Рішення № 65381886, 09.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017Справа №910/962/17

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА";

про стягнення коштів 8 557 327,73 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Гамрецький Є. О., представник, довіреність № 42/9 від 11.01.2017 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 8 599 109,48 грн. заборгованості, а також 128 359,92 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/962/17, розгляд справи призначено на 07.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року відкладено розгляд справи до 09.03.2017 року.

Через відділ діловодства суду 09.03.2017 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, стягнути з останнього 4 232 783,68 грн. основної заборгованості, 1 233 736,06 грн. пені, 118 550,28 грн. 3% річних, 588 659,71 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 09.03.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн РРТ, Позивач або Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» (далі - ТОВ «ТРК «ЕРА», Відповідач або Замовник) 18.12.2015 року укладено договір №4-547 (далі - договір), предметом якого є надання виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій Виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення (далі - телекомунікаційні послуги) в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року.

Ціна договору визначається згідно Додатку № 1 до договору і складає 19 098 219,22 грн. на 2016 рік з урахуванням ПДВ.

Підпунктом «в» пункту 2.4 договору встановлено, що замовник бере на себе зобов'язання, своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками виставленими виконавцем.

Згідно п.5.8 договору щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів.

До 5 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтованої вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 10 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок з надані послуги з урахуванням авансу.

Відповідно до п.5.2. договору на підставі звітів, отриманих від філій, Виконавець щомісячно, не пізніше 7-го числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення замовнику.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт і повертає виконавцю.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 232 783,68 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з лютого 2016 по грудень 2016 р.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг на суму 4 232 783,68 грн., зокрема, наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт (наданих послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду справи, складає 4 232 783,68 грн.

Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 4 232 783,68 грн., суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за надані послуги суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 232 783,68 грн. підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 233 736,06 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.5 договору сторони встановили, що за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку у строк, передбачений п. 5.8 договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 233 736,06 грн. за визначений позивачем період.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 588 659,71 грн. інфляційних втрат та 118 550,28 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 588 659,71 грн. та 118 550,28 грн. відповідно за визначений позивачем період.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 30019052) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) 4 232 783 (чотири мільйони двісті тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 68 коп. заборгованості, 1 233 736 (один мільйон двісті тридцять три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 06 коп. пені, 118 550 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 28 коп. 3% річних, 588 659 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп. інфляційних втрат та 92 605 (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ять) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) 35 753 (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 96 коп. надмірно сплаченого судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 14.03.2017 р.