Ухвала суду № 65367904, 15.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/744/16-ц Провадження № 22-ц/772/596/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Рибчинського В.П., Шемети Т.М.,

при секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.01.2017 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначало, що 12.04.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №04-2.1/290, відповідно до умов якого, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк зобовязується надати відповідачеві кредит у сумі 50000 дол. США з кінцевим терміном повернення 05.04.2012 року (п.2.3 кредитного договору). Відповідно до п.6.10 кредитного договору строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років.

17.12.2012 року між публічним акціонерним товариством (далі ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банка, та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобовязувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобовязувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Зазначаючи про те, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором №04-2.1/290 від 12.04.2007 року, станом на 01.02.2016 року виникла заборгованість, яка складається з: 17895 дол. США кредит, що за офіційним курсом НБУ складає 457322,07 грн.; та 19174,05 дол. США відсотки, що за офіційним курсом НБУ складає 489993,40 грн.

Посилаючись на наведене, положення ст.ст.509, 514, 525, 526, 549, 554, 623, 624, 625, 1049, 1054, 1077, 1078, 1080 ЦК України, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 969340,33 грн., з яких 457322,07 грн. кредит, 489993,40 грн. відсотки.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.06.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.01.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №04-2.1/290 від 12.04.2007 року в розмірі 969340,33 грн., що складається з 457322,07 грн. заборгованість за кредитом, 489993,4 грн. заборгованість по відсотках, та 14540,10 грн. судові витрати.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.02.2017 року виправлено у резолютивній частині рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.01.2017 року у справі №135/744/16-ц арифметичну помилку, а саме в абзаці другому резолютивної частини рішення зазначено загальну суму заборгованості за кредитним договором 947315,47 грн. замість помилково вказаної 969340,33 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором №04-2.1/290 від 12.04.2007 року виникла заборгованість, яка станом на 01.02.2016 року становить 947315,47 грн. та підлягає стягненню на користь позивача. Суд також виходив з того, що оскільки в мотивувальній частині позову відсутнє посилання на таку складову заборгованості, яка зазначена в розрахунку як штраф, тому суд відповідно до ст.11 ЦПК України розглядав позов у межах предявлених складових заборгованості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильний висновок суду.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагент та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У справі встановлено, що 12.04.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №04-2.1/290, відповідно до умов якого, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк зобовязується надати відповідачеві кредит у сумі 50000 дол. США з кінцевим терміном повернення 05.04.2012 року (п.2.1, 2.3 кредитного договору). Відповідно до п.6.10 кредитного договору строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років (а.с.6-8).

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банка, та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобовязувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобовязувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення (а.с.15-25).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року скасовано частково рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.05.2014 року та ухвалено нове, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №042.1/290 від 12.04.2007 року в загальній сумі 345466 грн 81 коп., що складається з : 226507 грн 39 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 89008 грн 85 коп. заборгованість по процентам; 5000 грн 06 коп. комісія, 24950 грн 31 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобовязання звернуто стягнення на недобудований житловий будинок з господарськими будівлями власником якого є ОСОБА_2, що розташований в м. Ладижин по вул. Прибережна, 16/1 Вінницької області шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що визначена на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою в. о. начальника відділу ДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ ОСОБА_3 від 19.10.2015 року закінчено виконавче провадження ВП № 48790517 з примусового виконання виконавчого листа № 135/67/14-ц, виданого 07.04.2015 року Ладижинський міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» борг в розмірі 345466,81 грн., на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з виконанням в повному обсязі (а.с.68).

Висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 01.02.2016 року становить за кредитним договором №04-2.1/290 від 12.04.2007 року 457322,07 грн. - кредит та 489993,40 грн. відсотки, яку слід стягнути на користь позивача, судова колегія вважає обґрунтованим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що весь борг за кредитним договором № 04-2.1/290 від 12.04.2007 року був погашений відповідачем повністю на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року судова колегія вважає помилковими, адже з копії витягу з реєстру позичальників до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається, що станом на 17.12.2012 року, згідно договору №04-2.1/290 від 12.04.2007 року у ОСОБА_2 була основна непогашена прострочена сума кредиту 28338,22 дол. США та сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів 6183,14 дол. США.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року по справі №135/67/14-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №04-2.1/290 від 12.04.2007 року, розрахованої станом на 01.11.2013 року, в загальній сумі 345466,81 грн., що складається з 226507,39 грн. заборгованість по кредиту; 89008,85 грн. заборгованість по процентам; 5000,06 грн. - комісія; 24950,31 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязання, звернуто стягнення на недобудований житловий будинок з господарськими будівлями власником якого є ОСОБА_2, що розташований в м. Ладижин по вул. Прибережна, буд.16/1.

Згідно платіжного доручення №439 від 06.10.2015 року ОСОБА_2 сплачено 345466,81 грн. на рахунок ВДВС по м. Ладижину на виконання виконавчого провадження ВМ № 48790517 (а.с. 67).

З копії розпорядження №48790517/2 винесеним 13.10.2015 року старшим державним виконавцем Пекною Я.М. вбачається, що кошти в сумі 345466,81 грн., які надійшли від ОСОБА_2, були перераховані на користь стягувача - ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 66). В звязку з чим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 року (а.с. 68).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість на загальну суму 345466,81 грн. було визначено станом на 01.11.2013 року, оскільки рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року стосувалось звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому відомостей про те, що таке звернення було здійснене відповідачем не надано, сплачена боржником сума в національній валюті була зарахована кредитором на виконання кредитного договору, в рахунок погашення заборгованості за кредитом у валюті зобовязання, відповідно до курсу НБУ на дату такого зарахування, оскільки кредитний договір після винесення рішення апеляційним судом продовжував діяти, відсотки, та інші платежі за кредитом продовжували нараховуватись.

Відповідно до пункту 3.2, 7.1 кредитного договору нарахування банком процентів за користування кредитом починається з дати його видачі по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року по справі № 6-1206цс15.

Унаслідок порушення виконання ОСОБА_2 взятих на себе згідно кредитного договору зобовязання, суд першої інстанції вірно стягнув заборгованість за кредитним договором станом на 01.02.2016 року в розмірі 947315,47 грн. з яких: тіло кредиту становить 457322,07 грн.; відсотки 489993,40 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_2 не отримував кредитні кошти за кредитним договором №042.1/290 від 12.04.2007 року, а ТОВ «Кредитні ініціативи» не набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором судова колегія вважає безпідставними, оскільки ці доводи спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 отримувались кошти по кредитному договору № 04-2.1/290 від 12.04.2007 року та відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за даним кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду на те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не взято до уваги, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не має права стягувати заборгованість за кредитним договором № 04-2.1/290 від 12.04.2007 року з тих підстав, що заборгованість за даним договором була списана банком як безнадійна, судова колегія вважає помилковими, адже списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Відповідно до пункту 7 Постанови Правління НБУ № 172 від 01.06.2011 року «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву», в редакції чинній на час списання банком заборгованості, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у розясненнях, викладених у п. 17 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначив, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку боргові зобов'язання відповідача перед банком не можна вважати припиненими, у звязку із списанням банком заборгованість за кредитним договором як безнадійної.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для предявлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 04.09.2013 року по справі № 6-73цс13 та положенням п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором відбудеться подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для предявлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та не свідчить про подвійну відповідальність ОСОБА_2

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи зазначене, судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.01.2017 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис В. П. Рибчинський

ОСОБА_4 Шемета

Згідно з оригіналом.

Головуючий А. Ю. Зайцев