Рішення № 65377484, 18.03.2017, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2929/16-ц

Провадження № 2/663/185/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2017 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Кустова О.Ю.

за участю секретаря Кліщ Л.П.

адвоката Березюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Скадовську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Державний нотаріальний архів в Херсонській області, Служба у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2016 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_7 в шести місячний строк його діти звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вказаний будинок був подарований ОСОБА_7 своїй сестрі ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 30.12.2004. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 виписала ОСОБА_4 з спірного будинку на підставі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 25.07.2016. На момент укладання договору дарування ОСОБА_4 була неповнолітньою, а ОСОБА_3 - малолітнім. Вважають, що договір дарування спірного будинку був укладений з порушенням прав та інтересів неповнолітніх дітей та без попереднього дозволу органу опіки та піклування, у зв'язку з чим, після уточнення позовних вимог, просили визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями по АДРЕСА_1 від 30.12.2004 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Вербовським В.М., реєстровий №3902.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та її представник - адвокат Березюк О.С. підтримали позов з підстав у ньому викладених. ОСОБА_2 пояснила, що протягом певного часу проживала у спірному будинку, після народження ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_7, її дитина захворіла і вона до весни 2015 року перебувала із дитиною у лікарні. Вона і дитина були зареєстровані у спірному будинку, однак після виходу з лікарні вони не змогли продовжити проживання в будинку і змушені були переїхати та постійно проживали в будинку матері позивачки. Намагалися повернутися до зареєстрованого місця проживання, але їм чинили перешкоди, докази цього у позивачки відсутні. Також відсутні докази того, що позивачка із дитиною протягом 2005-2011 років вживали заходи для захисту свої прав і вселення до вищевказаного будинку. Вважає, що суд має захистити права її неповнолітнього сина та визнати оспорюваний договір дарування недійсним, оскільки при відчуженні будинку право на користування яким має дитина не було отримано дозволу компетентного органу. Просили уточнений позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала, пояснила що станом на 2004 рік була зареєстрована та проживала в спірному будинку. Її батько ОСОБА_7 використав своє право на приватизацію земельної ділянки і тому фіктивно переоформив його на сестру ОСОБА_5, щоб та приватизувала земельну ділянку під будинком, а потім знову переоформила будинок на нього. Однак відповідачка цього не зробила та протягом тривалого часу, аж до смерті ОСОБА_7 ухилялася від вирішення цього питання. Про те, що останній подарував будинок ОСОБА_5 їй було відомо відразу, він цього не приховував. В спірному будинку ОСОБА_4 проживала до свого повноліття доки не була знята з реєстраційного обліку за рішенням суду в 2016 році. Просила позов задовольнити та визнати недійсним оспорюваний договір дарування.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що на час укладення оспорюваного договору дарування дозвіл органу захисту прав дитини законом не вимагався. Відповідачка пояснила, що вона і ОСОБА_7 є рідними братом та сестрою. Вищевказаний будинок належав їх матері, яка подарувала його ОСОБА_7 В подальшому, через сімейні обставини, для того щоб будинок залишився в сім'ї, в 2004 році її брат подарував їй вказаний будинок, в 2007 році вона приватизувала земельну ділянку під ним. При цьому ОСОБА_7 залишився у ньому проживати. До своєї смерті не оспорював право власності на будинок з боку відповідачки. Позивачці ОСОБА_2 було достовірно відомо про те, що відповідачка є власником будинку з 2011 року, оскільки тоді відповідачка з домовою книгою, як власник, приходила до паспортного столу для зняття позивачки з дитиною з реєстрації. Вказала, що ОСОБА_2 після народження ОСОБА_3 у будинку з дитиною не проживала, останній часто навідувався до батька у гості. ОСОБА_2 не намагалася вселитися до спірного будинку і жодних перешкод їй ОСОБА_7 не чинив. Просила у задоволенні позову відмовити, оскільки оспорюваний договір укладено у відповідності до вимог чинного на час його укладення законодавства, а також застосувати до спірних правовідносин позовну давність, яка для позивачки ОСОБА_4 почала відлік з 2005 року, а для позивачки ОСОБА_2 з 2011 року.

Представник третьої особи Державного нотаріального архіву в Херсонській області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Третя особа ОСОБА_6 вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснив, що батько не мав наміру відчужувати свій будинок будь-яким чином в т.ч. дарувати відповідачці, вже не будучи його власником продовжував його розбудовувати, зробив там цех. Вважає, що оспорюваний договір дарування має бути визнаний судом недійсним.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Скадовської райдержадміністрації в судовому засіданні вважала позов таким, що підлягає задоволенню. Пояснила, що служба у своїй діяльності керується Постановою КМУ №866 від 24.09.2008 року. Чи необхідним був дозвіл органів захисту прав дитини на відчуження будинку станом на 2004 рік їй невідомо. В теперішній час за аналогічних обставин служба дозволу на відчуження не дала б.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, суд приходить до наступних висновків.

З актового запису Відділу РАЦС Скадовського райуправління юстиції Херсонської області про народження №56 від 26.03.2004 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

З актового запису Відділу державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Скадовського райуправління юстиції у Херсонській області про реєстрацію шлюбу №57 від 07.06.2014 року вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб і кожному з подружжя присвоєне прізвище ОСОБА_2.

Отже ОСОБА_2 є рідною матір'ю і законним представником ОСОБА_3

Крім того, з копії паспорту ОСОБА_2 Серії НОМЕР_1 вбачається, що вона з 13.04.2004 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, знята з реєстрації за вказаною адресою 06.12.2011 року.

З актового запису Скадовського райвідділу ЗАГС Херсонської області про народження №215 від 18.08.1990 вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_12.

Крім того, з копії паспорту ОСОБА_4 Серії НОМЕР_2 вбачається, що вона з 05.09.1990 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 25.07.2016 року ОСОБА_4 визнано такою, що втратила право користування спірним житловим будинком. Рішення набрало законної сили.

З актового запису Скадовського райвідділу ЗАГС Херсонської області про народження №145 від 28.05.1988 вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_13.

З Довідки Скадовської міської ради №4544 від 17.09.2004 року виданої ОСОБА_7 вбачається, що його сім'я проживає в АДРЕСА_1 і до її складу входять ОСОБА_3 - син, ОСОБА_2 - співмешканка, ОСОБА_12 - колишня дружина, ОСОБА_4 - дочка.

Факт реєстрації ОСОБА_7 за вказаною у довідці адресою також підтверджується штампом у його паспорті Серії НОМЕР_3.

З актового запису Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Скадовського районного управління юстиції у Херсонській області №133 від 25.03.2016 вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

З копії Домової книги для прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що у ньому станом на 30.12.2004 року були зареєстровані неповнолітні на той час ОСОБА_3 (знятий з реєстрації 06.12.2011) та ОСОБА_4 (знята з реєстрації 04.03.2013).

З Договору дарування від 30.12.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу, реєстровий номер 3902 вбачається, що ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Право власності, що перейшло до відповідачки за вказаним договором зареєстроване за нею у встановленому законом порядку, що вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6185046 від 12.01.2005.

З Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4 від 28.10.2009 вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення Скадовської міської ради від 31.10.2007 №359 є власником земельної ділянки площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №57364717 та №57346516 від 14.04.2016 вбачається, що за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований. При цьому підставою виникнення права власності на житловий будинок вказано оспорюваний договір дарування, технічний паспорт виданий ПП «БТІ» та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації видану ДАБІ у Херсонській області.

З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання посвідченого виконкомом Скадовської міської ради від 24.01.2017 вбачається, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 проживали разом в АДРЕСА_1 з лютого 2003 року по березень 2005 року, що підтверджують ОСОБА_14 та ОСОБА_15 Суд вважає за необхідне критично поставитись до вказаного документу, оскільки об'єктивно ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому до цього часу не міг проживати з матір'ю у спірному будинку.

На запити адвоката Березюк О.С. щодо отримання дозволу органів захисту прав дитини були надані наступні відповіді. Державний нотаріальний архів відповів, що такого дозволу при матеріалах договору дарування від 30.12.2004 немає. Архівний сектор Скадовської райдержадміністрації відповів, що в документах фонду Виконкому Скадовської міської ради за 2004 рік не виявлено відомостей про звернення ОСОБА_7 до ради опіки та піклування щодо надання дозволу на відчуження (дарування) спірного будинку. Виконком Скадовської міської ради повідомив, що вказані у запиті документи мають перебувати на зберіганні в архівному секторі Скадовської РДА.

З відповіді Скадовської районної адміністрації Херсонської області вих. №01-11-263 від 07.02.2017 вбачається, що дозволи на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дітей органом опіки та піклування стали розглядатися лише після затвердження Кабінетом Міністрів України постанови від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини». У 2004 році це питання не входило до повноважень служби у справах дітей Скадовської райдержадміністрації.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_7, з них на час укладення оспорюваного договору дарування, а саме станом на 30.12.2004 року у вказаному будинку були зареєстровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 і був малолітнім (близько 9 місяців), та ОСОБА_4 була неповнолітньою (14 років 5 місяців). Матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_7 попередньо був отриманий дозвіл органів з питань захисту прав дитини для відчуження будинку.

Враховуючи положення ст. 58 Конституції України, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, суд зобов'язаний застосовувати до спірних правовідносин та обґрунтовувати судове рішення нормативно-правовими актами які були чинними станом на 30.12.2004 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції станом на 30.12.2004), батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі викладеного, суд не може застосувати у вказаній справі правову позицію Верховного Суду України у справі №6-396цс15 на яку послалися позивачі в уточненій позовній заяві, оскільки вона обґрунтована положеннями статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Вказаний закон був прийнятий в 2005 році, а отже на спірні правовідносини не розповсюджується.

Разом з тим, як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі №6-405цс15, яка обґрунтована в т.ч. і положеннями ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства». Укладення батьками правочинів предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

В подальшому Верховний Суд України уточнив вказану правову позицію правовими позиціями у справах №6-3005цс15 та №6-589цс16. Суть викладених у вказаних правових позиція висновків суду зводиться до наступного. Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Таким чином, суд зобов'язаний зробити висновки, щодо порушення оспорюваним договором дарування прав та інтересів дітей ОСОБА_7

Суд вважає, що оспорюваним договором дарування не було порушено прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_4, оскільки, згідно пояснень самої позивачки, юридична зміна власника житлового будинку я якому вона була зареєстрована та проживала жодним чином не вплинула на її житлові права, вона продовжила разом з батьком проживати у вказаному будинку аж до свого повноліття і була знята з реєстраційного обліку у ньому за домовою книгою у 2013 році, або за рішенням суду у 2016 році.

Щодо прав неповнолітнього ОСОБА_3 Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити місце проживання у спірному будинку вимушено, протягом 2005-2011 років вживали заходів до вселення або іншим чином намагалися захистити житлові права дитини (звертались до органів захисту прав дитини, правоохоронних органів, суду, тощо), суд виходить з того, що вони залишили своє зареєстроване місце проживання добровільно, переїхали на інше місце проживання. Отже ОСОБА_3 протягом вказаного часу був забезпечений житлом не за зареєстрованим місцем проживання і у суду відсутні підстави вважати, що укладенням оспорюваного договору порушені житлові права дитини.

При цьому, на підтвердження вказаних доводів, суд звертає увагу на те, що в 2011 році ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 за власним волевиявленням знялися з реєстрації у спірному будинку та обрали собі інше зареєстроване місце проживання.

На спростування доводів позивачів про незрозумілість мотивів укладення оспорюваного договору, суд також звертає увагу на той факт, що ОСОБА_7, подарувавши спірний будинок ОСОБА_5, з 2005 року і до часу своє смерті мав можливість, але не скористався своїм правом на оспорювання укладеного договору дарування і повернення його до своєї власності.

Враховуючи вищевикладене, те що чинне на час укладення оспорюваного договору дарування законодавство імперативно не передбачало отримання дозволу на відчуження нерухомого майна право користування яким мають діти, відсутність доказів порушення укладеним договором прав позивачів, суд вважає, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наведених позивачами підстав.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Державний нотаріальний архів в Херсонській області, Служба у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Суддя О. Ю. Кустов