Рішення № 65381624, 16.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.03.2017 Справа № 904/10526/16

За позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" (м. Київ)

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального житлово - експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (м. Дніпро)

про витребування нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, вартістю 149 942 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор відділу (посвідчення № 025042 від 21.03.2014);

від позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст (довіреність № 7/10-2562 від 28.12.2016);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач), в якій просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - відповідач) нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, вартістю 149 942 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора зазначає таке.

В ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро. Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХIV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (пункт 1 рішення міської ради).

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Крім того, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 КЖЕП "Лівобережжя" ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі № 38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв.м., оформлених протоколом № 66 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп".

На підставі протоколу № 66 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, 29.07.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" ДМР та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1301, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради, зокрема:

- скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено;

- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро;

- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро;

- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв. м., оформлених протоколом № 66 від 27.12.2012;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1301 від 29.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" з відчуження нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв. м.

В подальшому, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу № 5757 від 11.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Перший заступник прокурора вважає, що оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 12.12.2016. Вказаною ухвалою суду також було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (третя особа-1); Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (третя особа-2); Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (третя особа-3).

Від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.суду 11306/16 від 02.02.2016), в якій він просив суд усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро. У прохальній частині вказаної заяви відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою суду від 02.12.2016 було відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" до Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, відповідачем 05.12.2016 було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2016, відповідно до якої зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" було повернуто без розгляду.

У зв'язку з вказаними обставинами, ухвалою суду від 05.12.2016 було зупинено провадження у справі № 904/10526/16 до її повернення з Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 було:

- змінено найменування позивача по справі №904/10526/16 з Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду;

- змінено найменування третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з комунального житлово-експлуатаційного підприємства Лівобережжя Дніпропетровської міської ради на комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Лівобережжя Дніпровської міської ради;

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2016 у справі № 904/10526/16 без змін.

Справа № 904/10526/16 була повернута 29.12.2016 до господарського суду Дніпропетровської області.

Оскільки, підстави, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, ухвалою суду від 29.12.2016 провадження у справі було поновлено; справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2017.

В подальшому, 12.01.2017 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якому було вказано про необхідність надання справи № 904/10526/16 для подальшого направлення її до Вищого господарського суду України.

У зв'язку з вказаними обставинами, ухвалою суду від 13.01.2017 було зупинено провадження у справі № 904/10526/16 до її повернення з Вищого господарського суду України.

Супровідним листом від 13.01.2017 господарським судом Дніпропетровської області справу № 904/10526/16 було направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для подальшого направлення її до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 90410526/16 було повернуто заявникові без розгляду.

Справа № 904/10526/16 була повернута 06.03.2017 до господарського суду Дніпропетровської області.

Оскільки, підстави, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, ухвалою суду від 06.03.2017 провадження у справі було поновлено; справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2017.

Крім того, додатково судом було вжито заходів щодо оперативного та належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи телефонограмами, які передавалися всім учасникам судового процесу (а.с.23-30 том 2).

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Так, провадження у справі порушено 22.11.2016 та протягом чотирьох місяців судом призначалися судові засідання та повідомлялися всі учасники судового процесу про розгляд справи та необхідність надання своїх доводів та заперечень.

В той же час, у прохальній частині позовної заяви прокуратурою Дніпропетровської області було заявлено клопотання про забезпечення позову, у якому заступник прокурора просив суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101);

- заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" та будь-яким іншим особам, у тому числі субєктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію речових прав на нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101), у тому числі, посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі в оренду, задоволення вимог іпотекодержателя.

Заява мотивована тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду, власником спірного нерухомого майна є Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб". Таким чином, у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення у справі № 904/10526/16 буде унеможливлено, оскільки титульний володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості реалізувати вказане майно.

Так, ухвалою суду від 07.03.2017 в порядку статей 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України заяву заступника прокурора Дніпропетровської області про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", а саме: нежитлове приміщення№ 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101); в решті вимог, наведених в заяві про забезпечення позову, - відмовлено.

Від прокуратури Дніпропетровської області надішли письмові пояснення (вх.суду 15809/17 від 16.03.2017), в яких наголошено, що про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/6636/2012. Крім того, Дніпровська міська рада була залучена до участі у вказаній справі лише 12.04.2016, що свідчить про те, що раніше вона не могла дізнатися про порушення її прав.

У судове засідання 16.03.2017 з'явилися представники прокуратури та позивача. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 16.03.2017 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили. Про день час та місце розгляду справи вказані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- відповідач: реєстром № 54 від 07.03.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається отримання ухвали суду 10.03.2017, отже також завчасно;

- третя особа-1: реєстром № 57 від 07.03.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається отримання ухвали суду 14.03.2017, отже також завчасно;

- третя особа-2: реєстром № 54 від 07.03.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень; при цьому, як із вказаних доказів так і з конвертів, які протягом розгляду справи судами поверталися за зворотною адресою вбачається, що третя особа-2 не забезпечує отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою;

- третя особа-3: реєстром № 54 від 07.03.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається отримання ухвали суду 10.03.2017, отже також завчасно.

В той же час, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адрес відповідача та третіх осіб-1,2,3 судом були долучені до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протягом розгляду справи (з 22.11.2016) поштова кореспонденція суду направлялася на юридичні адреси відповідача та третіх осіб-1,2,3, що зазначені у вказаних витягах з реєстру.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 22.11.2016, 29.12.2016 та від 06.03.2017 були надіслані учасникам судового процесу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

В той же час, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, а саме: юридичні адреси, на які надсилалась кореспонденція суду, підтверджена витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; протягом розгляду справи судом здійснювалося відстеження поштових відправлень суду на адресу відповідача та третіх осіб-1,2,3, шляхом формування витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень суду, а також виготовлялися копії реєстрів на відправку рекомендованої пошти з повідомленням; ухвали надсилалися завчасно; додатково судом здійснювалося повідомлення телефонограмами.

З вказаних доказів вбачається, що відповідач та треті особи-1,2,3 були обізнані про розгляд даної справи судом, але протягом майже чотирьох місяців відповідач та треті особи не надали своїх пояснень з приводу позовних вимог прокурора, будь-яких клопотань протягом розгляду справи не заявляли; у судове засідання їх представники не з'явилися.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач та треті особи-1,2,3 були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач та треті особи-1,2,3 не подали.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача та третіх осіб-1,2,3.

У судовому засіданні 16.03.2017 представником прокуратури було викладено зміст позовних вимог, які він просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2017 підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд їх задовольнити.

В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду було вказано про зміну найменування позивача з Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду, а також зміну найменування третьої особи-2..

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників прокуратури та позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою не було вжито заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Отже, листом № 05/1-792вих-16 від 03.11.2016 Прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Дніпропетровську міську раду про те, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері державної та комунальної власності прокуратурою було прийнято рішення про звернення до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" майна (а.с.103 том 1).

Отже, прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства при використанні майна територіальної громади міста Дніпро.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, вжита на захист порушених економічних інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні комунального майна належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що Дніпровською міською радою після винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста спірного нерухомого майна, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХIV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" (а.с.33-34 том 1).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (пункт 1 рішення міської ради) (а.с. 35-36 том 1).

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101).

Територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003 (а.с.29-32 том 1).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (а.с.37-42 том 1).

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101).

Крім того, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 КЖЕП "Лівобережжя" ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв.м., оформлених протоколом № 66 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп".

На підставі протоколу № 66 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, 29.07.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" ДМР та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1301, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.48-51 том 1).

В подальшому, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу № 5757 від 11.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.52-53 том 1).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" передало спірне нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" на підставі іпотечного договору від 13.07.2016 (а.с.54-64 том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради, зокрема:

- скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено;

- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро;

- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро;

- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв. м., оформлених протоколом № 66 від 27.12.2012;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1301 від 29.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" з відчуження нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012 в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012 та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства-боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

З урахуванням, положень частини 4 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

В той же час, норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням того, що у справі № 38/5005/6636/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" з відчуження нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 466,4 кв. м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на таке.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № 38/5005/6636/2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходив також із слідуючого.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

Так, у відповідності до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з нормами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ").

Таким чином, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 25.01.2017 у справі № 3-1533гс16(1)).

Слід зазначити, оскільки судовим рішенням у справі № 38/5005/6636/2012 включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та його продаж з відкритих торгів визнано неправомірним, а безпосередньо договір купівлі-продажу майна визнано недійсним, особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 03.10.2011, у справі № 3-98гс11).

Отже, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 149 942 грн. 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 2 249 грн. 13 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, відповідно до платіжного доручення № 2941 від 03.11.2016 прокурором було сплачено 2 249 грн. 14 коп. судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання прокурора) повернути йому суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 0 грн. 01 коп. (2 249,14 - 2 249,13).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2 938 грн. 13 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (49000, м. Дніпро, Лоцьманський узвіз, будинок 3-Б, кімната 35; ідентифікаційний код 24439634) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 64949412101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (49000, м. Дніпро, Лоцьманський узвіз, будинок 3-Б, кімната 35; ідентифікаційний код 24439634) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 2 938 грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 2941 від 103.11.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2017.

Суддя ОСОБА_7