Постанова № 65379463, 17.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. Справа № 804/9036/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіОСОБА_1, секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в ОСОБА_3 Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.05.2015 №1016-17,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в ОСОБА_3 Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.05.2015 №1016-17, за яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3956 куб.см. типу легковий універсал - В, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СXX 678749, у зв'язку з чим податковим органом було нараховано позивачеві транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., про що винесено податкове повідомлення - рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф").

Позивач категорично не погоджується з оскарженим податковим повідомленням - рішенням та вважає його протиправним, з огляду на таке.

Відповідні зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України) стосовно транспортного податку набрали чинності 01.01.2015, відповідно до положень п. 10.2 ст. 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) на виконання вказаної норми.

Дніпропетровською міською радою до 15.07.2014 не було прийнято відповідне рішення, яким би вводився на території міста такий вид місцевого податку, як транспортний із визначенням його ставок, об'єктів та суб'єктів, таким чином, справляння транспортного податку на території м.Дніпропетровська, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Окрім того, вказане рішення є протиправним з огляду на те, що на момент придбання позивачем транспортного засобу з об'ємом двигуна понад 3000 куб.см у 2011 році, авто з таким об'ємом двигуна не було предметом обкладення податком у розмірі 25000,00 грн., а також під час оформлення автомобілів позивачем до бюджету були сплачені всі необхідні податки та збори при реєстрації автомобіля, що належало сплатити згідно з нормами чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №804/9036/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2017 о 11:30.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_5 є суб'єктом, з якого справляється транспортний податок за 2015 рік, оскільки йому на праві власності належить автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3956 куб.см. Щодо справляння податку на території м. Дніпропетровська відповідач послався на положення п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яким визначено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Тому транспортний податок у 2015 році підлягає нарахуванню на підставі положень та ставок, встановлених ПК України згідно зі статтею 267 ПК України. Положеннями п.п. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України, встановлено обов'язок володільців легкових автомобілів, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. сплатити транспортний податок за фіксованою ставкою 25000,00 грн. Означені норми на момент винесення податкового повідомлення - рішення були чинними, позивач належить до кола суб'єктів, на яких розповсюджувалася дія означеної норми у 2015 році, тому він має обов'язок сплатити до бюджету транспортний податок з фізичних осіб за авто об'ємом понад 3000 куб.см. у розмірі 25000,00 грн. У зв'язку з чим, податковим органом складено та направлено позивачу оскаржене податкове повідомлення - рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф").

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 має у власності автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3956 куб.см. З урахуванням зазначеної інформації згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України та керуючись нормою п.п. 267.6.1 п.267.6 ст. 267 ПК України, Державною податковою інспекцією в ОСОБА_3 Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф"), відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн..

Надаючи оцінку правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф") суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема належать встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим кодексом.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року. Транспортний податок в м. Дніпропетровську встановлюється рішенням Дніпропетровської міської ради №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" від 28.01.2015.

Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпропетровську, є 2016 рік.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний податок відповідно до ст. 10 ПК України належить до місцевих бюджетів. Згідно з п.п. 267.7.1 п.267.7 ст.267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.

Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами статті 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16, в ухвалі від 20.12.2016 по справі №826/26008/15, в ухвалі від 20.12.2016 по справі №820/8898/15, в ухвалі від 16.08.2016 по справі №808/8815/15, в ухвалі від 30.11.2016 по справі №820/11176/15.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СXX 678749 ОСОБА_5 належить на праві власності транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3956 куб.см., типу легковий універсал - В, державний номер АЕ 0071ВН.

Однак, виходячи з вищезазначених норм законодавства України та з того, що застосування положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 27.12.2014 може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Окрім того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З цього приводу слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність нормам чинного податкового законодавства України оскарженого податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф"), з огляду на що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в ОСОБА_3 - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф") задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в ОСОБА_3 - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.05.2015 №1016-17 (форма "Ф").

Стягнути з Державної податкової інспекції в ОСОБА_3 - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (і.к. 38753439) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (і.к. НОМЕР_2) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 січня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1