Ухвала суду № 65380789, 06.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11 кп /796/2108/2016 Головуючий у 1 інстанції Дзюба О.А.

Категорія ст. 368, ч.№, КК Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів: Павленко О.П., Тютюн Т.М.,

При секретареві Ярмолюк М.І.,

за участю прокурора Морунова Д.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників - адвокатів Мацули М.Б., Гарбуза М.В.,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 4201200000000018 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Пономарьової М.С. на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року, якою обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні повернуто прокуророві, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201200000000018 відносно ОСОБА_1, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191; ч.1 ст. 366; ч. ч. 3 та 4 ст. 368 КК України; ОСОБА_2, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 та ч.4 ст. 368 КК України; ОСОБА_3, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України повернуто прокуророві.

На обґрунтування суд першої інстанції зауважив, що в цьому обвинувальному акті прямо вказано прізвище особи, не притягнутої до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні та описані як кримінальні правопорушення дії цієї особи, що, на переконання суду, є грубим порушенням Європейської конвенції в правах людини, Конституції України та чинних норм КПК України, практики Європейського суду в правах людини, Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, бо порушує право згаданої особи на захист і презумпцію невинуватості; послався суд також на наявні, на його думку, суперечності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, як їх вважає встановленими прокурор наданим разом з обвинувальним актом до суду матеріалам.

Не погодившись зі вказаними висновками, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Пономарьова М.С. подала апеляційну с агу, в якій стверджує, що, всупереч міркуванням суду першої інстанції, обвинувальний акт у повному обсязі відповідає положенням ст. 291 КПК України, бо в ньому з достатньою повнотою і правильно викладені фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор визнав встановленими, надана належна правова кваліфікація скоєному та сформульовано обвинувачення щодо кожної з осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні.

Що ж стосується викладення конкретних дій з найменуванням конкретного прізвища особи, яка у цьому кримінальному провадженні до відповідальності не притягнута, наголошується в апеляційній скарзі, то, на думку апелянта, без опису цих дій зі вказівкою прізвища особи, яка їх вчинила, належним чином і з достатньою повнотою неможливо розкрити злочинну діяльність осіб, притягнутих до відповідальності у цьому кримінальному провадженні; матеріали щодо згаданої особи виділені в окреме провадження, оскільки вона переховується та оголошена в розшук.

Зауважує апелянт також, що у разі необхідності прокурор в судовому засіданні має право змінити обвинувачення щодо кожної з осіб, притягнутих до відповідальності у цьому кримінальному провадженні, отже, на думку прокурора, посилання суду на суперечності в наданих матеріалах та обвинувальному акті безпредметні.

Крім того, посилається прокурор і на те, що це кримінальне провадження перебуває в суді першої інстанції з 2013 року, коли колегією суддів жодних зауважень щодо змісту обвинувального акту висунуто не було.

На цих підставах прокурор просить оскаржену ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у цьому ж суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора - на підтримку апеляційних вимог, а обвинувачених та захисту - проти їх задоволення, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження і додатково наданими захистом письмовими запереченнями на апеляційну скаргу прокурора, судова колегія визнає наступне.

ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити, крім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У цьому конкретному випадку, як показує вивчення тексту обвинувального акту, він містить фактично лише опис фактичних обставин кримінального правопорушення, із зазначенням, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні описаних кримінальних правопорушень, міститься юридична кваліфікація діянь, які описані при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, але обвинувачення кожному з підозрюваних не лише формально, але й по суті, не сформульоване, бо, за загальним правилом, таке формулювання повинно містити відомості про час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, спрямованість умислу, суспільно небезпечні наслідки, кваліфікуючі ознаки та інші відомості, які є визначальними для кваліфікації скоєного за відповідним законом про кримінальну відповідальність та відсутність яких, як правильно зауважив суд в оскарженій прокурором ухвалі і підкреслили в апеляційному засіданні захисники та підозрювані, істотно порушує право обвинувачених на захист.

При цьому, міркування апелянта про право прокурора в ході судового розгляду відповідно до положень ст. 338 КПК України змінити обвинувачення, не ґрунтується на вказаній процесуальній нормі, бо вона передбачає таке право лише з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, але не для усунення неповноти обвинувального акту, суперечностей у ньому чи будь-яких інших виправлень недоліків обвинувального акту, у тому числі і не для формулювання не сформульованого у цьому обвинувальному акті обвинувачення.

До того ж, у суду та інших учасників судового розгляду відсутні правові механізми спонукання прокурора до внесення таких змін.

В силу викладеного вище апеляційна скарга прокурора у будь-якому разі не підлягає задоволенню

Істотного значення для такого висновку не мають посилання прокурора на те, що кримінальне провадження перебувало в суді з 2013 року та проводився його судовий розгляд, оскільки воно перебувало у провадженні інших суддів та встановленим порядком здійснена заміна складу суду, а відтак суд повинен розпочинати розгляд зі стадії підготовчого засідання.

Міркування прокурора про те, що у цьому конкретному випадку неможливо не зазначити відомості про кримінальні правопорушення, інкриміновані іншим, не притягнутим до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні особам, хоча, в цілому, і не суперечать загально визнаній практиці, яка виходить з того, що лише суд у вироку не вправі визнавати винуватість особи, яка у кримінальному провадженні не брала участі, але у цьому конкретному випадку є безпредметними, бо певні відомості щодо особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком можуть бути вказані без прямих посилань, які дозволили б цю особу ідентифікувати, зокрема, без вказівки на її прізвище та інші анкетні дані, отже і в цій частині апеляційні вимоги задоволені бути не можуть.

Таким чином, не знаходячи достатніх приводів та підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, погоджуючись із нею, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, колегія суддів, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Пономарьової М.С. на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201200000000018 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернуто прокуророві залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду першої інстанції, - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: