Ухвала суду № 65380919, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/4416/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3375/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.АДоповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про тлумачення змісту правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 28 серпня 2012 року він надав у борг грошові кошти ОСОБА_5 у розмірі 60 000 доларів США, що підтверджується розпискою, складеною та підписаною відповідачем 28 серпня 2012 року, в якій зазначив, що бере зазначену суму коштів в іноземній валюті у борг і зобов'язується повернути цю суму через шість місяців. Станом на день подачі позову до суду гроші відповідач не повернув та від повернення боргу ухиляється. Тому, на підставі ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму основного боргу у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ сумі у розмірі 1 634 031,48 грн.

ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про тлумачення змісту правочину, посилаючись на те, що в дійсності розписку було видано 28 серпня 2011 року та просив розтлумачити зміст договору позики, наступним чином, датою написання розписки на підтвердження укладення між позикодавцем ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_5 договору позики є 28 серпня 2011 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ сумі у розмірі 1 634 031,48 грн., а також судовий збір у розмірі 6 890 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого відповідачем 28 серпня 2012 року надана розписка, зміст правочину є зрозумілим та додаткового тлумачення, у спосіб, що просить позивач за зустрічним позовом, не потребує. ОСОБА_5 отримані у борг кошти у строк, встановлений в розписці, не повернув, а тому на підставі ст..ст.1046, 1047 та 1049 ЦК України ці кошти підлягають стягненню на користь ОСОБА_8

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Судом першої інстанції установлено, що 28 серпня 2012 року позивач ОСОБА_6 надав у позику відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів СІПА (а.с. 5).

Факт передачі грошей підтверджується наданою відповідачем позивачу розпискою від 28 серпня 2012 року. Згідно цієї розписки відповідач зобов'язався повернути позивачу зазначену суму позики через шість місяців, зазначивши дату повернення грошових коштів 01 березня 2012 року.

Отримані у боргу кошти ОСОБА_5 не повернув.

Крім того, судом установлено, що при складанні розписки відповідачем допущено описку в терміні поверненні позики, а саме замість «1 березня 2013 року» помилково вказано «1 березня 2012 року».

Відповідно до положень ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору позики, ОСОБА_5 посилався на те, що зважаючи на визначену у розписці дату повернення ним позики, датою написання розписки є 28 серпня 2011 року.

Виходячи з обставин, на які посилається ОСОБА_5 в обґрунтування своїх вимог, а також враховуючи положення ст..213 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про тлумачення договору позики не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, виходячи зі змісту розписки, складання якої не заперечується відповідачем ОСОБА_5, а також показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які фактично підтвердили обставини отримання відповідачем коштів у борг саме у серпні 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами правовідносин, що випливають із договору позики, який укладений у письмовій формі, 28 серпня 2012 року, свій обов»язок по поверненню коштів через шість місяців з часу їх отримання від ОСОБА_6, ОСОБА_5 не виконав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, і визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А частиною 2 ст. 1047 цього Кодексу передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначено грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими . ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були і передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Установивши, що 1 березня 2013 року ОСОБА_5 кошти не повернув, суд першої інстанції, вірно застосувавши до спірних правовідносин правові норми, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_11

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права взяв до уваги покази свідків на підтвердження факту укладення 28 серпня 2012 року договору позики не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Установлено, що ОСОБА_5 не оспорює факт укладення договору з ОСОБА_6, отримання від останнього коштів в сумі 60000 доларів США та складання розписки на підтвердження отримання коштів у борг, а лише заперечує дату складання розписки.

Відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, виходячи з того, що відповідачем не заперечується факт вчинення договору позики, факт отримання від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 60000 доларів США та обов»язок їх повернення через шість місяців після їх отримання, - відсутні підстави вважати, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на показах свідків.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на встановлених судом обставинах, позивач до суду звернувся 26 лютого 2016 року ( а.с.15), тобто в межах встановленого законом трирічного строку.

Таким чином, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання умов договору позики у і розмірі 60 000 грн., що еквівалентно за курсом НБУ сумі у розмірі 1 634 031,48 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, а тому підлягають відхиленню, а рішення суду як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_4 лілії В'ячеславівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: