Постанова № 65380109, 10.03.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/992/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

суддів Смішливої Т.В., Чиркіна С.М.,

при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Трофименко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, оскаржуючи наказ про своє звільнення, звернувся до суду з такими вимогами до відповідачів:

-визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України № 122-ДС від 15 серпня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

-поновити його на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області;

-допустити негайне виконання постанови у порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в частині поновлення на посаді;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 серпня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем наказу посилається на такі обставини:

- відповідачем неправильно застосовано принцип дії закону в часі підчас проведення службового розслідування, складання та підписання акту;

- в оскарженому наказі не вказано, яким саме пунктом статті 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено дисциплінарний проступок, що скоїв позивач;

- оскаржений наказ необґрунтований, оскільки позивачем не було скоєно жодних правопорушень, за які передбачено такий вид стягнення як звільнення (пункти 1, 3,7,9,11,13,14 частини 2 статті 65 вказаного Закону);

- оскаржений наказ прийнято с порушенням 10-денного строку накладення стягнення з часу складання акту службового розслідування та повідомлення про це керівника відповідного органу;

- оскаржений наказ містить посилання на недостовірну інформацію щодо формування ФГ «Успіх ЛА» «сумнівного» податкового кредиту на суму 37,2 млн. грн. через несвоєчасно проведені камеральні перевірки;

- згідно з розподілом посадових обов'язків, що затверджений Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 09.09.2015 №95 до обов'язків позивача не входила функція забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ, в ГУ ДФС у Луганській області цим займалася спеціальна комісія (робоча група), що була призначена наказом за підписом позивача від 31.08.2015 №40;

- позивача не було належним чином ознайомлено з матеріалами та результатами службового розслідування.

У зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи позовної заяви, просили її задовольнити.

Представник відповідачів надала письмові заперечення проти позову та усні пояснення в судовому засіданні, виклавши таку позицію відповідачів у справі. Наказом №2199-с від 30 грудня 2014 року позивача було призначено на посаду першого заступника ГУ ДФС в Луганській області, а пунктом 2 цього наказу на позивача покладено виконання обов'язків керівника цього органу. Так, 17.12.2015 п.п. 2.1 п.2 наказу ДФС України №987 були виявлені триваючі правопорушення позивача, робота його як керівника органу визнана незадовільною. З 25.11.2015 по 06.05.2016 позивач майже весь час у зв'язку тимчасовою непрацездатністю був відсутній на робочому місці, тому вказаний строк не зараховується до строку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача відповідно до вимог ст. 148 КЗпПУ. Тому строк притягнення до вказаної відповідальності позивача, на думку відповідачів, слід обліковувати з 17.12.2015 - з дати виявлення проступку позивача керівником ДФС України. Датою припинення триваючих правопорушень, що полягали в бездіяльності позивача стосовно сумлінного виконання своїх службових обов'язків як керівника ГУ ДФС, є останній його робочій день за цією посадою в листопаді 2015 року. Несумлінне виконання позивачем своїх обов'язків, що призвело до тяжких наслідків, які викладені в акті службового розслідування, є порушенням Присяги державного службовця України, за що передбачена дисциплінарна відповідальність у вигляді звільнення. Наказом ДФС України № 51-р. від 01.03.2016 призначено службове розслідування стосовно правопорушень позивача. У зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному, його з цим наказом не було ознайомлено. 01.04.2016 комісією складено та підписано акт службового розслідування, протягом квітня вживалися всі можливі заходи для ознайомлення позивача з актом службового розслідування. Однак, позивач ухилявся від ознайомлення з цим актом, що підтверджено відповідними актами про неприбуття для ознайомлення 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким встановлені зміни до порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з цим ДФС України з дотриманням вимог нового порядку передало акт службового розслідування до дисциплінарної комісії, яка сформувала дисциплінарну справу відносно позивача, що була розглянута на засіданні комісії 27.07.2016, за результатами розгляду головою комісії 05.08.2016 надіслано подання до голови ДФСУ, яким рекомендовано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за несумлінне виконання службових обов'язків та порушення присяги державного службовця. На підставі вказаного подання за матеріалами службового розслідування керівником ДФС України 15.08.2016 було прийнято оскаржений наказ № 122-Д про звільнення позивача. Отже, відповідачем не порушено строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що передбачений ч.3 ст.65 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Наказом ДФС України №196-Дс від 08.11.2016 до оскарженого наказу були внесені зміни, фактично усунуто описку в назві підприємства, щодо діяльності якого не було проведено своєчасно камеральних перевірок (ФГ «Успіх ЛА» замінено на належне ТОВ «Торговий Дім ПЗ ГРЛ-Україна»). Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були численні встановлені в ході службового розслідування порушення з боку позивача, що свідчать про не сумлінне виконання ним своїх службових обов'язків керівника ГУ ДФС. В тому числі встановлено той факт, що позивачем на термінову телеграму ДФС України було надано відповідь від 12.08.2015 з повідомленням неправдивих відомостей щодо підтвердження сум від'ємного значення ПДВ за попередні періоди, у зв'язку з чим на електронний рахунок підприємства ТОВ «Торговий Дім ПЗ ГРЛ-Україна» органами ДФС України було внесено не підтверджену в подальшому суму понад 37,2 млн. грн, на яку цей суб'єкт виписав податкові накладні. Таким чином, сума неправомірно сформованого податкового кредиту розійшлася по ланцюгу контрагентів, що сприяло мінімізації податкових зобов'язань необмеженого кола третіх осіб, спричинивши матеріальну шкоду Державному бюджету України на вказану суму шляхом розповсюдження на невизначене коло суб'єктів господарювання безпідставного права на отримання відшкодування ПДВ чи безпідставної мінімізації податкових зобов'язань. Крім іншого, в ході службового розслідування також були встановлені й інші факти порушення позивачем своїх службових обов'язків, а саме: невиконання доручень ДФС України; неналежне відпрацювання доведених ризикових підприємств, в тому числі підпорядкованими підрозділами; допущення сформування такими суб'єктами сумнівного податкового кредиту; невжиття штрафних санкцій. Тому відповідачі просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі наданих сторонами доказів суд встановив такі обставини справи, що стосуються процедури виявлення та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

За наказом №2199-с від 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, пунктом 2 цього наказу на позивача покладено виконання обов'язків керівника цього органу (т.1 а.с. 9).

Тимчасова непрацездатність позивача з 25.11.2015 по 06.05.2016 відображена в його службовій характеристиці (т.3 а.с.210), а також підтверджена лікарняними листами та табелями обліку робочого часу (т.1а.с.237-261, т.2 а.с.32-35).

Наказами ДФСУ №120-о від 26 січня 2016 року, у зв'язку із службовою необхідністю покладено виконання обов'язків начальника Головного управління ДФС у Луганській області на Височину Ольгу Анатоліївну - заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, пункт 2 наказу ДФС України №2199-с від 30 грудня 2014 року щодо покладення виконання цих обов'язків втратив чинність (т.2 а.с.18).

17.12.2015 за підпунктом 2.1 пункту 2 наказу ДФС України №987 «Про стан організації роботи ДФС України у жовтні 2015 року на підставі вимог статей 147, 148, 149 КЗпП України та подання Координаційно-моніторингового департаменту від 25.11.2015 №3941/99-99-20-02-18 позивача визнано таким, що заслуговує на звільнення з займаної посади за неналежне виконання службових обов'язків, організацію контролю у жовтні 2015 року, зокрема у частині допущення неправомірного формування підприємством «схемного» податкового кредиту та грубого порушення термінів проведення камеральної перевірки податкової звітності цього ж підприємства, визначених п.10 ст.200 Кодексу, що призвело до порушення вимог наказу №543. Останнім абзацом пункту 2 наказової частини цього наказу Департаменту персоналу доручено підготувати відповідні проекти наказів ДФС в установленому порядку (т.1 а.с.139-153).

Однак, лише 01.03.2016 розпорядженням №51-р голови ДФС України на підставі п.1 Порядку проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, що затверджений постановою КМУ №950 від13.07.2000 з метою проведення перевірки інформації щодо неналежного виконання позивачем службових обов'язків призначено службове розслідування строком проведення з 01.03.2016 по 01.04.2016 (т.1 а.с.67).

На час проведення службового розслідування позивача відсторонено від служби наказом № 691-о від 02 березня 2016 року (т.1 а.с.70).

01.04.2016 за №503/99-99-14-01-01 складено Акт про результати службового розслідування стосовно першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області. За висновками акту службового розслідування від 01.04.2016 керівнику ДФС України:

- запропоновано визнати незадовільною організацію роботи ГУ ДФС України у Луганській області позивачем за період виконання обов'язків керівника цієї установи в частині:

виконання доручень ДФС щодо недопущення неправомірної реєстрації податкових накладних в ЄРПН ризиковими сільськогосподарськими підприємствами та неналежного їх відпрацювання;

не належне відпрацювання доведених ризикових суб'єктів господарювання в межах наказу ДФС України від 28.07.2015 №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ»;

відпрацювання оперативними підрозділами суб'єктів господарювання, щодо яких до підсистеми «Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» внесено інформацію про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності та стану виконавської дисципліни;

- рекомендовано при розгляді питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача на підставі пп.2.1 п.2 наказу ДФС від 17.12.2015 №987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року", визнати недоцільним перебування на займаній посаді та звільнити на підставі ст.40, ст. 147 КЗпП України:

за систематичне невиконання службових обов'язків начальника ГУ ДФС у Луганській області,

неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, зокрема, у частині допущення неправомірного формування підприємством «схемного» податкового кредиту та грубого порушення термінів проведення камеральної перевірки податкової звітності цього ж підприємства, визначених п.10 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до порушення вимог наказу № 543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» та призвело до розповсюдження по ланцюгу постачання неправомірно сформованого податкового кредиту на загальну суму 37185,8 тис. грн.;

- рекомендовано керівництву ДФС доручити Департаменту аудиту та Головному оперативному управлінню забезпечити контроль за відпрацюванням підпорядкованими підрозділами ризикового податкового кредиту за ланцюгом постачання від ТОВ «Торговий Дім ПЗ ГРЛ-Україна» та інших ризикових СГ;

- рекомендовано керівництву ДФС зобов'язати керівників територіальних органів ДФС забезпечити вжиття ефективних заходів з комплексного відпрацювання податкових ризиків, відпрацювання суб'єктів господарювання, задіяних у схемах руху сумнівного податкового кредиту з ПДВ за ланцюгом постачання від ТОВ «Торговий Дім ПЗ ГРЛ-Україна» та формування доказової бази щодо протиправної діяльності зазначених у акті інших ризикових суб'єктів господарювання;

- рекомендовано керівництву ДФС зобов'язати в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області Височину О.А. забезпечити усунення встановлених під час службового розслідування недоліків та порушень, вжити заходів для недопущення їх у подальшій роботі; розглянути питання про притягнення до відповідальності працівників територіальних органів ГУ ДФС у Луганській області за виявлені в ході службового розслідування порушення та недоліки в роботі (т.1 а.с.71-85).

04.04.2016 листом № 11531/7/99-99-14-01-02-17 ДФС України повідомило ГУ ДФС в Луганській області про необхідність щоденного інформування їх щодо перебування на лікарняному чи виходу на роботу позивача, а також необхідність забезпечити його явку до ДФС України для ознайомлення з актом службового розслідування (т.1 а.с.86).

05.04.2016 доповідною запискою №523/99-99-14-01-02-18 підтверджено факт доведення до начальника ДФС України директором Департаменту внутрішнього аудиту інформації про неможливість ознайомлення позивача з актом службового розслідування через тимчасову непрацездатність останнього, а також, що сам акт з відповідними пропозиціями буде надано на розгляд керівнику ДФС після ознайомлення із ним позивачем (т.1 а.с.86).

28.04.2016 листом № 231/7/99-99-06-02-17 ДФС України повторно повідомило ГУ ДФС в Луганській області про необхідність щоденного інформування їх щодо перебування на лікарняному чи виходу на роботу позивача, а також необхідність забезпечити його явку до ДФС України для ознайомлення з актом службового розслідування (т.1 а.с.88).

ГУ ДФС України в Луганській області листом від 29.09.2016 №1040/812-32-06-20 повідоми ДФС України про відрядження позивача з 28.04.2014 по 30.04.2016 до ДФС України для ознайомлення з службовим розслідуванням, з наказом про відрядження позивача ознайомлено (т.1 а.с.89).

Актом про неприбуття та не ознайомлення позивача з актом службового розслідування від 29.04.2016 №706/99-99-06-02-24, що складено співробітниками Департаменту внутрішнього аудиту ДФС, підтверджено зазначений факт стосовно позивача (т.1 а.с.90).

ГУ ДФС України в Луганській області листом від 11.05.2016 №119/8/12-32-04-09 повідомила ДФС України про наявність наказу про відрядження позивача з 10.03.2014 по 12.05.2016 до ДФС України для ознайомлення з службовим розслідуванням, з вказаним наказом позивач ознайомлюватися відмовився (т.1 а.с.93).

Актом про неприбуття та не ознайомлення позивача з актом службового розслідування від 11.05.2016 №756/99-99-06-02-24, що складено співробітниками Департаменту внутрішнього аудиту ДФС, підтверджено зазначений факт стосовно позивача (т.1 а.с.95).

12.05.2016 доповідною запискою №765/99-99-06-02-24 підтверджено факт доведення до начальника ДФС України директором Департаменту внутрішнього аудиту інформації про результати службового розслідування за актом від 01.04.2016, про неприбуття позивача для ознайомлення з цим актом, а також про необхідність ініціювання перед дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача щодо неналежного виконання позивачем службових обов'язків за фактами, що викладені в акті службового розслідування, на підставі вимог ст.ст.64-65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (т.1 а.с.96-97).

З пояснень позивача, що надсилалися з листом ГУ ДФС України від 21.06.2016 №1530/8/12-32-06-20 на вимогу Департаменту внутрішнього аудиту вбачається, що позивач повідомляє органи ДФС про те, що з актом службового розслідування його не ознайомлено, по суті викладеної в ньому інформації може надати пояснення після ознайомлення. Також повідомляє, що з 05.05.2016 він перебуває на робочому місці, виконує посадові обов'язки першого начальника ГУ ДФС в Луганській області (т.1 а.с.100-101).

Як вбачається з опису матеріалів дисциплінарної справи (т.3 а.с.102) крім зазначених вище документів, що розглядалися дисциплінарною комісією, до них також належать службова характеристика позивача (нейтральна за змістом, оскільки позивач тривалий час з 25.11.2015 по 06.05.2016 перебував на лікарняних) та довідка про відсутність дисциплінарних стягнень (т.3 а.с.210-211).

Згідно з протоколом засідання Дисциплінарної комісії від 27.07.2016 №9 за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи позивача комісія вирішила (п.1.11 постановочної частини) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до позивача (т.1 а.с.108-126).

На підставі прийнятого комісією рішення з вказаного питання Головою Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС України 05.08.2016 №1340/99-99-06 внесене подання голові ДФС України про виявлення вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягає у несумлінному виконанні ним своїх посадових обов'язків, порушення присяги державного службовця, неналежні контроль та організацію роботи підлеглих підрозділів, що призвело до невиконання доручень ДФС щодо вжиття заходів податкового контролю до окремих ризикових підприємств та розповсюдження по ланцюгу постачання неправомірно сформованого податкового кредиту на загальну суму 37,2 млн. гривень (т.3 а.с.212).

15.08.2016 згідно з наказом ДФС України № 122-Д на підставі ст. ст. 65, 66, 67 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII позивача звільнено за несумлінне виконання службових обов'язків, порушення Присяги державного службовця, неналежні контроль та організацію роботи підпорядкованих підрозділів, що призвело до порушень Податкового кодексу України, наказу №543; невиконання доручень ДФС щодо вжиття заходів податкового контролю до окремих ризикових підприємств та розповсюдження за ланцюгом постачання неправомірно сформованого кредиту з ПДВ у сумі 37,2 млн. грн., не відпрацювання "ризикових" суб'єктів господарювання та таких, у яких за ланцюгом постачання встановлено нереальність здійснення господарської діяльності, неналежний стан виконавської дисципліни, незастосування штрафних санкцій тощо (т.1 а.с.8).

Наказом ДФС України №196-Дс від 08.11.2016 до оскарженого наказу були внесені зміни, фактично усунуто описку в назві підприємства, щодо діяльності якого не було проведено своєчасно камеральних перевірок, а саме: ФГ «Успіх ЛА» замінено на належне ТОВ «Торговий Дім ПЗ ГРЛ-Україна» (т.2 а.с.153).

При вирішенні зазначеної справи суд виходить з того, що порушення, які інкримінуються позивачу, мали місце під час дії Закону №3723-XII, а дисциплінарне стягнення оскарженим наказом застосоване в порядку та на підставі Закону №889-VIII.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку аргументам сторін, суд керується такими нормами чинного законодавства щодо принципу дії закону в часі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, за загальновизнаним принципом дії цієї норми Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. У частині першій цієї статті закріплений принцип, за яким дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З комплексного аналізу норм цієї статті наявним є висновок про те, що особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Суд приймає до уваги як слушні доводи сторін з того приводу, що відповідно до наказу про звільнення позивача та висновків акту службового розслідування, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за діяння, що мали місце до 24.11.2015 (останній день виконання ним повноважень керівника ГУ ДФС), саме підчас чинності норм Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року N 3723-XII (Закон №3723-XII) та загальних норм КЗпП України, що передбачали підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначені норми також мали чинність підчас проведення службового розслідування відповідачем стосовно позивача з 01.03.2016 по 01.04.2016.

Закон України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII (Закон №889-VIII), що передбачає новий порядок та підстави притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, набрав чинності з 01.05.2016 згідно з п.1 розділу ХІ Перехідні та прикінцеві положення цього закону, а відповідно до підпункту 1) пункту 2 цього розділу Закон №3723-XII втратив чинність в тому числі в частині, що стосується дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Як пояснила представник відповідачів в судовому засіданні, службове розслідування проводилося стосовно позивача відповідно до норм старого порядку, однак, оскільки позивач ухилявся від ознайомлення з актом службового розслідування, а вжиті відповідачем протягом місяця заходи не дали своїх результатів, це позбавило відповідача можливості притягнути позивача до відповідальності та застосувати стягнення за нормами Закону №3723-XII та КЗпП України. На початку травня на підставі норм вже чинного Закону №889-VIII відповідач з дотриманням нового порядку, що передбачений цим законом, прийняв рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги державного службовця. Оскільки і діяння у вигляді порушення Присяги держслужбовця і вид стягнення як звільнення за таке правопорушення передбачені і старим і новим законодавством, відповідач вважає своє рішення законним і таким, що не порушує прав позивача у зв'язку із застосуванням норм нового законодавства підчас притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи пояснення представника відповідачів, порівнявши норми законодавства, що були чинні на час вчинення перерахованих в наказі про звільнення позивача діянь, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності (ч.6 ст.30 Закону №3723-XII, ст.147 КЗпП України), з нормами законодавства, чинного на час застосування до позивача дисциплінарного стягнення (п.1 ч.2 статті 65, п.4 ч.1, ч.5 статті 66 Закону №889-VIII), суд приходить до висновку, що, дійсно, обидва закони за порушення Присяги держслужбовця передбачають можливість застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення.

Тому, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, що діяли на час діянь позивача, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Тобто позивача мало бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме на підставі та в порядку, що передбачений нормами Закону №3723-XII та КЗпП України, які були чинні на час вчинення діянь, визначених в наказі про звільнення позивача та акті службового розслідування, а також норм Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджено постановою КМУ №950 від 13 червня 2000 року (Порядок №950).

Згідно з пунктом 8 Порядку №950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, повноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень.

В акті також зазначаються висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру.

Відповідно до вимог першого - п'ятого абзаців пункту 9 Порядку №950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення.

Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акту.

У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акту службового розслідування.

Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акту службового розслідування.

Згідно з вимогами абзацу другого пункту 10 Порядку №950 за результатами розгляду керівника органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акту службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про необхідність врахування результатів службового розслідування та своєчасного прийняття рішення за його наслідками.

Як встановлено судом, акт службового розслідування складено та підписано 01.04.2016, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача прийнято 15.08.2016, тобто із грубим порушенням передбаченого п.10 Порядку №950 десятиденного строку.

Посилання відповідачів на неможливість ознайомлення позивача з результатами службового розслідування через тимчасову непрацездатність останнього, суд не вважає слушними, оскільки в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження факти, що відповідачі своєчасно вживали всі можливі заходи для повідомлення позивача про необхідність ознайомлення з актом службового розслідування, як то направлення телеграм за адресою проживання позивача, телефонограм на номери контактних телефонів, тощо. Доказів на підтвердження вжиття таких заходів (навіть безрезультатного), що мало бути зафіксовано складанням відповідних актів, суду не надано.

За встановлених судом обставин, наявним є висновок про те, що відповідачі мали об'єктивну можливість та зобов'язані були вжити всіх заходів для дотримання вимог порядку п.10 Порядку №950. Однак позивача, який з 10.05.2016 перебував Неповне та несвоєчасне вжиття цих заходів, спричинило порушення строків прийняття оскарженого рішення, та мало безпосередній вплив на законність його прийняття, про що буде зазначено далі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість підстав прийняття оскарженого наказу, суд прийшов до таких висновків.

Враховуючи позицію відповідачів, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до позивача застосоване саме за порушення Присяги державного службовця, суд приймає до уваги той факт, що відповідальність державних службовців за вказане правопорушення була передбачена Статтею 30 зазначеного Закону №3723-XII

Норма цієї статті визначала окрім підстав, які зазначені у КЗпП України, також і спеціальні підстави припинення державної служби, в тому числі відповідно до п.6 ч.1 цієї статті у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону № 3723-ХІІ.

У частині другій статті 17 Закону № 3723-XII наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Саме цю Присягу складав позивач, що підтверджено копією його трудової книжки (т.2 а.с.137 зв.бік).

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Перевіряючи доводи позивача щодо необґрунтованості оскарженого рішення відповідача, суд приймає до уваги надані відповідачами до матеріалів справи докази, що підтверджують встановлені в ході службового розслідування факти.

11.08.2015 на адресу ГУ ДФС в Луганській області від Державної фіскальної служби України надійшла термінова телефонограма № 29581/7/99-99-20-07-01-17 про відпрацювання залишків від'ємних значень з додатком, який містив перелік підприємств щодо податкової звітності яких (а саме показників в рядках 24 та 31 податкових декларацій з ПДВ за червень 2015 року, зобов'язано здійснити якісний комплексний аналіз та надати інформацію про підтвердження правомірності формування таких сум за підписом начальника ГУ ДФС в строк до 12.08.2015. В додатку до цієї телеграми зазначено й підприємство ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна» з сумою від'ємного значення, що підлягає підтвердженню в розмірі 37 185 050 грн (т.3 а.с5-7).

12.08.2015 за № 920/8/12-32-15-01-07 за підписом в.о. начальника ОСОБА_1 на адресу ДФС України надано відповідь щодо результатів виконання завдань (по сумам понад 1 млн. грн.) наданих листом ДФС України від 11.08.2015 № 28581/7/99-99-20-07-01-17, з додатку до якого вбачається підтвердження правомірності формування ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна» суми від'ємного значення в розмірі 37 185 050 грн (т.2 а.с. 20-21).

Суд враховує, що зазначені вище правовідносини між ГУ ДФС та ДФС України відбувалися в період запровадження функціонування система електронного адміністрування податку на додану вартість відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України на постійній основі, що відбувалося з 1 липня 2015 року.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховували кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування. Збільшення цієї суми відбувалось також за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів, що було також передбачено планом заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 № 643-VIII з удосконалення СЕА, в розділі ІІІ якого також передбачено збільшення такої суми на електронному рахунку зареєстрованим платникам податку на суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість». Так, зі змісту норми п.п.1) першого абзацу п.10 Порядку №569 зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС, в тому числі, на суму залишків коштів на електронних рахунках платників станом на початок дня 3 серпня 2015 року (третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість") за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період (червень 2015 р.) до перерахування з електронного рахунка до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Кодексу. Останній абзац п.10 Порядку №569 передбачає, що суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені органами ДФС в установленому порядку.

Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України, яка телеграмою від 11.08.2015 доручила ГУ ДФС в Луганській області перевірити в установленому ПКУ порядку правомірність формування сум від'ємного значення платників, що відображені в рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року для внесення цієї суми до електронних рахунків цих підприємств.

В матеріалах справи наявні податкові декларації ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" з податку на додану вартість з березня по червень 2015 року від 01.08.2015, за липень 2015 від 03.09.2015, за серпень 2015 від 31.09.2015, що подані платником до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Луганській області, в 24 рядку яких відображено суму від'ємного значення попередніх періодів в розмірі 37185050 грн. А також уточнюючі податкові декларації ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" з податку на додану вартість з березня по червень 2015 року від 13.08.2015, в яких крім 24 також і в 31 рядку відображено суму від'ємного значення попередніх періодів, що не погашена на кінець звітного періоду, в розмірі 37 185 050 грн (т.2 а.с. 42-69).

06.08.2015 Сватівською ОДПІ в оперативному (робочому) режимі було направлено інформацію не електронну службову скриньку управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДФС у Луганській області про непідтвердження від'ємного значення, яке підлягає включенню до формули ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" на суму 37185050 грн., що підтверджено нотаріально посвідченою заявою посадової особи Сватівською ОДПІ Дудка Н.О. та скрін-шотом з бази даних «Архів електронної звітності», що надано ГУ ДФС в Луганській області (т.3 а.с.120-122).

Витягом з Електронного Реєстру податкових накладних, що надано до матеріалів справи ГУ ДФС в Луганській області вбачається, що на суму від'ємного значення на електронному рахунку ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" в розмірі 37 811 204,68 грн платник зареєстрував податкові накладні 07.10.2015 (т.3 а.с.123-140).

А 08.10.2015 Сватівською ОДПІ проведено камеральні перевірки податкової звітності (вказаних вище звітних та уточнюючих декларацій) ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" та складено акти, за висновками яких встановлено, що ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" безпідставно задекларовано суму від'ємного значення в рядках 24 звітних декларацій та в рядках 31 уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 37185050,00 грн та податкові декларації подані з порушенням терміну подання (т.2 а.с. 70-89).

В п. 200.10 ПКУ зазначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з ПДВ, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Зазначені акти надіслані ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" засобами поштового зв'язку, проте до податкового органу повернувся конверт з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання" (т.2 а.с. 90).

10 листопада 2015 року складено акт № 94/15 про невручення посадовій особі ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" актів камеральних перевірок (т.2 а.с. 91).

18 листопада 2015 року Сватівською ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення № 0000741500, № 0000701500, № 0000721500, № 0000751500, № 0000731500 про нарахування штрафних санкцій на підставі актів перевірки лише за порушення строків подання податкової звітності (т.2 а.с. 92-96).

19.10.2015 за № 38458/7/99-99-20-07-02-17 Державна фіскальна служба України надіслала лист ГУ ДФС у Луганській області про відпрацювання, яким позивача зобов'язано надати пояснення щодо повідомленої ним в листі від 12.08.2015 інформації щодо відсутності застережень щодо підстав виникнення в ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна» суми від'ємного значення в розмірі 37 185 050 грн (т.2 а.с. 24-25).

На виконання листа від 19.10.2015 року Головне управління ДФС у Луганській області листом від 29.10.2015 №1608/8/12-32-20-02-06 за підписом заступника начальника Височиної О.А. направило результати відпрацювання ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" згідно з планом заходів, пояснень позивача до якого не додавалося (т.2 а.с. 27-28).

Листом від 20.11.2015 № 42915/7/99-99-20-02-01-17 позивача персонально зобов'язано у строк до 24 листопада 2015 року надати пояснення на ім'я Голови ДФС Насірова Р.М. щодо неналежного рівня організації роботи з виконання доручень керівництва, контролю за результатами відпрацювання ризикових суб'єктів господарювання, відповідно до наказу ДФС України від 28.07.2015 № 543, та невжиття заходів по упередженню безпідставного формування схемного податкового кредиту в особливо великих розмірах ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-України" (т.2 а.с. 30-31).

Листом від 23.11.2015 за № 1807/8/12-32-20-02-06 ДФС України та координаційно-моніторинговому департаменту надано інформацію щодо вжитих заходів по відпрацюванню ТОВ "Торговий дім ПЗ ГРЛ-Україна" та повідомлено про неможливість надання пояснень ОСОБА_1 у зв'язку із знаходженням останнього на лікарняному (т.2 а.с. 36-39).

Суд не вважає слушною позицію позивача, що він не має нести відповідальність за безпідставне надання неперевіреної інформації ДФС в листі від 12.08.2015 за № 920/8/12-32-15-01-07, що підписаний ним як керівником ГУ ДФС України, з посиланням розподілом посадових обов'язків, що затверджений Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 09.09.2015 № 95, згідно якого до обов'язків позивача не входила функція забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ, оскільки в ГУ ДФС у Луганській області цим займалася спеціальна комісія (робоча група), що була призначена наказом за підписом позивача від 31.08.2015 № 40.

Так, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області № 95 від 09.09.2015 "Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Головного управління ДФС у Луганській області" встановлено за ОСОБА_1 сектор охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації; управління персоналу; управління правової роботи; організаційно-розпорядче управління; управління внутрішнього аудиту та контролю; управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом; управління ІТ; управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів (т.1 а.с. 36-38).

Однак, з останнього абзацу розпорядження позивача 31.08.2015 № 40 «Про забезпечення алгоритму контролю дій при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з ПДВ», яким дійсно створена в ГУ ДФС в Луганській області робоча група, на яку покладено вказані обов'язки, вбачається, що позивач як керівник ГУ ДФС контроль за виконанням цього розпорядження залишив за собою (т.1 а.с.21-26).

Крім того, зазначене розпорядження від 31.08.2015 № 40 прийняте в тому числі на виконання вимог наказу ДФС України № 40-р від 31.08.2015 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ», пунктом 2 якого встановлено персональну відповідальність керівників органів ДФС України за діяльність підпорядкованих їх підрозділів в цьому напрямку (т.1 а.с.158-174).

Згідно з Положенням про головне управління, що затверджене наказом ДФС від 27.08.2014 № 82 до повноважень начальника ГУ ДФС віднесено персональну відповідальність за організацію та результати діяльності цього органу, а також забезпечення виконання в ГУ ДФС та підпорядкованих ДПІ Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету міністрів України, наказів Мінфіну, що належать до компетенції ДФС, наказів ДФС та ГУ ДФС, доручень Голови ДФС, його першого заступника та заступників (т.1 а.с.291).

Таким чином, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження факти:

- протиправних дій позивача з неналежного виконання ним своїх службових обов'язків як керівника ГУ ДФС щодо виконання доручення ДФС України, що викладене в телеграмі №29581/7/99-99-20-07-01-17 від 11.08.2016 шляхом безпідставного (за відсутності проведення камеральних перевірок податкової звітності підприємства) підтвердження правомірності формування непогашеного від'ємного значення попередніх звітних періодів (р.24, 31 декларації за червень 2015 року з податку на додану вартість), що входили до податкового ліміту, на яку платник міг зареєструвати податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних, стосовно ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ - Україна» на суму 37 185 050 грн (в листі ГУ ДФС від 12.08.2016 №920/18/12-32-15-01-07);

- протиправної бездіяльності позивача як керівника ГУ ДФС у вигляді тривалого, протягом часу з 12.08.2016 (дати безпідставного підтвердження правомірності формування зазначеного податкового кредиту в листі ГУ ДФС №920/18/12-32-15-01-07) до 08.10.2016 (дати фактичного проведення камеральних перевірок податкової звітності цього підприємства згідно з актами перевірок, якими правомірність формування податкового кредиту на суму 37 185 050 грн не підтверджено), правопорушення щодо невжиття заходів, спрямованих на організацію та проведення підпорядкованим територіальним органом ДФС (Сватівською ОДПІ ГУ ДФС в Луганській області) камеральних перевірок податкової звітності ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ - Україна», запобігання та попередження формування вказаним платником «схемного» податкового кредиту, запобігання та попередження внесення ДФС України на електронний рахунок платника вказаної суми, а також невжиття заходів щодо притягнення такого платника до передбаченої ПК України відповідальності;

- наявності наслідків, що спричинені такими протиправними діями та бездіяльністю позивача, у вигляді розповсюдження ТОВ «Торговий дім ПЗ ГРЛ - Україна» за ланцюгом постачання неправомірно сформованого кредиту з ПДВ у сумі 37,2 млн. грн шляхом реєстрації податкових накладних на вказану суму податкового ліміту в єдиному реєстрі податкових накладних на користь третіх осіб, що розповсюдження на невизначене коло суб'єктів господарювання безпідставного права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ чи безпідставної мінімізації податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що відповідачем до суду надані додаткові докази (т.3 а.с.145-179), (т.4 а.с.7-107), (т.5 а.с.1-182), які не спростовані позивачем, на підтвердження інших правопорушень позивача, що були встановлені в ході службового розслідування, однак, оскільки в акті службового розслідування не зазначено, коли саме, в який спосіб, діями, бездіяльністю чи рішенням позивача скоєні вказані правопорушення, не надано оцінки наявності причинного зв'язку між діянням та наслідками, суд не має можливості перевірити ці факти та надати їм належну оцінку.

Надаючи оцінку оскарженому наказу про звільнення позивача, суд приймає до уваги позицію Верховного суду України, що висловлена ним в постанові № 21-629а14 від 03.03.2015, згідно з якою припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, тому притягнення до відповідальності саме за Порушення присяги має бути мотивовано.

Суд звертає увагу на той факт, що за висновками акту службового розслідування керівнику ДФС було рекомендовано при розгляді питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача визнати недоцільним перебування на займаній посаді та звільнити на підставі, що визначені КЗпП. Отже, за вчинені позивачем діяння відповідач міг притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення і з підстав, що передбачені загальними положеннями КЗпПУ.

Так відповідно до вимог підпункту 1) частини першої статті 41 КЗпПУ крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Натомість в наказі №122-Д від 15.08.2016 будь-яке мотивування притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача саме за порушення Присяги державного службовця відсутнє.

Таким чином, згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС України, очевидним є висновок, що відповідачем наказ про звільнення позивача прийнято без дотримання вимоги обґрунтованості прийнятого рішення, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Щодо доводів позивача про незаконність оскарженого рішення про його звільнення суд має такі висновки.

Слід зазначити, що припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, відбувалося у формі звільнення. Разом з тим порядок застосування таких заходів впливу у Законі № 3723-ХІІ не було передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП України.

Згідно з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 01.03.2013 в справі №21-259а13, припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог частин 1-2 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Суд приймає до уваги пояснення представника відповідачів, що частина правопорушень, за які позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності були виявлені лише в ході службового розслідування, однак, враховуючи пояснення того ж представника, що всі правопорушення, що інкримінуються позивачу, в тому числі триваючі скоєні ним до 24.11.2015 року - останнього робочого дня позивача щодо виконання обов'язків керівника ГУ ДФС, приходить до висновку про порушення відповідачем строків застосування до позивача дисциплінарного стягнення в оскарженому наказі.

Отже, за встановлених судом обставин щодо підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які викладені в акті службового розслідування, а саме: скоєння протиправних дій щодо надіслання листом 12.08.2015 неперевіреної інформації на адресу ДФС України, а також протиправної бездіяльності щодо несумлінного виконання своїх службових обов'язків як керівника ГУ ДФС України протягом часу до 24 листопада 2015 року (останній робочій день позивача щодо виконання обов'язків керівника ГУ ДФС), що спричинили зазначені в акті службового розслідування наслідки, дисциплінарне стягнення до позивача мало бути застосоване не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (закінчення вчинення триваючого правопорушення), тобто до 25 травня 2015 року.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому оскаржений наказ ДФС України від 15.08.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 122-Д, яким позивача звільнено зі служби, суд визнає протиправним, таким, що прийнято в порушення вимог ч.2 ст. 148 КЗпПУ, оскільки дисциплінарне стягнення до позивача застосовано після спливу шестимісячного строку з дня вчинення проступків.

Як встановлено судом, порушення строків застосування до позивача дисциплінарного стягнення керівником ДФС України відбулося у зв'язку з такими обставинами:

- тривалим не призначенням службового розслідування за виявленими в наказі № 987 від 17.12.2015 порушеннями позивача (наказ про призначення службового розслідування видано лише 01.03.2016), при цьому Порядок №950 не передбачає обмежень щодо проведення службового розслідування стосовно тимчасово непрацездатної особи);

- неповним та несвоєчасним вжиттям відповідачами всіх можливих заходів для ознайомлення позивача з актом службового розслідування;

- порушенням десятиденного строку прийняття оскарженого рішення на підставі акту службового розслідування від 01.04.2016, що визначений п. 10 Порядку №950.

Крім того, суд окремо зауважує, що в оскарженому наказі про звільнення позивача протиправним є посилання на вимоги ст. ст. 65, 66, 77 Закону №889-VIII, оскільки за встановлених судом обставин підставами до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності мали бути положення Закону №3723-XII та КЗпП України.

Таким чином, оскаржений наказ необхідно скасувати як протиправний та необґрунтований, вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тому вимоги позивача в частині поновлення його на службі на попередній посаді з наступного дня за днем звільнення - з 16.08.2016 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Щодо визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача, що видана ГУ ДФС у Луганській області № А-137/14/12-32-05-61 від 06.09.2016, відповідно до якої нараховано заробітної плати

за травень 2016 у розмірі 14005,29 грн;

за червень 2016 року - 22646,40 грн (у т.ч. грошова допомога до відпустки у розмірі 10397,99 грн);

за липень 2016 року - 11598,73 грн;

за серпень 2016 року - 28012,35 грн (у т.ч. компенсація за невикористану відпустку у розмірі 20049,12 грн) ( т.1 а.с.266).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року від 20.07.2015 № 10846/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у травні 2016 року складала 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні 2016 року - 22.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 581,64 грн. ( 23847,14 грн ( 12248,41 грн - заробітна плата за червень 2016 року + 11598,73 грн - заробітна плата за липень 2016 року) : 41 робочий день (кількість робочих днів у червні - липні 2016 року)).

Отже, кількість робочих днів за 2016 рік складає 97 днів (червень 20 + липень 21+ серпень 11 (з 16.08.2016 - день звільнення) + вересень 22 + жовтень 20 + листопад 22 + грудень 22).

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів у січні 2017 року складала 20, у лютому - 20, у березні - 22.

Кількість робочих днів за 2017 рік складає 47днів (січень 20 + лютий 20 + березень 7 (до 10.03.2017 - прийняття судом рішення по даній справі).

Згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року від 20.07.2015 № 10846/14-15/13 та від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 -2017 рік" тривалість вимушеного прогулу позивача складає 144 дні ( 97 днів за 2016 рік + 47 днів за 2017 рік), відповідно, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 83756,16 грн ( 581,64 грн. х 144 дні). Вказану суму необхідно стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області, яке здійснювало нарахування та виплату заробітної плати позивачу.

Згідно з вимогами частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог пунктів 2), 3) частини 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, з відповідача Головного управління ДФС у Луганській області на користь Позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяці в розмірі 11632,80 грн.

Питання щодо судових витрат судом відповідно до вимог ст.94 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №122-ДС від 15.08.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16.08.2016.

Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, ін. 93401 м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, адреса проживання: 93400, АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.08.2016 по 10.03.2017 в розмірі 83 756,16 грн (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 16 копійок) з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджету.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 11632,80 грн (одинадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 80 копійок) з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджету.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2017 року.

Головуючий суддя В.С. ШембелянСуддя Суддя Т.В. Смішлива С.М. Чиркін