Рішення № 65381951, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/1416/16Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання договору недійсним, за участю представників позивача - Майстранка О.М., довіреність №01-102-04/46317 від 22.12.2016 року, відповідача-1 - Гонтаря О.М., довіреність №12 від 22.01.2016 року, відповідача-2 - Білич Н.С., довіреність №60 від 06.02.2017 року, відповідача-3 - Шостака Є.А. довіреність №56 від 18.10.2016 року, третьої особи-1 - Єременка О.А., довіреність №01/44-966Д від 15.02.2016 року, Сніжка В.Ю., довіреність №01/44-957Д від 21.12.2016 року, третьої особи-2 - Чеховського А.А., довіреність №6 від 30.12.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України (далі НАБУ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "ХК "Енергомережа"), Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі ВАТ "Запоріжжяобленерго"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.) від 21.04.2016 у справі №910/1416/16 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір №23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33грн судового збору; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33грн судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Руденко М.А., Чорна Л.В.), у справі №910/1416/16 рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 скасовано та прийнято нове рішення; в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним Договору №23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015 відмовлено; визнано недійсним Договір №25 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" грошові кошти в сумі 41866367,52грн; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" грошові кошти в сумі 49367,52грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2016 року справу №910/1416/16 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 18.01.2017 року.

17.01.2017 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду.

23.01.2017 року третьою особою-1 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

06.02.2017 року третьою особою-2 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

06.02.2017 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в позові.

06.02.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.02.2017 року.

15.02.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів у позивача.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Судом відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача-1 про витребування доказів, оскільки в клопотанні не зазначено: обставини, що перешкоджають наданню відповідачем доказів на підтвердження виконання/невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015 року та підстави, з яких випливає, що ці докази має саме позивач. Тобто, вказане клопотання не відповідає приписам ст. 38 ГПК України.

15.02.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано письмові пояснення.

15.02.2017 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в позові.

15.02.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 23.02.2017 року.

23.02.2017 року позивачем через канцелярію суду надано додаткові письмові пояснення у справі.

23.02.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив суд відмовити в позові

23.02.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 02.03.2017 року.

02.03.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

02.03.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.03.2017 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1, 2, третіх осіб 1, 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача (НАБУ) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015 року, який було укладено між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісним кредитором), ПрАТ "ХК "Енергомережа" (новим кредитором) та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржником).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 ЦК України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію. Також, позивач зазначає, що виконавчим органом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" при укладенні спірного правочину не було вчинено жодних дій, спрямованих на економічне обґрунтування доцільності вчинення правочину про відступлення права вимоги та отримання вигоди від укладання такого договору, у зв'язку з чим не було забезпечено дотримання інтересів акціонерів товариства та, в свою чергу, інтересів держави, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що 29.08.2007 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) укладено договір №4243/02 купівлі-продажу електроенергії (далі договір купівлі-продажу), за умовами п.2.1. якого ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

01.12.2012 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальником) та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (в подальшому змінено організаційно-правову форму ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №76/223 (далі договір поставки), за умовами п.1 якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач - оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.2.1. договору поставки під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.3.4. договору поставки споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії за умовами додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку №5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.7.2. договору поставки сторони погодили, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Розрахунки за електричну енергію на підставі п.1 порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до договору поставки) проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п.10 договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. №260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363 (з урахуванням додаткової угоди №5 до договору поставки).

ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" допущено неналежне виконання зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії, в зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" в розмірі 42366367,52грн.

12.02.2015 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісним кредитором), ПрАТ "ХК "Енергомережа" (новим кредитором) та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржником) укладено договір №23 про відступлення права вимоги (надалі договір уступки), за умовами п.п.1.1., 1.2. якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за договором поставки, яка утворилася за грудень 2014 року на загальну суму 42 366 367,52 грн; до нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору та акта звірки розрахунків.

У відповідності до умов п.2.1. договору уступки первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за договором поставки, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання договору, а новий кредитор згідно п.2.5. договору уступки за відступлення права вимоги сплачує суму в розмірі 42 366 367,52 грн. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015 року.

За умовами п.2.4. договору уступки у разі отримання первісним кредитором грошових коштів від боржника в рахунок погашення ним заборгованості за основним договором (договором поставки) після набуття новим кредитором права вимоги за цим договором, первісний кредитор зобов'язаний не пізніше наступного дня за днем отримання грошових коштів перерахувати їх на рахунок нового кредитора.

Положеннями п.2.7. договору уступки встановлено, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по договору уступки.

За умовами п.2.8. договору уступки первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по вказаній у п.1.1. договору заборгованості.

12.02.2015 між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" укладено договір №25 про порядок проведення розрахунків по договору уступки (надалі договір №25) за умовами п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. якого ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зобов'язався сплатити ПрАТ "ХК "Енергомережа" у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього борг в сумі 41 866 367,52грн впродовж 10 днів з моменту підписання договору уступки. Залишок суми боргу за основним договором (договором поставки) зі сплати вартості спожитої в грудні 2014 року електроенергії в розмірі 500 000,00 грн, а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст.605 ЦК України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на згадану суму.

ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перераховано на користь ПрАТ "ХК "Енергомережа" грошові кошти в розмірі 41 866 367,52 грн.

Доказів виконання ПрАТ "ХК "Енергомережа" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" зобов'язань зі сплати грошових коштів, як цього вимагають положення п.2.5. договору уступки, під час розгляду справи не надано.

У відповідності до преамбули Закону України "Про електроенергетику" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон України "Про електроенергетику" регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням (стаття 1 цього Закону).

Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Приписами частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Згідно з Переліком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах уповноваженого банку - AT "Ощадбанк" оптовому постачальнику електричної енергії, енергопостачальним компаніям (ліцензіати НКРЕ з постачання електричної енергії за регульованим тарифом) та їх структурним підрозділам, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2011 №112 (далі - Перелік поточних рахунків), Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" для проведення розрахунків за спожиту електроенергію відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 у ОПЕРВ філії - Запорізьке ОУ AT Ощадбанк".

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у пункті 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

У пункті 10 договору поставки визначено розрахункові рахунки для оплати активної електроенергії, для оплати реактивної енергії та для оплати підвищеної плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, пені, прихованої потужності.

Таким чином, як нормами законодавства, так і положеннями договору поставки передбачалось отримання постачальником (відповідачем-2) оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (відповідача-3) шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання, вказаним у пункті 10 договору поставки.

При цьому, виходячи з наведених положень, грошові кошти за електричну енергію не можуть бути сплачені споживачем на будь-який інший рахунок.

На виконання вказаних правових норм, сторонами визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363.

В той же час, умовами договору відступлення права вимоги та договору про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги визначено зобов'язання споживача - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплатити заборгованість за поставлену Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа".

На виконання договору відступлення права вимоги відповідачем-3 було перераховано кошти за спожиту електроенергію відповідачу-1 відповідно до умов договору №25 про порядок проведення розрахунків по договору уступки від 12.02.2015 року.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором №25 про порядок проведення розрахунків по договору уступки від 12.02.2015 року не є тотожним виконанню зобов'язання за договором постачання електричної енергії, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги та договору про порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги, кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за договором відступлення права вимоги, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

Проте, частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є саме - порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не зазначав у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.

Позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а також не зазначив, які саме його права або охоронювані законом інтереси порушені оспорюваним договором.

За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" - Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Разом з цим, за визначенням корупції, наданим в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", корупція - це використання особою, згаданою у частині 1 статті 3 цього Закону (тобто, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка чи надання неправомірної вигоди особі, вказаній у частині 1 статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро" визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:

- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;

- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Відповідно до пункту 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному антикорупційному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 № 251-V, зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (частини 1 статті 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (частини 2 статті 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (пункт d частини 2 статті 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а, відтак, наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Загальні підстави недійсності правочинів, вчинених з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, встановлені приписами частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Під час вирішення такого спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі шляхом подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України, і саме факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави.

Проте, Національним антикорупційним бюро України, як позивачем, не доведено у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Крім того, нормами Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" надання Національному антикорупційному бюро України права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, і тому у позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17.03.2017р.

Суддя С.О. Чебикіна