Рішення № 65375804, 16.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1444/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

За участю секретаря Поліхранової Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2015 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5

-про стягнення аліментів на навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

27 січня 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовними вимогами, в котрих просила суд стягнути з ОСОБА_5 на користь доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання в звязку з продовженням навчання, в розмірі 600 гривень щомісячно до досягнення 23 років, починаючи з дня подання позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що їх донька навчається на 1-ому курсі денної форми навчання Університету харчових технологій м. Пловдів, Болгарія. Відповідач має можливість утримувати доньку, проте самостійно не допомагає. Посилаючись на вимоги ст. 199, 184 СК України просила задовольнити позовні вимоги.

Заочним Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 16 липня 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти щомісяця в розмірі 600 гривень з 27 січня 2015 року до 01 січня 2019 року та судові витрати на користь держави.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 16 вересня 2016 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. (а.с.58)

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач посилається на те, що справа розглянута за його відсутності, він не має матеріальної можливості утримувати повнолітню доньку, суд не взяв до уваги його матеріальний стан, наявність ще 3-х дітей на утримання яких ним сплачуються аліменти та утримання непрацездатного, хворого батька.

В судове засідання позивач не зявилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Стягуючи аліменти на повнолітню доньку з підстав ст. 199 СК України, районний суд виходив з того, що ОСОБА_7 навчається в Університеті харчових технологій, а тому в силу ст. 199 ч. 2 СК України відповідач має надавати їй допомогу в розмірі 600 гривень на місяць.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Стаття 199 передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобовязань, обовязку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

За правилами ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, сторонами не оспорюється, що ОСОБА_5 являється батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,відповідно до свідоцтва про народження від 09 серпня 1996 року (а.с.2).

Відповідно до довідки від 11.12.2014 року № 64 ОСОБА_7 навчається 2014-2015 роках в Пловдівському Університеті харчової технології (а.с.5).

Матеріали справи не містять доказів щодо вартості навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відсутні докази матеріального стану ОСОБА_5, так і самої позивачки ОСОБА_6.

Між тим, відповідач по справі надав суду докази, що рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 02 лютого 2016 року він сплачує аліменти у розмірі по 500 гривень на утримання малолітніх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та на користь ОСОБА_10 до досягнення трьох років Арсенія 300 гривень щомісячно. Крім цього, відповідно до довідки про сплату аліментів від 17.08.2016 року, на сина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачує аліменти 500 гривень щомісячно на його утримання з 18.07.2011 року та до досягнення дитиною повноліття.

Батько відповідача ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 не працює. Потребує стороннього догляду (відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у нього інших непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, загальний розмір аліментних зобовязань на трьох неповнолітніх дітей та жінку становить 1700 гривень щомісячно. Доказів того, що відповідач отримує значний дохід, на що вказує позивачка, матеріали справи не містять.

Виходячи з того, що у відповідача, на утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, дружина та батько, який потребує стороннього догляду, а матеріали справи не містять доказів про отримання ним доходу, суд першої інстанції помилково вважав, що він має можливість надавати матеріальну допомогу його повнолітній донці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про порушення судом ст.ст. 212-214 ЦПК України.

Суд не врахував норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому судова колегія приходить до висновку, що позивачка не довела, що відповідач може надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці у розмірі 600 гривень щомісячно.

В силу ст. 309 ч 1 п 3,4 ЦПК України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2015 року скасувати.

В позовній заяві ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на навчання-відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_13