Ухвала суду № 65380887, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №756/11476/15-ц Головуючий у 1 інстанції Шумейко О.І.

Апеляційне провадження №22-ц/796/531/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідачів Букрєєва В.А., Жовтун О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Садівницького товариства «Чорнобилець-2001», Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до СТ «Чорнобилець-2001», а додатковим рішенням цього суду від 25.11.2016 - у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Київенерго».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки АДРЕСА_1. В одному з кутів указана земельна ділянка межує із земельною ділянкою СТ «Чорнобилець-2001», на якій розташована трансформаторна підстанція, що розміщена у цегляній капітальній споруді.

Обладнання указаної трансформаторної підстанції частково належить СТ «Чорнобилець-2001», частково - АЕК «Київенерго».

Цегляна споруда, в якій розміщено трансформаторну підстанцію, збудована СТ «Чорнобилець-2001» і відповідно до положень ст.181 ЦК України є нерухомим майном. Частина вказаного нерухомого майна та підземні електричні мережі, підведені до трансформаторної підстанції, знаходяться на земельній ділянці позивача, що призводить до порушення її прав власника земельної ділянки.

Враховуючи, що даних про державну реєстрацію цегляної споруди, в якій розміщено трансформаторну підстанцію, як це передбачено ст.182 ЦК України, товариство суду не надало, а також виходячи з положень ст.ст.331,376 ЦК України, суд першої інстанції вважав, що спірне нерухоме майно є об'єктом самочинного будівництва.

Оскільки ОСОБА_2 пред'явила позов не про знесення об'єкта самочинного будівництва, а просила на підставі ст.152 ЗК України усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві власності, шляхом звільнення її від будівель і споруд, а також враховуючи, що спірні правовідносини регулюються ще й Законом України «Про електроенергетику», норми якого не врахувала позивач при зверненні до суду, - суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав власника земельної ділянки призведе до руйнування цегляної споруди в цілому, а не лише в тій її частині, що знаходиться на земельній ділянці позивача, а також до небезпеки припинення постачання електричної енергії всім членам СТ «Чорнобилець-2001», що є неприпустимим з огляду на необхідність забезпечення балансу між приватними та публічними інтересами, та вважав, що спір може бути вирішений в інший передбачений законом спосіб, спроби чого були зроблені сторонами під час розгляду справи, проте, безрезультатно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного розгляду позивач та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів, скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Представники відповідачів просили апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку про відсутність передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є захист порушених прав позивача як власника земельної ділянки.

Встановлених судом першої інстанції обставин, на які сторони посилались в обгрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, учасники апеляційного розгляду фактично не заперечували.

Так, установлено, що позивач є власником земельної ділянки, яка в одному з кутів межує із земельною ділянкою СТ «Чорнобилець-2001», на якій розташована трансформаторна підстанція, від якої через земельну ділянку позивача прокладені у підземний спосіб електричні мережі; площа їх прокладення на земельній ділянці позивача складає 32,3мІ. Земельна ділянка позивача та земельна ділянка, на якій розташована трансформаторна підстанція, накладаються між собою; площа накладення складає 54,3мІ.

Експертний висновок №07/07-2015 експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 07.07.2015 як письмовий доказ, поданий позивачем на підтвердження зазначених обставин, у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку відповідачами не спростований (ас16-31).

Цим же висновком підтверджується неможливість використання позивачем належної їй на праві власності земельної ділянки за її функціональним призначенням.

Отже, факт порушення прав позивача ОСОБА_2 як власника земельної ділянки АДРЕСА_1, правильно встановлений судом як такий, що підтверджений наявними у матеріалах справи доказами і не спростований у встановленому законом порядку.

Разом з тим, залишилось не з'ясованим питання, ким саме порушено права позивача, а саме, внаслідок чого відбулося накладення земельних ділянок сторін одна на одну. Зазначене питання не є предметом розгляду у даній справі, адже позивач в обгрунтування своїх вимог послалася на факт накладення земельних ділянок як на доказ порушення її права власника земельної ділянки Садівницьким товариством. Проте, сам по собі факт накладення земельних ділянок без з'ясування обставин, внаслідок яких цей факт відбувся, не дає підстав уважати, що права позивача порушені саме товариством. ОСОБА_2 не заявляла вимог про визнання її прав порушеними внаслідок дій (бездіяльності) товариства, належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надала, у зв'язку з чим та з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) зазначене унеможливлює з'ясування вказаних обставин судом. Обставини, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, не дають підстав уважати встановленим факт порушення прав позивача внаслідок протиправних дій саме товариства.

Порушені права власника земельної ділянки підлягають захисту у порядку і спосіб, визначені ст.152 ЗК України. Зокрема, таким способом захисту може бути негаторний позов власника земельної ділянки про усунення порушень його прав на землю, що перешкоджають йому належним чином користуватися власністю, наприклад, шляхом знесення неправомірно зведених на земельній ділянці будівель, споруд тощо. Саме із таким позовом ОСОБА_2 звернулася до суду.

Разом з тим, установлено, що об'єкт нерухомості - цегляна споруда, в якій розміщено трансформаторну підстанцію, збудована СТ «Чорнобилець-2001» на належній йому земельній ділянці. За таких обставин без з'ясування причин та обставин, внаслідок яких сталося накладення земельних ділянок сторін, а також питання правомірності зведення товариством частини спірного нерухомого майна на земельній ділянці позивача, - передчасним є поставлене на вирішення суду питання знесення такого майна.

Крім того, слід враховувати, що знесення збудованого на земельній ділянці, що на праві власності належить одній особі, об'єкта будівництва іншою особою, що не є власником цієї земельної ділянки, є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України способи захисту порушених прав власника. При цьому при вирішенні спору вказані особи мають утриматися від можливих порушень прав інших осіб.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась також на порушення її прав власника земельної ділянки підведенням підземним способомчерез її земельну ділянку електричних мереж до трансформаторної підстанції, проте, будь-яких вимог з цього приводу ні до СТ «Чорнобилець-2001», ні до ПАТ «Київенерго» не пред'явила.

Наведене дає підстави вважати правильним висновок суду першої інстанції про відсутність на даний час передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді-доповідач Н.О.Антоненко

Судді А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна