Рішення № 6536898, 30.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/482 30.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна» про стягнення 50506,84 грн.                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Ткач В.Д. –представник за довіреністю № 18/09 від 12.05.2009р.

від відповідача: Неня І.М.- представник по довіреності № 1 від 20.06.2009р.

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна»заборгованості за Договором № 02-04-1-ТР від 02.04.2007р. в розмірі 44339,83 грн., в тому числі: 38507,00 грн. основного боргу, 4650,87 грн. пені, 396,42 грн. збитків від інфляції, 785,54 грн. 3% річних.

Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення позивач виконав роботи на користь відповідача, що підтверджує актом здачі-приймання робіт, а відповідач своє зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження у справі № 53/482, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

В судовому засіданні 21.09.2009р. та 12.10.2009р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2009р. та до 30.10.209р. відповідно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності 6 місяців, оскільки, як вважає відповідач, до спірного договору необхідно застосовувати норми закону, якими регулюються договори перевезення та посилається на статтю 315 Господарського кодексу України та статтю 925 Цивільного кодексу України.

Позивач в судовому засідання 30.10.2009р. надав суду уточнення позивних вимог в частині пені, 3% річних та збитків від інфляції, відповідно до яких просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та збитки від інфляції за період з 17.08.2009р. по день вирішення спору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позивних вимог в частині пені, 3% річних та збитків від інфляції.                    

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач заперечив на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.10.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідач наголошує на тому, що Договір № 02-04-1 ТР від 02.04.2007р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення є по своїй суті є договором перевезення та просить застосувати скорочений строк позовної давності - 6 місяців.

Відповідач в обґрунтуванні відзиву на позов посилається на статтю 315 Господарського кодексу України та статтю 925 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Як зазначено в п. 168 Постанови Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. № 401 «Про Статут автомобільного транспорту»позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців.

П. 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що скорочений строк пред’явлення позову по договорам перевезення застосовується, якщо позов пред’являється перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з міжнародної товарно-транспортної накладної № 370418 перевізником по спірному Договору є P.C. “REVERS-TRANS”.

А правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем є правовідносини, які випливають з договору транспортного експедирування.

До правовідносин, які виникли з договору транспортного експедирування застосовується загальний строк позовної давності.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у застосуванні строку позовної давності визначеного шести місяцями, адже ці норми закону стосуються безпосередньої договору перевезення та скорочений строк пред’явлення позову встановлюється для перевізника.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.04.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 02-04-1-ТР про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення, відповідно до умов якого Експедитор (позивач) зобов’язується за оплату і за рахунок Клієнта (відповідач) надати або організувати надання транспортно-експедиційні послуги, що стосуються перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення (п. 1.1 Договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Згідно з п. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з п. 4.4 Договору порядок і строк оплати зазначається в заявці, яка направляється Експедитору перед перевозкою. Строк оплати Клієнтом п’ять банківських днів з моменту надання оригіналів повного пакету документів (акт виконаних робіт, CMR (ТНН), рахунок, податкова накладна чи копія свідоцтва платника єдиного фіксованого податку).

Відповідно до договору Клієнтом було надано експедитору замовлення № 20080704 на перевезення вантажу.

В заявці на перевезення вантажу сторони погодили умови оплати – 1 місяць після доставки та суму фрахту –5 200 євро.

На підтвердження здійснення послуг з приводу перевезення вантажу на виконання договору транспортного експедирування позивач надав суду належним чином завірені копії: міжнародної транспортної накладної № 370418, акту здачі-приймання робіт № ОУ/С-003250 на суму 38507,00 грн., підписаного обома сторонами у справі.

Позивач на доказ направлення відповідачу документів зазначених в п. 4.4 Договору, надав суду фіскальний чек поштового відправлення, який свідчить про направлення позовної заяви з додатками. В переліку додатків до позовної заяви присутні документи вказані в п. 4.4 Договору.

Крім того, оригінали вказаних документів були оглянуті в судовому засіданні та надані для огляду представнику відповідача.

Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 06-П/09 від 15.06.2009р. про погашення заборгованості за надані послуги по Договору № 02-04-1-ТР від 02.04.2007р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення.

Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість в добровільному порядку не погасив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Заборгованість відповідач перед позивачем в рамках заявленої суми позову також підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.08.2008р. по 17.03.2009р. та довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера.

Оскільки відповідач в порушення умов договору взятих на себе зобов’язань по оплаті наданих послуг не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 38507,00 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті наданих послуг суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з пункту 6.4 Договору у випадку прострочення платежу Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Позивач по справі заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за надані послуги.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 17.08.2009р. по 30.10.2009р.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1561,77 грн. за розрахунком суду (38507,00 х 20,5/:100:365 х 74= 1561,77).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 234,21 грн. (38507,00 х 3:100:365 х 74=234,21) та збитків від інфляції в сумі 308,06 грн. (38507,00 х 99,80:100-38507,00 = - 77,01, 38507,00 х 100,8:100-38507,00 = 308,06) підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна»(01601, м. Київ, пров. Музейний, 10, оф. 606; реєстраційний номер 33745560, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер»(02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; реєстраційний номер 336993358) основний борг в сумі 38507 (тридцять вісім тисяч п’ятсот сім) грн. 00 коп., пені 1561 (одна тисяча п’ятсот шістдесят одна) грн. 77 коп., 3% річних 234 (двісті тридцять чотири) грн. 21 коп., інфляційні витрати 308 (триста вісім) грн. 06 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 374 (триста сімдесят чотири) грн. 88 коп. та 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 53 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.