Ухвала суду № 65371442, 15.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/110/16 Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є.

Провадження № 22-ц/778/264/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про вселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про вселення.

В позові зазначала, що вона разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У квартиру вона та відповідачка її сестра вселилися будучи неповнолітніми дітьми, як члени однієї сімї, були разом зареєстровані в квартирі. З 16.01.2009р. батько набув право власності на квартиру. 22.05.2014р. батько ОСОБА_6 подарував квартиру відповідачці. Після переходу права власності на квартиру до ОСОБА_3 остання чинить їй перепони у користуванні квартирою. Відповідач неодноразово зверталася з позовами про зняття її з донькою з реєстраційного обліку у квартирі, про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання такою, що втратила право користування житлом. В задоволенні позовів відмовлено. Позивач вказує, що вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу незаконної поведінки відповідача, чинення перешкод у користуванні квартирою, однак позитивних результатів ці звернення не принесли. У звязку з тим, що вона має право користування вказаною ОСОБА_3 квартирою, просила вселити до цієї квартири її та її малолітню доньку ОСОБА_5

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2016 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_4 та її малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_7, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

ОСОБА_4 та її малолітня донька зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала батьку сторін ОСОБА_6

На підставі договору дарування від 22.05.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 853, вказана квартира належить відповідачу.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2015р., яке набрало законної сили, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстрації (а.с.46-48).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2016 року, яке набрало законної сили, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнаннями такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі з 1995 року, з неповнолітнього віку. Вона і відповідач є члени однієї родини. Позивач була зареєстрована у цій квартирі та проживала у ній, у тому числі і на момент укладення договору дарування, за яким право власності на квартиру перейшло до її сестри ОСОБА_3

Суд першої інстанції вірно застосував приписи ч.3 ст.61 ЦПК України, за якою обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявне таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено, що сторони є членами однієї родини, проживали у квартирі з неповнолітнього віку, мають у ній зареєстроване місце постійного проживання. ОСОБА_4 після переходу права власності до ОСОБА_3 зберігає право користування спірною квартирою, підстави для визнання її такою, що втратила право користування цим житлом відсутні.

Малолітня дитина позивачки ОСОБА_5, 11.10.2014р.н. зареєстрована у вказаній квартирі і згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України її місцем проживання є місце проживання матері.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Зокрема, відповідно ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення призначені та придатні для постійного проживання в них.

Рішення суду першої інстанції відповідає положенням ст.156 ЖК України, за якою члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням; за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї; на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно; припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням

Судом першої інстанції враховані вимоги ст. 405 ЦК України, згідно якої члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування житлом відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача перешкод у користуванні спірним житлом спростовані матеріалами справи, якими підтверджено, що відповідач не визнає за позивачем право користування вказаною квартирою та неодноразово зверталася до суду з метою позбавлення останньої такого права.

Доводи апеляційної скарги, що позивач фактично мешкає за іншою адресою, де має проживати і її дитина, не спростовують висновки рішення суду, оскільки відповідач таким чином визнає ту обставину, що позивач не має змоги проживати у спірному житлі через дії відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що рішенням суду порушені права інших дітей, не можуть спростувати рішення суду, оскільки відповідач не зазначає відомості щодо цих дітей, чи мають вони право користування належною їй квартирою, чи зареєстровані за вказаною адресою.

Крім того, спірні правовідносини виникли між власником квартири та позивачем, як членом її родини, що і було предметом розгляду справи судом першої інстанції. Суд першої інстанції діяв згідно ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і належним чином вирішив спір між сторонами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо позбавлення відповідача права на справедливий судовий розгляд не мають підтвердження матеріалами справи. Крім того, відповідач не зазначає, яким саме чином порушено її вказане право, чим можуть бути підтверджені такі обставини. Вказане свідчить про голослівність цих доводів.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: