Ухвала суду № 65368624, 16.03.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 1-кс/229/199/2017

ЄУН 229/965/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р.

Слідчий суддя Дружківського міського суду Молібога Г.В.

за участю прокурора Бакуменко О.М.

секретаря Білик О.А.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону майор юстиції Попова Р.Ю. за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017050260000275, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2017 року, за ознаками злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Локниця Зарічанського району Рівненської області, українець, із вищою освітою, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, військовослужбовець Військової контррозвідки Служби Безпеки України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

ВСТАНОВИВ :

Клопотання надійшло до суду 15.03. 2017 року.

Суд перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши матеріали кримінального провадження та докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора Бакуменко О.М. який підтримав клопотання та наполягав на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисника ОСОБА_2 Заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді арешту, вважає це винятковим запобіжним заходом. Тим більше, не вилучені гільзи і не знайдені ювелірні прикраси, що належать потерпілому, підозри зводяться тільки до показань свідків, які обумовлюють його підзахисного. Вважає, що підозра необґрунтованою . Просив допитати представників військової частини відносно взяття на поруки та долучити до матеріалів справи їх заяви.

Підозрюваний підтримав доводи захисника.

ДІЙШОВ ТАКИХ ВИСНОВКІВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені провадженні №12017050260000275, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2017 року, за ознаками злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Копія клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання отримані підозрюваним 15. 03. 2017 року 16 годині 23 хвилини.

Клопотання обґрунтовано, тим що відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Проходячи військову службу за контрактом, майор ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, майор ОСОБА_1, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив умисний особливо тяжкий злочин, а саме противоправне спричинення смерті іншій особі з особою жорстокістю.

Так, у кінці січня 2017 року військовослужбовець Військової контррозвідки Служби Безпеки України майор ОСОБА_1 прибув в район виконання завдання за призначенням до зони проведення Антитерористичної операції на території Донецької області, а саме до 1-го МБ військової частини - ПП В0849, який дислокується у м. Авдіївка Донецької області.

3 березня 2017 року о 6 годині ранку майор ОСОБА_1 звернувся до начальника штабу 1-го МБ вказаної військової частини капітана ОСОБА_4 з проханням щодо виділення 2-х військовослужбовців з числа особового складу батальйону в його підпорядкування для участі їх в затриманні «терориста».

Надалі, ОСОБА_1 4 березня 2017 року близько 1 години ночі, знаходячись на території базового польового табору 1-го МБ вказаної військової частини у м. Авдіївці (проїзд Індустріальний, 102), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою штучного нарощування показників, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на виявлення будь-якого злочину та затримання злочинця на місці події, взявши з собою військовослужбовців військової частини - ПП В0849 молодшого сержанта ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6, на автомобілі «Фольтсфаген Т5», білого кольору з помаранчевими смугами по боках, направився разом з останніми до кафе «Аут» в м. Авдіївка по вул. Центральна, 15, де зустрів раніше не знайомого йому громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та запропонував останньому продати йому будь-який наркотичний засіб, або повідомити інформацію, у кого він може придбати наркотичний засіб, на що ОСОБА_7 погодився, та через декілька хвилин приніс і передав ОСОБА_1 пакунок із речовиною схожою на наркотичний засіб «Канабіс».

Отримавши від ОСОБА_7 зазначений пакунок майор ОСОБА_1, проти волі останнього, затягнув його до салону автомобіля, де сидів молодший сержант ОСОБА_5 і зачинив двері, після чого повіз у сторону с. Очеретино Ясиноватського району Донецької області. Виїхавши за межі м. Авдіївка та рухаючись в напрямку с. Орлівка зупинив автомобіль на правому узбіччі автошляху, не доїхавши до с. Орлівка, відчинив бічні двері автомобіля, взяв ОСОБА_7 за одяг обома руками та витяг його з автомобіля, поваливши на землю. Після цього, з метою встановлення обставин придбання наркотичних засобів ОСОБА_7, майор ОСОБА_1 наніс останньому, який в той час лежав на землі, близько 5-ти ударів в область тулубу та голови взутими у військові черевики ногами, при цьому запитуючи у ОСОБА_7 місце та особу у якої він придбав наркотичний засіб. Надалі, не отримавши відповіді на зазначені питання, ОСОБА_1 достав зі свої кабури 9-мм пістолет ПМ і здійснив декілька пострілів в бік ОСОБА_7 а саме: один у землю справа від ОСОБА_7, який в цей час лежав на землі, а другий у повітря, після чого затягнув останнього до салону вказаного автомобіля, закрив двері та почав рух в напрямку автошляху Костянтинівка-Донецьк.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії 4 березня 2017 року близько 2 годині 00 хвилин майор ОСОБА_1 виїхавши на автодорогу Костянтинівка-Донецьк з боку с. Красногорівка та повернувши в сторону м. Донецьк, проїхав 150 м від вказаного перехрестя, зупинив автомобіль марки «Фольтсфаген Т5», білого кольору з помаранчевими смугами по боках, на узбіччі зазначеної автодороги. Зупинивши автомобіль ОСОБА_1 відкрив бокові двері салону автомобіля і взявши ОСОБА_7 обома руками за одяг, витягнув його з автомобіля та повалив на землю. Надалі, ОСОБА_1 знову почав задавати ОСОБА_7 питання щодо обставин придбання наркотичних засобів. Не отримавши відповіді на зазначені питання у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне запордіяння смерті ОСОБА_7

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою унеможливлення спроб спротиву з боку ОСОБА_7, ОСОБА_1 сів на нього зверху та замотав синім широким скетчем спочатку руки, а потім очі ОСОБА_7 Після чого, став наносити множинні удари взутими у військові черевики ногами в область тулубу та голови ОСОБА_7, а саме: нанісши останньому не менше 15 ударів по життєво важливих органах в область тулубу та голови, цілком усвідомлюючи, що вказані дії носять характер особливого мучення та завдають болі і страждання потерпілому ОСОБА_7, та є небезпечними для життя в момент заподіяння, чуючи що останній важко дихає і хрипить, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс ОСОБА_7 ще не менше 10 ударів ногами взутими у військові черевики в область тулубу та голови, при цьому, завдаючи їх стопою зверху до низу по життєво важливих органах ОСОБА_7 переміщуючи масу тіла на ударну поверхню, з метою завдання найтяжчих тілесних ушкоджень, і ОСОБА_7 було заподіяно субдуральний крововилив внаслідок закритої черепно-мозгової травми, від якої він помер на місці події.

Таким чином, своїми умисними діями, майор ОСОБА_1, вчинив умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, а саме злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

11 березня 2017 року відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017050260000275.

15 березня 2017 року о «16» год. «15» хв. ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

При розгляді клопотання прокурора суддя враховує, що частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Зі змісту ст.194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які передбачені пунктами 1-3 частини першої даної статті.

Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обовязково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини не одноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою («Єчус проти Литви»).

Так, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події від 11.03.2017 року; Протоколами допитів свідків: ОСОБА_5;

ОСОБА_6;ОСОБА_17;ОСОБА_8; ОСОБА_9; Медичною довідкою про смерть ОСОБА_7

Наданими прокурором в судовому засіданні протоколами допитів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Також протоколом огляду від 15.03.2017 року.

Таким чином, встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_1, у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, а саме злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі.

При вказаних обставинах, суддя вважає що прокурором доведені обставини, викладені в п.п.1, 2 ,ч.1 ст.194 КПК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Крім того, прокурор довів, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1, покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суд; незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями військової частини - ПП В0849, та проходять військову службу у військовій частині, до якої ОСОБА_1 відряджений; є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії, не має постійного проживання на території Донецької області та місцезнаходження військової частини до якої він відряджений, в будь-який час може змінити місце дислокації; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме у зв'язку з тим, що є військовослужбовцем, працівником правоохоронного органу, та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за допомогою якої може погрожувати свідкам, а також знищити речові докази, які наразі не відшукані, не вилучені і можуть вказати на причетність підозрюваного до вчинення злочину, а саме: одяг, документи, ювелірні вироби, картку до мобільного телефону, відстріляні гільзи, вчинити інше кримінальне правопорушення, не має постійного місця проживання на території Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.та може спробувати переховуватися у вказаному вище населеному пункті або інших місцях від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання.

Прокурором доведено неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії, не має постійного проживання на території Донецької області та місцезнаходження військової частини до якої він відряджений в будь-який час може змінити своє місце дислокації. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. За таких обставин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, виконання ним особистого зобов'язання є неможливим.

Не можливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

. За таких обставин, через те, що ОСОБА_1 є мешканцем іншої області, перевірку працівниками правоохоронних органів виконання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливе і, таким чином, він може спробувати переховуватися у Вінницький або іншій області, від органів досудового розслідування та суду.

Прокурор вказує на не можливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що вказані злочини вчиненні із застосуванням насильства та спричинили загибель людини, тому підстав для визначення розміру застави не має.

Згідно КПК України сам факт наявності вищезазначених обставин не є підставою для не визначення розміру застави; у сукупності з цим фактом мають враховуватись підстави та обставини, передбачені ст 177 та 178 КПК України.

Визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обов'язком слідчого судді, тоді як не визначення розміру застави у випадках передбачених ч.4 ст. 183 КПК є його правом.

У клопотанні прокурор зазначає, про не можливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1, у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не надходило звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Крім того, особиста порука не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків так як, злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі, та суворість покарання за вчиненні ним злочини, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

Захисником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про допит представників військової частини, як можливих поручителів, підполковника ОСОБА_12, у судовому засіданні ним було надано та слідчим суддею розглянуто лист керівника об'єднаного Штабу ЦУ СБ України генерал- майора ОСОБА_13 де він поручається про виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, також начальником СК забезпечення військових формувань відділу активних контр розвідувальних заходів та контр розвідувального забезпечення військових формувань Об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО полковника ОСОБА_14

Також майора ОСОБА_15 та підполковника ОСОБА_16 які надали письмові заяви про взяття на особисту поруку.

Суддя вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши учасників судового розгляду, заслухавши представників військової частини та розяснивши їм обовязки поручителя і наслідки їх невиконання, передбачені п.3 ч.5 ст. 180 КПК України, право на відмову від прийнятих на себе зобовязань, дійшов до наступних висновків.

Так, згідно ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобовязання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобовязуютья за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначив, що при обранні такого запобіжного заходу, як особиста порука, суд має враховувати, що наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо).

Так, в судовому засіданні представниками військової частини які, заявили заяви про взяття на поруки, не було надано документів та на підтвердження того що вони можуть заслуговувати на особливу довіру .

Таким чином суд вважає, що заяви про можливість передачі під особисту поруку задоволенню не підлягає. Також прокурор повідомив що вказані особи будуть допитані як свідки по кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, прокурором доведено не можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та це не буде достатнім запобіганням ризикам зазначеним у клопотанні.

Прокурор довів, що з метою запобігання ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, орган досудового розслідування вважає, що необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.2.ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри і вчиненні особою кримінального правопорушення,а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчим суддею оцінено на підставі ст. 178 КПК України в сукупності всі обставини.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інший злочин, впливати на свідків, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового слідства, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, суддя вважає необхідним обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розмір застави визначити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 182,183, 194, 196 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону майор юстиції Попова Р.Ю. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у УВП 6 м. Бахмут в Донецькій бласті.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 60 днів, до 14.05.2017 року включно.

Визначити розмір застави у розмірі 308800(триста вісім тисяч вісімсот) грн , яка може бути внесена як ОСОБА_1 так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України в Донецькій області : р/р 37311047011792 в ГУДКСУ в Донецькій області ; код банку 820172; код ЄДРПОУ 26288796; отримувач: ТУДСА України в Донецькій областіі. В призначені платежу платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім'я, по-батькові підозрюваного.

Підозрюваний у разі внесення застави у вказаному розмірі зобов'язується :

1.Прибувати за кожною вимогою до Дружківського міського суду або до Дружківського ВП

2. З'являтися до слідчого в Дружківський ВП кожні 5 (п'ять ) днів.

3. Повідомляти слідчого / прокурора / суд про зміну місця проживання / роботи.

Ці зобов'язання застосовуються до підозрюваного на строк у 60 днів. Порушення умов особистого зобов'язання має наслідком застосування грошового стягнення у розмірі 2 розмірів мінімальної заробітної плати і доставляння підозрюваного до Бахмутського УВП в Донецькій області для тримання під вартою до закінчення строку дії цієї ухвали.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом 5 днів з дня її оголошення. Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя Дружківського міського суду

в Донецькій області Г.В. Молібога

Ухвалу мені оголошено, копію

ухвали вручено "16"03. 2017 року ___ ОСОБА_1