Рішення № 65371519, 14.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 327/470/15 головуючий у І інстанції Кущ Т.М.

Провадження № 22-ц /778/270/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Крилової О.В.,

Суддів Воробйової І.А.

ОСОБА_2

секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Розівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначивши, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 21 грудня 2010 року укладено договір без номеру (далі - Договір), згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 20000 грн. 00 коп. з подальшим його зменшенням до 18410 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_3 порушив умови Договору і має прострочену заборгованість.

Станом на 30 вересня 2015 року сума заборгованості складає 28117 грн. 90 коп., де заборгованість за кредитом 18430 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 7672 грн. 76 коп., заборгованість за пенею і комісією 200 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), а саме, штраф (фіксована частина) 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 1315 грн. 14 коп..

Відповідач в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості.

У звязку з зазначеним, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 21 грудня 2010 року у розмірі 28117,90 грн..

Заочним рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 28117 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом, 7672 гривні 76 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом, 200 гривень 00 копійок заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень 00 копійок штраф (фіксована частина), 1315 гривень 14 копійок штраф (процентна складова), а також суму понесених судових витрат в розмірі 1218 гривень 00 копійок..

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним заочним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не повною мірою відповідає таким вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 склалися кредитні правовідносини.

При цьому, суд вважав, що в матеріалах справи наявний пакет документів, який підтверджує, що сторони, діючи вільно та відповідно ст ст.6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) уклали договір кредиту.

Судова колегія вважає, що таких висновків суд дійшов без належного дослідження наданих сторонами доказів.

Так, суд першої інстанції зазначив, що зміст кредитного договору, укладеного між сторонами, зафіксований в кількох документах, договір підписаний сторонами: від імені банку уповноваженою на це особою та скріплений печаткою юридичної особи, а від імені позичальника особисто ОСОБА_3

Натомість в справі немає жодного документу, який свідчив би про укладення відповідачем кредитного договору, тим більше немає підпису та печатки про те, що сторони уклали кредитний договір та між ними склалися кредитні правовідносини.

Так, в справі міститься розрахунок заборгованості, яка нібито утворилася внаслідок недотримання відповідачем умов кредитного договору. Ця заборгованість виникла з лютого 2013 року.

Жодних відомостей про існування кредитного договору та розрахунків за ним до 2013 року позивачем не зазначено.

Як на підставу укладення кредитного договору банк посилався на анкету-заяву ОСОБА_3 яка додана до позову ( а.с.6).

Разом з тим, з цієї заяви вбачається, що ОСОБА_3 заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанком.

За змістом цієї заяви ОСОБА_3 висловив намір оформити на своє імя пенсійну карту.

Жодних інших волевиявлень в заяві не міститься.

Це повністю спростовує посилання позивача у позовній заяві про те, що ОСОБА_3 21.12.2010 року отримав кредит у розмірі 20 000 гр. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжні картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості.

Позивач безпідставно посилався на те, що у заяві клієнта визначено початкову суму кредитного ліміту, позаяк анкета таких відомостей не містить.

Це посилання суперечить його ж довідці, де зазначено, що кредитний ліміт встановлено 24.01.2013 року. У цій же довідці зазначено про старт карткового рахунку 3.5.2007 року.

Жодних заяв ОСОБА_3 про укладення кредитного договору та ознайомлення з умовами про надання банківських послуг і приєднання до них у 2007 році матеріали справи не містить.

Відповідач не заперечував, що в 2007 році він користувався кредитною карткою, строк дії якої сплинув у 2008 році та жодної заборгованості за цим кредитом він не мав.

Це підтверджується розрахунком самого позивача, з якого вбачається, що станом на початок 2013 року жодної заборгованості за відповідачем не рахувалося.

Згідно зі ст.ст. 207,1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відтак позивачем не доведено, що він уклав з відповідачем кредитний договір у відповідності до зазначених положень закону, тому що в справі немає відомостей про наявність хоча одного підпису відповідача про те, що він бажає отримати кредит, отримав його, або отримав кредитну картку тощо.

Наявність лише тільки розрахунку та виписок за картками не свідчить про те, що кредитними грошовим коштами користувався відповідач, як і наявність фотокартки не замінює обовязковості підпису позичальника у кредитному договорі (заяві про отримання кредиту, отримання картки тощо).

Натомість за ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на недоведеність позовних вимог судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК з позивача підлягає стягненню на користь відповідача сплачений відповідачем судовий збір за судовий розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Розівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 рокуу цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 судовий збір 1339, 81 гр. (одна тисяча триста тридцять девять гр.. 81 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: