Рішення № 6537678, 30.10.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2009 р.Справа № 5/135 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт", м. Нікополь Дніпропетровської області,

до відповідача: приватного підприємства "Масштаб", м. Кіровоград,

про стягнення 29251,07 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Довбиш С.Є., представник довіреність № 26 від 28.10.2009,

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Масштаб" основної заборгованості у розмірі 22331,80 грн., трьох процентів річних у розмірі 1064,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 5854,69 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2009 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження в справі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 484471, але не надав відзиву на позовну заяву, клопотань до суду не надходило, тому на підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" - постачальник, та приватним підприємством "Масштаб" - покупець, 17.08.2007 року укладено договір поставки № 12 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов’язується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, ціна й сума якого зазначається у Додатках і Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2, 3.3., 3.4. Договору умови і строки поставки зазначаюся у Специфікаціях до даного договору на кожну партію товару. Датою поставки вважається дата передачі товару у відповідності до товарно-транспортної накладної. Товар переходить у власність покупця після передачі постачальником його перевізнику.

Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: товарно-транспортні накладні та/або товарні накладні (1 прим.); рахунок-фактуру на товар (1 прим.); сертифікати якості (1 прим.); податкову накладну (1 прим.)

У відповідності до п.п. 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Загальна сума договору визначається сумою специфікації і орієнтовно становить 500000,00 грн. разом з ПДВ. Покупець здійснює повну оплату загальної суми договору або специфікації не пізніше 31.08.2007 року.

Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі.

20.08.2007 року сторонами складено та підписано специфікацію № 1 на суму 72331,80 грн.

Позивач 20.08.2007 року виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000421 на суму 72331,80 грн.

Позивач передав відповідачу товар, а саме трубу ПЕ-80 SDR 21-140*6,7, за видатковою накладною № РН-0000620 від 20.08.2007 року на суму 72331,80 грн.

Вказаний товар отримав представник відповідача Гусаров Л.А. за довіреністю НАН № 200406 від 17.08.2007 року.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме: 21.09.2007 року перерахував 20000,00 грн., 11.10.2007 року - 20000,00 грн., 26.10.2007 року - 5000,00 грн., 19.02.2008 року - 5000,00 грн., що засвідчено меморіальними ордерами відповідно № 101, № 125, № 146, № 199. Отже, відповідач частково розрахувався за товар, але своє грошове зобов'язання не виконав на суму 22331,80 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На підставі викладеного та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 22331,80 грн. підлягає задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач на суму боргу нарахував індекс інфляції та три проценти річних за період з 20.02.2008р. по 29.02.2008р.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за період з березня 2008 року по серпень 2009 року включно складає 125,28 %, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 27978,59 грн., у тому числі інфляційні втрати позивача за цей період становлять 5646,79 грн.

Позивачем вірно обчислено інфляційні втрати за період з березня 2008 року по серпень 2009 року в сумі 5646,79 грн.

Але позивачем індекс інфляції на суму боргу помилково обраховано також і за період з 20.02.2008 року по 29.02.2008 року в сумі 207,90 грн., тому судом розрахунок позивача в цій частині відхиляється. Господарським судом враховується лист Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р, в яких зазначена правова позиція, що індекс інфляції обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, підлягає індексації, а якщо з 16 по 31 число, то індексація нараховується з наступного місяця.

За період з 20.02.2008 року по 21.09.2009 року сума трьох процентів річних від простроченої суми боргу - 22331,80 грн., складає 1063,00 грн.

Однак позивачем три проценти річних обчислено в розмірі 1064,58 грн. Судом такий розрахунок позивача відхиляється, оскільки містить арифметичну помилку.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню частково на суму 5646,79 грн., а трьох процентів річних підлягають задоволенню частково на суму 1063,00 грн.

За платіжним дорученням № 210 від 25.09.2009 року на суму 315,00 грн. позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством. А саме, відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року, в редакції постанови № 825 від 05.08.2009 року, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу становить 236,00 грн.

Позивач подав клопотання про повернення йому частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., що сплачені в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

У відповідності до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 із змінами, повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Згідно ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно п. 1 частини 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 із наступними змінами, у разі внесення мита в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством, це мито підлягає поверненню частково.

Отже, у даному випадку позивачу слід повернути частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., які сплачені за платіжним дорученням № 210 від 25.09.2009 року на суму 315,00 грн. в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Згідно правил ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Масштаб" (м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 33, кв. 57, ідентифікаційний код 13760511) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 33662096):

- основний борг у розмірі 22331,80 грн., три проценти річних у розмірі 1063,00 грн., втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 5646,79 грн., всього 29 041,59 грн.;

- судові витрати у справі на державне мито в сумі 290,41 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати.

У решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету, УДК у м. Кіровограді, рахунок 31218259700002 у ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код ЄДРПОУ 24145329, код бюджетної класифікації 22050000, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 33662096): частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., які сплачені за платіжним дорученням № 210 від 25.09.2009 року на суму 315,00 грн. в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Видати довідку про повернення частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Платіжне доручення № 210 від 25.09.2009 року на суму 315,00 грн. залишається в справі.

Рішення у справі набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул