Ухвала суду № 65376246, 16.03.2017, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/542/17

2/583/429/17

У Х В А Л А

про залишення без руху

16 березня 2017 року м. Охтирка

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Мовчан Н.В., розглянувши питання можливості відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Сумигаз» про захист прав споживача, -

встановив:

13.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Сумигаз» про захист прав споживача, в якому просить:

-скасувати рішення від 15.02.2017 комісії неіснуючого Охтирського відділення ПАТ «Сумигаз» з розгляду підроблених документів (Актів) про порушення від 26.12.2016 № 97 та від 27.01.2017 № 124,

- визнати незаконними акти про порушення від 26.12.2016 № 97 та від 27.01.2017 № 124,

-скасувати рішення комісії по розгляду підроблених документів з внесеними в них неправдивими даними (Актів) про порушення від 26.12.2016 № 97 та від 27.01.2017 № 124,

- зобовязати ПАТ «Сумигаз» в особі Охтирського відділення не допускати безпідставне нарахування вартості спожитого природного газу по квартирі № 50 та інших квартирах будинку в будинку № 4 по пров. Лісний в м. Охтирка Сумської області за граничними обємами 9,8 куб.м. на одну особу, оскільки жодних підстав, наведених в додатку № 11 Кодексу ГРС та жодних описаних в підробленому Акті порушень жителями не здійснювалося, про що надано докази,

- зобовязати ПАТ «Сумигаз» в особі Охтирського відділення виправити допущене правопорушення та здійснити перерахунок обємів спожитого природного газу позивачці та іншим споживачам по будинку пров. Лісний, 4 у відповідності з вищенаведеною діючою Постановою КМУ 4,4 кубм.

- стягнути з ПАТ «Сумигаз» в особі в.о. головного інженера Охтирського відділення ПАТ «Сумигаз» ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00грн., завдану позивачці особисто порушенням її законних прав та інтересів, та на тій підставі, що від незаконних дій працівників ПАТ «Сумигаз», а саме: ОСОБА_2 постраждали честь, гідність та ділова репутація позивачки.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату позивачем судового збору.

Звертаючись із позовною заявою ОСОБА_1 зазначила, що вона звільняється від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», крім того має статус малозабезпеченої особи (за юридично обґрунтованою вимогою суду відповідні довідки будуть надані), тому просить не зобовязувати її сплачувати судовий збір.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України, частини першої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України судовий збір є складовою судових витрат.

За загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обовязок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обовязок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), зокрема й підвищено розмір ставок за подання касаційних скарг, а також одночасно значно скорочено перелік субєктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із відносин по захисту прав споживачів, не звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Відносно змін у статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, це означає, що звуження законом кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, не може бути підставою для покладення на цих осіб обов'язку зі сплати судового збору після вчинення процесуальної дії, зокрема після відкриття провадження.

Водночас зазначена норма не передбачає продовження дії прав, які діяли раніше.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору, пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016року справа № 226/168/15-ц, в якій суд дійшов висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій. За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Згідно із ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, підстави, на які посилається ОСОБА_1 щодо наявності пільг при сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, відсутні.

Разом з цим, відповідно до ч.1, 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від оплати судового збору. Наведена норма кореспондується зі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, єдиною підставою для вчинення судом вказаних вище дій є перевірка майнового стану заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Однак, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Позовна заява ОСОБА_1 має пять вимог немайнового характеру та одну позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

До позовної заяви не надано квитанцію про сплату судового збору та жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору на час подання позову станом на дату звернення до суду з відповідним клопотанням.

Згідно із положенням абзацу 2 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви фізичною особою немайнового характеру, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (в редакції Закону України № 484-VIII від 06 грудня 2016 року).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1600,00грн.

Таким чином, розмір судового збору при зверненні до суду за одну позовну вимогу немайнового характеру становить - 640,00грн., за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00грн. - 1600,00грн.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказані недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом направлення до Охтирського міськрайонного суду Сумської області оригіналу квитанції про сплату судового збору з урахуванням кількості позовних вимог на реквізити: одержувач Охтирське УК/Охтирський район/ 22030101, код одержувача 37981563, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, р/р 31213206700013 обовязково заповнити призначення платежу: судовий збір, код 26440802 Пункт 1.1., або доказів на підтвердження майнового стану позивачки для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до положень ст. 121 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст.ст. 119, 120 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 119, 121 ЦПК України,суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Сумигаз» про захист прав споживача - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Розяснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ч.2 ст. 121 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_3