Ухвала суду № 65380852, 15.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа №757/46387/15-ц Головуючий у І інстанції - Фаркош Ю.А.

Провадження № 22-ц/796/2628/2017 Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Генеральної прокуратури України - Хорольського Сергія Вікторовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, та спростування інформації,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, ОСОБА_4, в якому просила визнати недостовірним та таким, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію висловлювання, яке поширене Генеральною прокуратурою України публічно ІНФОРМАЦІЯ_1під час спільного брифінгу Служби Безпеки України та Генеральної прокуратури України: «у вересні 2015 року ми звернулись до Інтерполу щодо оголошення пані ОСОБА_3 у міжнародний розшук, але сьогодні так сталося що вона повернулася на Україну»; зобов'язати Генеральну прокуратуру України протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію та розмістити на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України резолютивну частину судового рішення; зобов'язати ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію та розмістити на його власній сторінці в мережі Фейсбук (ОСОБА_4) резолютивну частину судового рішення, обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Служби безпеки України відбувся спільний брифінг Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України анонсований «у зв'язку із затриманням Службою безпеки України ОСОБА_3, яка перебувала в розшуку через її причетність до злочинів проти Майдану». Вказаний брифінг проводився як публічний захід з залученням значної кількості засобів масової інформації, а також транслювався в прямому ефірі декількох каналів, у тому числі телевізійного каналу «112 Україна». Прокурором ОСОБА_4 відеозапис вказаного брифінгу було поширено на його власній сторінці в мережі Фейсбук (ОСОБА_4), яка ведеться ним саме як посадовою особою відповідача. Під час цього брифінгу представником Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 під час виконання ним своїх посадових обов'язків (він представлений як представник Генеральної прокуратури України, прокурор Генеральної прокуратури) було публічно поширено засобам масової інформації наступну інформацію: «У вересні 2015 року ми звернулися до Інтерполу щодо оголошення пані ОСОБА_3 у міжнародний розшук, але сьогодні так сталося що вона повернулася на Україну і була затримана безпосередньо в м. Києві»; «Сьогодні до нас прийшла така вдача, що нам вдалось її затримати в м. Києві…сьогодні, враховуючи що пані ОСОБА_3 тільки затримана, питання як вона потрапила в Україну….ми не будемо розголошувати». Поширена у такий спосіб відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права позивача, оскільки створює враження її причетності до протиправної діяльності, створює уявлення у суспільства про неї, як особу, яка побоювалась відповідати за якісь протиправні дії, яка намагається переховуватись від правоохоронних органів, через що і покинула територію України. Покидати територію України у вересні 2015 вона не мала наміру та необхідності, з жовтня 2013 жодного разу не залишала територію України, як і не мала жодних обмежень з боку правоохоронних органів України у реалізації своїх прав на свободу пересування і спілкування. Крім того, під час скликання брифінгу наголошувалося, що розшук позивача начеб-то був пов'язаний із причетністю до подій на Майдані, що не відповідає дійсності.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року визнано недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України публічно ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спільного брифінгу Служби Безпеки України та Генеральної прокуратури України: «У вересні 2015 року ми звернулись до Інтерполу щодо оголошення пані ОСОБА_3 у міжнародний розшук, але сьогодні так сталося що вона повернулася на Україну». Зобов'язано Генеральну прокуратуру України протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію та розмістити на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України резолютивну частину цього рішення. Зобов'язано ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів з набрання рішенням законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію та розмістити на його власній сторінці в мережі Фейсбук (ОСОБА_4) резолютивну частину цього рішення. Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 461 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Генеральної прокуратури України подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального закону .

Представник Генеральної прокуратури України просив задовольнити апеляційну скаргу , відмовити ОСОБА_3 у позові.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Служби безпеки України відбувся спільний брифінг Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України анонсований «у зв'язку із затриманням Службою безпеки України ОСОБА_3, яка перебувала в розшуку через її причетність до злочинів проти Майдану». Вказаний брифінг проводився як публічний захід із залученням значної кількості засобів масової інформації, а також транслювався в прямому ефірі декількох каналів, у тому числі телевізійного каналу «112 Україна». Прокурором ОСОБА_4 відеозапис вказаного брифінгу було поширено на його власній сторінці в мережі Фейсбук (ОСОБА_4), яка ведеться ним саме як посадовою особою відповідача. Під час цього брифінгу представником Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 під час виконання ним своїх посадових обов'язків (він представлений як представник Генеральної прокуратури України, прокурор Генеральної прокуратури) було публічно поширено засобам масової інформації наступну інформацію:

«У вересні 2015 року ми звернулися до Інтерполу щодо оголошення пані ОСОБА_3 у міжнародний розшук, але сьогодні так сталося що вона повернулася на Україну і була затримана безпосередньо в м. Києві.»;

«Сьогодні до нас прийшла така вдача, що нам вдалось її затримати в м. Києві…сьогодні, враховуючи що пані ОСОБА_3 тільки затримана, питання як вона потрапила в Україну….ми не будемо розголошувати».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Генеральною прокуратурою України та її працівником ОСОБА_4 поширена недостовірна інформація, яка ганьбить честь та гідність ОСОБА_3 і яка повинна бути спростована особами, які поширили цю інформацію.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції із наступних підстав.

Відповідно до ст.. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ст. 277 ЦКУкраїни не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до ст.. 277 ЦК України Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'їнедостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як вбачається із пункту 1.1. спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 листопада 1997 року № 3/1/2/5/2/2 «Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 року № 54/1858 вказана Інструкція визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.

Пунктом 4.4. зазначеного наказу підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об'єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.

Підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу (пункт 1.3. наказу).

Згідно з листом Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України від 20 листопада 2015 року № ІР/3260/14/С63/19546/FF10/R3/1 станом на 20 листопада 2015 року матеріали щодо оголошення ОСОБА_3 в міжнародний розшук до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу не надходили (а.с. 19).

Встановлено, що з жовтня 2013 ОСОБА_3 не покидала територію України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08 липня 2015 року № 0.64-9971/0/15-15, згідно якого останній раз ОСОБА_3 перетинала державний кордон України 8 жовтня 2013 року (а.с.20).

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 не мала жодних обмежень у реалізації своїх прав на свободу пересування і спілкування.

Так, листами Генеральної прокуратури України від 15 квітня 2014 року №15/1-63 вих-14, від 8 жовтня 2014 року № 17/1/1-32787, від 27 березня 2015 року № 17212-32890-14 підтверджується, що відносно ОСОБА_3 станом до 28 травня 2015 року не розслідувалося жодних кримінальних правопорушень, у яких би їй було повідомлено про підозру (а.с. 21-22, 23-24, 25-26).

Листами ГСУ МВС України від 11 квітня 2014 року № 13І-64аз, від 25 червня 2014 року №13/І-160аз, від 5 серпня 2014 року № 13/І-213аз, від 26 вересня 2014 року № 13/І-27013/І-271аз ОСОБА_3 було повідомлено про те, що кримінальні правопорушення стосовно неї не розслідуються, у розшуку вона не перебуває (а.с.27, 28, 29, 30).

Листами ГСУ СБУ від 15 квітня 2014 року № 6/І-283/2, від 24 вересня 2014 року № 6/І-1166/2 ОСОБА_3 було повідомлено, що кримінальні правопорушення, у яких би їй було повідомлено про підозру, не розслідуються (а.с. 31, 32).

Робочим апаратом Укрбюро Інтерполу МВС України листами від 7 серпня 2014 року № 50/9311, від 24 вересня 2014 року № 50/11421, від 27 серпня 2015 року № ІР/3260/14/С63/ 13762/ЕС2/а3/1, від 25 серпня 2015 року №ІР/3260/14/С75/103013/ЕС2/а3/1 було повідомлено, що ОСОБА_3 у розшуку не перебуває (а.с.33, 34, 35, 36).

Як вбачається з листа Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України від 20 листопада 2015 року № ІР/3260/14/С63/19546/FF10/R3/1 станом на 20 листопада 2015 року матеріали щодо оголошення ОСОБА_3 в міжнародний розшук до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу не надходили (а.с. 19).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що поширена відповідачами інформація носить стверджувальний характер, а не є оціночним судженням. Зазначена інформація не відповідає дійсності, ганьбить честь та гідність позивача, а тому підлягає спростуванню.

Судом першої інстанції визначено правильний спосіб спростування поширеної інформації шляхом оприлюднення на сайтах Генеральної прокуратури України та на особистій сторінці Фейсбук ОСОБА_4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України - Хорольського Сергія Вікторовича відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :