діючого земельного законодавства така земельна ділянка не може бути передана в оренду будь-якій іншій особі ніж власнику будівель, що знаходяться на такій земельній ділянці.

Стосовно заперечень відповідача щодо повноваження прокурора на подачу даного позову, то суд зазначає, що підстави для звернення з даним позовом до суду прокурором мотивовано порушенням інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області, а саме в частині своєчасності надходження до місцевого бюджету плати за землю, у звязку з тим, що відповідачем не вчинено покладених на нього обовязків щодо реєстрації договору оренди.

Стосовно заявленого позивачем наслідків спливу строку позовної давності, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як визначено ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

При цьому, як визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано позивачу збитки, затверджені розпорядженням Васильківської РДА №357 від 31.10.2016, відповідно позивач в інтересах якого звернувся прокурор, саме з цього часу міг довідатись про порушення свого права.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у застосуванні до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності та відповідно вимог щодо відмови в задоволені позовних вимог у даній справі

Крім того, що вимоги про стягнення збитків обраховані прокурором саме за три роки, а\ саме за 1095 днів що становить три роки (365*3).

Суд також враховує, що порушення з боку відповідача, у вигляді несплати орендної плати за землю, що спричинили збитки у вигляді упущеної вигоди, є триваючим, адже такі збитки завдаються позивачу кожного місяця окремо.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені прокурором у звязку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача, а саме у розмірі 5073,13грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СУАЛ на користь ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80грн.

3.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю СУАЛ на користь прокуратури Київської області 5073,13грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текс рішення складено 16.03.2017.

Суддя С.І. Чонгова