Рішення № 6537248, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/327 02.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійна агенція «Максимум Едвертайзинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ар Ю М’юзік» про розірвання договору № б/н від 14.08.2006р.

                                                                                Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Котирло А.В. (адвокат, довіреність № 21 від 23.09.2009р.)

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медійна агенція «Максимум Едвертайзинг»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ар Ю М’юзік»(відповідач) про розірвання договору від 14.08.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання розділу 9 договору, яким передбачено, що усі розбіжності та спори, що можуть виникнути в ході виконання договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів, 15.05.2009р. позивачем було направлено відповідачеві лист № 6, яким пропонувалось розірвати договір з 01.07.2009р. у зв’язку з непорозуміннями, які виникли між сторонами під час виконання договору та пропонувалось протягом 10 днів надати відповідь на лист і попереджалось про наслідки ненадання відповіді у визначений строк, однак, відповідач відповіді на лист не надав.

Позивач зазначає, що за своїм змістом відносини між позивачем та відповідачем є комерційним посередництвом (агентською діяльністю).

Також позивач стверджує, що зі свого боку виконав усі вимоги чинного законодавства щодо порядку розірвання договору, укладеного з відповідачем, але оскільки згоди з приводу розірвання договору сторонами не досягнуто, позивач передає вказаний спір на вирішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009р. порушено провадження у справі № 39/327 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2009р. о 12:50.

27.10.2009р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що предмету спору на момент розгляду справи не існує, як не існувало і на момент подачі позову, оскільки договір № б/н від 14.08.2006р., укладений між позивачем та відповідачем, був розірваний відповідачем в односторонньому порядку 01.09.2009р. згідно з положеннями п.п. 11.3 та 11.4 договору, про що було повідомлено позивача.

Відповідач в судове засідання, призначене на 02.11.2009р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2009р. виконав частково, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні 02.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив з яких підстав заявлено позов та подав усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: письмових пояснень по справі, в яких зазначив, що немає підстав вважати договір № б/н від 14.08.2006р. розірваним, оскільки факти наявності розрахунків між сторонами, існування дебіторської заборгованості у позивача перед відповідачем, відсутності підписаної між сторонами угоди про розірвання договору вказують на наявність зобов’язань між сторонами, які виникають з діючого та ніким не розірваного договору № б/н від 14.08.2006р. та просив суд розірвати договір № б/н від 14.08.2006р. згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у зв’язку з істотною зміною обставин, а саме: наявністю кризових економічних явищ, які безпосередньо впливають на виконання умов договору. Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів судом задоволено.

В судовому засіданні 02.11.2009р. за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медійна агенція «Максимум Едвертайзинг»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ар Ю М’юзік»(відповідач) був укладений договір № б/н, ст. 1 якого було передбачено, що замовник (відповідач) надає агентству (позивач) на термін дії договору виключне право одноосібного виключного представництва замовника у питаннях укладення договорів з питань розміщення реклами на телеканалі замовника MUSIC», для чого замовником було надано агентству на термін дії договору виключне (ексклюзивне) право діяти від імені, в інтересах і за дорученням замовника і забезпечувати укладення угод замовника з третіми сторонами стосовно розміщення реклами третіх сторін на телеканалі за цінами, погодженими сторонами у додатках до договору.

Згідно п. 3.1.1. ст. 3 договору, агентство зобов’язується вести від імені замовника переговори з третіми особами з питань розміщення реклами третіх осіб на телеканалі та забезпечувати укладення таких договорів між замовником та такими третіми особами.

Пунктом 5.1. ст. 5 договору було визначено, що за розміщення реклами на телеканалі, відповідно до умов договорів замовника з третіми особами, замовник отримує винагороду безпосередньо від таких третіх осіб (замовників розміщення реклами). Замовник зобов’язується кожного 10-го та 25-го числа поточного місяця перераховувати винагороду агентства на його банківський рахунок.

Винагорода агентства, згідно п. 5.3. ст. 5 договору, становить 12% від сум, що надходять на рахунок замовника від третіх осіб за розміщення реклами на телеканалі, за виключенням відрахувань 2% за оплату авторських прав та 2% за оплату суміжних прав уповноваженим організаціям.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 договору, договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє по 31 грудня 2009р.

Пунктом 9.1. ст. 9 договору було встановлено, що усі розбіжності та спори, що можуть виникнути в ході виконання договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів.

Згідно п. 9.2. ст. 9 договору, у випадку неможливості вирішення зазначених спорів шляхом переговорів, спори підлягають розгляду в господарському суді м. Києва.

Пунктами 11.3. та 11.4. ст. 11 договору було передбачено, що замовник має право розірвати відносини з агентством у односторонньому порядку, якщо агентство протягом трьох місяців не забезпечує об’єм реклами, яка може бути розміщена на телеканалі, з рівнем рейтингу телеканалу за даними компанії «ГФК-ЮСМ Україна».

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2009р. позивачем на адресу відповідача: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, 4 поверх був направлений лист за вих. № 6 від 15.05.2009р., в якому позивач зазначив, що у зв’язку із загальною зміною ринкової ситуації в Україні (у тому числі падіння ринку рекламних послуг), що впливає на якість виконання позивачем умов договору, вважає за доцільне розірвати договір № б/н від 14.08.2006р. з 01.07.2009р., гарантував виконання зобов’язань по взаєморозрахунках за договором у повному обсязі та просив надати відповідь на лист протягом 10 (десяти) днів.

Судом було встановлено, що вищевказаний лист за № 6 від 15.05.2009р. був отриманий відповідачем 21.05.2009р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про врученням поштового відправлення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача відповіді на вказаний лист.

Твердження відповідача про те, договір № б/н від 14.08.2006р. є розірваним відповідачем в односторонньому порядку згідно з положеннями п.п. 11.3. та 11.4. договору з 01.09.2009р., про що було повідомлено позивача, судом відхилене, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачем позивачеві повідомлення про розірвання договору. Так само як і доказів розірвання договору саме з 01.09.2009 року.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору від 14.08.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, у зв’язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов’язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з матеріалів справи, за своїм змістом відносини між позивачем та відповідачем в рамках укладеного між ними договору № б/н від 14.08.2006р. є комерційним посередництвом (агентською діяльністю).

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Агентські відносини виникають, зокрема у разі надання суб’єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій (ч. 1 ст. 296 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 Господарського кодексу України, відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

У частині, не врегульованій нормативно правовими актами, зазначеними у ст. 305 Господарського кодексу України, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 Господарського кодексу України, агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб’єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб’єкта, якого він представляє.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був направлений на адресу відповідача лист за вих. № 6 від 15.05.2009р. з пропозицією про розірвання договору, однак відсутні докази направлення відповідачем позивачеві відповіді про результати розгляду вказаної пропозиції.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № б/н від 14.08.2006р. у зв’язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вже зазначалося, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № б/н від 14.08.2006р. у зв’язку з істотною зміною обставин.

Таким чином, підставою для звернення до суду з вимогою про розірвання договору є недосягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо його розірвання, а основною передумовою для розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин за рішенням суду є одночасна наявність умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, обов’язок по доведенню наявності яких повинен бути покладений на позивача.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України засобами доказування довів наявність обставин, з якими ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України пов’язує можливість розірвання договору у судовому порядку, тобто довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тоді як відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З приводу одночасної наявності передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України обставин, що є передумовою для можливості розірвання договору у судовому порядку, суд вважає факт їх існування доведеним позивачем та вважає за необхідне зазначити, що:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, оскільки, оцінивши у момент укладення спірного договору та визначення його умов обставини, за яких договір повинен був виконуватися у період з моменту його підписання 14.08.2006р. до моменту закінчення терміну його дії 31.12.2009р. відповідно до п. 6.1., сторони (а відтак і позивач) могли не передбачити виникнення кризових економічних явищ;

зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки кризові економічні явища, які призвели до зміни ринкової ситуації в Україні взагалі та до падіння ринку рекламних послуг зокрема, не перебувають в зоні впливу позивача;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки згідно п.п. 11.3. та 11.4. ст. 11 договору було передбачено, що замовник має право розірвати відносини з агентством у односторонньому порядку, якщо агентство протягом трьох місяців не забезпечує об’єм реклами, яка може бути розміщена на телеканалі, з рівнем рейтингу телеканалу за даними компанії «ГФК-ЮСМ Україна», а наявність кризових економічних явищ та спричинене ними падіння ринку рекламних послуг могло призвести до зменшення об’єму реклами порівняно з об’ємом, необхідним для розміщення на телеканалі відповідача;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем договором № б/н від 14.08.2006р. не передбачено інше.

За таких обставин вимоги позивача про розірвання договору від 14.08.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, державне мито покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від пропозиції іншої сторони, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача. За таких обставин на відповідача покладаються витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № б/н від 14.08.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медійна агенція «Максимум Едвертайзинг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, літера А, ідентифікаційний код 34530021, рахунок № 26006004397001 в ФВАТ КБ «Надра», МФО 320564, рахунок № 26003004240601/980, 840 у Софіївському відділенні АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ар Ю М’юзік»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, 4-й поверх, ідентифікаційний код 33151855, рахунок № 26006301003004 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ар Ю М’юзік»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, 4-й поверх, ідентифікаційний код 33151855, рахунок № 26006301003004 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медійна агенція «Максимум Едвертайзинг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, літера А, ідентифікаційний код 34530021, рахунок № 26006004397001 в ФВАТ КБ «Надра», МФО 320564, рахунок № 26003004240601/980, 840 у Софіївському відділенні АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення

06.11.2009 року