Ухвала суду № 65380822, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/11504/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Семаніва Ю.В.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/2803/2017 Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Білецького Богдана Михайловича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Білецький Богдан Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 170 410 доларів США 98 центів, що еквівалентно за курсом Національного банку України 1 362 094 грн. 98 коп.

Посилається на те, що 13 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №10-29/6867, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 94 886 доларів США зі сплатою 13 % річних та комісій у розмірі та порядку, визначених у додатку 1 до цього договору, з терміном погашення кредиту до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12 травня 2023 року. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, непогашення кредиту згідно з графіком платежів станом на 22 січня 2014 року у відповідача утворилась відповідна заборгованість.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 13 травня 2008 року між Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 10-29/6867, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 94 886, 00 доларів США зі сплатою 13,00 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною визначених цим договором. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в Додатку 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору). При цьому, в договорі передбачено, що погашення кредиту буде здійснюватись в порядку, визначеному в п. 1.1.1 Договору до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року (останній платіж 2023 року) та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 12 травня 2023 року (включно), на умовах, визначеним цим договором (т.1. а.с. 16-23).

Відповідно до п. 2.1. договору кредиту, надання кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору проводиться після укладення договору/ів, вказаного/них в п.п.1.3. цього договору шляхом перерахування кредитором кредитних коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника, з наступною їх конвертацією через операційну касу кредитора в гривні, зарахування на поточний рахунок позичальника та перерахуванням їх на поточний рахунок, вказаний у п.2.1 Договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день списання з позичкового рахунку позичальника коштів в сумі кредиту згідно даного договору (п. 2.2 Договору).

Проте, матеріали справи не містять доказів виконання порядку надання кредиту, вказаного в договорі кредиту.

Згідно розрахунку позивача станом на 22 січня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 170 410, 98 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 1 362 094, 98 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 91 197,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 728 937, 62 грн.; сума заборгованості за відсотками - 66 713, 14 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 533 238, 15 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 081, 56 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 32 623, 88 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 8 419, 28 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 67 295, 33 грн. ( т.1 а.с. 5-10).

Відповідно до цього ж розрахунку, починаючи з03.11.2008 року, відсоткова ставка складала 14%. В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди без номеру від 21.10.2008 року, пункти 1,2 якої передбачають підвищення розміру процентної ставки до 14 процентів річних з 03.11.2008 року, при цьому, вказана копія додаткової угоди не завірена позивачем і не містить підпису відповідача (т.1 а.с.76).

Крім того, матеріали справи містять розрахунок позивача станом на 27 червня 2014 року, відповідно до якого заборгованість за кредитним договором становить 136 080,38 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 1 608 925,37 грн. (відсоткова ставка 14) (т.1. а.с.159-164), а також розрахунок позивача станом на 27 червня 2014 року - заборгованість за кредитним договором становить 133 549,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 2 393 652,93 грн. (відсоткова ставка 13) (т.1. а.с.165-169).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 910 доларів США 14 центів, 30 604 грн. 10 коп. пені та 3 654 грн. сплаченого судового збору, в решті вимог відмовлено (т.1 а.с.112-113).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким з ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором - 845 859, 74 грн. та судові витрати в сумі 3 654 грн., в решті вимог відмовлено (т.1 а.с. 175-177).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 11 червня 2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті касаційного провадження (т.1 а.с.207).

Постановою Верховного суду України від 29 червня 2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.226-228).

Здійснюючи новий розгляд справи, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту буде здійснюватися до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року (останній платіж 2023 року) та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12 травня 2023 року, на умовах, визначених договором.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця (за винятком місяців, у яких надається та остаточно погашається кредит) за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останьому робочому дню поточного місяця (включно) ( п. 2.4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі і сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф,пеню).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і строк» (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої цієї статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Зазначене відповідає правовим позиціям, які висловлені Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016 року у справі №6-1188цс16 та у постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1174цс16.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7 (сплата процентів), 3.3.8 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 10 грудня 2008 року, а тому за пунктом 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 березня 2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 11 березня 2009 року, суд дійшов вірного висновку, що саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення протягом трьох років до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 26 червня 2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається: 1) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (наприклад, часткове повернення боргу, лист з проханням про відстрочку повернення боргу тощо); 2) у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників; 3) у разі пред'явлення особою позову, якщо предметом такого позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, тому доводи позивача в цій частині правильно не взято судом до уваги.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Проте, відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України позивачем не вказано причини поважності пропущення строку позовної давності, не додано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи, що наслідки спливу позовної давності означають втрату права на задоволення позову про захист порушеного права, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову(стаття 214 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що п.1.1.1. договору кредиту від 13.05.2008 року кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту визначено 12 травня 2023 року, а тому строк позовної давності не сплив, у зв'язку з тим, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, колегія суддів не приймає до уваги.

Правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, роз'яснено, оскільки строк виконання основного зобов'язання на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України було змінено, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання до 9 лютого 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягаливиконанню.

Судом вірно встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 10 грудня 2008 року, а тому відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом сплив через 90 днів, тобто 11 березня 2009 року.

За умовами ст.257 ЦК України строк позовної давності сплив через 3 роки - 11 березня 2012 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 26 червня 2014 року.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що частина доводів апеляційної скарги взагалі не стосується оскаржуваного рішення, яке переглядається в апеляційному суді.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Білецького Богдана Михайловича - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді