Постанова № 65379549, 14.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. Справа №805/2429/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:13:48

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькі області до Публічного акціонерного товариства Дружківський машинобудівний завод про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Дружківський машинобудівний завод про стягнення заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 1 658 625 грн. 22 коп., мотивуючи вимоги тим, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб, що виникла у результаті самостійно визначеної суми податкового зобовязання у податковій декларації. Оскільки самостійно заборгованість не сплачується, будь-які інші міри впливу з боку податкового органу задля погашення податкового боргу відповідачем ігноруються, просить суд стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача виниклу заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, навівши доводи аналогічні зазначеним у позвоній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що підприємством подано до податкового органу уточнюючий розрахунок, у відповідності до чого відсутня заборгованість, крім того ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.02.2017 року скасовано постанову Донецького апеляційного адміністартивного суду від 07.12.2016 року та залишено в силі постанову Донецького окружного амдіністртивного суду від 31.08.2016 року про задоволення позовних вимог ПАТ Дружківський машинобудівний завод та скасування податкової вимоги форми «Ю» № 29-25 від 14.01.2015 року, отже відсутні підстави для стягнення визначеної позивачем заборгованості. З огляду на зазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Державна податкова інспекція м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькі області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обовязки.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство Дружківський машинобудівний завод (код ЄДРПОУ 00165669, вул. Леніна,7, м. Дружківка, Донецька область, 84205) пройшов передбачену законодавством державну реєстрацію 05.11.1996 року, є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обовязки.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що 08.02.2016 року відповідачем до податкового органу надана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у відповідності до якої визначено щомісячну суму орендної плати за землю на рік у розмірі 829 312,61 грн та у грудні у сумі 829 312,25 грн. Термін сплати до 30 числа кожного місяця поточного року.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Враховуючи внесення змін у законодавство, при вирішенні справи судом використовуються відповідні норми закону, які діяли в період виникнення спірних відносин.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1. ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Нормою п. 287.3 ст. 287 ПК України, передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 за № 1840/24372, у п. 2.2 якого також визначено, що податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Відповідно до п. 3.1 цього Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

На виконання вищезазначених вимог та з метою погашення податкового боргу податковим органом сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми Ю № 29-25 від 14.01.2015 року, яка отримана відповідачем 27.01.2015 року.

Враховуючи ситуацію, що склалася в Східному регіоні України, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статею 6 Закону №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону № 1669-VII встановлено, що на період проведення антитерористичної операції скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном субєктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення ПК України, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п. 30.1, 30.2, 30.3 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків має право відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обовязком.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Суд вважає, що наведені норми ПК України не суперечать Закону № 1669-VII, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам подано податкову декларацію з плати за землю, у якій самостійно визначено річну суму орендної плати за землю, що підлягає сплаті за даними платника.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

За приписами п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

31.01.2017 року відповідачем до податкового органу надано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій уточнено розрахунок податкового зобов'язання за 2016 рік у сумі 5 546 035,32 грн у т.ч. у червні 635 806,33 грн, липень 819 882,71 грн, серпень- листопад 818 069,27 грн, грудень 818 069,20 грн, та визначено зменшення податкового зобов'язання у сумі 4 340 069,33 грн у т.ч. у січні-травні по 829 312,61 грн та у червні 193 506,28 грн.

Відповідно до вимог п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 37.3 ст. 37 ПК України передбачено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідачем, на підтвердження припинення спірного податкового зобовязання щодо сплати земельного податку, до податкового органу направлено лист від 01.02.2017 року №09/02 з поясненнями, що уточнюючі розрахунки з плати за землю були надані згідно ст. 6 Закону № 1669-VII.

Отже, відповідач скористався правом на пільгу по сплаті орендної плати на землю, як платник що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції та звітував до податкового органу за 2016 рік з урахуванням пільги встановлденої ст. 6 Законом № 1669-VII.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем оскаржувалося в судовому порядку провамірність формування податкової вимоги форми «Ю» № 29-25 від 14.01.2015 року за наслідком чого, постановою Донецького апеляційного адміністартивного суду від 07.12.2016 року скасовано постанову Донецького окружного амдіністртивного суду від 31.08.2016 року про задоволення позовних вимог ПАТ Дружківський машинобудівний завод.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.02.2017 року скасовано постанову Донецького апеляційного адміністартивного суду від 07.12.2016 року та залишено в силі постанову Донецького окружного амдіністртивного суду від 31.08.2016 року про задоволення позовних вимог ПАТ Дружківський машинобудівний завод та скасування податкової вимоги форми «Ю» № 29-25 від 14.01.2015 року

Також, згідно листа Державної податкової інспекції м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькі області № 2002/10/05-10 від 13.03.2017 року вбачається, що податковий борг з орендної плати за землю за період з 24.03.2016 року по 01.05.2016 року станом на 13.03.2017 року відсутній.

Відсутність податкового боргу за період з 24.03.2016 року по 01.05.2016 року, також підстверджується інтегрованою карткою платника податків.

Отже, матеріалами справи підтверджено відсутність за відповідачем заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 1 658 625 грн. 22 коп.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених субєктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його обєкту - порушеного права особи.

З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній обєкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача, оскільки негативні наслідки для позивача спричиняє існування заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькі області до Публічного акціонерного товариства Дружківський машинобудівний завод про стягнення заборгованості задоволенню не підлагяють.

Згідно вимог ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькі області до Публічного акціонерного товариства Дружківський машинобудівний завод про стягнення заборгованості - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 14.03 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.