Ухвала суду № 65379398, 17.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/3851/16-к провадження № 11-кп/795/358/2017 Категорія - ч.4 ст.407 КК України Головуючий у 1 інстанції Бузунко О.А. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді Карнауха А.С.,

суддів Антипець В.М., Оседача М.М.

при секретарі Батицькій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016270300000105 від 13 вересня 2016 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1Л, на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

село Дмитрашівка Піщанського району Вінницької області,

проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України,

з участю:

прокурора Маховика В.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1Л, просив скасувати вирок суду першої інстанції та помякшити призначене йому покарання.

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від

19 січня 2017 року затверджена угода, укладена 19 січня 2017 року заступником військового прокурора Деснянського гарнізону майором юстиції ОСОБА_3, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016270300000105, та обвинуваченим ОСОБА_1, у присутності захисника ОСОБА_2.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України (в редакції, чинній з 05 березня 2015 року), та призначено узгоджене сторонами покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 15 листопада 2016 року, дня затримання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено без змін у вигляді тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК України, зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього увязнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений вказав на грубе порушення його конституційних прав та права на захист. Зазначив, що суд при призначенні покарання не прийняв до уваги наявності на його утриманні хворої дружини та трьох неповнолітніх дітей. Прокурор не взяв до уваги умислу його тимчасового залишення військової частини, у звязку з чим поставив його не в рівні умови із законом.

В поданих запереченнях прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду першої інстанції законним.

Вироком суду першої інстанції було встановлено, що відповідно до угоди солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини польова пошта В0946, яка дислокується в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», статей 4, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 02 вересня 2016 року самовільно, без поважних причин, в умовах особливого періоду залишив військову частину польова пошта В0946, яка дислокується в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, та до 15 листопада 2016 року обовязки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд. Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за частиною 4 статті 407 КК України (в редакції, чинній з 05 березня 2015 року) як самовільне залишення місця служби без поважних причин в умовах особливого періоду.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив помякшити призначене місцевим судом покарання, думку захисника та прокурора, які вважали, що не було допущено порушень вимог закону при укладанні угоди з обвинуваченим та під час ухвалення рішення про затвердження угоди, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового засідання суд першої інстанції перевірив вказану угоду на її відповідність вимогам КПК України та прийняв обґрунтоване рішення про її затвердження.

Відповідно до частини 7 статі 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

За матеріалами кримінального провадження, суд першої інстанції при затвердженні угоди виконав всі необхідні, передбачені законом, процесуальні дії, в тому числі й роз'яснення наслідків укладення та затвердження угоди, про що не заперечував в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він повністю розуміє наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, про що йому розяснювалося і прокурором, повністю визнав себе винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України, і укладення угоди з його боку є добровільним. Про будь-який тиск, погрози, примус або незрозумілість наслідків затвердження угоди ОСОБА_1 не заявляв.

Згідно частини 1 статі 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нерозяснення йому наслідків укладення угоди.

Згідно матеріалів кримінального провадження, призначене за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідає умовам укладеної ним угоди, на що останнім було надано згоду.

За таких обставин, порушень місцевим судом вимог закону при призначенні покарання обвинуваченому не допущено.

Пунктом 9 частини статті 52 КПК України передбачена обовязкова участь захисника у кримінальному провадженні у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Ці вимоги закону судом першої інстанції також були дотримані.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування та у суді першої інстанції, Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Чернігівській області, був призначений адвокат ОСОБА_2 (а.к.п.. 13-15).

Угода про визнання винуватості між заступником прокурора Деснянського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладена за участю захисника ОСОБА_2 (а.к.п. 26-34).

З огляду на наведене, судом першої інстанції не були порушені права та інтереси обвинуваченого ОСОБА_1, а тому його доводи про порушення його права на захист є безпідставними.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.

Керуючись статтями 394, 404, 405, 407, 419, 424 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року, залишити без задоволення.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2017 року, щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

- засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 КПК України, у тому числі нерозяснення засудженому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

СУДДІ:

А.С. ОСОБА_6ОСОБА_7Оседач