Ухвала суду № 65381773, 13.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 23/80/15-16/57/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2017 Справа 908/6299/15

Кредитори:

1) Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк (юридична адреса: вул. Щорса, буд. 36-Б, м. Київ, 01133; скорочено АТ „Дельта Банк)

2) Концерн „Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю „РЕСУРС-ІНВЕСТ ГРУПП (вул. Гребельна, буд. 7, м. Запоріжжя, 69096);

4) Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Ойл 2012 (бул. Шевченка, 71-а, м.Запоріжжя, 69091; адреса за заявою: вул. Рекордна, буд. 37-Б, м. Запоріжжя, 69035);

5) Компанія VIKING RIVER TOURS (Бермуди; адреса представника: 69000, м.Запоріжжя, вул.Радужна, буд.3);

6) Компанія Flotilla Holdings Limited (Мальта; адреса для листування: 69000, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 51);

7) Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод вентиляційних систем (69067, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, буд.78; код ЄДРПОУ 34268023);

8) Публічне акціонерне товариство „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (04050, м.Київ, вул.Артема, буд. 60)

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАПОРІЗЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ „РЕСУРС-ІНВЕСТ (69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37-Б; ідент. код 22128249; скорочено ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ),

банки:

-ПАТ „Промінвестбанк

-Філія Запорізьке обласне управління АТ „Ощадбанк

-АТ „ОТП Банк

-ЗРУ КБ „Приватбанк

-ПАТ „ПУМБ

-Філія АТ „Укрексімбанк

про банкрутство

розпорядник майна арбітражний керуючий ОСОБА_1 (07411, Київська область, Броварський район, с. Літки, вул. Шевченка, 30),

за заявами ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ до АТ „Дельта Банк:

- вих. № 160 від 26.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ;

- вих. №161 від 27.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест;

- вих. №162 від 28.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест;

заявами ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, АТ „Дельта Банк, Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника;

Суддя Ніколаєнко Р.А.

За участю представників:

від кредитора 1: (АТ Дельта Банк): ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.02.2017; ОСОБА_3, довіреність б/н від 08.02.2017;

від кредитора 2: (Концерну „Міські теплові мережі): не зявився;

від кредитора 3: (ТОВ „ РЕСУРС-ІНВЕСТ ГРУПП ): не зявився;

від кредитора 4: (ТОВ „Транс-Ойл 2012): не зявився;

від кредитора 5: (Компанія „Viking River Tours): ОСОБА_4, довіреність б/н від 10.02.2016;

від кредитора 6: (Компанія: Flotilla Holdings Limited): ОСОБА_5, довіреність № б/н від 07.11.2016;

від кредитора 7: (ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем): не зявився;

від АТ Банк Фінанси та кредит: ОСОБА_6, довіреність № 3-243110/820 від 13.02.2017;

від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області: ОСОБА_7, довіреність № 55 від 27.12.2016;

від боржника: ОСОБА_8, довіреність б/н від 15.01.2016, ОСОБА_9, довіреність б/н від 16.01.2017;

розпорядник майна арбітражний керуючий ОСОБА_1 (на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 26.01.2016)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 (суддя Шевченко Т.М.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора АТ „Дельта Банк у розмірі 24629666,15 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, тощо.

27.01.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене оголошення №27655 про порушення справи про банкрутство ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ.

29.01.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднене додаткове оголошення №27746 про порушення справи про банкрутство ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ.

Попереднє засідання було призначено на 14.03.2016, провадження у справі зупинялось.

Попереднє засідання відкладалось та призначалось на 28.03.2016, 21.06.2016, 22.07.2016.

За результатами проведеного 22.07.2016 судового засідання визнані грошові вимоги Концерну Міські теплові мережі в сумі 3000,00 грн. основного боргу, Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУР-ІНВЕСТ ГРУПП в сумі 719390,00 грн. основного боргу та Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Ойл 2012 в сумі 1800718,00 грн. основного боргу; відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Ойл 2012 до боржника в сумі 7000000,00грн. та грошові вимоги Концерну Міські теплові мережі в сумі 28875,23 грн.; попереднє судове засідання з подальшого розгляду заявлених кредиторами грошових вимог до боржника, зокрема, кредиторських вимог підприємства VIKING RIVER TOURS (Бермуди), підприємства Flotilla Holdings Limited (Мальта), ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (м. Київ) в особі філії Запорізьке регіональне управління ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (Запоріжжя), ТОВ Запорізькій завод вентиляційних систем (м. Запоріжжя, ПАТ Дельта Банк (м. Київ), Запорізької обєднаної ДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (м.Запоріжжя) відкладено на 05.09.2016 (Ухвала господарського суду Запорізької області від 22.07.2016).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 була прийнята до розгляду заява ПАТ „Дельта Банк про усунення керівника боржника від виконання обовязків, попереднє засідання відкладено на 11.10.2016 о 10.30 год.

Враховуючи закінчення повноважень судді Шевченко Т.М., на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 за № 1600-VIII, оприлюдненої на офіційному веб-порталі Верховної Ради України 03.10.2016, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області № П-741/16 від 03.10.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/6299/15.

Засобом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.10.2016 справу до розгляду призначено судді Ніколаєнку Р.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2016 справа прийнята до провадження суддею, справі присвоєно номер провадження № 23/80/15-16/57/16, судове засідання призначено на той самий день та час - 11.10.2016 о 10.30 год.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2016 заява АТ „Дельта Банк про усунення керівника боржника від посади та покладення обовязків керівника боржника на розпорядника майна боржника була залишена без задоволення, а розгляд справи був відкладений до 14.11.2016 о 10.00.

У призначений день та час (14.11.2016 о 10.00) судове засідання не відбулося через відсутність матеріалів справи у звязку з їх направленням до суду касаційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2016, у звязку із поверненням матеріалів справи № 908/6299/15, судове засідання у справі було призначено на 10.01.2017 о 10.30.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2016 було прийнято до розгляду в рамках справи про банкрутство заяву ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест до ПАТ „Дельта Банк, про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест, розгляд якої було призначено на 10.01.2017 о 10.30.

05.01.2017 отримано заяву (вих.№ 12303/10/08-29-10 від 30.12.2016) Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі Запорізька ОДПІ) по визнання грошових вимог до боржника в розмірі 149836,65 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2017 було задоволено клопотання Запорізької ОДПІ та відстрочено сплату судового збору за заявою з кредиторськими вимогами до боржника (вих.12303/10/08-29-10 від 30.12.2016) до прийняття рішення за результатами розгляду цієї заяви, а розгляд заяви було призначено також на 10.01.2017 о 10.30.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 були визнані заявлені до боржника кредиторські вимоги компанії VIKING RIVER TOURS в сумі 69336661,64 грн. основного зобовязання з віднесенням до четвертої черги задоволення; вимоги компанії Flotilla Holdings Limited в сумі 82630606,67 грн. основного зобовязання з віднесенням до четвертої черги задоволення; вимоги ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем в сумі 772042,00 грн. з віднесенням до четвертої черги задоволення; відхилено заявлені як конкурсні вимоги Запорізької ОДПІ (заява вих. № 12303/10/08-29-10 від 30.12.2016) в сумі 149836,65 грн. та розяснено даному кредитору порядок заявлення поточних вимог, відповідно до ст. 23 Закону Про відновлення платоспроможності... т.ін.

Цією ж ухвалою від 10.01.2017 судове засідання з розгляду заяв Запорізької ОДПІ (заява вих. б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника в сумі 364 476,84 грн., ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит, АТ „Дельта Банк, заяви ТОВ „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест до АТ „Дельта Банк про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест, було відкладено до 01.02.2017.

Наразі триває процедура апеляційного оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 в частині визнання судом кредиторських вимог компанії VIKING RIVER TOURS та компанії Flotilla Holdings Limited.

10.01.2017 до господарського суду звернулось ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест з позовною заявою вих. № 161 від 27.12.2016 до АТ „Дельта Банк про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест, та з позовною заявою вих. № 162 від 28.12.2016 до АТ „Дельта Банк, в якій також заявник просив визнати припиненою іпотеку, передбачену іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 зазначені вище заяви боржника (вих. 161 від 27.12.2016 та вих. № 162 від 28.12.2016) були прийняті до розгляду в межах справи про банкрутство, відповідно до ст. 10 Закону Про відновлення платоспроможності..., та призначені до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2017.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2017 за клопотанням боржника ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест, яке було задоволено судом, витребувані від АТ „Дельта Банк оригінали вказаних у клопотанні кредитних договорів з додатковими договорами та угодами, іпотечні договори, для огляду в судовому засіданні.

Цією ж ухвалою, від 13.01.2017, в порядку ст. ст. 33, 65 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), суд витребував аналогічні документи від боржника ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест.

До судового засідання 31.01.2017 боржником - ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест надійшли уточнені пояснення (вих.№ 18 від 31.01.2017), згідно яких боржник уточнив резолютивну частину заяви вих.№ 162 від 28.12.2016, та остаточно просить визнати припиненою іпотеку, передбачену іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест.

Уточнення боржника - ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест до заяви вих.№ 162 від 28.12.2016 прийняті судом.

31.01.2017 від АТ „Дельта Банк до господарського суду надійшли відзив (вих.б/н від 24.01.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2016 та відзив (вих.б/н від 25.01.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008.

01.02.2016 розпорядником майна було надано до суду реєстр вимог кредиторів станом на 01.02.2017 з урахуванням раніше визнаних судом попередніми ухвалами від 22.07.2016 та 10.01.2017 вимог кредиторів. Зазначений реєстр також, окрім самого розпорядника майна, підписаний керівником боржника та скріплений печаткою підприємства (т. 10, а. с. 48).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2017 судове засідання з розгляду заяв ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, АТ „Дельта Банк та Запорізької ОДПІ (заява вих. б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника, заяв ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест вих. № 160 від 26.12.2016, вих. № 161 від 27.12.2016 та № 162 від 28.12.2016 про визнання іпотек припиненими було відкладено до 20.02.2017 об 11.00, у учасників процесу та ПАТ „Кредитпромбанк витребувані пояснення та додаткові докази згідно резолютивної частини ухвали.

Окремо ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2017 задоволено клопотання АТ „Дельта Банк (вих. б/н від 31.01.2017) та витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 для огляду в судовому засіданні оригінал додаткового договору № 8 від 16.03.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 610, до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 27 квітня 2006, за реєстровим № 520, належним чином завірену копію додаткового договору у справу; від боржника витребувано для огляду в судовому засіданні оригінал кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк (код ЄДРПОУ 216660541) та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест (код ЄДРПОУ 22128249); належним чином завірені копії витребуваних документів суд просив надати до матеріалів справи.

17.02.2017 за вх. № 08-06/5486 від боржника надійшли заперечення (вих. № 32 від 17.02.2017) щодо відзивів АТ „Дельта Банк стосовно визнання іпотек припиненими, черговості заявлених АТ „Дельта Банк вимог, заяви Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника (т. 11, а.с. 51).

Також боржником 20.07.2017 до господарського суду подано заяву вих. № 35 від 20.02.2017 із запереченнями щодо вимог ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, в якій боржник також просить суд застосувати строк позовної давності до вимог даного кредитора в частині стягнення пені, оскільки вона нарахована банком за період з 05.05.2015 по 26.01.2016, що перевищує встановлений ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк, та заяву вих. № 36 від 20.02.2017 про застосування строків позовної давності до вимог АТ „Дельта Банк, оскільки даним кредитором також не було враховано приписи ст. 232 ГК України при визначенні періоду, за який нараховується пеня (т. 11, а.с. 91, 94 відповідно).

20.02.2017 кредитором - АТ „Дельта Банк надано до суду заяву (вих.б/н від 17.02.2017) про уточнення кредиторських вимог, яка була прийнята судом.

20.02.2017 розпорядником майна надано суду клопотання (вих.№ 17/02/2017/4 від 17.02.2017) про долучення до матеріалів справи письмової позиції розпорядника майна стосовно заяв боржника про визнання іпотек припиненими, заяви Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника в сумі 364476,84 грн., заяв АТ „Дельта Банк та ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ з грошовим вимогами до боржника, надано звіт про проведення аналізу фінансово господарської діяльності боржника з додатками, матеріали інвентаризації, тощо (т. 12, а.с. 4-56).

Ухвалою суду від 20.02.2017 продовжений строк вирішення спору - розгляд заяв ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест вих. № 160 від 26.12.2016, вих. № 161 від 27.12.2016 та № 162 від 28.12.2016 про визнання іпотек припиненими на 15 днів, судове засідання з розгляду заяв ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, АТ „Дельта Банк та Запорізької ОДПІ (заява вих. б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника, заяв ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест вих. № 160 від 26.12.2016, вих. № 161 від 27.12.2016 та № 162 від 28.12.2016 про визнання іпотек припиненими був відкладений до 01.03.2017.

До судового засідання, 28.02.2017 від АТ „Дельта Банк до господарського суду надійшли відзив (вих. б/н від 27.02.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, а також додаткові пояснення (вих. б/н від 27.02.2017) до заяви боржника про визнання іпотеки припиненою за іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 (т. 12, а. с. 101, 103 відповідно).

01.03.2017 розпорядником майна було надано до суду реєстр вимог кредиторів у справі № 908/6299/15 станом на 01.03.2017 з переліком майна, що є предметом застави (т. 12, а. с. 113-119).

ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ надав суду заяву (вх. № 08-06/6458), в якій уточнив суму заявленої в якості грошових вимог до боржника пені, яка складає 2 102 782,02 грн., з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України щодо строку позовної давності для пені.

Заява ПАТ „Банку „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ прийнята судом.

Кредитор АТ „Дельта Банк 01.03.2017 надав до господарського суду заяву (вих.б/н від 28.02.2017) про уточнення кредиторських вимог, в якій, з урахуванням приписів п. 2 ст. 23 Закону Про відновлення платоспроможності... стосовно визначення розміру грошових вимог в іноземній валюті, та положень ст. 232 ГК України стосовно строку позовної давності щодо пені остаточно просить додатково визнати грошові вимоги до боржника в сумі 111 245 992,71 грн., з яких: 15 170 238,37 грн. вимоги забезпечені майном боржника, 94 022 534,24 грн. вимоги четвертої черги задоволення, 2 053 220,10 грн. вимоги шостої черги задоволення (т. 12, ар.с. 123).

Заява АТ „Дельта Банк вих. б/н від 28.02.2017 приймається судом.

Від боржника 28.02.2017 до господарського суду надійшло клопотання (вих. № 44 від 28.02.2017) про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю представник бути присутнім в судовому засіданні з причин перебування 01.03.2017 у відрядженні, на підтвердження чого суду до клопотання були надані копія ухвали Донецького апеляційного господарського суду у даній справі про призначення судового засідання у справі № 908/6299/15 в апеляційній інстанції, посвідчення на відрядження, проїзного документу, що судом прийнято до уваги.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2017, враховуючи клопотання боржника, судове засідання з розгляду заяв ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, АТ „Дельта Банк та Запорізької ОДПІ (заява вих. б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника, заяв ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест вих. № 160 від 26.12.2016, вих. № 161 від 27.12.2016 та № 162 від 28.12.2016 про визнання іпотек припиненими було відкладено до 13.03.2017 о 10.30, у учасників судового процесу витребувані документи. згідно резолютивної частини ухвали.

До судового засідання 09.03.2017 від боржника до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання вих. № 51 від 09.03.2017 про зупинення провадження у справі про банкрутство № 908/6299/15 до вирішення господарським судом м.Києва повязаної, як вказує боржник, з нею справи № 910/3176/17 за позовом боржника до АТ „Дельта Банк про визнання додаткової угоди № 68 від 08.12.2010 до кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, недійсною.

Присутні у судовому засіданні 13.03.2017 представники кредиторів 5,6, Запорізької ОДПІ та розпорядник майна не заперечили проти зупинення провадження у справі № 908/6299/15.

Представники АТ „Дельта Банк та ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ заперечили проти зупинення провадження у справі, вказуючи на безпідставність звернення боржника із даним позовом до господарського суду міста Києва та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Вказують, що такими діями боржник намагається лише затягнути судовий процес у справі про банкрутство.

Крім того, представник ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ зазначила, що у випадку прийняття господарським судом міста Києва рішення про задоволення позовних вимог боржника, і у випадку, якщо таке рішення впливатиме на суть кредиторських вимог АТ „Дельта Банк, то боржник не позбавлений права звернутися до господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, яка, на його думку, повязана із спором про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору. Наразі, чинний ОСОБА_12 Про відновлення платоспроможності... не передбачає можливості зупинення провадження у справі про банкрутство із зазначених боржником підстав.

Дослідивши матеріли справи та клопотання боржника, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Як слідує із змісту клопотання боржника, підставою для звернення до господарського суду м.Києва з позовом до АТ „Дельта Банк про визнання недійсною додаткової угоди № 68 від 08.12.2010 стала відсутність підпису директора боржника ОСОБА_13 та відповідного відтиску печатки підприємства на даній додатковій угоді.

У той же час, в матеріалах справи № 908/6299/15 (т. 4, ар. с. 175, 176) наявна копія додаткової угоди № 68 від 08.12.2010 до кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, яка на другій сторінці містить і підпис керівника підприємства ОСОБА_13, і відбиток печатки підприємства боржника.

Більш того, оригінали кредитних договорів, за якими АТ „Дельта Банк заявляє грошові вимоги до боржника, неодноразово досліджувалися в судових засідання за час розгляду даної справи. Зокрема, як вказано в ухвалі господарського суду Запорізької області від 01.02.2017, в судовому засіданні представники АТ „Дельта Банк та боржника зазначили, що окрім виявлених ними невідповідностей щодо наявності двох додаткових угод до кредитного договору № 04/16/08-КЛТ за № 30 та 13, і наявності додаткового договору № 8 від 16.03.2013 до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006 у сторін будь-які інші зауваження стосовного наданих сторонами договорів в підтвердження своїх доводів та заперечень відсутні.

Суд зауважує, що наразі у справі № 908/6299/15 триває процедура розпорядження майном.

Відповідно до положень п. 1 ст. 22 Закону Про відновлення платоспроможності..., під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

З аналізу наведених вище положень Закону слідує, що заходи процедури банкрутства спрямовані, у першу чергу, на відновлення сталого фінансового становища боржника та ведення стабільної господарської діяльності.

Зупинення провадження у справі про банкрутство, на переконання суду, у даному випадку не сприятиме позитивно на відновлення сталого фінансового становища боржника та ведення стабільної господарської діяльності.

В судовому засіданні представник боржника обґрунтовував підстави звернення з позовом про визнання додаткової угоди недійсною до господарського суду міста Києва тим, що даний спір (визнання недійсною додатковою угоди) не має майнового характеру, а тому може бути розглянутий поза межами справи про банкрутство, в рамках окремого позовного провадження.

Відповідно до приписів ст.. 9 Закону Про відновлення платоспроможності... справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Тобто, Закон Про відновлення платоспроможності... має пріоритетне значення у порівнянні із іншими законодавчими актами, у т.ч. ГПК України.

ОСОБА_12 Про відновлення платоспроможності... не передбачає можливості зупинення провадження у справі про банкрутство, з підстав, зазначених боржником в клопотанні.

Також, 09.03.2017 боржником надано до суду заперечення (вих.№ 52 від 13.03.2017) на заяви АТ „Дельта Банк про уточнення кредиторських вимог від 28.02.2017, та кредиторських вимог ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, які залучено до матеріалів справи. Зокрема, щодо вимог АТ „Дельта Банк боржник зазначає, що вони є забезпеченими майном боржника в розмірі 43 743 303,66 грн. Тому, на думку боржника, доводи АТ „Дельта Банк про забезпеченість його вимог на суму 15 170 238,37 грн. не відповідають закону. Також, боржник вказує, що 3 % річних від простроченої суми зобовязання є штрафною санкцією, до нарахування якої мають застосовуватися спеціальні строки позовної давності, передбачені ст.258 ЦК України, тривалістю в один рік. Боржник заперечує проти вимог ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, що ґрунтуються на положеннях договору про відновлювальну кредитну лінію № 434-01-07 від 26.11.2007. Відповідно до додаткової угоди № 9 від 25.07.2014 до вказаного кредитного договору, позичальник (боржник) зобовязався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до п. 4.1 цієї додаткової угоди з остаточним терміном погашення - до 26.12.2024. Пунктом 4 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що позичальник (боржник) зобовязується повернути банку у строк до 27.12.2024 отримані ним у фактичне користування кредитні ресурси у сумі 9 011 617,32 грн. Посилаючись на положення ст. 23 Закону Про відновлення платоспроможності..., боржник вказує, що ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ у справу про банкрутство може звернутися із конкурсними вимогами до боржника, тобто з такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. З урахуванням наявної додаткової угоди № 9 від 25.07.2014 до кредитного договору № 434, вимоги ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ за даним кредитним договором не є конкурсними, на думку боржника, а є вимогами поточними та підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі.

01.03.2017 розпорядником майна було надано суду реєстр вимог кредиторів станом на 13.03.2017 та відомості про майно боржника, що є предметом застави, інвентаризаційний опис № 1 основних засобів станом на 14.03.2016 на суму 5 596 194,34 грн. та письмові пояснення вих. № 13/03/2017/1 від 13.03.2017.

В судовому засіданні 13.03.2017 розглядаються наступні заяви:

1) заяви ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ до АТ „Дельта Банк:

- вих. №160 від 26.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „РЕСУРС-ІНВЕСТ;

- вих. №161 від 27.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест;

- вих. №162 від 28.12.2016 (з урахуванням заяви вих.№ 18 від 31.01.2017 про уточнення) про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк та ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест;

2) заява ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ з грошовими вимогами до боржника вих. № 390 від 25.02.2016 (т. 3, ар. с. 98) (з урахуванням заяви вих.б/н від 01.02.2017 /т. 10, а.с.49/, пояснень від 20.02.2017 /т. 12, а.с.1/ та заяви від 01.03.2017 /т.12, а.с.120/)

3) заява АТ „Дельта Банк з грошовим вимогами до боржника вих. № 18.5/994 від 25.02.2016 (т. 4, а. с. 59), з урахуванням заяви про уточнення вих.№ 18.5/2126 від 02.09.2016 (т.7, а.с. 1), додаткових пояснень вих.б/н від 27.01.2017 (т. 10, а.с. 41), заяви про уточнення грошових вимог від 17.02.2017 (т. 11, а. с. 107) та заяви про уточнення від 28.02.2017 (т. 12, а. с. 123);

4) заява Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника в сумі 364 476,84 грн. (вих. б/н від 29.02.2016, т. 5, ар.с. 7).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши норми законодавства та надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до приписів ст. 12 ГПК України та ст. 10 Закону Про відновлення платоспроможності... в межах справи № 908/6299/15 про банкрутство ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест судом були прийняті до розгляду заяви боржника про визнання припиненими іпотек за іпотечними договорами, укладеними між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк, та самим боржником.

Так, боржником в заяві (вих. 160 від 26.12.2016) заявлена вимога до АТ „Дельта Банк про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником.

В обґрунтування підстав для заявлення вимоги про визнання іпотеки припиненою, боржник посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі № 908/1492/14, що набрало законної сили 25.04.2016, яким відмовлено АТ „Дельта Банк в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить боржнику. Боржник зазначає, що оскільки вказаним рішенням суду не задоволені вимоги АТ „Дельта Банк про звернення стягнення на майно, що належить боржнику, то така іпотека має бути визнана припиненою. На думку боржника, судове рішення - це висновок суду, як акт судового права, в якому застосовуються норми матеріального та процесуального права при вирішенні судом справ і наслідком якого є також виникнення цивільних прав та обовязків. Таким чином, як акт правосуддя, судове рішення впливає на учасників цивільних відносин, підтверджує наявність чи відсутність цивільних відносин, їх зміну або припинення. Звертаючись до суду із своєю заявою про звернення стягнення на предмети іпотеки, АТ «Дельта Банк» не зміг підтвердити належними доказами право на задоволення своїх позовних вимог. Боржник дійшов висновку, що вимоги, які походять з умов договору іпотеки, є припиненими на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі № 908/1492/14, що набрало законної сили, внаслідок чого для сторін справи виникли цивільні права та обовязки. Також боржник зауважує, що додатковим договором №8 від 16.03.2013 до іпотечного договору №04/08/З03/06-КЛТ, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест», сторони змінили предмет забезпечення зобовязань боржника, виклавши «Терміни та визначення» договору у наступній редакції: «Термін - Кредитний договір. Кредитний договір №04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, тобто вказаним додатковим договором сторони змінили підстави виникнення зобовязань ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест». Таким чином, останнім додатковим договором до іпотечного договору №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, сторони змінили основний (кредитний) договір, забезпеченням якого є цей іпотечний договір, у зв'язку з чим зобовязання боржника перед АТ «Дельта Банк» по вказаному вище іпотечному договору, на думку боржника, є припиненими. Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України: «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін». У звязку з тим, що додаткові договори (угоди) укладені між ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест» та ПАТ «Кредитпромбанк» мали своєю метою внесення певних, погоджених сторонами змін до іпотечного договору, боржник стверджує, що зміни, внесені останнім додатковим договором (№8) до нього мають вирішальне значення для обґрунтування та прийняття судового рішення, адже будь-який правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, зміни внесені в іпотечний договір №04/08/З03/06-КЛТ, укладений між ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест» та ПАТ «Кредитпромбанк», припинили зобов'язання ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест» перед ПАТ «Дельта Банк».

АТ „Дельта Банк надав суду відзив (вих. б/н від 27.02.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, згідно якого просить відмовити в задоволенні заяви з наступних підстав. Іпотечний договір №04/08/З03/06-КЛТ між ТОВ «ЗППЗМР «Ресурс-Інвест» та ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, був укладений в забезпечення виконання зобовязань боржника перед банком за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006. Укладаючи 16.03.2013 додатковий договір № 8 до іпотечного договору №04/08/З03/06-КЛТ, сторони змінили розділ „Терміни та визначення іпотечного договору, вказавши, що він укладається в забезпечення виконання зобовязань боржника за іншим кредитним договором - № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005. Під час розгляду справи в судовому засіданні 20.02.2017 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, яка здійснювала нотаріальне посвідчення додаткового договору № 8 від 16.03.2013, пояснила, що додатковий договір № 8 було укладено у звязку із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та необхідністю перенесення до вказаного реєстру нового реєстраційного номеру предмету іпотеки. АТ „Дельта Банк вказує, що додатковим договором № 8 від 16.03.2013 було змінено реєстровий номер предмет іпотеки та інвентарні номери його складових частин. В ході розгляду справи ПАТ „Кредитпромбанк надав суду довідку, згідно якої укладений між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником кредитний договір № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005 був припинений ще в квітні 2006 у звязку з повним погашенням кредиту. На підставі вказаного, АТ „Дельта Банк вважає доводи боржника про припинення іпотеки за іпотечним договором №04/08/З03/06-КЛТ необґрунтованими, оскільки іпотека не може забезпечувати нечинний договір. Оскільки попередні додаткові угоди до іпотечного договору є чинними та не визнані недійсними, іпотека АТ „Дельта Банк за іпотечним договором №04/08/З03/06-КЛТ є чинною. Посилання боржника на наявність рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі № 908/1492/14, яким відмовлено банку в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, АТ „Дельта Банк також вважає безпідставними, оскільки підстави припинення іпотеки визначені в ст. 17 Закону України „Про іпотеку. Судове рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки не є, відповідно до приписів ст. 17 Закону України „Про іпотеку, підставою для припинення іпотеки за іпотечним договором. Самим рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі № 908/1492/14 не було встановлено факту припинення кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 або ж кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, ані обставин припинення іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, що спростовує посилання боржника на приписи ст. 11 ЦК України, ч. 4 ст. 35 ГПК України. Сам іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ не було визнано недійсним, згідно з п. 2.1 договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем зобовязань перед іпотекодержателем за кредитним договором. Інших підстав для визнання припинено іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ боржник не зазначає, з огляду на що його заява про визнання припиненою іпотеки за даним іпотечним договором задоволенню не підлягає (т. 12, ар. с. 101).

Заява боржника про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 13.03.2006 між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк, та боржником був укладений кредитний договір № 04/08/06-КЛТ, до якого у подальшому укладались додаткові угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями даного кредитного договору були погоджені процедура та умови надання у майбутньому кредитів (траншів) боржнику, процедура та умови повернення боржником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правовідносини щодо майнової поруки (застави), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, регулюються нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законами України "Про іпотеку" і "Про заставу".

Частина 1 ст. 575 ЦК України визначає як окремий вид застави, іпотеку заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Спеціальним законодавчим актом, що регламентує правовідносини із застави нерухомого мана іпотеки, є ОСОБА_12 України „Про іпотеку від 05.06.2003 № 898-IV, який визначає іпотеку, як - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В забезпечення виконання зобовязань боржника перед ПАТ „Кредитпромбанк за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, між ПАТ „Кредитпромбанк (іпотекодержателем за договором) та боржником (іпотекодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, за змістом якого предметом іпотеки став склад зберігання матеріалів, інв. № 0008, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Макаренка, будинок 21, та рухоме майно, що включає в себе різне рухоме майно /ємності, трубопровід, шлях обїзний, насоси, шафу, лічильник, фільтр/ (т. 4, ар. с. 199).

Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про іпотеку, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду… Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем (відповідачем) зобовязань перед іпотекодержателем (третьою особою) за кредитним договором.

Стаття 17 Закону України „Про іпотеку визначає перелік підстав, за наявності яких іпотека припиняється, зокрема:

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

В якості підстави для визнання іпотеки припиненою боржник посилається на наявність рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у праві № 908/1492/14, яке набрало законної сили, та яким було відмовлено АТ „Дельта Банк в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, шляхом визнання права власності.

Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1492/14 розглядались вимоги АТ „Дельта Банк заявлені солідарно, у т.ч. і до боржника, про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить і боржнику, шляхом визнання права власності на цей предмет іпотеки.

При цьому із змісту заяви боржника слідує, що вказане судове рішення він ідентифікує як рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказуючи різновиду звернення стягнення, а саме: шляхом визнання права власності.

Закон України „Про іпотеку не передбачає в якості підстави для припинення іпотеки наявність судового рішення із спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки як взагалі, так і шляхом визнання права власності зокрема.

При розгляді спору у справі № 908/1492/14 господарським судом Запорізької області вирішувалось питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, саме шляхом визнання права власності, а не будь-яким іншим, передбаченим Законом України „Про іпотеку або договором способом.

Наявність судового рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, що є предметом іпотеки, законодавцем не ставиться в залежність із припиненням іпотеки як такої.

Сам боржник, ні в тексті своєї заяви, ні в судових засіданнях не навів суду конкретне нормативне обґрунтування своїх тверджень щодо припинення іпотеки за наявності рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Із змісту положень Закону України „Про іпотеку слідує, що визнання права власності на предмет іпотеки це один із передбачених цим Законом способів звернення стягнення на предмет іпотеки, поряд із правом іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ст. 36 Закону України „Про іпотеку).

В ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку визначено три підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки це один із передбаченим законом способів задоволення іпотекодержателем своїх вимог за рахунок майна іпотекодавця.

При цьому, ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України „Про іпотеку передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як встановлено господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/1492/14 в рішенні від 12.04.2016, АТ „Дельта Банк, як іпотекодержатель, безпідставно просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, у т.ч. і боржника, оскільки іпотечний договір № 04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006 не містить такого застереження, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття права власності на предмет іпотеки.

При прийнятті рішення 12.04.2016 у справі № 908/1492/14 господарським судом надавалась оцінка іпотечному договору та правовідносинам сторін, що регулюються даним договором.

Даним рішенням не надавалась оцінка іпотеці, як такій, тому твердження боржника про припинення іпотеки у звязку із наявністю судового рішення з вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Як свідчать матеріли справи, сторонами до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2016, укладалися додаткова угода від 11.05.2007 за реєстровим № 1029, додатковий договір № 2 від 11.09.2007 за реєстровим № 5443, додатковий договір № 3 від 29.01.2010 за реєстровим № 67, додатковий договір № 4 від 15.03.2010 за реєстровим № 324, додатковий договір № 5 від 08.12.2010 за реєстровим № 425, додатковий договір № 6 від 12.04.2012 за реєстровим № 1010, додатковий договір № 7 від 05.10.2012 (т.4, а.с. 199).

Крім того, 16.03.2013 між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником був укладений додатковий договір № 8 до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ (т. 6, а. с. 83).

Оригінал вказаного додаткового договору був наданий боржником в судове засідання 01.02.2017 для огляду.

Із змісту зазначеного додаткового договору № 8 від 16.03.2013 слідує, що сторони домовилися внести зміни до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, зокрема, в частині визначення кредитного договору, виконання якого забезпечується іпотечним договором, а саме: це кредитний договір № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладений між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником.

З вищевикладеного вбачається, що додатковим договором №8 від 16.03.2013 сторони вказали, що іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006 укладений на виконання іншого кредитного договору, а саме: кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005.

Зазначені обставини були встановлені при розгляді справи № 908/1492/14 та зазначені в рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2016, яке набрало чинності.

Згідно з частиною 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено, що 16.03.2013 між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником був укладений додатковий договір № 8 до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ, яким сторони змінили редакцію розділу „Терміни та визначення договору.

Так, відповідно до розділу „Терміни та визначення іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ, в редакції додаткового договору № 8 від 16.03.2013, іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ укладений на виконання кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладеного між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником.

З вищевикладеного вбачається, що додатковим договором №8 від 16.03.2013р. сторони вказали, що іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ укладений на виконання іншого кредитного договору, а саме: кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005 року.

Зміна сторонами основного зобовязання, яке забезпечується іпотекою, не є законодавчо обґрунтованою підставою для визнання іпотеки припиненою.

За приписами ст. ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Боржник не довів та не підтвердив належними доказами припинення іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006.

У даному випадку господарським судом враховуються висновки Верховного суду України, викладені у постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16, про те, що ОСОБА_12 України „Про іпотеку є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки.

Проведений аналіз норм законодавства та встановлені фактичні обставини свідчать про відсутність підстав для припинення іпотеки, що передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку», а відтак, іпотека залишається дійсною.

З огляду на викладене, вимога про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ „Кредтипромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, та боржником, із зазначених боржником підстав відхиляється судом, у звязку з безпідставністю, недоведеністю та необґрунтованістю.

Також, боржником в заяві (вих. 161 від 27.12.2016) заявлена вимога до АТ „Дельта Банк про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником. (т. 9, ар.с. 142).

В обґрунтування підстав для заявлення вимоги про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, боржник посилається на аналогічні підстави, що були заявлені за вимогою про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2016, а також на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 908/3750/15. Зазначеною постановою суду апеляційної інстанції було скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі про задоволення позовних вимог АТ „Дельта Банк заявлених до боржника, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, визнання за АТ „Дельта Банк права власності на предмет іпотеки та припинення права власності боржника на предмет іпотеки. Із наявністю судового рішення, що набрало чинності, про відмову у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки за заявником та припинення права власності боржника на предмет іпотеки, боржник приходить до висновку про припинення (втрату) АТ „Дельта Банк права на іпотеку. Стаття 17 Закону України „Про іпотеку визначає, що іпотека припиняється, у т.ч. з підстав, передбачених Законом. За переконанням боржника, його зобовязання, передбачені іпотечним договором, є припиненими в силу закону і він звільнений від цього обовязку.

АТ „Дельта Банк надав суду відзив (вих.б/н від 24.01.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2016, в якому заперечує проти задоволення заяви з наступних підстав: висновок боржника про припинення АТ „Дельта Банк права на іпотеку за вказаним іпотечним договором є хибним висновком, оскільки наявність судового рішення у справі № 908/3750/15 про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, не є підставою для припинення іпотеки як такої. Підстави для припинення іпотеки законодавчо визначені в ст. 17 Закону України „Про іпотеку. АТ „Дельта Банк просить суд відмовити в задоволенні заяви боржника (т. 10, ар. с. 32).

Заява боржника про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 08.06.2006 між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк, та боржником був укладений кредитний договір № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, до якого у подальшому укладались додаткові договори.

Як зазначалось раніше, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У забезпечення виконання зобовязань боржника перед ПАТ „Кредитпромбанк за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, між ПАТ „Кредитпромбанк (іпотекодержателем за договором) та боржником (іпотекодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, за змістом якого предметом іпотеки стала нежитлова будівля, літ. А-2, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 37-б та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв.м. (т. 4, ар. с. 103).

Доводи боржника щодо припинення іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, спростовуються висновками, наведеними вище, при наданні оцінки заяві боржника вих. 160 від 26.12.2016 щодо визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, в частині відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для визнання іпотеки припиненою.

Щодо зазначеної боржником в якості підстави для визнання іпотеки припиненою постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 908/3750/15, за наявності якої, на думку боржника, АТ „Дельта Банк втратив право на іпотеку за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, то слід вказати наступне.

Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/3750/15 за позовом АТ „Дельта Банк до боржника, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ „Кредитпромбанк про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, а саме: нежитлову будівлю, літ. А- 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 м2 та належить боржнику на праві власності, в рахунок часткового погашення заборгованості боржника за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006 на користь АТ „Дельта Банк шляхом набуття АТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки; визнання права власності на предмет іпотеки за АТ „Дельта Банк; припинення права власності боржника на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі № 908/3750/15 позовні вимоги АТ „Дельта Банк були задоволенні у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі № 908/3750/15 було скасовано, і було прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд зауважує, що причиною виникнення даного спору у справі № 908/3750/15 було питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006 шляхом визнання права власності за АТ „Дельта Банк, визнання права власності на предмет іпотеки за АТ „Дельта Банк та припинення права власності боржника на предмет іпотеки.

При цьому, із змісту заяви боржника слідує, що вказане судове рішення він визначає як рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказуючи різновиду звернення стягнення, а саме: шляхом визнання права власності.

Положення розділу V Закону України Про іпотеку визначають порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. Згідно приписів ст.33 зазначеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Закон України „Про іпотеку (ст. 17) не передбачає в якості підстави для припинення іпотеки наявність судового рішення про відмову в задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки як взагалі, так і шляхом визнання права власності зокрема.

Наявність судового рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, що є предметом іпотеки, законодавцем не ставиться в залежність із припиненням іпотеки як такої.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 встановлено, що в договорі іпотеки № 04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006 сторонами договору не було передбачено такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Боржником не було доведено та не було підтверджено належними доказами припинення іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006.

З огляду на викладене, вимога про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, укладеним між ПАТ „Кредтипромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, та боржником, із зазначених боржником підстав відхиляється судом у звязку з безпідставністю, недоведеністю та необґрунтованістю.

Зазначені боржником в заяві вих. № 161 від 27.12.2016 обставини для визнання іпотеки припиненою не є тими підставами, в розумінні приписів ст. 17 Закону України „Про іпотеку, за наявності яких іпотека припиняється.

Також, боржником в заяві (вих. 162 від 28.12.2016), з урахуванням прийнятих судом до розгляду уточнень вих. № 18 від 31.01.2017, заявлена вимога до АТ „Дельта Банк про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником (т. 9, ар.с. 166).

В обґрунтування підстав для заявлення вимоги про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, боржник посилається на аналогічні підстави, що були заявлені за вимогою про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2016, № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, а також на наявність судового рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/4694/15 про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки, що, за переконанням боржника, унеможливлює реалізацію АТ „Дельта Банк свого права на задоволення власних вимог за рахунок іпотечного майна. АТ „Дельта Банк, звертаючись до суду із позовними вимогами про звернення стягнення на предмети іпотеки, не зміг підтвердити належними доказами право на задоволення своїх позовних вимог, адже згідно ст. 82 ГПК України: «При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення». З аналізу положень ст. ст. 1, 17 Закону України „Про іпотеку боржник робить висновок про те, що єдиною метою дійсності іпотеки та забезпечення зобовязання є одержання задоволення вимог кредитором за рахунок предмета іпотеки, а стаття 17 Закону не містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, тому припинення іпотеки за іпотечним договором з підстави наявності рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову банку у зверненні стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованим та не протирічить вимогам законодавства. Оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки, то боржник вважає, що АТ „Дельта Банк використана основна мета правочину іпотеки. Відтак, в порядку ст. 1, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, передбачена іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, є припиненою з моменту набрання рішенням законної сили. Оскільки рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору в порядку ч. 4 ст. 35 ГПК України, АТ „Дельта Банк втратило право на іпотеку. Крім того, іпотека, передбачена іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 є припиненою, за твердженням боржника, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, у звязку з припиненням зобовязання, забезпеченого нею. Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. В свою чергу, згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на день подання боржником заяви, ТОВ «Ресурс-Ойл» (боржник за основним зобовязанням за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, в забезпечення виконання якого укладеного даний іпотечний договір) є припиненим (ОСОБА_11 запису: 17.03.2015; Номер запису: 11031170019014044; Стан суб'єкта: припинено). Відтак, з моменту припинення основного зобовязання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за основним зобовязанням, іпотека, передбачена іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 припинена.

У своїх додаткових запереченнях (вих. № 32 від 17.02.2017) боржник вказує, що у звязку із припиненням основного боржника за кредитним договором - ТОВ „Ресурс-Ойл за ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2015, вимоги інших кредиторів, які не були задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними у повному обсязі з моменту припинення основного боржника за кредитним договором (т. 11, ар. с. 51).

АТ „Дельта Банк надав суду відзив (вих.б/н від 25.01.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, в якому зазначив, що саме вказані боржником в заяві обставини не є підставами для визнання іпотеки припиненою. Зокрема, підстави для припинення іпотеки визначені законодавцем в ст.17 Закону України „Про іпотеку, і наявність судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не є законодавчо передбаченою підставою для визнання іпотеки припиненою. Разом з тим, за умовами п. 2.1 іпотечного договору № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання боржником (ТОВ „Ресурс-Ойл) зобовязань перед іпотекодержателем (АТ „Дельта Банк) за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008. Під час розгляду справи № 908/4694/15 боржником, як відповідачем у справі, не було спростовано факту існування заборгованості за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, яка за матеріалами справи становить 36 298 504,52 грн. З огляду на викладене, АТ „Дельта Банк вважає, що відсутні підстави для припинення іпотеки (т.10, ар.с. 37).

Також, 28.02.2017 від АТ „Дельта Банк до суду надійшли додаткові пояснення (вих. б/н від 27.02.2017) на заяву боржника про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ. АТ „Дельта Банк зазначає, що боржник прийшов до висновку, що з моменту припинення основного боржника - ТОВ „Ресурс-Ойл, припинилось основне зобовязання за кредитним договором, тому іпотека, передбачена іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 - припинена. Проте, боржником не враховано, що ухвала господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 у справі № 908/4316/14 про ліквідацію ТОВ „Ресурс-Ойл була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 і справу № 908/4316/14 вирішено направити на розгляд до господарського суду Запорізької області на стадії ліквідації в іншому складі суду. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2015 у справі № 908/4316/14 суд ухвалив ліквідувати юридичну особу ТОВ „Ресурс-Ойл (код ЄДРПОУ 23789243). Отже, доводи боржника щодо припинення основного зобов'язання з 17.03.2015 року не відповідають фактичним обставинам. Припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права іпотеки. Однак при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають внаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справах № 6-216цс14 та № 6-84цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14, які, в силу положень ст. 111-28 ГПК України, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом. Так, розглядаючи справу № 6-245цс14 Верховний Суд України прийшов до висновку, що постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобовязанням і його виключення з Реєстру не припиняє поруки, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо поручителя, предявивши до нього позов. АТ «Дельта Банк» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в серпні 2015 року, звернувшись до суду з позовом в період дії договору іпотеки, коли зобовязання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалось та до прийняття остаточного рішення про ліквідацію боржника, тобто прийняття ухвали господарським судом Запорізької області від 16.10.2015 року у справі № 908/4316/14. При цьому, визначальним в такому випадку є сам факт звернення іпотекодержателя до суду в період дії договору іпотеки, навіть за обставин відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки (на прикладі справи № 6-245цс14). З викладеного АТ „Дельта Банк робить висновок, що постановлення господарським судом Запорізької області ухвали від 16.10.2015 року у справі № 908/4316/14 про ліквідацію ТОВ «Ресурс-Ойл» і його виключення з реєстру не припиняє іпотеки за договором № 04/11/101/08-КЛТ від 26.03.2008 року, враховуючи, що АТ «Дельта Банк» предявив позов до ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» про звернення стягнення на предмет іпотеки - у серпні 2015 року - до прийняття зазначеної ухвали. На думку АТ „Дельта Банк, наведені вище доводи свідчать про безпідставність посилання боржника на припинення іпотеки за договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ст. 17 «Про іпотеку» у випадку припинення основного зобовязання (т. 12, ар. с. 103).

При цьому, в судових засідання представники АТ „Дельта Банк неодноразово вказували, що заявлені до боржника вимоги за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, в забезпечення виконання якого і був укладений іпотечний договір № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, не заявляються банком як забезпечені іпотекою. Оцінка цим вимогам, як незабезпеченим, була надана господарським судом Запорізької області ще при порушенні провадження у даній справі про банкрутство, про що зазначено в ухвалі суду від 26.01.2016 (суддя Шевченко Т.М.).

Заява боржника про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеним між ПАТ „Кредитпромбанк (правонаступником якого є кредитор АТ „Дельта Банк) та боржником, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту заяви боржника слідує, що 26.03.2008 між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк, та ТОВ „Ресурс-Ойл укладено кредитний договір № 04/11/08-КЛТ, в забезпечення виконання зобовязань за яким між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником був укладений іпотечний договір № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, до якого укладались додаткові угоди (т. 2, а.с. 27).

За умовами іпотечного договору № 04/11/І01/08-КЛТ відповідач, в забезпечення виконання ТОВ „Ресурс-Ойл зобовязань за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ, передав в іпотеку ПАТ „Кредитпромбанк майно, а саме: будівля автомобільної заправної станції Літ.А, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Гребельна, буд. 7.

При порушенні провадження у справі про банкрутство ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 було надано оцінку правовідносинам застави та іпотеки, що забезпечували виконання зобовязань за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008.

Зокрема, суд зазначив про те, що у звязку із припиненням основного зобовязання припиняються іпотека і застава, що мають похідний характер від основного зобовязання, та які були укладені в забезпечення виконання цього основного зобовязань.

При наданні оцінки зазначеним вище договорам та правовідносинам, суд врахував позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.09.2013 у справі № 6-52цс13 , який притримувався позиції, що у разі ліквідації боржника сторони основного зобовязання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 26.01.2016, після перегляду в апеляційному та касаційному порядку, була залишена без змін (постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2016, постанова Вищого господарського суду України від 17.05.2016).

Під час перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 суди і апеляційної, і касаційної інстанції досліджували питання щодо припинення іпотеки, яка забезпечувала виконання зобовязань за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, і дійшли висновку про припинення іпотеки.

У своїй постанові від 17.05.2016 Вищий господарський суд України зазначив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, Донецький апеляційний господарський суд повно та всебічно перевірив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін у своїй постанові від 29.02.2016.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в силу приписів законодавства (ст. 35 ГПК України), за наявності судового рішення, яке набрало чинності та яким встановлення факт припинення іпотеки за іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, що забезпечує виконання кредитного договору № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, зазначені обставини не підлягають доказуванню при розгляді заяви боржника про визнання іпотеки припиненою, у т.ч. із зазначених боржником в заяві підстав.

Боржник в своїх додаткових запереченнях (вих. № 32 від 17.02.2017) вказує, що у звязку із припиненням основного боржника за кредитним договором - ТОВ „Ресурс-Ойл за ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2015, вимоги інших кредиторів, які не були задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними у повному обсязі.

Однак, з вимогою до боржника ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест про звернення стягнення на предмет іпотеки АТ „Дельта Банк звернувся до господарського суду Запорізької області ще до припинення основного боржника ТОВ „Ресурс-Ойл, а саме: 26.08.2015, і за вказаним позовом була порушена справа № 908/4694/15 (суддя Азізбекян Т.А.).

У даному випадку суд погоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14, згідно якої саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобовязанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобовязання, адже до цього іпотекодержателем було предявлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобовязання по погашенню боргу.

Отже, враховуючи факт ліквідації основного боржника (отримувача кредиту) ТОВ „Ресурс-Ойл 16.10.2015, та за умови наявності предявленої до моменту виключення боржника із ЄДРЮО та ФОП вимоги від АТ „Дельта Банк до поручителя ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест (позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано 26.08.2015) не можна погодитись із твердженням боржника про те, що при наявності даних фактів вимоги АТ „Дельта Банк за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 вважаються погашеними у звязку із ліквідацією ТОВ „Ресурс-Ойл.

Крім того, в межах розгляду справи про банкрутство № 908/6299/15 судом вже розглядалось питання щодо припинення іпотеки і суд дійшов висновку про припинення іпотеки при прийнятті ухвали про порушення провадження у справі 26.01.2016, з чим погодився і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.05.2016, тому боржник безпідставно звертається до суду з окремою вимогою про визнання іпотеки припиненою, подаючи окрему заяву вих. № 162 від 28.12.2016.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам кредитор АТ „Дельта Банк заявляє до боржника грошові вимоги на підставі лише кредитного договору, не вказуючи про їх забезпеченість іпотечним договором.

На підставі викладеного, в задоволенні заяви боржника вих. № 162 від 28.12.2016, з урахуванням уточнень до заяви вих. 18 від 31.01.2017, слід відмовити.

Стосовно заяв ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, АТ „Дельта Банк та Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника, суд зазначає наступне:

У відповідності до ч.1 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ (надалі ОСОБА_12 Про відновлення платоспроможності...) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Так, у встановлений строк до суду надійшла заява публічного акціонерного товариства „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (вих. № 390 від 25.02.2016 - т. 3 ар. с. 98) з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 21 651 771,74 грн., у т.ч. 1 991 839,52 грн. пені, які ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ заявляв як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою суду від 12.03.2016 заява ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ була прийнята до розгляду.

У звязку із відкладенням розгляду справи, зупиненням провадження у справі, розгляд заяви ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ відкладався, востаннє ухвалою суду від 01.03.2017 до 13.03.2017.

В матеріалах справи містяться заперечення боржника (вих. № 83 від 21.06.2016) на заяву ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, згідно яких боржника не визнав вимоги даного кредитора у звязку з ненаданням первинних документів на підтвердження отримання кредитних коштів боржником від ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (т. 5, ар. с. 215).

Також, боржником були надані додаткові заперечення (вих № 35 від 20.02.2017), у т.ч. і на заяву ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, згідно яких боржник вказує на відсутність підтвердження отримання кредитних коштів боржником від даного Банку, одночасно зазначає про забезпеченість вимог Банку у повному обсязі та на недотримання банком приписів ст. 232 Господарського кодексу України (надалі ГК України) при проведенні розрахунку пені, оскільки згідно наявних розрахунків, період нарахування пені перевищує встановлений законодавцем шестимісячний строк, у звязку із чим боржник просить застосувати строк позовної давності до вимог Банку в частині нарахування пені (т. 11 , а.с. 91).

При цьому суд зауважує, що в судовому засіданні 01.02.2017 представник боржника пояснив, що підприємство визнає грошові вимоги ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ і в наданому розпорядником майна реєстрі вимог кредиторів ці вимоги вірно зазначені. Зазначений реєстр підписаний керівником боржника (реєстр кредиторів станом на 01.02.2017, т. 10, а. с. 45).

Розпорядник майна надав суду повідомлення вих. № 21/06/2016/1 від 21.06.2016, згідно якого вимоги ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ були відхилені, оскільки були відсутні докази на підтвердження настання строку сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД, по відношенню до якого боржник виступив фінансовим та майновим поручителем, і додатково була витребувана інформація щодо забезпеченості вимог ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ. Також розпорядник майна вказав, що після розгляду вимог ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ господарським судом та у випадку їх визнання вимоги будуть включені до реєстру вимог кредиторів. (т. 6, а.с. 21).

Додатково розпорядником майна була надана письмова позиція стосовно обґрунтованості заяви ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та забезпеченості вимог даного кредитора (вих. № 17/02/2017/3 від 17.02.2017, т. 12, а.с. 55).

01.02.2017 ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ надав суду заяву (вх.№ 08-06/3839), в якій викладені детальні пояснення щодо нарахування боржнику пені, і остаточно ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ просить визнати грошові вимоги до боржника в сумі 21773 815,41 грн., яка за умовами іпотечних договорів № 0З04І/1007 від 10.10.2007 та № 3936-90ЗЗ1/0714 від 25.07.2014 повністю забезпечена майном боржника, вартість якого узгоджена сторонами в договорі. Остаточна сума грошових вимог ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ до боржника складається із суми основного зобовязання 19 605 932,22 грн. (вимоги четвертої черги задоволення) та пені 2163255,77 грн. (вимоги шостої черги задоволення, т. 10, а.с. 49).

20.02.2017 ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ надав суду пояснення (вх. № 08-06/5508) стосовно грошових вимог до боржника, їх забезпеченості, у т.ч. іпотекою нерухомого майна за іпотечним договором № 0677І/0910 від 01.09.2010, що забезпечує виконання зобовязань одночасно за двома кредитними договорами: № 434-01-07 від 26.11.2007 та № 419-01-07 від 10.10.2007. (т. 12, а. с. 1,2).

01.03.2017 ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ надав суду заяву (вх. № 08-06/6458) щодо нарахування пені, врахувавши позовну давність для її нарахування, передбачену ст.232 ГК України, та вказує, що пеня за договором про відновлювальну кредитну лінію № 419-01-07 від 10.10.2007 становить 650 362,22 грн., з яких: пеня за додатковою угодою № 5 від 09.10.2012 191795,93 грн., пеня, розрахована за період з 26.07.2015 по 26.01.2016 (день порушення провадження у справі про банкрутство) 458 566,29 грн. Заборгованість по пені за договором про відновлювальну кредитну лінію № 434-01-07 від 26.11.2007 становить 1 452 419,80 грн. сума, яка визначена сторонами як пеня за прострочення платежів за кредитом та процентами у додатковій угоді № 9 до кредитного договору від 25.07.2014. Загальний розмір пені становить 2 102 782,02 грн. (т. 12, а.с. 120).

В судовому засіданні 13.03.2017 представник ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ просить задовольнити заяву з грошовими вимогами до боржника (вих.№ 390 від 25.02.2016) з урахуванням наданих даним кредитором пояснень, уточнень та визначеної ст.232 ГК України позовною давністю стосовно пені.

В судовому засіданні 13.03.2017 представник боржника заперечив проти вимог даного кредитора з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наведених вище.

Розпорядник майна вимоги ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ визнав частково, відповідно до наданого до судового засідання реєстру вимог кредиторів станом на 13.03.2017, погодився із доводами боржника щодо передчасності заявлення до боржника вимог, заснованих на договорі про відновлювальну кредитну лінію № 434-01-07 від 26.11.2007.

Розглянувши матеріали справи та заяви ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ з грошовими вимогами до боржника (з урахування уточнень та пояснень), заслухавши учасників судового процесу, дослідивши обставини справи та наявні докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Вимоги ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ ґрунтуються на договорі про відновлювальну кредитну лінію № 434-01-07 від 26.11.2007, іпотечному договорі № 0350І/1107 від 26.11.2007, договорі наступної іпотеки № 3960-90331/0714 від 25.07.2014, договорі відновлювальної кредитної лінії № 419-01-07 від 10.10.2007, договорі поруки № 2 від 10.10.2007, іпотечному договорі № 0304І/1007 від 10.10.2007, іпотечному договорі № 0677/0910 (за реєстровим № 3058) від 01.09.2010.

Так, 26.11.2007 між ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та боржником був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 434-01-07 (надалі кредитний договір № 434), за умовами якого ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ надає боржнику кредит на загальну суму 15 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13,25 % річних та з терміном погашення кредитних ресурсів до 26.11.2009.

У подальшому між сторонами договору укладались додаткові угоди до кредитного договору № 434, якими, зокрема, змінювався ліміт кредитної лінії, графік погашення заборгованості, розмір відсотків за користування кредитними коштами, продовжувався строк дії кредитного договору № 434 (додаткові угоди № 1 від 21.04.2008, б/н від 09.12.2008, б/н від 10.04.2009, б/н від 31.08.2009, б/н від 30.10.2009, б/н від 29.12.2009, б/н від 31.08.2010, № 8 від 27.12.2012, № 9 від 25.07.2014).

Зокрема, за умовами додаткової угоди № 9 від 25.07.2014 сторонами було погоджено ліміт кредитних коштів у розмірі 11 730 195,02 грн., які боржник зобовязався повернути остаточним терміном погашення по 26.12.2014. Також, за умовами додаткової угоди № 9 від 25.07.2014 підписанням цієї додаткової угоди сторони визнали наявність (станом на 25.07.2014) у боржника перед ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 4 717 855,24 грн. та пені за прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в загальній сумі 1 452 419,80 грн., яка, у випадку порушення боржником умов цієї додаткової угоди, мала бути сплачена у строк до 26.12.2014 (т.3, а.с. 137).

Внаслідок неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 434, він, згідно з наданими ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ розрахунками, остаточно проведеними з урахуванням дати порушення провадження у справі про банкрутство щодо боржника /26.01.2016/, має заборгованість зі сплати кредиту в сумі 11 730 195,02 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 4 738 350,47 грн. та зі сплати пені в сумі 1 452 419,80 грн., що разом складає суму 17 920 965,29 грн.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 434, між ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (іпотекодержателем по договору) та боржником (іпотекодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 0350І/1107 від 26.11.2007, реєстровий № 1210, з подальшим укладанням до нього договорів про внесення змін від 25.12.2008 за реєстровим № 6894, від 17.09.2009 за реєстровим № 3149, від 29.01.2010 за реєстровим №271, від 31.08.2010 за реєстровим № 3042, від 27.12.2012 за реєстровим № 3493, від 08.08.2014 за реєстровим № 2100, за умовами якого боржником передано в заставу іпотекодержателю нерухоме майно за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Харчова, буд. 2, і погоджена сторонами вартість предмету іпотеки склала 22 345 578,00 грн.

Також, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 434 між банком та боржником був укладений договір наступної іпотеки № 3960-90331/0714 від 25.07.2014, за реєстровим № 1934, за умовами якого боржник (іпотекодавець за договором) передав ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (іпотекодержателю за договором) в іпотеку нерухоме майно за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Омельник, вул.Перемоги, буд.2, вартість якого сторони погодили у розмірі 814 000,00 грн.

Крім того, 01.09.2010, в забезпечення виконання зобовязань за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 419-01-07 від 10.10.2007 та № 434-01-07 від 26.11.2007, між ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та боржником був укладений іпотечний договір № 0677І/0910 (за реєстровим № 3058), за умовами якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Кірове, вул.Запорізька, буд. 101, за погодженою сторонами вартістю 24 640,00 грн. (т. 3, а. с. 189).

Отже, вимоги ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ за кредитним договором № 434 повністю є забезпеченими майном боржника згідно іпотечного договору № 0350І/1107 від 26.11.2007, реєстровий № 1210, договору наступної іпотеки № 3960-90331/0714 від 25.07.2014, за реєстровим № 1934, а також іпотечного договору № 0677І/0910 від 01.09.2010, за реєстровим № 3058.

Таким чином, вимоги ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ у розмірі 17 920 965,29 грн. заявлені обґрунтовано, визнаються судом, є забезпеченими заставою майна боржника, а тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.

Заперечення боржника щодо передчасності заявлення даним кредитором вимог на підставі кредитного договору № 434, у звязку з наявністю додаткової угоди до нього № 9 від 25.07.2014, якою визначений остаточний термін погашення заборгованості 26.12.2024, не приймаються судом, як такі, що суперечать умовам договору.

Так, згідно змісту п. 6.1 кредитного договору № 434 (в редакції додаткової угоди від 31.08.2010), право банку вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання визначеного сторонами строку їх повернення, а обовязок боржника (позичальник за договором) щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплатити всіх процентів виникає, у т.ч. у випадку порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника або поручителя/майнового поручителя.

У даному випадку 26.01.2016 господарським судом Запорізької області була порушена справа про банкрутство ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест, яке виступає і боржником за кредитним договором № 434, і поручителем за договорами іпотеки, укладеними в забезпечення виконання даного кредитного договору.

Крім того, 10.10.2007 між ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 419-01-07, до якого у подальшому укладались додаткові угоди (надалі кредитний договір № 419, т. 3, а.с. 154).

Внаслідок неналежного виконання ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД своїх зобовязань за кредитним договором № 419, згідно з наданими ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ розрахунками, остаточно проведеними з урахуванням дати порушення провадження у справі про банкрутство щодо боржника /26.01.2016/, виникла заборгованість зі сплати кредиту в сумі 1 759 372,64 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 1 378 014,09 грн. та зі сплати пені в сумі 650 362,22 грн., що разом складає суму 3 787 748,95 грн.

Боржник виступив як фінансовим поручителем ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД , уклавши з ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ договір поруки № 2 від 10.10.2007, так і майновим поручителем, уклавши з банком іпотечний договір № 0304І/1007 від 10.10.2007 (реєстровий № 349), до якого укладалися додаткові договори.

Відповідно до приписів договору поруки № 2 від 10.10.2007, боржник зобовязався перед ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ відповідати у повному обсязі за своєчасне виконання ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД своїх зобовязань за кредитним договором № 419 (п. 1.1 договору поруки, т. 10, а.с. 51).

Пунктом 2.2. договору поруки № 2 від 10.10.2007 сторонами договору погоджено, що боржник (як поручитель по договору) відповідає перед ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ у тому ж обсязі, що і ТОВ ВКФ „Терем, ЛТД, у т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних процентів та підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплати неустойки за основним боргом та процентам, а також відшкодуванню всіх збитків.

За умовами іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007, боржником (іпотекодавцем) передано в заставу ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ нерухоме майно за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Новоданилівка, вул.Хрусталькова, буд.1а, і сторонами договору була погоджена заставна вартість предмету іпотеки в сумі 4 129 170,00 грн. (т. 3, ар.с.182).

До вказаного іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007 сторонами укладались договори про внесення змін від 25.12.2008 за реєстровим № 6895, від 25.03.2010 за реєстровим № 800, від 31.08.2010 за реєстровим № 3041, від 09.10.2012 за реєстровим № 2851.

Зокрема, у договорі про внесення змін від 25.03.2010 за реєстровим № 800, сторони погодили нову редакцію деяких пунктів іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007, у т.ч. п. 3. Так, за умовами п. 3 іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007, в редакції договору про внесення змін від 25.03.2010, сторони узгодили ринкову вартість предмету іпотеки в розмірі 2 826 248,00 грн.

Будь-яких інших додаткових договорів до іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007, у т.ч. щодо зміни вартості предмету іпотеки, сторонами не було укладено та не надано суду.

Також, як зазначалось раніше, 01.09.2010, в забезпечення виконання зобовязань за договорами про відновлювальну кредитну лінію № 419-01-07 від 10.10.2007 та № 434-01-07 від 26.11.2007, між ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та боржником був укладений іпотечний договір № 0677І/0910 (за реєстровим № 3058), за умовами якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с.Кірове, вул.Запорізька, буд. 101, за погодженою сторонами вартістю 24 640,00 грн. (т. 3, а.с. 189).

Оскільки вимоги ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ за кредитним договором № 434 в повній мірі забезпечуються заставою майна боржника за іпотечним договором № 0350І/1107 від 26.11.2007, з укладеними до нього додатковими угодами, та договором наступної іпотеки № 3960-90331/0714 від 25.07.2014, то , у даному випадку, суд вважає, що за іпотечним договором № 0677І/0910 від 01.09.2010 забезпечуються вимоги ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ за кредитним договором № 419 в сумі 24 640,00 грн.

Отже, вимоги ПАТ Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ за кредитним договором № 419 є забезпеченими майном боржника в сумі 2 850 888,00 грн., згідно іпотечного договору № 0304І/1007 від 10.10.2007 (реєстровий № 349) та іпотечного договору № 0677І/0910 від 01.09.2010 ( за реєстровим № 3058).

З огляду на викладене, судом визнаються обґрунтованими, як забезпечені заставою майна боржника вимоги ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ в розмірі 2 850 888,00 грн. (де сума складає частково заборгованість по кредиту - 1 472 873,91 грн. та зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1 378 014,09 грн.), що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.

Вимоги в решті суми 936 860,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів наступним чином: вимоги в сумі 286 498,73 грн. (залишок суми заборгованості за кредитом) до четвертої черги задоволення, в сумі 650 362,22 грн. (сума пені) до шостої черги задоволення, згідно з положеннями ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Крім того, АТ „Дельта Банк звернувся до господарського суду із заявою (вих.№ 18.5/994 від 25.02.2016) з додатковими вимогами до боржника, в якій просив, з урахуванням визнаних ухвалою суду від 26.01.2016 вимог в сумі 24 629 666,15 грн., визнати грошові вимоги до боржника в загальній сумі 89 417 289,83 грн., окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення, та внести до реєстру вимог кредиторів витрати по оплаті судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі в сумі 12 180,00 грн. та судового збору за подання заяви з додатковими вимогами в сумі 2756,00 грн. (т. 4, а.с. 59).

Ухвалою суду від 12.03.2016 заява АТ „Дельта Банк була прийнята до розгляду.

У звязку із відкладенням розгляду справи, зупиненням провадження у справі, розгляд заяви АТ „Дельта Банк відкладався, востаннє ухвалою суду від 01.03.2017 до 13.03.2017.

АТ „Дельта Банк було подано суду заяву про уточнення кредиторських вимог (вих.№ 18.5/2126 від 02.09.2016) в частині загального розміру кредиторських вимог до боржника та остаточно просить визнати вимоги в загальному розмірі 89 418 203,33 грн. (т. 7, а.с. 1).

01.02.2017 до господарського суду від АТ „Дельта Банк надійшли пояснення (вих.№ б/н від 27.01.2017) щодо визначення черговості заявлених вимог до боржника та їх забезпеченості (т. 10, а.с. 41).

20.02.2017 АТ „Дельта Банк надано до суду заяву вих.б/н від 17.02.2017 про уточнення кредиторських вимог, в якій банк просить визнати грошові вимоги до боржника в загальній сумі 115 032 522,72 грн., з яких: 21 544 825,25 грн. забезпечені вимоги, 86 357 468,48 грн. вимоги четвертої черги задоволення, 7 130 228,99 грн. вимоги шостої черги задоволення (т. 11, а.с. 107).

Заява АТ „Дельта Банк була прийнята судом до розгляду.

01.03.2017 від АТ „Дельта Банк до господарського суду надійшла заява (вих.б/н від 28.02.2017), в якій даний кредитор остаточно просить визнати грошові вимоги до боржника, з урахуванням визнаних судом ухвалою від 26.01.2016 в сумі 24 629 666,15 грн., в загальному розмірі 111 245 992,71 грн., з яких: 15 170 238,37 грн. вимоги забезпечені майном боржника, 94 022 534,24 грн. вимоги четвертої черги задоволення, 2 053 220,10 грн. вимоги шостої черги задоволення (т. 12, а.с. 123).

В судових засіданнях представник АТ „Дельта Банк пояснив, що заявлена в останній заяві сума грошових вимог до боржника (111 245 992,71 грн.) зменшилась, внаслідок проведення перерахунку штрафних санкцій з урахуванням клопотання боржника про застосування позовної давності щодо вимог по пені, та положень ст. 232 ГК України

Заява АТ „Дельта Банк (вих.б/н від 28.02.2017) приймається судом і остаточно суд розглядає ці вимоги.

В матеріалах справи містяться заперечення боржника (вих. № 82 від 21.06.2016) на заяву АТ „Дельта Банк про визнання кредиторських вимог, де боржник заперечував проти визнання додатково заявлених АТ „Дельта Банк вимог з підстав ненадання банком первинних документів на підтвердження своїх грошових вимог (т. 5, а.с. 199).

Також, боржником надано пояснення до заяв кредиторів (вих. № 51 від 28.03.2016), в яких боржник навів додаткові заперечення щодо вимог АТ „Дельта Банк, зокрема, по кредитному договору № 11053828000 від 10.10.2006, укладеному між боржником та ПАТ „УкрСиббанк. Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 31/5009/5681/11 з боржника, як майнового поручителя, була стягнута заборгованість, що утворилась за вказаним кредитним договором. Однак, 21.11.2012 господарським судом змінено спосіб виконання рішення шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлового приміщення, що належить боржнику на праві власності. Крім того, боржник повторно зазначає про недоведеність АТ „Дельта Банк своїх вимог через відсутність первинних платіжних документів щодо надання кредитних коштів (т. 5, а.с. 229).

02.09.2016 боржником були надані додаткові заперечення вих. 121 від 02.09.2016 на заяву з грошовими вимогами АТ „Дельта Банк, де, окрім зазначених вище заперечень, боржник вказує на відсутність заборгованості з основного зобовязання за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 внаслідок повернення боржником на користь банку всіє суми отриманих за цим договором кредитних коштів в розмірі 4 000 000,00 доларів США. Твердження АТ „Дельта Банк щодо забезпеченості грошових вимог іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006 боржник спростовує, посилаючись на укладений сторонами додатковий договір № 8 від 16.03.2013 до іпотечного договору. Відповідно до вказаного додаткового договору № 8, іпотекою за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006 забезпечується виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005. Також боржник вказує на безпідставність нарахування АТ „Дельта Банк пені боржнику за несвоєчасне повернення кредитних коштів, наданих в доларах США (т. 6, а.с. 79).

06.01.2017 боржником надані додаткові заперечення (вих. № 3 від 06.01.2017) на заяву АТ „Дельта Банк (т. 9, а.с. 107) з зазначенням, що банк втратив право звернути стягнення на предмет застави за договорами застави № 04/16/З04/06-КЛТ та 04/16/З05/06-КЛТ внаслідок пропуску строку для звернення стягнення на предмет застави. Крім того, договір купівлі продажу № 150708/НП від 15.07.2008, укладений між боржником та ТОВ „Теміртранс, який є підставою для договору застави № 04/16/З05/06-КЛТ, припинив свою дію 31.12.2010, а при укладанні договору застави № 04/16/З04/06-КЛТ не було виконано вимоги закону про необхідність індивідуалізації предмету застави способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави. Крім того, АТ „Дельта Банк, на думку боржника, безпідставно проводить нарахування пені та процентів за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, оскільки основний боржник за даним договором - ТОВ „Ресурс-Ойл ліквідований (т. 9, а.с. 107).

17.02.2017 боржником за вх.№ 08-06/5486 подані заперечення (вих. № 32 від 17.02.2017) щодо відзивів АТ „Дельта Банк стосовно визнання іпотек припиненими, черговості заявлених АТ „Дельта Банк вимог, заяви Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника (т. 11, а.с. 51). Зокрема, боржником наведені заперечення щодо визначення черговості та забезпеченості вимог АТ „Дельта Банк. Додатково боржник зазначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 у справі № 31/5009/5681/11 змінено спосіб виконання судового рішення у даній справі, і замість проведення стягнення заборгованості з боржника на користь АТ „Дельта Банк суд ухвалив здійснити стягнення шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації майна боржника. З огляду на викладене боржник вважає, що вимоги банку у розмірі 1 622 968,66 грн. по кредитному договору № 11053828000 є забезпеченими, на думку боржника, вказаним вище майном.

Також, 20.02.2017 боржником надано до суду заяву вих. № 36 від 20.02.2017 про застосування строків позовної давності до вимог АТ „Дельта Банк, оскільки даним кредитором також не було враховано приписи ст. 232 ГК України при визначенні періоду, за який нараховується пеня (т. 11, а.с. 94).

13.03.2017 боржником надано суду заперечення (вих. № 52 від 13.03.2017) на заяви АТ „Дельта Банк про уточнення кредиторських вимог від 28.02.2017 та кредиторських вимог ПАТ „Банк „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, які долучено до матеріалів справи. Зокрема, щодо вимог АТ „Дельта Банк боржник зазначає, що вони є забезпеченими майном боржника в розмірі 43 743 303,66 грн. Тому, на думку боржника, доводи АТ „Дельта Банк про забезпеченість його вимог на суму 15 170 238,37 грн. не відповідають закону. Також, боржник вказує, що 3 % річних від простроченої суми зобовязання є штрафною санкцією, до нарахування якої мають застосовуватися спеціальні строки позовної давності, передбачені ст. 258 ЦК України, тривалістю в один рік.

Розпорядник майна надав суду повідомлення вих. № 20/07/2016 від 20.07.2016 про результати розгляду вимог АТ „Дельта Банк, де розпорядник майна відхилив вимоги даного кредитора, проте вказав, що після розгляду господарським судом цих вимог у попередньому засіданні та їх визнання, вони будуть включені розпорядником до реєстру вимог кредиторів. Додатково розпорядник майна просив боржника надати інформацію щодо забезпеченості вимог АТ „Дельта Банк (т. 6, а.с. 14).

20.02.2017 розпорядником майна подано до суду письмову позицію (вих.№ 17/02/2017 від 17.02.2017) щодо грошових вимог АТ „Дельта Банк (т. 12, а.с. 7). Зокрема, розпорядником майна зазначено про необхідність визнання розміру грошових вимог до боржника, які виникли в іноземній валюті, у гривневому еквіваленті станом на день подання заяви з грошовим вимогами до суду, відповідно до положень Закону Про відновлення платоспроможності.... Крім того, розпорядник майна підтвердив, що в процесі проведення інвентаризації майна боржника, не було виявлено предмету застави за договором застави № 04/16/304/06-КЛТ від 19.12.2008, а саме: не виявлено дизельне паливо масою 245 тон. Це ж саме стосується заставного майна за договором застави № 04/16/305/06-КЛТ від 19.12.2008, а саме: майнових прав на отримання грошових коштів, які мають надійти заставодавцю (ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест) від боржника. Розпорядник майна звертає увагу, що із загальної заявленої даним кредитором суми грошових вимог до боржника сума 24 629 66,15 грн. була визнана господарським судом при порушенні провадження у справі, проте в наданому розпоряднику майна розрахунку АТ „Дельта Банк не зазначає цю суму. Також розпорядник майна вказує, що кредитором АТ „Дельта Банк не враховано факту ліквідації боржника за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 ТОВ „Ресурс-Ойл. І тому, розпорядник майна ставить під сумнів обґрунтованість вимог АТ „Дельта Банк на підставі цього договору та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Вимоги АТ „Дельта Банк за кредитним договором №11053828000/П закріплені судовим рішення, тому розпорядник майна вказує , що вони підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не вказує черговість задоволення цих вимог.

Розглянувши матеріали заяви АТ „Дельта Банк з додатково заявленими вимогами (з урахуванням уточнень та письмових пояснень), заслухавши учасників судового процесу, дослідивши обставини справи та наявні докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Вимоги АТ „Дельта Банк ґрунтуються на положеннях укладених між ПАТ „Кредитпромбанк, правонаступником якого є АТ „Дельта Банк (надалі - Банк), та боржником кредитних та іпотечних договорів, договорів застави, на рішенні Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2014 у справі № 334/2108/14-ц, постанові Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 31/5009/5681/11.

Так, 08.06.2006 між ПАТ „Кредтипромбанк та боржником був укладений кредитний договір № 04/16/06-КЛТ, до якого у подальшому укладались додаткові угоди, та умовами якого сторони погодили процедуру та порядок надання боржнику у майбутньому кредитів (траншів), процедуру та умови повернення боржником отриманих кредитів, нарахування та сплату процентів за отриманими кредитами, а також інші взаємні права та обовязки, що виникають при наданні кредиту. Умовами договору передбачено надання кредитних коштів у доларах США з можливістю повної або часткової конвертації у гривні.

Додатковою угодою № 31 від 12.10.2012 сторонами кредитного договору було визначено надання боржнику кредиту в сумі 11 493 135,00 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013.

В матеріалах справи містяться докази надання кредитних коштів, їх повернення боржником та зарахування банком (копії меморіальних ордерів та банківських виписок у читаємому вигляді, т. 7, а.с. 13).

Внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, відповідно до наданих банком розрахунків, утворилась заборгованість в загальній сумі 18 744 969,92 грн., з яких: 11 493 135,00 грн. заборгованість за кредитом, 786 821,63 грн. сума 3% річних від простроченого кредиту, 4 174 648,01 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 84 099,92 долари США заборгованість по простроченим процентам, що в гривневому еквіваленті становить 2 290 365,28 грн.

АТ „Дельта Банк пояснив, що наявність двох додаткових угод до кредитного договору № 04/16/08-КЛТ за № 30 та 13, жодним чином не впливає на розрахунок суми заборгованості за даним кредитним договором.

Судом досліджено розрахунок АТ „Дельта Банк, визнано вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Боржником суду не було надано контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором.

В забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, між ним та Банком були укладені іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006 (з договорами про внесення змін від 07.12.2007, 05.12.2008, 19.12.2008, 23.12.2009, 28.01.2010, 08.12.2010, 25.10.2012, 18.03.2013), договір застави № 04/16/З03/06-КЛТ від 19.12.2008 (з додатковим угодами від 08.12.2010, 25.10.2012), договір застави № 04/16/З04/06-КЛТ від 19.12.2008 (з додатковим угодами від 08.12.2010, 25.10.2012) та договір застави 04/16/З05/06-КЛТ від 19.12.2008 (з додатковим угодами від 08.12.2010, 25.10.2012).

За умовами іпотечного договору № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006 боржником (іпотекодавцем) передано в іпотеку Банку нерухоме майно нежитлова будівля, літ.А-2, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул.Рекордна, будинок № 37-Б, і заставна вартість майна була погоджена сторонами у розмірі 1 680 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.01.2010 склала 13 444 032,00 грн. (договір про внесення змін від 28.01.2010).

Крім того, з метою забезпечення виконання боржником вимог за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, між ним та Банком були укладені договори застави, з подальшим укладанням додаткових угод до них.

Зокрема, за умовами укладеного 19.12.2008 договору застави № 04/16/З03/06-КЛТ, боржник (як заставодавець) передав банку в забезпечення власних зобовязань за кредитним договором майно, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд. 37-Б (чотири колонки ТРК MZ 6104 M LCD MSS SSB 16PP HZ-U), заставну вартість якого сторони визначили в сумі 23807,32 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладання договору склало 187573,11 грн.

19.12.2008 в забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором між ним та Банком був укладений договір застави № 04/16/З04/06-КЛТ за умовами якого боржник (як заставодавець) передав банку в забезпечення власних зобовязань за кредитним договором товари в обороті, визначені у додатку до договору: дизельне паливо у кількості 245 тон, заставну вартість якого сторони визначили в сумі 148568,15 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладання договору склало 1 170 538,74 грн.

Твердження боржника про те, що сторонами при укладанні договору застави не було визначено індивідуальні ознаки предмета застави спростовуються наявними матеріалами справи, у т.ч. договором застави, у додатку № 1 до якого сторонами визначено індивідуальні характеристики заставного майна.

В п. 2.5 договору застави № 04/16/З04/06-КЛТ сторони погодили, що на період дії цього договору товар залишається в обороті заставодавця (боржника) та зберігається за адресою: м.Запоріжжя, вул.Макаренко, буд.21.

Крім того, 19.12.2008, в забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором між ним та Банком був укладений договір застави № 04/16/З05/06-КЛТ, за умовами якого боржник (як заставодавець), в забезпечення власних зобовязань за кредитним договором передав банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів, які мають надійти Банку від боржника за поставлений товар, згідно з контрактом, яким є договір купівлі продажу № 150708/НП від 15.07.2008, укладений між ТОВ „Теміртранс та боржником на постачання ГСМ на суму 20 000 000,00 грн. (п. п. 1.1 договору застави та преамбула договору застави).

В п. 1.5 договору, в редакції додаткової угоди від 08.12.2010, сторони погодили оцінити заставу на суму 631053,07 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладання додаткової угоди становить 5 018 134,01 грн.

Твердження боржника про те, що договір застави № 04/16/З05/06-КЛТ від 19.12.2008 втратив свою сили спростовуються змістом самого договору , в п. 4.1 якого вказано, що він (договір застави) набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання боржником (заставодавцем) своїх зобовязань за договором (кредитний договір № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006).

Сторонами договору застави визначено, що термін його дії не ставиться в залежність від виконання чи не виконання умов договору купівлі продажу № 150708/НП від 15.07.2008, укладеного між ТОВ „Теміртранс та боржником.

В судових засіданнях та у своїх поясненнях (вих.№ 17/02/2017 від 17.02.2017) щодо грошових вимог АТ „Дельта Банк (т. 12, а.с. 7), розпорядник майна підтвердив, що в процесі проведення інвентаризації майна боржника,не було виявлено предмету застави за договором застави № 04/16/304/06-КЛТ від 19.12.2008, а саме: не виявлено дизельне паливо масою 245 тон. Це ж саме стосується заставного майна за договором застави № 04/16/305/06-КЛТ від 19.12.2008, а саме: майнових прав на отримання грошових коштів, які мають надійти заставодавцю (ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест) від боржника.

Надані розпорядником майна до матеріалів справи ОСОБА_9 № 3 про результати інвентаризації наявних коштів від 14.03.2016, що зберігаються в центральній касі, свідчить, що обсяг цих коштів у боржника становить 0 (нуль) гривень (т. 12, а.с. 49).

Також, суду надана інформація боржника про наявність розрахункових рахунків у банківських установах станом на 17.02.2017, щодо якої вбачається відсутність на рахунках боржника грошових коштів на суму 20 000 000,00 грн. (т. 12, а. с. 54).

В матеріалах справи міститься Інвентаризаційний опис № 1 основних засобів боржника від 17.03.2016, в якому також відсутні відомості про наявність заставного майна, а саме: дизельного палива масою 245 тон.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази наявності предмету застави як за договором застави № 04/16/304/06-КЛТ від 19.12.2008, так і за договором застави № 04/16/305/06-КЛТ від 19.12.2008.

Доводи боржника щодо припинення іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006 та втрати Банком права на забезпечення своїх вимог за договорами застави № 04/16/З04/06-КЛТ від 19.12.2008 та № 04/16/З05/06-КЛТ від 19.12.2008 не приймаються судом до уваги у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Зав таких обставин, заявлені АТ „Дельта Банк до боржника грошові вимоги, засновані на кредитному договорі № 04/16/08-КЛТ від 08.06.2006, в сумі 18 744 969,92 грн. є забезпеченими договором іпотеки № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006 на суму 13 444 032,00 грн., та договором застави № 04/16/303/06-КЛТ від 19.12.2008 на суму 187 573,11 грн., що разом становить суму 13 631 605,11 грн. В решті заявлених вимог в сумі 5 113 364, 81 грн. вимоги не забезпечені заставою та іпотекою майна боржника.

Визнання вимог АТ „Дельта Банк такими, що не забезпечені договорами застави № 04/16/З04/06-КЛТ від 19.12.2008 та № 04/16/З05/06-КЛТ від 19.12.2008, не порушує права та інтереси інших кредиторів.

Враховуючи, що предмет застави за вказаними договорами застави (дизельне пальне та грошові кошти) мають фактично відновлювальний характер, то за умови їх наявності у майбутньому, вимоги АТ „Дельта Банк можуть бути задоволені за рахунок майна, отриманого від продажу предмету застави, поряд із іншими кредиторами, відповідно до черговості вимог.

Натомість , у випадку наявності заставного майна на день визнання вимог АТ „Дельта Банк, то відповідно до приписів законодавства, вимоги даного кредитора були б визнані забезпеченими, і при задоволенні вимог кредиторів кошти, отримані від продажу предмету застави, були б спрямовані за задоволення вимоги АТ „Дельта Банк, як заставних, позачергово, поряд з іншими.

При цьому, у визначенні розміру вимог АТ „Дельта Банк, що забезпечені майном боржника, судом до уваги береться оцінка майна, погоджена сторонами у договорах іпотеки та застави.

Така позиція господарського суду узгоджується із положеннями п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013.

13.03.2006 між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником був укладений кредитний договір № 04/08/06-КЛТ, до якого у подальшому укладались додаткові угоди. За умовами кредитного договору встановлюється процедура та умови надання боржнику у майбутньому кредитів (траншів), процедура та умови повернення боржником отриманих кредитів, нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами, а також інші взаємні права та обовязки сторін, що виникають при наданні кредиту. Умовами договору передбачено надання кредитних коштів у доларах США з можливістю повної або часткової конвертації у гривні.

В матеріалах справи містяться докази надання кредитних коштів, їх повернення боржником та зарахування банком (копії меморіальних ордерів та банківських виписок у читаємому вигляді, т. 7, а.с. 62).

Додатковою угодою № 76 від 12.10.2012 сторонами кредитного договору було визначено надання боржнику кредиту в сумі 30 627 200,00 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013.

Внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 27.04.2006, відповідно до наданих банком розрахунків, утворилась заборгованість в загальній сумі 58 380 670,00 грн., з яких 30 627 200,00 грн. заборгованість за простроченим кредитом, 2 096 742,38 грн. сума 3% річних від простроченого кредиту, 16 964 591,94 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 319 166,52 долари США заборгованість по простроченим процентам, що в гривневому еквіваленті становить 8 692 135,68 грн.

Судом досліджено розрахунок АТ „Дельта Банк, визнано вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Боржником суду не було надано контррозрахунку суми заборгованості за даним кредитним договором.

Боржник в своїх додаткових запереченнях вих. № 121 від 02.09.2016 стверджує, що сам кредит в розмірі 4 000 000,00 долари США боржником був повністю повернутий банку, на підтвердження чого суду надані копії банківських документів (т. 6, а.с. 79-124).

Боржник звертає увагу, що при здійсненні платежів з повернення кредитних коштів в графі „призначення платежу вказувалось про повернення саме кредиту за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

У звязку з чим боржник стверджує, що АТ „Дельта Банк безпідставно вказує на наявність заборгованості з основного зобовязання за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в сумі 30 627 200,00 грн., оскільки боржником сума отриманих кредитних коштів була повернута своєчасно та у повному обсязі.

Представник АТ „Дельта Банк пояснив, що всі отримані від боржника грошові кошти за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 зараховувались банком в рахунок погашення заборгованості за договором (як простроченої, так і строкової), відповідно до порядку зарахування коштів, визначених сторонами за умовами договору.

Суд не погоджується із зазначеними вище запереченнями боржника з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 сторонами було погоджено не лише процедуру та умови надання кредитних коштів (траншів) боржнику, а й умови користування кредитними коштами та порядок і умови їх повернення, зокрема, нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами, а також інші взаємні права та обовязки сторін, що виникають при наданні кредиту.

Пунктом 2.8 кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 сторонами було погоджено, що при погашенні заборгованості перед банком за процентами та кредитами, кошти позичальника (боржника) спрямовуються, у першу чергу, для оплати простроченої заборгованості по нарахованим процентам та кредитам, а потім для погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами та кредитами. В останню чергу погашається пеня, розмір якої визначається відповідно до пунктів 3.4.8 цього договору.

Сторонами редакція п. 2.8 кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 не змінювалась.

Отже, в силу приписів законодавства та положень договору, отримавши кредитні кошти від банку, боржник зобовязався одночасно із повернення кредитних коштів здійснювати оплату процентів за користування кредитом. А у випадку несвоєчасної оплати процентів за користування кредитом, банку надано право сплачені боржником кошти зараховувати на погашення заборгованості у визначеній сторонами в п. 2.8 кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 черговості.

За умовами п. 2.7.2 кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 нарахування процентів на суму отриманого кредиту здійснюється щомісячно, а згідно з п. 3.4.3 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 61 від 11.02.2010, оплата процентів має проводитись за кожним кредитом до 14 числа включно місяця наступного за кварталом (т. 4, а.с. 171).

Боржником не були надані суду докази своєчасної оплати процентів за користування кредитом за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ, тому його твердження про повне погашення заборгованості по кредиту та відсутності, у звязку із цим, підстав у АТ „Дельта Банк для проведення нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів, є безпідставними, такими, що суперечать умовам договору та не підтверджені наявними у справі доказами.

Більш того, свого контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 на спростування розрахунку АТ „Дельта Банк боржник не надав.

В забезпечення виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, між ним та Банком був укладений іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, до якого у подальшому укладалися додаткова угода від 11.05.2007 за реєстровим № 1029, додатковий договір № 2 від 11.09.2007 за реєстровим № 5443, додатковий договір № 3 від 29.01.2010 за реєстровим № 67, додатковий договір № 4 від 15.03.2010 за реєстровим № 324, додатковий договір № 5 від 08.12.2010 за реєстровим № 425, додатковий договір № 6 від 12.04.2012 за реєстровим № 1010, додатковий договір № 7 від 05.10.2012 та додатковий договір № 8 від 16.03.2013 за реєстровим № 610 (т.4, а.с. 199, т. 6, а.с. 83).

За умовами іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, в редакції тексту самого договору, боржником (іпотекодавцем) передано в іпотеку Банку нерухоме майно склад зберігання матеріалів, інв. № 0008, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Макаренка, будинок № 21, та включає в себе ємності, трубопровід, шлях, насоси, шафу, лічильник, фільтр, і заставна вартість майна була погоджена сторонами у розмірі 682 637,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2006 склала 3 447 420,37 грн.

Проте, як було вже зазначено, сторонами до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2016, укладалися додаткові угоди та договори, у т.ч. додатковий договір № 8 від 16.03.2013, яким сторони погодили внести зміни до іпотечного договору в частині визначення кредитного договору, виконання якого забезпечується іпотечним договором, а саме: це кредитний договір № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, укладений між ПАТ „Кредитпромбанк та боржником.

Зазначені обставини були встановлені при розгляді справи № 908/1492/14 та відображені в рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2016, яке набрало законної сили, і тому, відповідно до ст. 35 ГПК України, ці обставини не доказуються при розгляді заяви про визнання грошових вимог АТ „Дельта Банк до боржника.

Наявність кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005 та факт укладання додаткового договору № 8 від 16.03.2013 досліджувались під час розгляду справи про банкрутство, відповідні докази наявні в матеріалах справи

АТ „Дельта Банк не зазначив про укладання будь-якого іншого іпотечного договору (або застави), яким би забезпечувалось виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, такий договір суду не був наданий.

Отже, наявні матеріали та фактичні обставини свідчать про наявність грошових вимог АТ „Дельта Банк до боржника на підставі кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в сумі 58 380 670,00 грн. та відсутність забезпеченості цих вимог.

Також, АТ „Дельта Банк додатково, до раніше визнаних грошових вимог в сумі 24 629 666,15 грн. за ухвалою суду від 26.01.2016 (суддя Шевченко Т.М.), були остаточно заявлені вимоги в сумі 7 867 717,98 грн., з яких: 4 979 647,99 грн. заборгованість за основним зобовязанням, 898 949,90 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 1 035 795,70 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 952 410,89 грн. сума 3% річних від суми простроченого кредиту, 913,50 грн. - судового збору

Зазначена сума грошових вимог ПАТ „Дельта Банк до боржника ґрунтується на рішенні Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2014 по справі № 334/2108/14-ц, що набрало законної сили, та яким з боржника, як з фінансового поручителя, відповідно до договору фінансової поруки №04/11/ПО1/08-КЛТ від 27.03.2008, солідарно з іншими поручителями, на користь АТ Дельта Банк стягнуто 26233091,39 грн. заборгованості за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 та 913,50 грн. судового збору.

Станом на день судового засідання рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2014 у справі № 334/2108/14-ц не виконано. Вимоги АТ „Дельта Банк підтверджуються матеріалами справи, у т.ч. рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2014 по справі № 334/2108/14-ц, що набрало законної сили; постановою ВПВР ВДВС України від 31.01.2015 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 334/2108/14-ц від 20.01.2015, кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 та інш.

АТ „Дельта Банк сума грошових вимог, що ґрунтуються на рішенні Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2014 по справі № 334/2108/14-ц, заявляються даним кредитором до суду як не забезпечені.

Правова оцінка правомірності та обґрунтованості підстав виникнення грошових вимог АТ „Дельта Банк до боржника на підставі вказаних вище доказів була надана судами апеляційної та касаційної інстанції при перегляді ухвали господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 про порушення провадження у даній справі.

Докази сплати заявлених сум на дату проведення судового засідання відсутні.

Боржник неодноразово вказує на припинення у звязку із ліквідацією ТОВ „Ресурс-Ойл основного зобовязання кредитного договору № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, та, як наслідок - припинення іпотеки, якою забезпечувалось виконання цього основного зобовязання.

За приписами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України вказує, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На думку суду, будь-які охоронні зобовязання, які випливають з основного зобовязання, не повинні припиняти дію зобовязань, які забезпечують основне зобовязання, яке залишилось невиконаним.

Наявність заборгованості ТОВ „Ресурс-Ойл перед АТ „Дельта Банк за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 у справі № 908/4694/15, яке набрало чинності.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, повязані з невиконанням зобовязання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація - це несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Зазначене вище дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Змістом частин 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

У даному випадку суд погоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14, згідно якої саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобовязанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобовязання, адже до цього іпотекодержателем було предявлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобовязання по погашенню боргу.

Таким чином, грошові вимоги АТ „Дельта Банк до боржника в сумі 7 867 717,98 грн. заявлені обґрунтовано, наданий АТ „Дельта Банк розрахунок досліджено, визнано вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заперечення боржника не приймаються до уваги на підставі вищевикладеного.

Щодо тверджень боржника наведених в запереченнях вих.№52 від 13.03.2017 стосовно того, що сума 3 % річних , яку АТ „Дельта Банк заявляє в якості грошових вимог до боржника, є сумою штрафних санкцій, тому для її розрахунку має застосуватися спеціальні строки позовної давності, то зазначені заперечення боржника не приймаються судом з огляду на таке.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок викладений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що правова природа пені, інфляційних нарахувань та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені висновки господарського суду узгоджуються із позицією Вищого господарського суду України. викладеній у постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14.

В п. 4.3 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Вищий господарський суд України прямо зазначив, що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Проценти за користування кредитом також не є штрафними санкціями, а є платою за користування кредитом.

З даним висновком Вищого господарського суду України, викладеним у п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ № 1 від 24.11.2014, погоджується і господарський суд Запорізької області.

Тому зауваження боржника про те, що проценти за користування кредитом також є штрафною санкцією, і тому для їх нарахування також застосовуються спеціальні строки позовної давності, також не приймаються судом.

Заперечення боржника з приводу того, що забезпеченими вимогами за кредитними договорами є лише сума кредитних коштів як таких (тобто основного зобовязання), не відповідають ані обставинам справи, ані приписам законодавства.

Так, відповідно до положень ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Укладеними між АТ „Дельта Банк та боржником іпотечними договорами та договорами застави не обумовлювалось (не обмежувалось) забезпечення виконання основних зобовязань (кредитних договорів) лише в частині - в частині отриманих грошових коштів як кредиту (тобто, лише в межах суми „тіла кредиту).

Також, АТ „Дельта Банк заявляє до боржника грошові вимоги в сумі 1 622 968,66 грн., які ґрунтуються на постанові Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012, ухвалі господарського суду Запорізької області у справі № 31/5009/5681/11 від 03.10.2012, та складається із суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 1 480 276,89 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 118 474,50 грн., державного мита в сумі 15 987,51 грн., витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7993,76 грн.

Зазначеною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012, що набрала чинності, стягнуто з боржника, як майнового поручителя за договором поруки №11053828000/П від 12.11.2007, укладеним між боржником та ПАТ „УкрСиббанк, на користь останнього прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 1 480 276,89 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 118 474,50 грн. Також, вказаною постановою були присуджено до стягнення з боржника на користь ПАТ „УкрСиббанк витрати по оплаті державного мита в сумі 15 987,51 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7993,76 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2012, на підставі ст. 25 ГПК України, на стадії виконання судового рішення (постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012) було здійснено процесуальне правонаступництво сторони у справі № 31/5009/5681/11 з ПАТ „УкрСиббанк на АТ „Дельта Банк, у звязку з тим, що 08.12.2011 між ПАТ УкрСиббанк (продавець) та АТ Дельта Банк (покупець) було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівліпродажу прав вимоги за кредитами, тобто за вказаним договором відбулася заміна кредитора та до АТ Дельта Банк перейшло право вимоги за кредитами.

Боржник вказує, що вимоги АТ „Дельта Банк в сумі 1 622 968,66 грн. забезпечені майном підприємства, посилаючись на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.11.2012, якою змінено спосіб виконання рішення у справі № 31/5009/5681/11 та вирішено здійснити стягнення присуджених сум заборгованості та судових витрат шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул.Патріотична, буд. 68, що належить боржнику на праві власності, та вказує про забезпеченість вимог АТ „Дельта Банк в цій сумі (1 622 968,66 грн.) з цих підстав.

Однак, суд не погоджується із таким твердження боржника з огляду на наступне.

Дійсно, ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 було задоволено частково заяву боржника про зміну способу виконання рішення у справі № 31/5009/5681/11, та суд вирішив здійснити стягнення з боржника на користь АТ „Дельта Банк присудженої до стягнення у даній справі заборгованості та судових витрат шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлового приміщення, що належить на праві власності боржнику.

На виконання вказаної ухвали від 21.11.2012 господарським судом було видано наказ від 29.12.2012 про стягнення з боржника на користь АТ „Дельта Банк простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1480276 грн. 89 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 118 474 грн. 50 коп., державного мита в сумі 15 987 грн. 51 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7 993 грн. 76 коп., шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлове приміщення, загальною площею 243,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 68 та належить боржнику на праві власності.

Ухвалою суду від 17.06.2013 було виправлено описку, допущену в тексті ухвали та наказі суду в частині визначення площі приміщення.

Як слідує із змісту ухвали суду від 21.11.2012, даною ухвалою визначено спосіб проведення стягнення, а саме: за рахунок коштів, отриманих від реалізації на публічних торгах, після проведення опису та арешту, нерухомого майна, що належить боржнику.

Слід зауважити, що фактично ухвалою від 21.11.2012 суд визначив спосіб проведення стягнення, та не змінював природи зобовязання боржника перед АТ „Дельта Банк з грошової на майнову.

З огляду на викладене, твердження боржника про зміну грошового зобовязання перед АТ „Дельта Банк, внаслідок прийняття господарським судом Запорізької області ухвали від 21.11.2012, та забезпеченість вимог банку в сумі 1 622 968,66 грн. майном боржника є хибним.

Більш того, в процедурі банкрутства грошові вимоги боржника підлягають задоволенню , у т.ч. за рахунок коштів, виручених від продажу майна боржника, що жодним чином не змінює саму природу заявлених кредиторами вимог до боржника з грошових на майнові.

Заперечення боржника відхиляються судом на підставі вищевикладених обставин.

Крім того, АТ „Дельта Банк додатково заявлені до суду грошові вимоги до боржника в сумі 12180,00 грн. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та 2756,00 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.

Сума 12180,00 грн. судового збору була сплачена АТ „Дельта Банк за платіжним дорученням № 66998705 від 21.12.2015, тобто, до порушення провадження у справі, тому, враховуючи правову природу виникнення цих вимог, визнається судом з віднесенням до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, у відповідності до приписів ст. 45 Закону Про відновлення платоспроможності....

Сума 2756,00 грн. судового збору була сплачена АТ „Дельта Банк за платіжним дорученням № 4308511 від 02.02.2016, тобто, після порушення провадження у справі про банкрутство, отже є поточними вимогами.

Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть предявити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що передбачено п. 8 ст. 23 Закону Про відновлення платоспроможності....

Отже, вимоги АТ „Дельта Банк до боржника в сумі 2756,00 грн. сплаченого судового збору за заявою з кредиторськими вимогами до боржника, які по суті є поточними вимогами, на стадії судової процедури розпорядження майном у справі про банкрутство заявлені передчасно, отже відхиляються судом.

При цьому, суд вважає за необхідне розяснити АТ „Дельта Банк, що вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ст.. 23 Закону Про відновлення платоспроможності... ).

На підставі викладеного, судом визнаються обґрунтованими, як забезпечені заставою майна боржника грошові вимоги АТ „Дельта Банк в розмірі 13 631 605,11 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.

Вимоги в загальній сумі 72 996 901,45 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів наступним чином: вимоги в сумі 12 180,00 грн. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі до першої черги задоволення, 70 931 501,35 грн. основного платежу до четвертої черги задоволення, 2 053 220,10 грн. пені до шостої черги задоволення, згідно з положеннями ст.45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

До господарського суду Запорізької області звернулась Запорізька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області із заявою (вих.б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника в сумі 364 476,84 грн., яка після усунення даним кредитором недоліків, ухвалою суду від 24.03.2016 була прийнята до розгляду в судовому засіданні, призначеному на 28.03.2016 о 10.00.

У звязку із відкладення розгляду справи, зупиненням провадження у справі, розгляд заяви Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі Запорізька ОДПІ) відкладався, в останнє ухвалою суду від 01.03.2017 до 13.03.2017.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату подання заяви з грошовим вимогами до боржника (29.02.2016), за обліковими даними Запорізької ОДПІ за боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 364476,84 грн., в тому числі: 216577,00 грн. основні платежі з податків, 108288,50 грн. штрафні санкції та 39 611,34 грн. - пеня, яка виникла до порушення провадження у справі (26.01.2016).

Суми основного платежу та штрафних санкцій виникли відповідно до винесених за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки боржника податкових повідомлень-рішень від 11.01.2016 за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2, якими донараховано боржнику основний платіж з податку на прибуток в сумі 104 862,00 грн. та штрафні санкції в сумі 52431,00 грн., і основний платіж з податку на доданку вартість 111715,00 грн. і штрафні санкції в сумі 55857,50 грн., відповідно.

Сума 39 611,34 грн. нарахована податковим органом на підставі відповідних положень ст.129 Податкового кодексу України.

Податкові повідомлення рішення від 11.01.2016 за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2 є предметом судового оскарження в Запорізькому окружному адміністративному суді у справах № 808/2181/16 та № 808/2180/16, відповідно.

У справі № 808/2181/16 Запорізьким окружним адміністративним судом 18.01.2017 прийнята постанова про відмову у задоволенні позову боржника до Запорізької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2016, однак дана постанова станом на 13.03.2017 не набрала чинності, про що зазначили представники боржника та податкового органу, копія даної постанови Запорізького окружного адміністративного суду з відміткою про не набрання чинності залучена до матеріалів справи.

Станом на 13.03.2017 суду не було надано доказів набрання чинності постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі № 808/2181/16.

Судовий розгляд справи № 808/2180/16 наразі триває, чергове засідання суду призначено на 13.03.2017 о 14.00, про що свідчить ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017, роздрукована із офіційного сайту ЄДРСР, та що також підтвердили в судовому засіданні представники боржника та податкового органу.

Враховуючи, що станом на 13.03.2017 триває процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень, які покладені в основу заяви Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника, та той факт, що наразі оскаржується ухвала господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 в частині визнання грошових вимог компанії VIKING RIVER TOURS та компанії Flotilla Holdings Limited, з метою остаточної визначеності із кредиторами по справі та розміром їх грошових вимог до боржника, обґрунтованості підстав виникнення вимог та їх визнання, суд вважає за необхідне розгляд заяви Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами до боржника (вих.б/н від 29.02.2016) відкласти до 06.06.2017 о 10.30.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 23, 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, ст.ст.4-1, 22, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ТОВ „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест вих.№ 160 від 26.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, відмовити.

В задоволенні заяви ТОВ „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест вих.№ 161 від 27.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, відмовити.

В задоволенні заяви ТОВ „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест вих.№ 162 від 28.12.2016, з урахуванням уточнень вих.№ 18 від 31.01.2017, про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, відмовити.

Визнати забезпечені кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ в сумі 20 771 853,29 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.

Визнати кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ до боржника в сумі 286 498,73 грн. заборгованості за кредитом з віднесенням до четвертої черги задоволення, в сумі 650 362,22 грн. пені до шостої черги задоволення, згідно з положеннями ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Розпоряднику майна внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави на користь ПАТ „Банк ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, згідно з державним реєстром застав та на підставі договорів застави та іпотеки.

Визнати забезпечені кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства „Дельта Банк в сумі 13 631 605,11 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо з віднесенням до вимог, погашення яких здійснюється за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку.

Визнати кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до боржника в сумі 70 931 501,35 грн. основного зобовязання з віднесенням до четвертої черги задоволення, в сумі 2 053 220,10 грн. пені до шостої черги задоволення, в сумі 12 180,00 грн. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі до першої черги задоволення, згідно з положеннями ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Розпоряднику майна внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави на користь ПАТ „Дельта Банк, згідно з державним реєстром застав та на підставі договорів застави та іпотеки.

Відхилити грошові вимоги публічного акціонерного товариства „Дельта Банк в сумі 2756,00 грн. судового збору за заявою з кредиторськими вимогами.

Розяснити публічному акціонерному товариству „Дельта Банк, що вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ст.23 Закону Про відновлення платоспроможності... ).

Судове засідання з розгляду заяви Запорізької ОДПІ (заява вих. б/н від 29.02.2016) з грошовими вимогами до боржника відкласти до 06.06.2017 о 10.30.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська , 4, корпус 2, каб.216.

У порядку підготовки справи до розгляду завчасно, до дня судового засідання, зобовязати:

Запорізьку ОДПІ надати довідку про банківські рахунки боржника станом на день судового засідання; відомості облікової картки платника податків щодо боржника з відображенням безспірних сум заборгованості; надати судові рішення, прийняті Запорізьким окружним адміністративним судом за результатами розгляду справ № 808/2181/16 та 808/2180/16 з відміткою про набрання вказаними рішеннями законної сили, належним чином засвідчені копії - для долучення до справи;

ТОВ „ЗППЗМР „Ресурс-Інвест письмову позицію на заяву Запорізької ОДПІ (вих.б/н від 29.02.2016) з урахуванням обставин справи на день засідання; надати копії судових рішень, прийнятих Запорізьким окружним адміністративним судом за результатами розгляду справ № 808/2181/16 та 808/2180/16 з відміткою про набрання вказаними рішеннями законної сили, пояснення на заяву Запорізької ОДПІ з грошовими вимогами з урахуванням наявності вказаних судових рішень (з документальним підтвердженням доводів);

Розпорядника майна - письмову позицію на заяву Запорізької ОДПІ (вих.б/н від 29.02.2016) з урахуванням обставин справи на день засідання; реєстр вимог кредиторів, звіт про діяльність.

Копію даної ухвалу направити кредиторам, боржнику, розпоряднику майна арбітражному керуючому ОСОБА_1 (07411, Київська область, Броварський район, с.Літки, вул. Шевченка, 30), Запорізькій ОДПІ.

Суддя Р.Ніколаєнко