Рішення № 65368986, 15.03.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/81/17

Справа №264/4752/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2017 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Долгопольської А.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Будьоннівської районної ради у м. Донецьку про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Будьоннівської районної ради у м. Донецьку про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що її чоловіку ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.12.1993 року, належить квартира № АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеного об»єкту нерухомості. Вона своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки дублікат свідоцтва не зареєстрований у встановленому законом порядку. Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, після смерті чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, просила справу слухати без її участі ( а. с. 64).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлялись належним чином,інформація про час і місце судового засідання розміщена на сторінці Красноармійського міськрайонного суду у розділі «Інформація для учасників процесів( зона АТО)» офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет .

Суд на підставі ст. 224 ЦПК України виносить заочне рішення по справі, оскільки проти цього не заперечує позивач, а належним чином повідомлені відповідачі про день і час слухання справи не повідомили причини своєї неявки в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Судом встановлено, що відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на житло від 09.12.1993 року, видане 18.03.2014 року, ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер ( а.с. 26).

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матералів справи, із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка по справі , що є дружиною померлого ( а.с. 41-43).

Діти померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від спадщини на користь позивачки ( а.с. 30-32, 44 -46).

Постановою нотаріуса № 24/02-31 від 20.05.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що дублікат свідоцтва про право власності не зареєстрований згідно діючого законодавства.( а.с. 53).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України « Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 16 ЦК України встановлено,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ч. 1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво про право власності на житло набуте померлим 09.12.1993 року.

Норми ЦК УРСР 1963 року не пов'язували виникнення права власності на об»єкт нерухомості з державною реєстрацією такого права, а пов»язували з моментом його набуття.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який діє з 01.01.2013 року, і на який в своєї постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії посилається нотаріус ,право власності, що набуте на відповідне нерухоме майно до набрання чинності вказаного Закону набувається в порядку, який існував на час його набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає їх належними та достатніми для вирішення справи по суті, та такими, що відповідають вимогам статей 59-60 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними. Право особи на звернення до суду за захистом своїх прав також закріплено у ст. 3 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема,зважаючи на наявність перешкод в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності спадкодавця на спадкове майно, та враховуючи, що у позивача були вичерпані інші можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого її цивільне право підлягає захисту в цивільному порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. . 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ,218, 224 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: