Постанова № 65370190, 17.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7485/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Вотьканича Ф.А., при секретарі - Федич Т.О., Головець М.А., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його законного представника - ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, запроваджену щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, учня 11 класу Верхньовизницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, за апеляційною скаргою представника останнього - ОСОБА_2 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеною постановою судді Марцій В.І. визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, за що йому призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.

В оскарженій постанові судді від 11 січня 2017 року йдеться про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 29 листопада 2016 близько 22 год. 40 хв. керував автомобілем марки «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 в с. Кленовець по вул. Центральній в стані алкогольного сп'яніння..

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить вказану постанову судді скасувати, а провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом розгляд справи проведено за відсутності ОСОБА_1 та його законного представника, що суперечить ст.168 КУпАП, а складання адміністративного протоколу та відібрання пояснення від неповнолітнього ОСОБА_1 без належного захисту, та без участі, і навіть повідомлення батьків - є неправомірним, а такі докази (а саме протокол про адміністративне правопорушення, та пояснення) підлягають визнанню недопустимими. Інших доказів матеріали справи не містять.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його законного представника на підтримання викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і доводиться доказами повно та всебічно дослідженими під час апеляційного розгляду справи.

Посилання в апеляційній скарзі законного представника ОСОБА_2 на незаконність протоколу про адміністративне правопорушення та порушення самої процедури огляду ОСОБА_1 на предмет алкогольного сп'яніння, слід визнати такими, що не спростовують висновок судді про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, а також доводи апеляційної скарги про те, що судом розгляд справи проведено за відсутності ОСОБА_1 та його законного представника. Розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не призвів до неповноти у з'ясуванні фактичних обставин справи та висновку суду щодо наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, в статті 12 КУпАП зазначається, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Крім того, відповідно до ст.13 КУпАП, до осіб які вчинили правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовуються заходи впливу передбачені ст.24 -1 КУпАП. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення - станом на 29 листопада 2016 року вважається особою, що не досягла 18 літнього віку, тобто є неповнолітнім.

Таким чином, суд першої інстанції не перевіривши можливість застосування щодо неповнолітнього адміністративного стягнення, необґрунтовано прийняв рішення про накладення на неповнолітнього ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є учнем 11-го класу Верхньовизницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, самостійного заробітку не має, а тому таке стягнення як штраф до нього застосовано бути не може. Окрім цього, рішення судді в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами також не можна визнати обґрунтованим, оскільки як на час вчинення правопорушення, так і на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 такого права не мав і відомості про це в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, рішення суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання не можна визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим постанова судді в цій частині підлягає скасуванню.

Як вбачається зі ст.24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

З огляду на наведене вище апеляційний суд вважає, що у відповідності до ст.24-1 КУпАП до неповнолітнього ОСОБА_1 можливо застосувати такий захід впливу як передача неповнолітнього під нагляд батькам.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тобто, в даному випадку, вказівка суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає виключенню із резолютивної частини постанови суду.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду від 11 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік скасувати.

Застосувати до ОСОБА_1 захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, - передача неповнолітнього під нагляд батькам - матері ОСОБА_2.

Виключити з резолютивної частини з постанови судді вказівку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 320 грн.

В решті вказану постанову залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя