Постанова № 65380551, 15.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2017 р. № 820/6773/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Абоян І.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Блудової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, в якій після уточнення позовних вимог просить суд зобов'язати відповідача відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення позивача як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Свій позов обґрунтувала тим, що з 2007 року вона проходила службу в Управлінні МВС України на Південній залізниці. Наказом від 21.03.2014 року № 45 о/с їй надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.03.2014 року по 02.01.2017 року включно.

Відповідач на даний час перебуває у стані ліквідації, про те виконати вимоги частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України щодо позивача не бажає, а тому вона для відновлення своїх прав звернулася до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 з 2007 року проходила службу в Управлінні МВС України на Південній залізниці. Наказом від 21.03.2014 року № 45 о/с їй надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.03.2014 року по 02.01.2017 року включно.

На даний час вона перебуває на посаді старшого інспектора штабу лінійного відділу на ст. Харків - Пасажирський Управління МВС України на Південній залізниці.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці позивач фактично перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з 02.01.2017 до 02.07.2017, на підставі довідки виданої Мереф'янською центральною районною лікарнею від 19.12.2016 № 771.

Також судом встановлено, що Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 662 «Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці» прийнято рішення про ліквідацію Управління.

Умови проходження служби в ОВС врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

Згідно із пунктом 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Враховуючи те, що Положення №114 не містять положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства), відтак вирішення питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не допускається. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд Європейський суд з прав людини; практика Суду практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні від 22.03.2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» Європейський суд з прав людини зазначив, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права. По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці зобов'язана відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення ОСОБА_1 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення ОСОБА_1 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (код 08603175) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко